ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Марія Дем'янюк
2026.02.02 14:09
Щічки, наче бурячки,
Оченята - сонечка,
Усміхається мені
Моя люба донечка.

Зупинилася й сміється,
Втішене серденько,
Бо вітає її зранку

Борис Костиря
2026.02.02 10:35
Пустельний стадіон. Лиш ти стоїш на ньому,
А глядачів нема. Самотній арлекін
Знімає із плечей хронічну втому.
Історія поставлена на кін.

Пустельний стадіон пустельно обіймає
І в душу входить, ніби лицедій.
Мелодія відлюдника-трамваю

Олександр Сушко
2026.02.02 08:56
НедоІсус кремлівський на чолі
Своєї зграї. " Честь йому та шана!"
Недоапостоли Росії топлять лій
З дурної пастви внуків Чингісхана.

Країна ефесбешних кріпаків!
Потворна челядь упира старого!
Їм платить чорт із крові п'ятаки

Лесь Коваль
2026.02.02 08:43
Час випускати на волю синиць -
я вдосталь їх грів у долонях,
лину в траву до небес - горілиць,
мріям шепочу: "По конях!":
/рій блискавиць,
хор громовиць
тихне умить
у скронях/.

Тетяна Левицька
2026.02.02 08:07
Далеке минуле не сниться щоночі:
крохмалем волосся, полудою очі,
морозивом день у вікні.
Застуджену душу не гріє кофтина...
На ліжку холоднім старенька дитина —
кирпатим грибочком на пні.

Всміхається мило, кому — невідомо?

Ігор Шоха
2026.02.01 21:27
Очікувано розділяє час
минуле і грядуще, а сьогодні
щомиті живемо напередодні
усього, що очікує на нас.
Усяке житіє – відкрита книга,
якою утішатися не слід,
бо сковує усе гарячий лід
війни, хоча скресає крига

Іван Потьомкін
2026.02.01 21:08
Ще поміж шубою й плащем,
А дерева свою справляють весну:
Націлилась тополя в піднебесся,
Береза чеше косу під дощем...
Ну, як їх всіх звеличити мені,
Їх, побратимів многоруких,
За їхню долю многотрудну
І за одвічну відданість Весні?

Світлана Пирогова
2026.02.01 16:33
Не в кожного, мабуть, гуманне серце.
Байдужі є без співчуття й емоцій.
Їх не хвилює, як кому живеться.
Черстві, бездушні у людськім потоці.

Коли утратили уважність люди?
Куди і як пропала чуйність їхня?
Іде війна, тепер лиш Бог розсудить.

С М
2026.02.01 13:31
біла спальня, чорні штори, пристанційне
пішоходи без позлоти, темні крівлі
срібні коні місяцеві, у зіницях
досвіт марить, у розлуці, о блаженство

немає в куті оцім сонця і сяйва
поки чекаю, поки тіні мчать відусіль

Вероніка В
2026.02.01 13:03
колись в мене в школі була учілка
учілка що очі носила як дві апельсинки
учілка що в неї не рот а справжня каністра
учілка що в ній голова як літаюча тарілка

така ця учілка окаста була і зубаста
що і могла би раптом когось та куснуть
в особливості

Євген Федчук
2026.02.01 12:19
Старий козак Степан, нарешті помирав.
Смерть вже давно до нього, видно, придивлялась,
Життя козацьке обірвати сподівалась.
Та його ангел-охоронець рятував.
Але тоді було у нього вдосталь сил
Аби від Смерті тої клятої відбитись.
Тепер же тільки залиш

Ірина Вірна
2026.02.01 11:43
Знову вітер холодний сніг тремтливий мете.
знову спокій дрімотний на душу впаде,
огорне ніжно ковдрою - зимною, теплою,
і приспить колисковою - мрійною, легкою.

І тремтітиме довго на віях сльозинка,
і співатиме кволо у грудях крижинка.
Буде жаліти

Борис Костиря
2026.02.01 11:29
Я хочу, щоб розверзлася долина,
Щоб світ явив свій потаємний смисл,
Слова постали на незрушній глині,
Відкривши мудрість логосу і числ.

Я хочу, щоб розверзлась серцевина
Усіх страждань і болів нелюдських,
Мов споконвічна неземна провина,

Тетяна Левицька
2026.02.01 08:16
Не можна без світла й опалення
у одноманітності плину.
Гаптує душиця із марення
тонку льодяну павутину.

