ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Світлана Пирогова
2024.04.19 08:13
А я стояла на глухім розпутті.
Гойдались зорі у ставочку.
Шляхи ожина застеляла пруттям,
Немов вдягала оторочку.

І та любов, як квітка на лататті,
Закрилась у вечірню сутінь.
На диво, щезло із душі сум'яття.

Леся Горова
2024.04.19 08:00
Залишся у мені теплом осіннім,
І заходом не гасни у думках.
Бо то давно не мрія, то легка
Рожева тінь пелюстки, то - тремтіння
З чола спадаючого завитка.

То - тріпотіння крил, що не збулися,
Згубились на ходу, незвісно де.

Микола Соболь
2024.04.19 07:14
Пам'ять тобі, друже Варяже,
із Богом покойся, братику.
Слово лихе хіба хто скаже?
Один я пройду Хрещатиком.
Тільки спогад колючим дротом,
де ми до війни приковані.
Повзе крізь дим їдкий піхота,
через міста йде зруйновані.

Віктор Кучерук
2024.04.19 06:07
Посадили квіти
Біля школи діти
І весняна клумба аж вогнем зайшлась, –
Іскорки шафрану,
В полум’ї тюльпанів,
Запашіли жаром з рястом водночас.
Квітів аромати
Стали наповняти

Гриць Янківська
2024.04.18 21:10
Я не сумую, просто – білий вальс,
А думка в пелюстках стоїть безвітрям.
І впала б вже, та звичка, Ісабель!..

А ти чи так дивилась і на нас,
Як на бездення прорваного неба,
Коли ми світ розрізали навпіл?

Євген Федчук
2024.04.18 19:59
Ать-два! Ать-два!
В генерала голова.
Сам придумав, сам зробив.
Мабуть, орден заробив
Ще й підвищення звання.
А все інше – то дурня.
Легко було при Союзі.
Перед старшими – на пузі,

Артур Сіренко
2024.04.18 19:35
Отримав нагороду мовчанням –
Найвищу нагороду нинішніх рапсодів,
Що шиють собі сорочки-мантії
Для буття-блукання в царстві марень,
Братів кіфари, сестер ірландської арфи,
Нагороди сумної білої тиші
Пелюстками анемон посипаної –
Нагороди мовчання

Юрій Гундарєв
2024.04.18 19:12
Уранці 17 квітня російські варвари завдали ракетного удару по Чернігову.
Є загиблі. Багато поранених. Серед них четверо дітей…


Старенький Чернігів - в крові без сил…
Кремлінський палець униз: вбий його!
Святі мовчки виходять з могил.
Сльози в оча

Володимир Каразуб
2024.04.18 19:05
Ти виходиш з будинку, що носить прізвище якогось поета чи композитора,
А вона вже чекає тебе на балконі у свиті з каріатидами
І погляд її, як у звичайного, пристойного інквизитора,
Який знає, що буде далі, а тому милується міськими видами;
А тоді огля

Вікторія Лимар
2024.04.18 15:16
Терпіти несила, мовчати не можу,
бо замість весільного – траурне ложе.
Загинув хлопчина – йому дев’ятнадцять.
В матусі життя обірвалось неначе.

Її зрозуміють лиш ті, що втрачали.
Бо після такого – дорога печалі.
Дорога постійного смутку та болю.

Козак Дума
2024.04.18 10:34
Політики, філософи, експерти…
Усіх несила і порахувать!.
Куми, свати, недоумки і смерди –
ота наразі «королівська рать»
аналізує, пророкує, пише,
висвітлює, доводить, викрива,
розбурхує і каламуте тишу…
Ярять і шаленіють нувориші –

Микола Дудар
2024.04.18 09:44
Люблю какао в молоці…
Моє їм привітання --
То друзі справжні, молодці
А особливо зрання…
Тако сьорбнеш ковточок їх
І завібрірує щодення…
І не згадати буде гріх
Любязність їх, і ймення…

Світлана Пирогова
2024.04.18 08:39
Якщо серця співають, то вона, мов пісня.
Солодка чи гірка, але в житті не прісна.
І пишуться вірші, сонети й навіть оди.
І з розуму бентежно чарівниця зводить.
А очі набувають сонячного блиску,
І ось вона велична зовсім близько-близько.
Пірнають в г

Микола Соболь
2024.04.18 08:26
Циклопу треба жертва, voila,
і він знайшов її в центрі Европи,
нема потвори гірше москаля,
не люди, а трикляті азіопи.
У світі всі стурбовано мовчать.
Не можна, кажуть, монстра турбувати.
Коли вода затопить Арарат,
то хай потопить й полчища сохатих

Леся Горова
2024.04.18 08:16
Не ласкає нас море життєве лазурними хвилями.
Не втішають його буруни, у вітрах неприкаяні.
Ми - дві чайки утомлені, низько літаємо й квилимо.
І чи крила піднімуть у завтра, напевно не знаємо.

