ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Юрко Бужанин
2026.05.06 12:22
ТАНКА галицько-пуерто-риканська.

Я - ніби кролик,
З котрого чупакабра
Кров відсмоктала.
Крівці мого кохання
Достатньо тобі на ланч?

Борис Костиря
2026.05.06 12:01
Постійні калюжі, постійна сльота.
Похмурий пейзаж, як сама німота.

У цьому болоті втонула зоря,
Що сяяла нам на далекі моря.

Постійний застій і застиглість думок.
Панує безумства прадавній амок.

Тетяна Левицька
2026.05.06 11:27
Ти не промовляй, так нестерпно живеться,
як матері тій, що утратила сина.
Носила крилату надію під серцем,
але віддала горю в люту годину.
Сорочка своя завше ближче до тіла —
чужої скорботи нам не перейняти,
Не пестила лялю, а просто хотіла,
щоб па

Вячеслав Руденко
2026.05.06 08:49
Шопен меланхолійний ,Рільке серед дня
І лебідь Малларме на дзеркалі води.
Чи в змозі крок важкий гидкого каченя
Завершити рядки щириці й лободи?

В забутому ставку серед самих забрьох,
Що в справжній глушині полють на бабок,
Чи можна в інший сві

Олена Побийголод
2026.05.06 06:55
Наум Лисиця (1932-2013, Україна)

Сонця не буде, не чекай,
вже третій тиждень – дощ, і край,
мокрий ущент маршрут у нас,
неба забута синь.
Ніби з незримих сит мілких,
сіється мжичка, як на гріх...

Віктор Кучерук
2026.05.06 06:10
Удосвіта шибки задеренчали
І злякано розсіялася мла, -
І всі побігли швидко якнайдалі
З охопленого полум'ям села.
Хати горіли шумно і багрово
На склі тремтіли відблиски вогнів,
А я, руками бурими від крові,
Хотів сусіду дати стусанів.

Кока Черкаський
2026.05.06 02:41
О Боже, о Боже, о Боже!
Нарешті настало плюс двадцять!
Повилітали хрущі,
Дівки почали роздягаться!

Повиймали із шафів
Свої коротенькі спідниці!
Як гляну – відразу, о Боже!-

Оксана Алексеєва
2026.05.05 22:17
Коло покинутої хати старий колодязь,
з якого більше не п'ють ні люди, ні звірі.
Інколи птаха сідає на тряхлий рипучий обід,
гойдаючись у вишнім небеснім ефірі.

Вітер крутить зотліле колесо.
Линуть між хмари веселі пташині співи.
Хтось гукає знемо

хома дідим
2026.05.05 22:03
життя картини поллока
але усе мине
розвидніє за мороком
земне таке земне
і хліба житнє золото
і молоко і мед
з-під ніг злітають голуби
дідок травицю жне

С М
2026.05.05 14:08
Питання – що робити з цим
Я і він, чи я і ти?
Ви стоїте, волосся вітер звіює
Очі сяють і душі замріяні
Говорячи
«Тебе ми любимо, як же нам бути?»
І я обох люблю

Борис Костиря
2026.05.05 13:44
Розлився туман велемудрий, тужавий,
Розлився, як ціла аморфна держава.

Які таємниці, які парадокси
Чаїть у собі, ніби сховані оси!

Туман розчиняє депресію люту,
У вічні слова й заповіти закуту.

Ірина Вовк
2026.05.05 12:08
Літа лебедіють, мов кужіль прядуть,
У вир'єчку гублять пір'їни.
Дари мироносні до стіп покладуть
У церкві святої Ірини.

Над мороки ночі, над тугу в очах,
Над біль, що метеликом зрине.
Невпинно співатиме божа свіча

Вячеслав Руденко
2026.05.05 10:16
Можливо десь за вісім днів до свят
Тут Фіміам кадив задорого у ямі -
На шиї каганець, на вигляд як архат*
На грудях золото, в долонях оригамі.

В китайських косах бігали дівки
І…, ніби у записаному стрімі
Лимонний сік, бамбук і огірки

Тетяна Левицька
2026.05.05 08:36
Цвіла магнолія, бузок
схиляв додолу віти.
В кишені загубивсь квиток
на потяг «Інтерсіті».

