ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2026.03.21 13:12
Продираюсь крізь сон, мов крізь ліс несходимий і вічний,
Крізь шторми, і буран, і прозрінь запізніле вино.
Між дерев прокидаються зрілості вигаслі свічі,
Як біблійні волхви, як зупинене давнє кіно.

Продираюсь крізь ліс із його чагарями й кущами

Охмуд Песецький
2026.03.21 09:24
Загасли зірки за холодним вікном,
Зажевріла обрію смужка рум'яна.
Будильник ось-ось – і озвучить підйом,
Сьогоднішній день зачинається зрана.

Пролився пронизливий ранішній бриз,
Упорали небо пошарпані хмари.
Святкує сімейство моє Науриз,

Тетяна Левицька
2026.03.21 08:31
Про щастя: арії, пісні,
тремкі балади,
та вітер виє у мені
гучним торнадо.
Йду по стерні до забуття
дороговказом.
Навіщо вірні почуття,
коли не разом?

Віктор Кучерук
2026.03.21 07:06
Співучими струмочками
Тече поміж горбочками
До пінистої річечки вода, -
Під сонцем і під зорями
Наспівує прискорено,
Щоб у путі не мучила нуда.
Про весняне піднесення
Співає гучно й весело

Ольга Олеандра
2026.03.20 21:02
Вечір палко вдивляється в очі весні,
до зими обернувши затінену спину.
Зорі сяють в його пелехатій чуприні,
як далекі й досяжні вітальні вогні.

Вони звуть її, – Весно, і вказують шлях
крізь пошерхлі брудними торос

Олена Побийголод
2026.03.20 19:41
Михайло Голодний (1903-1949)

В степу під Херсоном
попасище коням,
в степу під Херсоном курган.
Лежить під курганом,
повитим туманом,
матрос Железняк, партизан.

Іван Потьомкін
2026.03.20 18:36
Ти поспішаєш...
Ну, скажи на милість,
Куди летиш, що гнуться закаблуки?
Забула праску вимкнуть?
Вередували діти?
По пиятиці чоловік ні кує-ні меле?..
...Просто мусиш поспішать...
Бо ти - Жінка...

Юрко Бужанин
2026.03.20 16:16
Земле предків, Правіри, ти свята є по праву.
Як витримуєш, рідна, цю злочинну державу,
Цей цинічний, жорстокий механізм геноциду,
Цей ерзац-суверенний анахтемський гармидер?

Хмарочоси, котеджі, полігони військові -
Нема доброг

Сергій Губерначук
2026.03.20 15:21
То – двері з очком,
зле старе призволяще,
яке мертві гноми зіжруть.
То хворе на все!
Не простиме ні за що –
крадіжками суще! Хай мруть
його осоружні думки небувалі
і стогони після розлук.

Борис Костиря
2026.03.20 11:47
Зазирни в мої сни, ти побачиш простори безкраї,
Де цвітуть анемони і родить калина густа.
Зазирни в мої сни, ніби в очі самого розмаю,
Де відкриється совість та істина зовні проста.

Зазирни в мої сни, у буремні, бурунні століття,
Де зіткнулись

Юхим Семеняко
2026.03.20 10:16
Подвійне, а з назвою – і потрійне "кохаю і люблю" виглядає таким, ніби автор у бажанні бути почутим виконав повтор, який переданий майже сигналом бідства на той випадок, якщо раптом хтось погано ловить. Далі – "ніколи не порівняну ні з ким" – і в цьом

Охмуд Песецький
2026.03.20 08:23
Кохаю і люблю, моя кохано,
Ніколи не порівняну ні з ким,
Тебе одну - натхненно й полум'яно
Своїм чуттям, високим і святим.

Живу тобою, дихаю, вмираю,
Відроджуюсь, як блискавка і грім,
Крізь віддаль неокреслено безкраю,

Віктор Кучерук
2026.03.20 07:55
Цілу зиму нею снили,
Виглядали з дня на день,
А вона лиш пахла мило
Після стужі де-не-де
На відкритих сонцю схилах
Невисоких наших круч,
Мов не мала зовсім сили
Віднайти потрібний ключ

С М
2026.03.20 05:44
Я гадаю
Буде це
Легковажно, гаразд
Я гадаю
Буде це
Легковажно, окей

Твою машкару

Ігор Шоха
2026.03.19 23:14
Не можна існувати без
поезії і патріот
організовує лікбез
на рідній мові, та висот
сягає авторка поез,
які оцінює народ.
Тому без пафосу кажу,
що ми давно не племена

Охмуд Песецький
2026.03.19 18:47
Імла незгод і світлий смуток –
Це те, що визріло між нами.
Розрив - одна з тих оборудок,
Де розраховуються снами.