Ми з тобою - дві чайки. І берег в такій невідомості.
З-

Віктор Кучерук
2024.04.18 05:58
Ширяє ластівка над мною
І так щебече угорі,
Що довго мовчки я не встояв
У співом збудженім дворі.
Почав підспівувати пташці –
І звеселіли небеса, –
І у конвалієвій чашці
Заграла перлами роса.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Степан Коломиєць
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Ігор Мартинюк
2024.03.28

Вадим Водичка
2024.03.26






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ярослав Чорногуз (1963) / Вірші

 Хлопчик без кохання (літературна пародія)

Не пробуджуй болю,
Не торкайся рани.
Поки відстань – воля!
Полонитись – рано.

…Не кажи ні слова,
Не моли цілунком.
Зближення – це лови,
Потрапляння в лунку.

Я ж не хочу піку,
Ти ж не будеш проти?
Хай не має ліку
Відчуття польоту.

Без кінця й початку.
Не в сюжеті прози.
Став трикрапок цятки.
В них нема загрози.

Де немає риску -
Рідкісні інфаркти.
Не підводьте риску!
Межі – це не жарти.

Хай блукає сяйво,
Хай лоскоче мрія.
Дотикання зайві,
Де чекання зріє…

Ірина Кримська Мрій собі

Мила, я у горі –
Не даєш кохати.
В мене скоро корінь
Буде усихати.

Можна жити як же
Та й без дотикання?
Зморщиться і зблякне
Хлопчик без кохання.

З шафи ти дістанеш
Джмелик-імітатор,
Будеш, як десантник
В небі ти літати.

Ну а я, скажи-но,
Що собі накою?
Буду без дружини
Жити із рукою?!

Ну не будь важка ти,
Все почнім спочатку.
Хочу натискати
Я на персах цятки.

Будеш, як у Бога,
Мать собі свободу.
Я навчився довго
Риску не підводить.

Не віддай же змію
Ти мого цілунку,
Поки я ще вмію
Потрапляти в лунку.

26-27. 01.7522 р. (Від Трипілля) (2015)




  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2022-05-01 13:18:41
Переглядів сторінки твору 358
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 6.442 / 7  (6.329 / 6.99)
* Рейтинг "Майстерень" 6.442 / 7  (6.337 / 7)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.771
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні не оцінювати
Конкурси. Теми Пародії та епіграми
Автор востаннє на сайті 2024.04.15 16:17
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2022-05-01 13:20:30 ]

Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2015-01-27 01:00:23 ] - відповісти

Ірино, сподіваюсь на Ваше почуття гумору, і що не образитесь, а усміхнетеся!)


Отправить
Ірина Кримська (Л.П./Л.П.) [ 2015-01-27 01:36:01 ] - відповісти

Почуття гумору маю й ціную в інших.

Дуже потішили і втішили. Тим паче, що нічим не образили. Дуже дотепно і предметно)))

Крім того, це ще й поезія!


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2015-01-27 11:50:59 ] - відповісти

Дякую, дуже радий! Повірте, що пародія нерідко буває симптомом того, що рівень творчості пародійованого поета підвищується!))


Отправить
Ірина Кримська (Л.П./Л.П.) [ 2015-01-27 22:34:57 ]

Зачеплю пародійну струну,
А затим – і основу, і корінь.
Дикий танець на тОбі утну –
По коліно і хмари, і море)))

Інструмент, я прошу, відклади!
Про безпеку технічну подбаю.
Без бандури на всенькі лади
Й приколишу тебе, й прикохаю.

Ось тобі дотикання – живи!
Ой, не блякни! Тьху – на імітатор!
Дай пограти стеблом тятиви,
Бо відчув її спів мій локатор.

Чи спочатку почнем, чи з кінця –
Та струна – нескінченна, їй-богу!
Поспадаєм обоє з лиця,
Бо ти ж вмієш – причому ще й довго)

Які риски і цятки? Почнім!
Бо ще Той перестане тремтіти.
Буду грати й співати на нім.
Диригуй! Ми ж з тобою не діти?

Потрапляй же у лунку хутчіш
Або можна й нехутко – поволі…
Що ж ти дихаєш так і мовчиш?
Це ж твої постановка і ролі.

Відпочинь. А я поки рядок
Допишу, щоб усе було файно.
Ти готовий на новий ривок?
Без спочинку й настройки? Негайно!..


Отправить
Ірина Кримська (Л.П./Л.П.) [ 2015-01-27 23:00:35 ]

Не знаю, що там у кого підвищується, нате Вам пародію на пародію. Хоча - ні! Це не зовсім пародія: я так вступаю в діалог чи перемовани про мирне врегулювання)))


Отправить
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2015-01-27 08:50:22 ] - відповісти

Весело, Ярославе!
Як то кажуть, на грані - але хіба зараз ще є грані?.. :)

P.S. Дивився учора на телеканалі "Культура" інтерв'ю Вашого батька, Олега Чорногуза - багато цікавого дізнався, особливо повеселила розповідь про те, як Платон Воронько його в енциклопедію узяв. :)


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2015-01-27 11:58:06 ] - відповісти

Дякую, Валерію! Головне, щоб нами керувала при написанні "безгранична" любов!)
Радий, що батько Вас потішив, перекажу йому. Дивіться канал "Культура". Там багато цікавого, іноді і мої вірші і пісні крутять.


