Отправить
Олександра Камінчанська (Л.П./М.К.) [ 2015-01-24 23:20:43 ] - відповісти

... а вінки плести таки варто, особливо з таких співочо-барвистих сонетів. Успіхів!


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2015-01-24 23:47:42 ] - відповісти

Дуже дякую, Сашо! Ваші відгуки вселяють надії на краще!))


Отправить
Олеся Овчар (Л.П./М.К.) [ 2015-01-25 00:53:34 ] - відповісти

Ну як Вона не бачить? Хіба ж таке можливо?.. Хоча, немає нічого неможливого. Але "Закоханого серця вічне диво" - от чого варта така дорога! І того гаю, яким не Ви одні, шановний авторе, блукаєте, а яким блукають Ваші шанувальники, замріяні і закохані у Слово... Ваша шанувальниця :)


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2015-01-25 01:16:39 ] - відповісти

Все, що падає на мого ЛГ, дорога Олесю, в тому винен він сам, і ніхто інший. Добре, що є такі прекрасні шанувальниці романтичні, які уміють пролити на рани цілющий сонячний бальзам своєї енергетики! Дуже дякую тобі, що ти є!))


Отправить
Олеся Овчар (Л.П./М.К.) [ 2015-01-25 01:34:54 ] - відповісти

А я дякую за тепло, яке Ви мені даруєте своїми словами! І ще - багато за що, від самого початку, дорогий мій Вчителю.
p.s. Звісно, ЛГ винен, та й ЛГ винна теж :)))


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2015-01-25 01:40:46 ]

))))))))))))


Отправить
Ірина Кримська (Л.П./Л.П.) [ 2015-01-25 01:30:07 ] - відповісти

А куди пропадають коментарі? Я написала в нікуди?


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2015-01-25 01:35:24 ] - відповісти

Чесне слово, Ірино, не видаляв Вашого коментаря. Якщо пам"ятаєте, про що, напишіть іще раз!))


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2015-01-25 01:40:20 ] - відповісти

Буває таке, Ірино, що напишеш коментар і забуваєш натиснути кнопку "Додати свій коментар". Зі мною таке бувало разів зо два.)


Отправить
Іван Потьомкін (Л.П./М.К.) [ 2015-01-25 09:07:18 ] - відповісти

Таке єднання своїх чуттів і переживань з Природою - мабуть, під силу тільки поету-музиці!


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2015-01-25 13:51:11 ] - відповісти

Щиро дякую, дорогий пане Іване!


Отправить
Олена Балера (М.К./М.К.) [ 2015-01-25 17:35:49 ] - відповісти

Справді, так сприймати світ може тільки людина, для якої відкритий чарівний світ музики. Дуже гарно! Особливо сподобались образи - "феєрверки натхнень", "докричатися до глухоти"...


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2015-01-25 18:27:38 ] - відповісти

Щиро дякую, Олено! Завжди цікаво читати, як тебе сприймають вдумливі читачі!))


Отправить
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2015-01-25 21:00:56 ] - відповісти

Мабуть, не варто - як тільки постає запитання: чи варто? Справжня Любов - безумовна, самодостатня, довготерпелива, всепрощаюча... Вона не звинувачує. Втім, Ви знаєте це вічне диво, Ярославе. А у Вашого ЛГ в останніх строфах здають нерви: розпач, сумнів, крикливі нотки... Щось є у цьому егоїстичне з боку ЛГ...
Ось таке неоднозначне сприйняття Ваших чудових звуків. Життя. Примусили вдуматись, Ярославе. Дякую!


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2015-01-26 05:52:09 ] - відповісти

Цікаві роздуми, Любо, дякую. Я цілком погоджуюся з Вашим визначенням любові - безумовної, довготерпеливої, всепрощаючої. Тільки незгоден із словами "не звинувачує". Мій ЛГ не звинувачує, він констатує (!) факт внутрішньої глухоти чи неприйняття, бо зіткнувся з ситуацією,коли сам усе вже простив і вибачився, вже й переступив через свій егоїзм, але бачить, що взаємного пробачення немає і є глуха стіна опору й нерозуміння. І він, ЛГ, запасається отим довготерпінням, іде, як на Голгофу, щоб достукатися врешті, до серця, пробити ту стіну, але при цьому терзається сумнівами, буває і розпач при цьому,хіба це не нормально для творчої людини, іде далі, шукає вихід, він УЧИТЬСЯ кохати по-справжньому. І навіть якщо не здолає ту гору, то бодай пам"ятник коханню залишить у віршах. У кожного - своя ситуація і в коханні і її не підженеш під якийсь усталений шаблон чи стереотип. Бо є різне призначення у тих представниць прекрасної статі, з якими ЛГ стикається в житті. Одній дано бути супутником життя, а іншій - бути музою, надихати, нерідко і платонічно. Це - стосовно змісту. Якщо ще згадати, що сонет і за формою пишеться за схемою - теза-(8) - антитеза (3), синтез - (3), то постійно в антитезі виникають і сумніви і вагання і заперечення, які можуть супроводжуватись і крикливими і щеякимись нервовими нотами, особливо, коли воно так і є в житті. Дякую за цікаву бесіду.))

"Невже небачиш, — всесвіт весь — це ти?!" Така сильна і болісна фраза. Багато чого криється за нею.

Так, на жаль, лг не бачить! Страждання молодого Вертера, як у Гете! Тільки тут уже підтоптаного! Усіх благ!)))