ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ірина Білінська
2026.09.28 18:30
Як же близько ми до безодні,
як ніколи —
тепер, сьогодні...
Хто збере нас усіх докупи:
слово-зброя
чи слово-купіль,
слово-лезо
чи слово-спалах?

Вячеслав Руденко
2026.09.28 16:20
Не плач у день, не голоси із примхи,
Не зазивай гірке у самоту
Життя звіринцю вздовж стрімкої ринви,
Де кров тече, як золото в Орду.

Вже зацвіли від неї злі жоржини
Між гарпій неолітових* грядок.
З’ясуй-но, спробуй відчуттям рослини,

Артур Курдіновський
2026.09.28 15:55
Я - частинка осіннього міста,
Я - молекула жовтих вітрів.
Мандрівник із душею артиста,
Сам себе на узбіччі зустрів.

Монолог мій навряд чи хтось прийме...
Прочитають, забудуть - і все.
Поринаю в осінні обійми...

Борис Костиря
2026.09.28 15:42
Проходить час крізь пальці, мов пісок.
Ми в'язнемо в багні старих ілюзій.
Із трюму виринає лютий кок,
Заплутаний у плетиво алюзій.
Година протікає, ніби мить,
Поранивши напівзабуту вічність
Стилетом непромовлених століть,
Коли ще цінували честь і

Ольга Береза
2026.09.28 15:25
Для нього подеколи Львів був листівкою з кавою,
одначе здебільшого — текстом, що будить легенди.
У велич не грав і не марив, як інші, він славою,
носив вишиванку, а не оті віденські тренди.

Десь зверхньо шептали: «Дивак той Франко нерозважливий», —

С М
2026.09.28 13:55
До підніжжя дістанусь, і вертаюсь нагору туди
Де спиняюсь, вертаюсь, і заново їду
Аж допоки дістанусь, і побачу тебе
Ей, ей, ей!

Хіба ти проти, щоб тебе любили?
Я мчу із гори на відстані милі

Володимир Бойко
2026.09.28 10:05
Влаштували дебош у Пхеньяні
Гультіпаки веселі та п’яні.
Та прийшов кім чен ин
І за пару хвилин
Всі чемнісінькі стали в Пхеньяні.

В штаб-квартирі Об’єднаних Націй
Не бувало дурних ситуацій.

Ірина Вовк
2026.09.28 07:31
Х. РОЗБИТЕ ДЗЕРКАЛО КРАСИ Ранок у розкішному домі Клодії, найвідомішої світської левиці Помпей, починався як ритуал поклоніння її власній вроді. Вона сиділа на мармуровому стільці перед великим срібним дзеркалом. Три рабині без у

Віктор Кучерук
2026.09.28 06:40
Розцвітає, ніби квітка,
Усмішка свята,
І дорослішає швидко
Пташка золота.
Тепле сяйво у долоні
Ясне сонце ллє -
Розважає люба доня
Серденько моє.

М Менянин
2026.09.28 01:28
Край рідний був місцем полону,
горнилом в потоці образ,
керманичів сіль несолону
в житті споживали не раз.

Чи має цей край оборону?
Чи зміг захиститись хоч раз?
Так виділив край Бог Арону

хома дідим
2026.09.27 23:39
на тлі віконних рам
і панорам засмучених
ні зовсім не канкан
і не кордебалет
багаторічний хлам
нехитро порядкуючи
повіщо грати як
все рівно програєш

Іван Потьомкін
2026.09.27 20:38
Півник заспівав в Єрусалимі,
І на вранішній отой тоненький спів
В пам’яті закукурікали півні понад Супоєм
У далекому тепер, як і літа, Яготині.
Не ідеї нас єднають з материнським краєм,
Не герої на баскім коні,
А сумне «кру-кру», неспішний постук дя

Ігор Терен
2026.09.27 17:09
Наші греблі не «той уже рве»,
про якого ми, може, й не чули.
Рось ридає потоками мулу,
стогне Стугна, Славута реве,
в морі сліз потопає минуле...
і ніхто вже не кличе, не зве
як бувало, аж поки забули.

Борис Костиря
2026.09.27 15:07
У березні тепло таке непевне,
Як подих свічки чи легка печаль.
Слова банальні, стерті і даремні
Нас не зігріють, як сумний причал.