Отправить
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2015-01-27 12:12:06 ]

О, навіть так?! Щиро дякую, Ярославе! Чекатиму, може, і на Вас чи Ваші твори натраплю.

Ой, набридли мені до знемоги всі ті канали, де крутять московитські фільми та серіали, тож шукаю щось для душі і, звісно, лиш українське. Ще й читаю зараз Василя Шкляра "Марусю". Маю вже кілька його книг (дві з автографами), і купую щоразу нові, щойно з'являються у книгарнях.


Отправить
Віктор Кучерук (Л.П./М.К.) [ 2015-01-27 09:31:21 ] - відповісти

Ця пародія, мов іще одне підтвердження вислову про те, що коли жіноча скромність впадає у вічі, вона стає занадто примітна.
Дуже сподобалася, друже, твоя робота, - при нагоді обов'язково спробую почути написане в авторському виконанні.))


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2015-01-27 11:59:25 ] - відповісти

Дякую, дорогий друже, Вікторе! З задоволенням при зустрічі виконаю твоє прохання!))


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2015-01-27 23:08:49 ] - відповісти

О-о-о, Ірино! Здається, моя пародія у Вашої ЛГ розбудила пародійного звіра. Тільки це щось гібридне вийшло - і серйозне і пародійне. Колись я написав пародію на вірш Світлани Луцкової "Весна Ведмедиці". Дуже суголосно звучить з Вашим творінням, тільки навпаки. Вона ось тут: http://maysterni.com/publication.php?id=43538. Гляньте заради цікавості. Здається, не зустрічав у Вас пародійних спроб. Тепер бачу, що потенціал є. Час Вам спробувати.)


Отправить
Ірина Кримська (Л.П./Л.П.) [ 2015-01-27 23:28:58 ] - відповісти

Нате Вам теж Оооо! Ваш витвір про ведмежу любов - кращий. Я так - підхалтурила, а у Ви - підлітературили. Ну, і не треба зайвої скромності - чоловіків вона не прикрашає - Ви ж у потужнішій ваговій категорії, ніж я (літературній, маю на увазі).


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2015-01-27 23:42:11 ] - відповісти

Мій сексуальний Ведмідь розбудив у Вашої ЛГ сексуальну Пантеру. То нічого, що ми в різних, як Ви кажете, категоріях, головне, що відкрилася у Вас нова грань творчого потенціалу, бо такі слівця образного ряду, як "мій локатор", стебло тятиви", "диригуй, це ж твоя постановка і ролі" свідчать про здатність будувати контекст відповідно задуму і просто, доступно і зримо і оригінально. Тому, як на мене, варто спробувати Вам себе у цьому жанрі, а Ви вже сама вирішуйте чи так чи ні. При бажанні усе розвивається. Почитайте Гентоша раннього і теперішнього - побачите колосальну різницю в бік покращення, яке досягнуте колосальною працею.)


Отправить
Ірина Кримська (Л.П./Л.П.) [ 2015-01-27 23:50:31 ] - відповісти

Дякую. Піду ускрізь, куди послали: і почитати, і розвиватися, і пробувати. Люблю дегустувати, одним словом. А якщо без викрутасів, то із задоволенням пародіюватиму, якщо нарию щось вартісне. Хоча в такому ключі писала чимало, але то все було на серветках і манжетах - дружні шаржі, побутові й політичні пародії. Серветки викидалися в нікуди, манжети йшли разом з їх носіями, а носії - зі своїми дружинами) Отож доля тих шедеврів - класична: вони закінчили свій шлях у вирі пральної машини...
Рада з Вами поспілкуватися.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2015-01-28 00:09:27 ] - відповісти

)))))


Отправить
Наталя Мазур (М.К./М.К.) [ 2015-01-28 17:38:58 ] - відповісти

О-о! Який класний пародійний дует!))


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2015-01-28 20:06:56 ] - відповісти

Дякую, Наталю! Радію і за Ірину, бо ця пародія відкрила в ній здібності пародиста. Ваш відгук на її твір - перший. Хай радіє!))


Отправить
Олександра Камінчанська (Л.П./М.К.) [ 2015-01-29 20:49:47 ] - відповісти

Гарно,пане Ярославе, маю на увазі і Ваше почуття гумору, і п.Ірини (цікава і талановита жінка), побачила її у іншій іпостасі(пародіює чудово!) Плсміхаймося! Миру всім і теплих, щирих посмішок!


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2015-01-31 13:25:50 ] - відповісти

Спасибі, мила Сашо! Радію і себе і за Ірину. Натхнення Вам і гарного настрою!)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2022-05-04 08:53:41 ]
Оригінально, смішно, зі смаком про сокровенно! Чудовий вірш Ірини Кримської і пародія — супер! Дякую, підняли настрій!))))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2022-05-04 09:48:11 ]
Дуже радий, дорога Таню, що ти так гарно, з почуттям гумору сприймаєш пародії! Хай тобі щастить в усьому!)))))