ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Марія Дем'янюк
2026.02.02 14:09
Щічки, наче бурячки,
Оченята - сонечка,
Усміхається мені
Моя люба донечка.

Зупинилася й сміється,
Втішене серденько,
Бо вітає її зранку

Борис Костиря
2026.02.02 10:35
Пустельний стадіон. Лиш ти стоїш на ньому,
А глядачів нема. Самотній арлекін
Знімає із плечей хронічну втому.
Історія поставлена на кін.

Пустельний стадіон пустельно обіймає
І в душу входить, ніби лицедій.
Мелодія відлюдника-трамваю

Олександр Сушко
2026.02.02 08:56
НедоІсус кремлівський на чолі
Своєї зграї. " Честь йому та шана!"
Недоапостоли Росії топлять лій
З дурної пастви внуків Чингісхана.

Країна ефесбешних кріпаків!
Потворна челядь упира старого!
Їм платить чорт із крові п'ятаки

Лесь Коваль
2026.02.02 08:43
Час випускати на волю синиць -
я вдосталь їх грів у долонях,
лину в траву до небес - горілиць,
мріям шепочу: "По конях!":
/рій блискавиць,
хор громовиць
тихне умить
у скронях/.

Тетяна Левицька
2026.02.02 08:07
Далеке минуле не сниться щоночі:
крохмалем волосся, полудою очі,
морозивом день у вікні.
Застуджену душу не гріє кофтина...
На ліжку холоднім старенька дитина —
кирпатим грибочком на пні.

Всміхається мило, кому — невідомо?

Ігор Шоха
2026.02.01 21:27
Очікувано розділяє час
минуле і грядуще, а сьогодні
щомиті живемо напередодні
усього, що очікує на нас.
Усяке житіє – відкрита книга,
якою утішатися не слід,
бо сковує усе гарячий лід
війни, хоча скресає крига

Іван Потьомкін
2026.02.01 21:08
Ще поміж шубою й плащем,
А дерева свою справляють весну:
Націлилась тополя в піднебесся,
Береза чеше косу під дощем...
Ну, як їх всіх звеличити мені,
Їх, побратимів многоруких,
За їхню долю многотрудну
І за одвічну відданість Весні?

Світлана Пирогова
2026.02.01 16:33
Не в кожного, мабуть, гуманне серце.
Байдужі є без співчуття й емоцій.
Їх не хвилює, як кому живеться.
Черстві, бездушні у людськім потоці.

Коли утратили уважність люди?
Куди і як пропала чуйність їхня?
Іде війна, тепер лиш Бог розсудить.

С М
2026.02.01 13:31
біла спальня, чорні штори, пристанційне
пішоходи без позлоти, темні крівлі
срібні коні місяцеві, у зіницях
досвіт марить, у розлуці, о блаженство

немає в куті оцім сонця і сяйва
поки чекаю, поки тіні мчать відусіль

Вероніка В
2026.02.01 13:03
колись в мене в школі була учілка
учілка що очі носила як дві апельсинки
учілка що в неї не рот а справжня каністра
учілка що в ній голова як літаюча тарілка

така ця учілка окаста була і зубаста
що і могла би раптом когось та куснуть
в особливості

Євген Федчук
2026.02.01 12:19
Старий козак Степан, нарешті помирав.
Смерть вже давно до нього, видно, придивлялась,
Життя козацьке обірвати сподівалась.
Та його ангел-охоронець рятував.
Але тоді було у нього вдосталь сил
Аби від Смерті тої клятої відбитись.
Тепер же тільки залиш

Ірина Вірна
2026.02.01 11:43
Знову вітер холодний сніг тремтливий мете.
знову спокій дрімотний на душу впаде,
огорне ніжно ковдрою - зимною, теплою,
і приспить колисковою - мрійною, легкою.

І тремтітиме довго на віях сльозинка,
і співатиме кволо у грудях крижинка.
Буде жаліти

Борис Костиря
2026.02.01 11:29
Я хочу, щоб розверзлася долина,
Щоб світ явив свій потаємний смисл,
Слова постали на незрушній глині,
Відкривши мудрість логосу і числ.

Я хочу, щоб розверзлась серцевина
Усіх страждань і болів нелюдських,
Мов споконвічна неземна провина,

Тетяна Левицька
2026.02.01 08:16
Не можна без світла й опалення
у одноманітності плину.
Гаптує душиця із марення
тонку льодяну павутину.

Що далі, тікати у безлих*
думок чи укритися пледом?
Вілляти вина повний келих,

Олена Побийголод
2026.01.31 16:05
Із Леоніда Сергєєва

Дійові особи та виконавці:
• Анатолій Карпов – ліричний тенор
• Претендент – драматичний баритон
• Михайло Таль – баритон
• Петра Ліуверік – мецо-сопрано
• Суддя матчу – бас-кантанте

Артур Курдіновський
2026.01.31 14:26
Я на старому цвинтарі заритий,
Під пам'ятником з чорного граніту.
Читаю, що написано... О, небо!
"Тримайся! Все попереду ще в тебе!"
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Стефан Наздоганяйко
2026.01.28

Кіра Лялько
2026.01.22

Аліна Гурин
2026.01.19

Лесь Коваль
2026.01.19

Жанна Мартиросян
2026.01.16

Таїсія Кюлас
2026.01.11

Немодна Монада
2026.01.11






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ярослав Чорногуз (1963) / Вірші

 Хлопчик без кохання (літературна пародія)

Не пробуджуй болю,
Не торкайся рани.
Поки відстань – воля!
Полонитись – рано.

