ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олександр Буй
2025.09.02 21:52
Віщувала заграва вітер
У багрянім заході сонця.
Зачиняли бутони квіти
І згасали в хатах віконця.

Прохолода, така приємна,
Денну спеку заколисала.
Ще хвилина – і стало темно,

Віктор Насипаний
2025.09.02 13:41
Ще день малює гарне щось:
Ясні шовки останні літа.
І стільки барв іще знайшлось,
Тепла і радості палітра.

Вдягає сонце в кольори
Усе навкруж під усміх щирий.
Світлішим світ стає старий,

Віктор Кучерук
2025.09.02 12:17
Небувале, довгождане,
На краю земних доріг, -
Ти - кохання безнастанне
В смутках-радощах моїх.
За твої уста вологі
І за тіняву очей, -
Закохався до знемоги,
Як душа про це рече.

Світлана Майя Залізняк
2025.09.02 08:19
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 10 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії. Для "оживленн

Артур Курдіновський
2025.09.01 23:38
О, літо! Йди! Мені тебе не шкода!
Сховайся в герметичний саркофаг.
Зробило ти мені таку погоду,
Що захлинаюсь у сльозах-дощах.

Ти зіпсувало зошит мій для віршів,
У ньому оселилася печаль.
Ти відібрало в мене найцінніше!

Борис Костиря
2025.09.01 22:21
Мій голос обірвався у зеніті,
Мої слова згоріли у золі.
Мої думки у полі переритім
Замерзли нерозквітлими в землі.

До кого я кричу в безмежнім полі?
Зі світом же обірваний зв'язок.
Лиш холоднеча, як безжальність долі,

Олена Побийголод
2025.09.01 12:07
Із Бориса Заходера

Ледве ми виперлись з решти приматів
й рушили вдаль з усієї снаги –
з нами побігли, без жодних дебатів,
мордочка, хвіст та чотири ноги.

Часом блукаємо ми у хаосі, –

Ольга Олеандра
2025.09.01 09:47
Останній день літа.
Все сонцем залите.
І ніде вмістити
безмежжя тепла.
Пронизана світлом
серпнева тендітна
струїть малахітом
прощання пора.

Віктор Кучерук
2025.09.01 05:51
В частоколі останніх років
Причаїлася тиша німотна, –
Ми з тобою, мов крила, близькі
І водночас, як зорі, самотні.
Не засліплює зір відбиття
Учорашніх цілунків тривалих, –
Десь поділись палкі почуття,
Що серця нам обом зігрівали.

Олег Герман
2025.09.01 00:32
Чергова епоха раптово пішла,
Немов розчинилася, втратила цінність.
Можливо, це просто миттєвість життя,
Яку б я хотів розтягнути на вічність.

Не хочу про осінь, холодну і злу,
Чи сніг, що впаде на замерзлі дороги.
Про них надто рано, а біль та вій

Олександр Буй
2025.08.31 22:37
Зникло в мороку все. Ні очей, ні облич.
Тільки губи в цілунку злились навмання…
Нині трапилось диво – Тетянина ніч –
І у щасті своєму я віри не йняв!

Я на неї чекав кілька тисяч ночей,
Утираючи сльози, ковтаючи страх.
Допоміг мені ямб, дав надію х

Борис Костиря
2025.08.31 22:13
Всесвітній холод, як тюрма німа.
Всесвітнє безголосся, ніби тундра.
Безлюдність так жорстоко обійма.
Лягає тиша так велично й мудро.

І птах замерзне й тихо упаде
У невідомість, як в обійми страху.
Не знайдеш прихисток уже ніде,

Ярослав Чорногуз
2025.08.31 19:04
Пора поезії щемлива
Уже ступає на поріг.
І ллється віршів буйна злива,
І злото стелиться до ніг

Непрохано-медовим смутком,
Жалем за літечком ясним...
Що ніби квітка незабудка --

Артур Курдіновський
2025.08.31 18:30
Моє кохання - вигаданий грант.
Життя мене нічого не навчило.
Для тебе вже букет зібрав троянд -
Поверне він твої забуті крила!

