ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Володимир Каразуб
2024.11.21 09:49
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п

Микола Дудар
2024.11.21 06:40
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Страшно бути грішним… )

Віктор Кучерук
2024.11.21 06:38
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?

Микола Соболь
2024.11.21 04:27
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона тоді вдивлялася у вишню
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».

Володимир Каразуб
2024.11.21 01:27
nbsp       Я розіллю л
                            І
               &

Сонце Місяць
2024.11.20 21:31
Наснив тоді я вершників у латах
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці

Іван Потьомкін
2024.11.20 13:36
Сказала в злості ти: «Іди під три чорти!»
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи

Юрій Гундарєв
2024.11.20 09:10
років тому відійшов у засвіти славетний іспанський танцівник Антоніо Гадес.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…


Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.

Світлана Пирогова
2024.11.20 07:07
три яблука
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять

Микола Дудар
2024.11.20 07:04
Батько, донечка, і песик
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача

Віктор Кучерук
2024.11.20 05:44
Ти не повинен забувати
Десь в олеандровім цвіту
Про українську світлу хату
І щедру ниву золоту.
Ще пам’ятай обов’язково,
Ввійшовши в чийсь гостинний дім, –
Про милозвучну рідну мову
Й пишайсь походженням своїм.

Артур Курдіновський
2024.11.20 05:12
Спиваю натхнення по краплі
Заради простого рядка.
Я досі ніяк не потраплю
До міста Івана Франка.

Запросить в обійми ласкаво
Там вулиця світла, вузька.
Я б вигадав теми цікаві

Микола Соболь
2024.11.20 05:11
Які залишимо казки?
Домовики лишились дому.
Лісовики де? Невідомо.
Тепер на березі ріки
не знайдете русалок сліду.
Чи розповість онуку дідо,
як шамотять польовики?
Коли зовуть у гай зозулі,

Микола Дудар
2024.11.19 21:50
Тим часом Юрик, ні, то Ярек
Прислав запрошення - меню…
Перелік всього — і задаром
Ну що ж нехай, укореню.
Присиплю жирним черноземом
А по-весні, дивись, взійде…
Ми творчі люди. Наші меми
Не встрінеш більше абиде…

Борис Костиря
2024.11.19 18:51
Я розпався на дві половини,
Де злилися потоки ідей.
Розрізнити не можна в пучині
Дві ідеї в полоні ночей.

Зла й добра половини тривожні
Поєдналися люто в одне,
Ніби злиток металів безбожний,

Сергій Губерначук
2024.11.19 13:51
Мені здається – я вже трішки твій,
а те, що я тобою не хворію,
є результатом згублених надій,
якими я щоразу червонію.

17 липня 1995 р., Київ
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Кай Хробаковськи
2024.11.19

Ля Дмитро Дмитро
2024.11.16

Владислав Аверьян
2024.11.11

Соловейко Чубук
2024.11.02

Незнайка НаМісяці
2024.11.01

Дарина Риженко
2024.10.30

Богдан Фекете
2024.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ярослав Чорногуз (1963) / Вірші

 Повіяло зимою
Образ твору Вже сірі хмари небом водить,
Дерева змахують крильми.
Немає снігу, тільки подих
Я відчуваю крижаний.

На фоні неба – віти сині
(Хтось гілку відчахнув, одтяв!)
Здригаються у тріпотінні,
І геть зіщулені, тремтять.

Печаллю вкрита золотою
Дорога, котрою іду.
Уже повіяло зимою
В напівзамерзлому саду.

14. 11.7525 р. (Від Трипілля) (2017)




  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2022-05-02 12:18:23
Переглядів сторінки твору 392
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 6.540 / 7  (6.329 / 6.99)
* Рейтинг "Майстерень" 6.540 / 7  (6.337 / 7)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.785
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не оцінювати
Конкурси. Теми Візуальна поезія
Автор востаннє на сайті 2024.11.21 11:19
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2022-05-02 12:18:53 ]
Тетяна Левицька (М.К./М.К.) [ 2017-11-16 16:46:46 ] - відповісти

І печально, і красиво водночас, Ярославе! Осінній пейзаж у смутку, милує око. Реалістична лірика мені до душі. Кожен куточок Вашого саду в будь яку пору року викликає захоплення.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2017-11-17 01:43:07 ] - відповісти

Я дуже радий, Таню, дякую сердечно. Бо іноді здається, що я уже всім набрид своїми пейзажами. Справді, це Ви гарно сказали - реалістична лірика - життя, яке воно є! У ньому доволі краси і в реалі, хоч і не все у нім - краса!)))))


Отправить
Домінік Арфіст (Л.П./М.К.) [ 2017-11-17 00:24:11 ] - відповісти

о... в таку метафізику завів текст...


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2017-11-17 01:57:04 ] - відповісти

Сподіваюсь, як завів, так і виведе! Дякую за цікавий відгук, Доменіку!)))


Отправить
Іван Потьомкін (Л.П./М.К.) [ 2017-11-17 21:27:15 ] - відповісти

В Єрусалимі золотава осінь, а Вам доводиться щулитись од холоду... Співчуваю.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2017-11-19 05:05:38 ] - відповісти

Дякую, дорогий пане Іване, радію за Вас. І у нас буває іноді потепління, так що щулимося через раз!)))


Отправить
Серго Сокольник (М.К./М.К.) [ 2017-11-17 23:58:44 ] - відповісти

О так... І відчутно... Тим паче- в цій поезії... Респект, Ярославе)


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2017-11-19 05:07:12 ] - відповісти

Дякую, друже Серго, натхнення зичу!)))


Отправить
Анна Віталія Палій (М.К./М.К.) [ 2017-11-25 11:43:35 ] - відповісти
У пейзажній ліриці Ви неперевершений майстер. Тільки спіткнулася на наголосі "котрою", може, "Дорога, по якій іду"?

Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2017-11-25 12:02:53 ] - відповісти

Дякую, дорога Анно! І за відгук і стосовно наголосу. Подумаю!)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2022-05-03 20:53:51 ]
І печально, і красиво водночас, Ярославе! Осінній пейзаж у смутку, милує око. Реалістична лірика мені до душі. Кожен куточок саду в будь яку пору року викликає захоплення.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2022-05-03 21:09:48 ]
Сердечно радий, дякую, дорога Таню! Натхнення і всіх благ!))))