…Не кажи ні слова,
Не моли цілунком.
Зближення – це лови,
Потрапляння в лунку.

Я ж не хочу піку,
Ти ж не будеш проти?
Хай не має ліку
Відчуття польоту.

Без кінця й початку.
Не в сюжеті прози.
Став трикрапок цятки.
В них нема загрози.

Де немає риску -
Рідкісні інфаркти.
Не підводьте риску!
Межі – це не жарти.

Хай блукає сяйво,
Хай лоскоче мрія.
Дотикання зайві,
Де чекання зріє…

Ірина Кримська Мрій собі

Мила, я у горі –
Не даєш кохати.
В мене скоро корінь
Буде усихати.

Можна жити як же
Та й без дотикання?
Зморщиться і зблякне
Хлопчик без кохання.

З шафи ти дістанеш
Джмелик-імітатор,
Будеш, як десантник
В небі ти літати.

Ну а я, скажи-но,
Що собі накою?
Буду без дружини
Жити із рукою?!

Ну не будь важка ти,
Все почнім спочатку.
Хочу натискати
Я на персах цятки.

Будеш, як у Бога,
Мать собі свободу.
Я навчився довго
Риску не підводить.

Не віддай же змію
Ти мого цілунку,
Поки я ще вмію
Потрапляти в лунку.

26-27. 01.7522 р. (Від Трипілля) (2015)




  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2022-05-01 13:18:41
Переглядів сторінки твору 578
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 6.443 / 7  (6.330 / 6.99)
* Рейтинг "Майстерень" 6.443 / 7  (6.337 / 7)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.771
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні не оцінювати
Конкурси. Теми Пародії та епіграми
Автор востаннє на сайті 2026.02.02 22:40
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2022-05-01 13:20:30 ]

Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2015-01-27 01:00:23 ] - відповісти

Ірино, сподіваюсь на Ваше почуття гумору, і що не образитесь, а усміхнетеся!)


Отправить
Ірина Кримська (Л.П./Л.П.) [ 2015-01-27 01:36:01 ] - відповісти

Почуття гумору маю й ціную в інших.

Дуже потішили і втішили. Тим паче, що нічим не образили. Дуже дотепно і предметно)))

Крім того, це ще й поезія!


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2015-01-27 11:50:59 ] - відповісти

Дякую, дуже радий! Повірте, що пародія нерідко буває симптомом того, що рівень творчості пародійованого поета підвищується!))


Отправить
Ірина Кримська (Л.П./Л.П.) [ 2015-01-27 22:34:57 ]

Зачеплю пародійну струну,
А затим – і основу, і корінь.
Дикий танець на тОбі утну –
По коліно і хмари, і море)))

Інструмент, я прошу, відклади!
Про безпеку технічну подбаю.
Без бандури на всенькі лади
Й приколишу тебе, й прикохаю.

Ось тобі дотикання – живи!
Ой, не блякни! Тьху – на імітатор!
Дай пограти стеблом тятиви,
Бо відчув її спів мій локатор.

Чи спочатку почнем, чи з кінця –
Та струна – нескінченна, їй-богу!
Поспадаєм обоє з лиця,
Бо ти ж вмієш – причому ще й довго)

Які риски і цятки? Почнім!
Бо ще Той перестане тремтіти.
Буду грати й співати на нім.
Диригуй! Ми ж з тобою не діти?

Потрапляй же у лунку хутчіш
Або можна й нехутко – поволі…
Що ж ти дихаєш так і мовчиш?
Це ж твої постановка і ролі.

Відпочинь. А я поки рядок
Допишу, щоб усе було файно.
Ти готовий на новий ривок?
Без спочинку й настройки? Негайно!..


Отправить
Ірина Кримська (Л.П./Л.П.) [ 2015-01-27 23:00:35 ]

Не знаю, що там у кого підвищується, нате Вам пародію на пародію. Хоча - ні! Це не зовсім пародія: я так вступаю в діалог чи перемовани про мирне врегулювання)))


Отправить
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2015-01-27 08:50:22 ] - відповісти

Весело, Ярославе!
Як то кажуть, на грані - але хіба зараз ще є грані?.. :)

P.S. Дивився учора на телеканалі "Культура" інтерв'ю Вашого батька, Олега Чорногуза - багато цікавого дізнався, особливо повеселила розповідь про те, як Платон Воронько його в енциклопедію узяв. :)


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2015-01-27 11:58:06 ] - відповісти

Дякую, Валерію! Головне, щоб нами керувала при написанні "безгранична" любов!)
Радий, що батько Вас потішив, перекажу йому. Дивіться канал "Культура". Там багато цікавого, іноді і мої вірші і пісні крутять.


