ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Марія Дем'янюк
2026.02.02 14:09
Щічки, наче бурячки,
Оченята - сонечка,
Усміхається мені
Моя люба донечка.

Зупинилася й сміється,
Втішене серденько,
Бо вітає її зранку

Борис Костиря
2026.02.02 10:35
Пустельний стадіон. Лиш ти стоїш на ньому,
А глядачів нема. Самотній арлекін
Знімає із плечей хронічну втому.
Історія поставлена на кін.

Пустельний стадіон пустельно обіймає
І в душу входить, ніби лицедій.
Мелодія відлюдника-трамваю

Олександр Сушко
2026.02.02 08:56
НедоІсус кремлівський на чолі
Своєї зграї. " Честь йому та шана!"
Недоапостоли Росії топлять лій
З дурної пастви внуків Чингісхана.

Країна ефесбешних кріпаків!
Потворна челядь упира старого!
Їм платить чорт із крові п'ятаки

Лесь Коваль
2026.02.02 08:43
Час випускати на волю синиць -
я вдосталь їх грів у долонях,
лину в траву до небес - горілиць,
мріям шепочу: "По конях!":
/рій блискавиць,
хор громовиць
тихне умить
у скронях/.

Тетяна Левицька
2026.02.02 08:07
Далеке минуле не сниться щоночі:
крохмалем волосся, полудою очі,
морозивом день у вікні.
Застуджену душу не гріє кофтина...
На ліжку холоднім старенька дитина —
кирпатим грибочком на пні.

Всміхається мило, кому — невідомо?

Ігор Шоха
2026.02.01 21:27
Очікувано розділяє час
минуле і грядуще, а сьогодні
щомиті живемо напередодні
усього, що очікує на нас.
Усяке житіє – відкрита книга,
якою утішатися не слід,
бо сковує усе гарячий лід
війни, хоча скресає крига

Іван Потьомкін
2026.02.01 21:08
Ще поміж шубою й плащем,
А дерева свою справляють весну:
Націлилась тополя в піднебесся,
Береза чеше косу під дощем...
Ну, як їх всіх звеличити мені,
Їх, побратимів многоруких,
За їхню долю многотрудну
І за одвічну відданість Весні?

Світлана Пирогова
2026.02.01 16:33
Не в кожного, мабуть, гуманне серце.
Байдужі є без співчуття й емоцій.
Їх не хвилює, як кому живеться.
Черстві, бездушні у людськім потоці.

Коли утратили уважність люди?
Куди і як пропала чуйність їхня?
Іде війна, тепер лиш Бог розсудить.

С М
2026.02.01 13:31
біла спальня, чорні штори, пристанційне
пішоходи без позлоти, темні крівлі
срібні коні місяцеві, у зіницях
досвіт марить, у розлуці, о блаженство

немає в куті оцім сонця і сяйва
поки чекаю, поки тіні мчать відусіль

Вероніка В
2026.02.01 13:03
колись в мене в школі була учілка
учілка що очі носила як дві апельсинки
учілка що в неї не рот а справжня каністра
учілка що в ній голова як літаюча тарілка

така ця учілка окаста була і зубаста
що і могла би раптом когось та куснуть
в особливості

Євген Федчук
2026.02.01 12:19
Старий козак Степан, нарешті помирав.
Смерть вже давно до нього, видно, придивлялась,
Життя козацьке обірвати сподівалась.
Та його ангел-охоронець рятував.
Але тоді було у нього вдосталь сил
Аби від Смерті тої клятої відбитись.
Тепер же тільки залиш

Ірина Вірна
2026.02.01 11:43
Знову вітер холодний сніг тремтливий мете.
знову спокій дрімотний на душу впаде,
огорне ніжно ковдрою - зимною, теплою,
і приспить колисковою - мрійною, легкою.

І тремтітиме довго на віях сльозинка,
і співатиме кволо у грудях крижинка.
Буде жаліти

Борис Костиря
2026.02.01 11:29
Я хочу, щоб розверзлася долина,
Щоб світ явив свій потаємний смисл,
Слова постали на незрушній глині,
Відкривши мудрість логосу і числ.

Я хочу, щоб розверзлась серцевина
Усіх страждань і болів нелюдських,
Мов споконвічна неземна провина,

Тетяна Левицька
2026.02.01 08:16
Не можна без світла й опалення
у одноманітності плину.
Гаптує душиця із марення
тонку льодяну павутину.

Що далі, тікати у безлих*
думок чи укритися пледом?
Вілляти вина повний келих,

Олена Побийголод
2026.01.31 16:05
Із Леоніда Сергєєва

Дійові особи та виконавці:
• Анатолій Карпов – ліричний тенор
• Претендент – драматичний баритон
• Михайло Таль – баритон
• Петра Ліуверік – мецо-сопрано
• Суддя матчу – бас-кантанте

Артур Курдіновський
2026.01.31 14:26
Я на старому цвинтарі заритий,
Під пам'ятником з чорного граніту.
Читаю, що написано... О, небо!
"Тримайся! Все попереду ще в тебе!"
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Стефан Наздоганяйко
2026.01.28

Кіра Лялько
2026.01.22

Аліна Гурин
2026.01.19

Лесь Коваль
2026.01.19

Жанна Мартиросян
2026.01.16

Таїсія Кюлас
2026.01.11

Немодна Монада
2026.01.11






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ярослав Чорногуз (1963) / Вірші

 Я дихаю весною
Образ твору Нарешті я, нарешті я - в саду,
Із чарівною бачуся сосною.
Її верхів`я – наче у меду…
Я дихаю, я дихаю весною.