Крізь товщу льоду і завали снігу
Прорветься сонце і торкнеться нас
У метушні і невгамовнім бігу,

Вячеслав Руденко
2026.09.27 10:30
Ви все вночі живете, крадучись,
Неначе равлик меншовартісний,
На місяць срібний задивляючись,
Шукаючи камінчик якісний.

Приречено і недовірливо
У темних вербах роси грієте,
Їх, ніби оловом, торкаючись —

Віктор Кучерук
2026.09.27 07:07
Серед саду яблуня гілляста
Губить спілі яблука, коли
Журавлі засмучено та часто
Угорі покрикують: Курли...
Яблука важкі, червонобокі
До землі спрямовують гілля,
Бо поналивалися вже соком
І похолоділи без тепла.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ольга Береза
2026.09.08

Ярина Діброва
2026.08.07

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ярослав Чорногуз (1963) / Вірші

 Повіяло зимою
Образ твору Вже сірі хмари небом водить,
Дерева змахують крильми.
Немає снігу, тільки подих
Я відчуваю крижаний.

На фоні неба – віти сині
(Хтось гілку відчахнув, одтяв!)
Здригаються у тріпотінні,
І геть зіщулені, тремтять.

Печаллю вкрита золотою
Дорога, котрою іду.
Уже повіяло зимою
В напівзамерзлому саду.

14. 11.7525 р. (Від Трипілля) (2017)




  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2022-05-02 12:18:23
Переглядів сторінки твору 672
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 6.541 / 7  (6.330 / 6.99)
* Рейтинг "Майстерень" 6.541 / 7  (6.337 / 7)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.785
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не оцінювати
Конкурси. Теми Візуальна поезія
Автор востаннє на сайті 2026.03.26 07:01
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2022-05-02 12:18:53 ]
Тетяна Левицька (М.К./М.К.) [ 2017-11-16 16:46:46 ] - відповісти

І печально, і красиво водночас, Ярославе! Осінній пейзаж у смутку, милує око. Реалістична лірика мені до душі. Кожен куточок Вашого саду в будь яку пору року викликає захоплення.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2017-11-17 01:43:07 ] - відповісти

Я дуже радий, Таню, дякую сердечно. Бо іноді здається, що я уже всім набрид своїми пейзажами. Справді, це Ви гарно сказали - реалістична лірика - життя, яке воно є! У ньому доволі краси і в реалі, хоч і не все у нім - краса!)))))


Отправить
Домінік Арфіст (Л.П./М.К.) [ 2017-11-17 00:24:11 ] - відповісти

о... в таку метафізику завів текст...


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2017-11-17 01:57:04 ] - відповісти

Сподіваюсь, як завів, так і виведе! Дякую за цікавий відгук, Доменіку!)))


Отправить
Іван Потьомкін (Л.П./М.К.) [ 2017-11-17 21:27:15 ] - відповісти

В Єрусалимі золотава осінь, а Вам доводиться щулитись од холоду... Співчуваю.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2017-11-19 05:05:38 ] - відповісти

Дякую, дорогий пане Іване, радію за Вас. І у нас буває іноді потепління, так що щулимося через раз!)))


Отправить
Серго Сокольник (М.К./М.К.) [ 2017-11-17 23:58:44 ] - відповісти

О так... І відчутно... Тим паче- в цій поезії... Респект, Ярославе)


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2017-11-19 05:07:12 ] - відповісти

Дякую, друже Серго, натхнення зичу!)))


Отправить
Анна Віталія Палій (М.К./М.К.) [ 2017-11-25 11:43:35 ] - відповісти
У пейзажній ліриці Ви неперевершений майстер. Тільки спіткнулася на наголосі "котрою", може, "Дорога, по якій іду"?

Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2017-11-25 12:02:53 ] - відповісти

Дякую, дорога Анно! І за відгук і стосовно наголосу. Подумаю!)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2022-05-03 20:53:51 ]
І печально, і красиво водночас, Ярославе! Осінній пейзаж у смутку, милує око. Реалістична лірика мені до душі. Кожен куточок саду в будь яку пору року викликає захоплення.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2022-05-03 21:09:48 ]
Сердечно радий, дякую, дорога Таню! Натхнення і всіх благ!))))