Не встигла сісти у вагон —
спіткнулась, то й не варто.
Давно згорів пустий перон

Віктор Кучерук
2026.05.05 05:47
Передпокій літа - травень духовитий
І мрійливий дуже, і ледь-ледь хмільний, -
Сонечком південним лагідно зігрітий,
За собою двері щільно зачинив.
Потепліло різко, заквітчало всюди,
Вигляду ясного світу надало, -
Ніби відбулося дивовижне чудо,
Ніби

Кока Черкаський
2026.05.04 23:35
Дражнити ведмедя погано,
Не варто дражнити ведмедя.
Дражнив якось ведмедя Фєдя-
Ну і де тепер цей ваш Фєдя?

Дражніть краще власну дружину,
Або назвіть тещу "мамо!",
Але дражнити ведмедя-
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Андрій Стельмахер
2026.04.29

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Макс Катинський
2026.04.22

Лія Ланер
2026.04.18

Оксана Алексеєва
2026.04.14

Костянтин Ватульов
2026.04.02






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ярослав Чорногуз (1963) / Вірші

 Повіяло зимою
Образ твору Вже сірі хмари небом водить,
Дерева змахують крильми.
Немає снігу, тільки подих
Я відчуваю крижаний.

На фоні неба – віти сині
(Хтось гілку відчахнув, одтяв!)
Здригаються у тріпотінні,
І геть зіщулені, тремтять.

Печаллю вкрита золотою
Дорога, котрою іду.
Уже повіяло зимою
В напівзамерзлому саду.

14. 11.7525 р. (Від Трипілля) (2017)




  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2022-05-02 12:18:23
Переглядів сторінки твору 578
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 6.541 / 7  (6.330 / 6.99)
* Рейтинг "Майстерень" 6.541 / 7  (6.337 / 7)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.785
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не оцінювати
Конкурси. Теми Візуальна поезія
Автор востаннє на сайті 2026.03.26 07:01
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2022-05-02 12:18:53 ]
Тетяна Левицька (М.К./М.К.) [ 2017-11-16 16:46:46 ] - відповісти

І печально, і красиво водночас, Ярославе! Осінній пейзаж у смутку, милує око. Реалістична лірика мені до душі. Кожен куточок Вашого саду в будь яку пору року викликає захоплення.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2017-11-17 01:43:07 ] - відповісти

Я дуже радий, Таню, дякую сердечно. Бо іноді здається, що я уже всім набрид своїми пейзажами. Справді, це Ви гарно сказали - реалістична лірика - життя, яке воно є! У ньому доволі краси і в реалі, хоч і не все у нім - краса!)))))


Отправить
Домінік Арфіст (Л.П./М.К.) [ 2017-11-17 00:24:11 ] - відповісти

о... в таку метафізику завів текст...


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2017-11-17 01:57:04 ] - відповісти

Сподіваюсь, як завів, так і виведе! Дякую за цікавий відгук, Доменіку!)))


Отправить
Іван Потьомкін (Л.П./М.К.) [ 2017-11-17 21:27:15 ] - відповісти

В Єрусалимі золотава осінь, а Вам доводиться щулитись од холоду... Співчуваю.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2017-11-19 05:05:38 ] - відповісти

Дякую, дорогий пане Іване, радію за Вас. І у нас буває іноді потепління, так що щулимося через раз!)))


Отправить
Серго Сокольник (М.К./М.К.) [ 2017-11-17 23:58:44 ] - відповісти

О так... І відчутно... Тим паче- в цій поезії... Респект, Ярославе)


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2017-11-19 05:07:12 ] - відповісти

Дякую, друже Серго, натхнення зичу!)))


Отправить
Анна Віталія Палій (М.К./М.К.) [ 2017-11-25 11:43:35 ] - відповісти
У пейзажній ліриці Ви неперевершений майстер. Тільки спіткнулася на наголосі "котрою", може, "Дорога, по якій іду"?

Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2017-11-25 12:02:53 ] - відповісти

Дякую, дорога Анно! І за відгук і стосовно наголосу. Подумаю!)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2022-05-03 20:53:51 ]
І печально, і красиво водночас, Ярославе! Осінній пейзаж у смутку, милує око. Реалістична лірика мені до душі. Кожен куточок саду в будь яку пору року викликає захоплення.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2022-05-03 21:09:48 ]
Сердечно радий, дякую, дорога Таню! Натхнення і всіх благ!))))