Засяй, немов яскравий діамант,
Забудь минуле, долю чорно-білу!
Римує сни твій вірний ад'ютант,

Юрко Бужанин
2025.08.31 14:23
Люба, уяви лише
розмах крил птаха Рух –
Це частинка лиш розмаху
мого кохання...
Не відпускати б довіку
мені твоїх рук...
Твоє ложе встелю
простирадлом – Праною.

Євген Федчук
2025.08.31 14:03
Сидить Петрик у кімнаті, а надворі злива.
У вікно краплини б’ються та по склу стікають.
Громові удари часом хлопчика лякають.
Він тоді до діда очі повертає живо.
Дід Остап сидить спокійно, на те не звертає.
Його грім той не лякає, видно звик до того,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Анастасія Волошина
2025.08.13

Василь Пастернак
2025.08.04

Олександра Філь
2025.07.17

Сергій Святковський
2025.06.27

Рембрі Мон
2025.06.07

Чорний Кугуар
2025.05.27

Анет Лі
2025.05.16






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ярослав Чорногуз (1963) / Вірші

 Повіяло зимою
Образ твору Вже сірі хмари небом водить,
Дерева змахують крильми.
Немає снігу, тільки подих
Я відчуваю крижаний.

На фоні неба – віти сині
(Хтось гілку відчахнув, одтяв!)
Здригаються у тріпотінні,
І геть зіщулені, тремтять.

Печаллю вкрита золотою
Дорога, котрою іду.
Уже повіяло зимою
В напівзамерзлому саду.

14. 11.7525 р. (Від Трипілля) (2017)




  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2022-05-02 12:18:23
Переглядів сторінки твору 483
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 6.540 / 7  (6.330 / 6.99)
* Рейтинг "Майстерень" 6.540 / 7  (6.337 / 7)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.785
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не оцінювати
Конкурси. Теми Візуальна поезія
Автор востаннє на сайті 2025.08.31 19:47
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2022-05-02 12:18:53 ]
Тетяна Левицька (М.К./М.К.) [ 2017-11-16 16:46:46 ] - відповісти

І печально, і красиво водночас, Ярославе! Осінній пейзаж у смутку, милує око. Реалістична лірика мені до душі. Кожен куточок Вашого саду в будь яку пору року викликає захоплення.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2017-11-17 01:43:07 ] - відповісти

Я дуже радий, Таню, дякую сердечно. Бо іноді здається, що я уже всім набрид своїми пейзажами. Справді, це Ви гарно сказали - реалістична лірика - життя, яке воно є! У ньому доволі краси і в реалі, хоч і не все у нім - краса!)))))


Отправить
Домінік Арфіст (Л.П./М.К.) [ 2017-11-17 00:24:11 ] - відповісти

о... в таку метафізику завів текст...


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2017-11-17 01:57:04 ] - відповісти

Сподіваюсь, як завів, так і виведе! Дякую за цікавий відгук, Доменіку!)))


Отправить
Іван Потьомкін (Л.П./М.К.) [ 2017-11-17 21:27:15 ] - відповісти

В Єрусалимі золотава осінь, а Вам доводиться щулитись од холоду... Співчуваю.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2017-11-19 05:05:38 ] - відповісти

Дякую, дорогий пане Іване, радію за Вас. І у нас буває іноді потепління, так що щулимося через раз!)))


Отправить
Серго Сокольник (М.К./М.К.) [ 2017-11-17 23:58:44 ] - відповісти

О так... І відчутно... Тим паче- в цій поезії... Респект, Ярославе)


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2017-11-19 05:07:12 ] - відповісти

Дякую, друже Серго, натхнення зичу!)))


Отправить
Анна Віталія Палій (М.К./М.К.) [ 2017-11-25 11:43:35 ] - відповісти
У пейзажній ліриці Ви неперевершений майстер. Тільки спіткнулася на наголосі "котрою", може, "Дорога, по якій іду"?

Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2017-11-25 12:02:53 ] - відповісти

Дякую, дорога Анно! І за відгук і стосовно наголосу. Подумаю!)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2022-05-03 20:53:51 ]
І печально, і красиво водночас, Ярославе! Осінній пейзаж у смутку, милує око. Реалістична лірика мені до душі. Кожен куточок саду в будь яку пору року викликає захоплення.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2022-05-03 21:09:48 ]
Сердечно радий, дякую, дорога Таню! Натхнення і всіх благ!))))