А сніг такий – неторканий іще!
У нім стежину першу прокладаю.
І на душі – такий солодкий щем,
Неначе б то живу в земному раю.

Неначе я злітаю в небеса,
Усесвіту - обійми розкриваю.
А навкруги – осонцена краса –
Ось – від землі аж ген до небокраю.

Повітря п`ю, немов нектар Богів –
Таке хмільне і чисте – березневе.
І груди набираються снаги…
Стаю могутнім, наче сотня левів.

Для миру силу цю б хотів оддать!
Вбираю в себе я весняне диво.
І відчуваю Божу благодать
Стаю на мить насправді я щасливим…

25.03. 7526 р. (Від Трипілля) (2018)




  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2022-05-02 13:01:28
Переглядів сторінки твору 420
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 6.946 / 7  (6.330 / 6.99)
* Рейтинг "Майстерень" 6.946 / 7  (6.337 / 7)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.843
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні не оцінювати
Конкурси. Теми Візуальна поезія
Автор востаннє на сайті 2026.02.02 17:43
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2022-05-02 13:02:03 ]

Отправить
Василь Кузан (М.К./М.К.) [ 2018-03-25 22:34:19 ] - відповісти

Радіємо за щасливого друга!
Будьмо!


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2018-03-25 23:03:32 ] - відповісти

Дякую, дорогий друже! Бери й ти од мене часточку щастя! Будьмо і натхнення!)))


Отправить
Олександр Сушко (М.К./М.К.) [ 2018-03-25 22:37:19 ] - відповісти

Чуттєвий твір, настроєвий. І день сьогодні справді був сонячний. теплий. Тут одна заковика: ніхто з притомних людей ніколи не дозволить собі розкіш посадити у власному саду сосну, оскільки її терпентинна смола та фітонциди пригнічують ріст усіх плодових дерев у радіусі 20-ти метрів.
А потім згадав, що сосну можна побачити у Ботанічному саду. Там справді такі красуні ростуть. Варто або в кінці твору або напочатку написати це уточнення. Як гадаєш?


Отправить
Олександр Сушко (М.К./М.К.) [ 2018-03-25 22:42:10 ] - відповісти

Наприклад, "Нарешті знову я у ботсаду". Щось таке.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2018-03-25 23:18:36 ] - відповісти

Дякую. Я ці моменти знаю прекрасно, тому що на батьковій дачі спершу був всуціль сосновий ліс. Сосни там корчувалися, і на їх місці ростуть ось уже 10-20 років плодові дерева, і досі - через соснових сусідів - малі на зріст. Деякі сосни ще залишились і вони так пригнічують плодові дерева, що ось нещодавно довелося лісників викликати, точніше промислових альпіністів, щоб вони зрубали найтовщу сосну. Так і в ботсадах є сосни окремими ділянкамиі в розсип. і ті, кому треба, про це знають. Так що і в простому саду таке буває. І через те не варто правити на ботсад. Поезія - це ж не посібник із садівництва, тут зовсім інше головне. А ти стільки уваги приділяєш абсолютно другорядним речам. Для чого? Ти аналізуй зміст, відчуття, Образи...


Отправить
Тетяна Флора Мілєвська (М.К./М.К.) [ 2018-03-26 01:00:01 ] - відповісти

пречудово!


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2018-03-26 01:40:58 ] - відповісти

Танечко, спасибі, дорога! Натхнення тобі!)))


Отправить
Олександр Сушко (М.К./М.К.) [ 2018-03-26 07:53:00 ] - відповісти

Згоден, Ярославе. Настрій справді чудовий. Я ж кажу - вірш світлий. Багато тепла. Наголос трохи б підправити: чарівнОю, не чарІвною.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2018-03-26 18:07:25 ]

Дякую, наголос виправив. Чомусь думав, раз чарІвність, то і чарІвна може бути - подвійний наголос окрім - чарівнА. Бо він відомий. Але ні, словник дає справді тільки - чарівнА. Тому виправив.


Отправить
Леся Геник (Л.П./М.К.) [ 2018-03-26 16:06:10 ] - відповісти
Звучить пісенно. З весняним щастям Вас!)

Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2018-03-26 18:07:56 ] - відповісти

Щиро дякую, Лесю. Навзаєм!)))


Отправить
Іван Потьомкін (Л.П./М.К.) [ 2018-03-26 16:36:37 ] - відповісти

З повноцінним відчуттям Весни!


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2018-03-26 18:08:58 ] - відповісти

Спасибі, дорогий пане Іване! І Вас щиро вітаю! Сподіваюсь і на землі обітованній теж чудова весна!)))


Отправить
Вікторія Лимар (Л.П./Л.П.) [ 2018-03-26 21:58:53 ] - відповісти
Гарно, зворушливо, вічувається перо майстра високого рівня!
Дякую за насолоду від прочитаного!

Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2018-03-26 23:48:28 ] - відповісти

Щиро дякую, шановна Вікторіє! Як приємно читати так відгуки! Радий нашому знайомству. Бажаю натхнення невичерпного!)))


Отправить
Серго Сокольник (М.К./М.К.) [ 2018-03-27 22:26:40 ] - відповісти

Настрій, Ярославе... Настрій...


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2018-03-27 23:18:53 ] - відповісти

Так, друже Серго, настрій непередаваний!)))



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2022-05-02 13:55:07 ]
В такі квітучі дні хочеться радіти світу, так само, як ти описуєш у вірші, але, на жаль, ми зараз і весни не помічаємо! Лише серце тішить поезія, коли залишаєшся з нею наодинці! Дякую, дорогий Ярославе!