Отправить
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2015-01-27 12:12:06 ]

О, навіть так?! Щиро дякую, Ярославе! Чекатиму, може, і на Вас чи Ваші твори натраплю.

Ой, набридли мені до знемоги всі ті канали, де крутять московитські фільми та серіали, тож шукаю щось для душі і, звісно, лиш українське. Ще й читаю зараз Василя Шкляра "Марусю". Маю вже кілька його книг (дві з автографами), і купую щоразу нові, щойно з'являються у книгарнях.


Отправить
Віктор Кучерук (Л.П./М.К.) [ 2015-01-27 09:31:21 ] - відповісти

Ця пародія, мов іще одне підтвердження вислову про те, що коли жіноча скромність впадає у вічі, вона стає занадто примітна.
Дуже сподобалася, друже, твоя робота, - при нагоді обов'язково спробую почути написане в авторському виконанні.))


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2015-01-27 11:59:25 ] - відповісти

Дякую, дорогий друже, Вікторе! З задоволенням при зустрічі виконаю твоє прохання!))


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2015-01-27 23:08:49 ] - відповісти

О-о-о, Ірино! Здається, моя пародія у Вашої ЛГ розбудила пародійного звіра. Тільки це щось гібридне вийшло - і серйозне і пародійне. Колись я написав пародію на вірш Світлани Луцкової "Весна Ведмедиці". Дуже суголосно звучить з Вашим творінням, тільки навпаки. Вона ось тут: http://maysterni.com/publication.php?id=43538. Гляньте заради цікавості. Здається, не зустрічав у Вас пародійних спроб. Тепер бачу, що потенціал є. Час Вам спробувати.)


Отправить
Ірина Кримська (Л.П./Л.П.) [ 2015-01-27 23:28:58 ] - відповісти

Нате Вам теж Оооо! Ваш витвір про ведмежу любов - кращий. Я так - підхалтурила, а у Ви - підлітературили. Ну, і не треба зайвої скромності - чоловіків вона не прикрашає - Ви ж у потужнішій ваговій категорії, ніж я (літературній, маю на увазі).


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2015-01-27 23:42:11 ] - відповісти

Мій сексуальний Ведмідь розбудив у Вашої ЛГ сексуальну Пантеру. То нічого, що ми в різних, як Ви кажете, категоріях, головне, що відкрилася у Вас нова грань творчого потенціалу, бо такі слівця образного ряду, як "мій локатор", стебло тятиви", "диригуй, це ж твоя постановка і ролі" свідчать про здатність будувати контекст відповідно задуму і просто, доступно і зримо і оригінально. Тому, як на мене, варто спробувати Вам себе у цьому жанрі, а Ви вже сама вирішуйте чи так чи ні. При бажанні усе розвивається. Почитайте Гентоша раннього і теперішнього - побачите колосальну різницю в бік покращення, яке досягнуте колосальною працею.)


Отправить
Ірина Кримська (Л.П./Л.П.) [ 2015-01-27 23:50:31 ] - відповісти

Дякую. Піду ускрізь, куди послали: і почитати, і розвиватися, і пробувати. Люблю дегустувати, одним словом. А якщо без викрутасів, то із задоволенням пародіюватиму, якщо нарию щось вартісне. Хоча в такому ключі писала чимало, але то все було на серветках і манжетах - дружні шаржі, побутові й політичні пародії. Серветки викидалися в нікуди, манжети йшли разом з їх носіями, а носії - зі своїми дружинами) Отож доля тих шедеврів - класична: вони закінчили свій шлях у вирі пральної машини...
Рада з Вами поспілкуватися.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2015-01-28 00:09:27 ] - відповісти

)))))


Отправить
Наталя Мазур (М.К./М.К.) [ 2015-01-28 17:38:58 ] - відповісти

О-о! Який класний пародійний дует!))


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2015-01-28 20:06:56 ] - відповісти

Дякую, Наталю! Радію і за Ірину, бо ця пародія відкрила в ній здібності пародиста. Ваш відгук на її твір - перший. Хай радіє!))


Отправить
Олександра Камінчанська (Л.П./М.К.) [ 2015-01-29 20:49:47 ] - відповісти

Гарно,пане Ярославе, маю на увазі і Ваше почуття гумору, і п.Ірини (цікава і талановита жінка), побачила її у іншій іпостасі(пародіює чудово!) Плсміхаймося! Миру всім і теплих, щирих посмішок!


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2015-01-31 13:25:50 ] - відповісти

Спасибі, мила Сашо! Радію і себе і за Ірину. Натхнення Вам і гарного настрою!)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2022-05-04 08:53:41 ]
Оригінально, смішно, зі смаком про сокровенно! Чудовий вірш Ірини Кримської і пародія — супер! Дякую, підняли настрій!))))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2022-05-04 09:48:11 ]
Дуже радий, дорога Таню, що ти так гарно, з почуттям гумору сприймаєш пародії! Хай тобі щастить в усьому!)))))