Що далі, тікати у безлих*
думок чи укритися пледом?
Вілляти вина повний келих,

Олена Побийголод
2026.01.31 16:05
Із Леоніда Сергєєва

Дійові особи та виконавці:
• Анатолій Карпов – ліричний тенор
• Претендент – драматичний баритон
• Михайло Таль – баритон
• Петра Ліуверік – мецо-сопрано
• Суддя матчу – бас-кантанте

Артур Курдіновський
2026.01.31 14:26
Я на старому цвинтарі заритий,
Під пам'ятником з чорного граніту.
Читаю, що написано... О, небо!
"Тримайся! Все попереду ще в тебе!"
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Стефан Наздоганяйко
2026.01.28

Кіра Лялько
2026.01.22

Аліна Гурин
2026.01.19

Лесь Коваль
2026.01.19

Жанна Мартиросян
2026.01.16

Таїсія Кюлас
2026.01.11

Немодна Монада
2026.01.11






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ярослав Чорногуз (1963) / Вірші

 Реквієм кохання (пісня)
Туман у Києві. Туман
Вип`ячує безкровні губи.
Ніде і просвітку нема,
Бо ти мене вже не полюбиш.

Красою квітчана, ясна,
Заграє у небесні труби,
Прийде на пагорби весна,
Та ти мене вже не полюбиш.

Перо крізь пальці вислиза,
Сумних, веселих згадок суміш…
Бринить непрохана сльоза –
Мене ти більше не полюбиш…

Війна, війна, о небеса
Жбурніть мене у вир погуби…
Бо що – життя, його краса?!
Як ти, як ти мене не любиш…

4.03. 7522 р. (Від Трипілля) (2014)

*Вірш став піснею. Публікую знову - з відео. Слова і виконання - мої, музика Віктора Охріменка, відео - Олексія Тичка.





      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2022-05-01 13:54:43
Переглядів сторінки твору 547
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 6.429 / 7  (6.330 / 6.99)
* Рейтинг "Майстерень" 6.429 / 7  (6.337 / 7)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.769
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Поезія Необароко, Неокласицизму, Неореалізму
Співана поезія (лише із муз.файлами)
Автор востаннє на сайті 2026.02.02 22:40
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2022-05-01 13:55:34 ]

Отправить
Василь Баліга (М.К./Л.П.) [ 2015-01-16 21:13:20 ] - відповісти

Гарно: і слова, й виконання. Але сумно, пане Ярославе.
З повагою


Отправить
Микола Бояров (М.К./М.К.) [ 2015-01-16 21:17:13 ] - відповісти
А якщо третю строфу побачити під іншим ракурсом?
Скажімо, під таким:

П'єро між нами заповза.
Критична ця трикутна суміш...
І жаба дусить, і сльоза -
Мене, Мальвіно, ти не любиш.

І вже. на мою думку, якось інакше.
Невже так все погано у нашому поетичному королевстві?

З пошанівком,
М.Бояров.

Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2015-01-16 21:53:13 ] - відповісти

Василю, дуже дякую за відгук. Радий, що сподобалась пісня. Вона справді сумна і навіть трагічна, бо коли ЛГ втрачає найбільше кохання в своєму житті, то і саме життя стає немилим.
Може, Ви звернули увагу, автор відео зробив цілковитий контраст до поезії, музики і співу - оптимістичний і наповнений радістю життя - немовби рука друга, простягнута потопаючому.)


Отправить
Василь Баліга (М.К./Л.П.) [ 2015-01-17 13:30:55 ] - відповісти

Доброго дня, пане Ярославе! Контраст добре помітний, хоч і гармонійно зливається з піснею. Але я побачив у цьому відео дещо інше (це, мабуть, і добре - мені подобається неоднозначна інтерпретація; можливо, й незадумана автором): байдуже, заклопотане своїми турботами та радостями життя інших, які не залежать від однієї маленької трагедії ЛГ. Але це, мабуть, тільки через моє світосприйняття, моє розчарування в людях.
З повагою


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2015-01-16 22:09:16 ] - відповісти

Шановний пане Миколо! Якщо я правильно зрозумів, бо Ви - людина нова на сайті і ми вперше спілкуємося, Ви це написали з гумором і з добрим наміром розважити мого ЛГ, який тут впав у транс розпачу... Думаю, що після Василевої і Вашої підтримки йому стане справді легше. Вірш настроєвий, як і пісня, а настрій має властивість змінюватися. А в даній ситуації він може змінюватися тільки в бік покращення.
Радий познайомитися.

З повагою


Отправить
Марися Лавра (Л.П./Л.П.) [ 2015-01-16 22:49:16 ] - відповісти
Ех, кохання-зітхання-страждання і ще багато чого на -ня. Та ну його в болото, без нього почуваєшся вільною, з ним сидиш як собака прив'язана...Щось засмутило...Щиро!

Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2015-01-17 00:35:37 ] - відповісти

Марисю, вітаю! Я Вас розумію, справді - без кохання легше, але без нього - не пишеться - от якийсь такий ідіотизм життя! Раз засмутило, то пісня марно не пропала! Дякую! Не весь час же й веселитися, як блазень, іноді й посумувати треба!


Отправить
Юлія Івченко (М.К./М.К.) [ 2015-01-17 01:32:04 ] - відповісти

Добрий день, пане Ярославе. ) Ми уже у Києві.Я ж Вам говорила, що завжди досягаю своєї мети.) Все чудово. Діти задоволені, життя повертається накраще....Все сподобалось - гармонічність музики, тексту, відео. Я то зрозуміла.... Дякую за колишню підтримку, бо добре слово - найкращі ліки.)Тепла...


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2015-01-17 20:02:59 ] - відповісти

Юлечко, вітаю сердечно! Дуже радий, що ти знову в столиці, що не здалася нелегким обставинам життя, шкодую що не зміг нічим допомогти - ці поети - такі непрактичні в житті - ото хіба добрим словом розрадять. Радий, що хоч словом трохи настрій підняв.
Спасибі тобі за відгук гарний, дуже радий, ти мого ЛГ теж словом зігріла.
Колись у мене в збірці "Березнева ностальгія" були такі слова:
Без горя й болю не відчуєш
Всієї щастя повноти".
Натхнення тобі і бажаю, щоб у новому житті в Києві після горя ти відчула всю щастя повноту. Будьмо! Планую творчі вечори, буду тебе запрошувати.))


Отправить
Юлія Івченко (М.К./М.К.) [ 2015-01-17 22:38:13 ] - відповісти

Я не прохала нічого, окрім доброго слова.) Отримаю величезне задоволення від спілкування з творчистю, принесу і свої зернятка... Рада, дуже рада!!!


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2015-01-17 22:44:55 ] - відповісти

Василю, вітаю! Можна й так трактувати побачене, нерідко в житті так і буває, коли одні радіють і святкують і їм байдуже до того, що хтось хоче накласти на себе руки. Є чимало таких черствих людей, але не всі. І серед тих гарних українців і українок, що на відео, певен, хтось та знайдеться, що підтримає у скрутну хвилину. Дякую за цікаві роздуми.)


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2015-01-17 22:49:11 ] - відповісти

Юлю, домовились. Я повідомлю!)


Отправить
Серго Сокольник (М.К./М.К.) [ 2015-01-18 01:09:52 ] - відповісти

Так. У Вас сильні поезії. Знімаю шляпу


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2015-01-18 02:41:13 ] - відповісти

Дякую, Серго. Зичу натхнення.


Отправить
Олена Кіс (Л.П./Л.П.) [ 2015-01-18 13:28:43 ] - відповісти

є у вашій ліриці почуття і життєва правда.
І що тут додати. Вітаю!


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2015-01-19 00:54:34 ] - відповісти

Олено, сердечно дякую, радий Вашим відвідинам!))


Отправить
Віктор Кучерук (Л.П./М.К.) [ 2015-01-18 14:14:37 ] - відповісти

О, тут невгамовна пристрасть автора відчувається в повній мірі, просто б'є через край...)


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2015-01-19 00:56:04 ] - відповісти

Є таке, друже Вікторе! Без цих пристрастей, ми - творча братія - як без рук! Дякую!))


Отправить
Ірина Кримська (Л.П./Л.П.) [ 2015-01-20 23:47:30 ] - відповісти

А чому я не можу поставити вище 5.5 ???????????


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2015-01-21 00:26:01 ] - відповісти

Тому, Ірино, що Ви не маєте статусу майстра, тобто R2. Майстри і тільки майстрам, можуть ставити "6". Такі порядки на "Майстернях". Ставайте майстром і зможете. Дякую. "6" уже є, то можете свою оцінку відмінити, раз Ви хотіли поставити вище.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2022-05-01 13:56:00 ]

Отправить
Віктор Ох (Л.П./Л.П.) [ 2015-01-22 00:39:04 ] - відповісти

Ще одна з досить вдалих наших пісень. Стриманий тихий спів (це при тому, що всі, Ярославе, знають силу Вашого голосу) дає відчуття, що реквієм виконується не мовним апаратом, а душею.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2015-01-22 12:06:26 ] - відповісти

Дякую, Вікторе, за чудову музику, мені здається, що це - одна з кращих наших пісень! Недарма люди її так високо оцінили!))


1 2 Переглянути все


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2022-05-04 08:43:07 ]
Сумна пісня! Слова щемні і музика Віктора Охріменка їх підсилює! Гарне відео Олексія Тичка, динамічне, передає настрій ЛГ.