Вони однаково самотні,
Як ми в теперішньому стані.
А що було напередодні,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Охмуд Песецький
2026.03.19

П'ятниця Тринадцяте
2026.03.13

Людмила Пуюл
2026.03.06

Ноктюрн Ноктюрн
2026.02.26

Богдан Райковський Райко
2026.02.25

Мілана Попова
2026.02.24

Стейсі Стейсі
2026.02.14






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ярослав Чорногуз (1963) / Вірші

 Повіяло зимою
Образ твору Вже сірі хмари небом водить,
Дерева змахують крильми.
Немає снігу, тільки подих
Я відчуваю крижаний.

На фоні неба – віти сині
(Хтось гілку відчахнув, одтяв!)
Здригаються у тріпотінні,
І геть зіщулені, тремтять.

Печаллю вкрита золотою
Дорога, котрою іду.
Уже повіяло зимою
В напівзамерзлому саду.

14. 11.7525 р. (Від Трипілля) (2017)




  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2022-05-02 12:18:23
Переглядів сторінки твору 548
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 6.541 / 7  (6.330 / 6.99)
* Рейтинг "Майстерень" 6.541 / 7  (6.337 / 7)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.785
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не оцінювати
Конкурси. Теми Візуальна поезія
Автор востаннє на сайті 2026.03.21 10:32
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2022-05-02 12:18:53 ]
Тетяна Левицька (М.К./М.К.) [ 2017-11-16 16:46:46 ] - відповісти

І печально, і красиво водночас, Ярославе! Осінній пейзаж у смутку, милує око. Реалістична лірика мені до душі. Кожен куточок Вашого саду в будь яку пору року викликає захоплення.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2017-11-17 01:43:07 ] - відповісти

Я дуже радий, Таню, дякую сердечно. Бо іноді здається, що я уже всім набрид своїми пейзажами. Справді, це Ви гарно сказали - реалістична лірика - життя, яке воно є! У ньому доволі краси і в реалі, хоч і не все у нім - краса!)))))


Отправить
Домінік Арфіст (Л.П./М.К.) [ 2017-11-17 00:24:11 ] - відповісти

о... в таку метафізику завів текст...


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2017-11-17 01:57:04 ] - відповісти

Сподіваюсь, як завів, так і виведе! Дякую за цікавий відгук, Доменіку!)))


Отправить
Іван Потьомкін (Л.П./М.К.) [ 2017-11-17 21:27:15 ] - відповісти

В Єрусалимі золотава осінь, а Вам доводиться щулитись од холоду... Співчуваю.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2017-11-19 05:05:38 ] - відповісти

Дякую, дорогий пане Іване, радію за Вас. І у нас буває іноді потепління, так що щулимося через раз!)))


Отправить
Серго Сокольник (М.К./М.К.) [ 2017-11-17 23:58:44 ] - відповісти

О так... І відчутно... Тим паче- в цій поезії... Респект, Ярославе)


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2017-11-19 05:07:12 ] - відповісти

Дякую, друже Серго, натхнення зичу!)))


Отправить
Анна Віталія Палій (М.К./М.К.) [ 2017-11-25 11:43:35 ] - відповісти
У пейзажній ліриці Ви неперевершений майстер. Тільки спіткнулася на наголосі "котрою", може, "Дорога, по якій іду"?

Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2017-11-25 12:02:53 ] - відповісти

Дякую, дорога Анно! І за відгук і стосовно наголосу. Подумаю!)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2022-05-03 20:53:51 ]
І печально, і красиво водночас, Ярославе! Осінній пейзаж у смутку, милує око. Реалістична лірика мені до душі. Кожен куточок саду в будь яку пору року викликає захоплення.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2022-05-03 21:09:48 ]
Сердечно радий, дякую, дорога Таню! Натхнення і всіх благ!))))