ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олександр Буй
2025.09.02 21:52
Віщувала заграва вітер
У багрянім заході сонця.
Зачиняли бутони квіти
І згасали в хатах віконця.

Прохолода, така приємна,
Денну спеку заколисала.
Ще хвилина – і стало темно,

Віктор Насипаний
2025.09.02 13:41
Ще день малює гарне щось:
Ясні шовки останні літа.
І стільки барв іще знайшлось,
Тепла і радості палітра.

Вдягає сонце в кольори
Усе навкруж під усміх щирий.
Світлішим світ стає старий,

Віктор Кучерук
2025.09.02 12:17
Небувале, довгождане,
На краю земних доріг, -
Ти - кохання безнастанне
В смутках-радощах моїх.
За твої уста вологі
І за тіняву очей, -
Закохався до знемоги,
Як душа про це рече.

Світлана Майя Залізняк
2025.09.02 08:19
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 10 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії. Для "оживленн

Артур Курдіновський
2025.09.01 23:38
О, літо! Йди! Мені тебе не шкода!
Сховайся в герметичний саркофаг.
Зробило ти мені таку погоду,
Що захлинаюсь у сльозах-дощах.

Ти зіпсувало зошит мій для віршів,
У ньому оселилася печаль.
Ти відібрало в мене найцінніше!

Борис Костиря
2025.09.01 22:21
Мій голос обірвався у зеніті,
Мої слова згоріли у золі.
Мої думки у полі переритім
Замерзли нерозквітлими в землі.

До кого я кричу в безмежнім полі?
Зі світом же обірваний зв'язок.
Лиш холоднеча, як безжальність долі,

Олена Побийголод
2025.09.01 12:07
Із Бориса Заходера

Ледве ми виперлись з решти приматів
й рушили вдаль з усієї снаги –
з нами побігли, без жодних дебатів,
мордочка, хвіст та чотири ноги.

Часом блукаємо ми у хаосі, –

Ольга Олеандра
2025.09.01 09:47
Останній день літа.
Все сонцем залите.
І ніде вмістити
безмежжя тепла.
Пронизана світлом
серпнева тендітна
струїть малахітом
прощання пора.

Віктор Кучерук
2025.09.01 05:51
В частоколі останніх років
Причаїлася тиша німотна, –
Ми з тобою, мов крила, близькі
І водночас, як зорі, самотні.
Не засліплює зір відбиття
Учорашніх цілунків тривалих, –
Десь поділись палкі почуття,
Що серця нам обом зігрівали.

Олег Герман
2025.09.01 00:32
Чергова епоха раптово пішла,
Немов розчинилася, втратила цінність.
Можливо, це просто миттєвість життя,
Яку б я хотів розтягнути на вічність.

Не хочу про осінь, холодну і злу,
Чи сніг, що впаде на замерзлі дороги.
Про них надто рано, а біль та вій

Олександр Буй
2025.08.31 22:37
Зникло в мороку все. Ні очей, ні облич.
Тільки губи в цілунку злились навмання…
Нині трапилось диво – Тетянина ніч –
І у щасті своєму я віри не йняв!

Я на неї чекав кілька тисяч ночей,
Утираючи сльози, ковтаючи страх.
Допоміг мені ямб, дав надію х

Борис Костиря
2025.08.31 22:13
Всесвітній холод, як тюрма німа.
Всесвітнє безголосся, ніби тундра.
Безлюдність так жорстоко обійма.
Лягає тиша так велично й мудро.

І птах замерзне й тихо упаде
У невідомість, як в обійми страху.
Не знайдеш прихисток уже ніде,

Ярослав Чорногуз
2025.08.31 19:04
Пора поезії щемлива
Уже ступає на поріг.
І ллється віршів буйна злива,
І злото стелиться до ніг

Непрохано-медовим смутком,
Жалем за літечком ясним...
Що ніби квітка незабудка --

Артур Курдіновський
2025.08.31 18:30
Моє кохання - вигаданий грант.
Життя мене нічого не навчило.
Для тебе вже букет зібрав троянд -
Поверне він твої забуті крила!

Засяй, немов яскравий діамант,
Забудь минуле, долю чорно-білу!
Римує сни твій вірний ад'ютант,

Юрко Бужанин
2025.08.31 14:23
Люба, уяви лише
розмах крил птаха Рух –
Це частинка лиш розмаху
мого кохання...
Не відпускати б довіку
мені твоїх рук...
Твоє ложе встелю
простирадлом – Праною.

Євген Федчук
2025.08.31 14:03
Сидить Петрик у кімнаті, а надворі злива.
У вікно краплини б’ються та по склу стікають.
Громові удари часом хлопчика лякають.
Він тоді до діда очі повертає живо.
Дід Остап сидить спокійно, на те не звертає.
Його грім той не лякає, видно звик до того,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Анастасія Волошина
2025.08.13

Василь Пастернак
2025.08.04

Олександра Філь
2025.07.17

Сергій Святковський
2025.06.27

Рембрі Мон
2025.06.07

Чорний Кугуар
2025.05.27

Анет Лі
2025.05.16






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ярослав Чорногуз (1963) / Вірші

  Ностальгія Фауста

А молодість не вернеться,
Не вернеться вона.

Леонід Глібов

Образ твору Осіння днина випита до дна,
Лягли навколо тіні присмеркові,
Лиш у саду, в любовному алькові
Літає сміху голосна луна.

Комусь вона, можливо, не до речі –
Збива ліричну хвилю у душі…
Ще хтось когось – дивуюся – смішить,
Зневаживши осінню холоднечу.

Густе гілля од сміху вже трясе,
Якби висіли яблука, то впали б…
Тут молодості й днини ще замало,
Їй-Богу, їй за іграшки – усе!

І ми колись також були такими,
До ранку десь гарцюючи, без сну!
І поклонялись Вакхові й вину.
І радували нас холодні зими…

Бо в жилах бурхала вогненна кров!
Дахи зривала із голів, будівель!..
А я тепер – підтоптаний і сивий,
Життєва осінь в мій іде альков…

Хтось мовить: та які твої ще роки!
Не смієш вже і чарки… Болячки
Стискають все сильніше кулачки…
І сум, як день осінній цей, глибокий!

23.07.7526 р. (Від Трипілля) (23.09.2018)




  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2022-05-02 13:26:57
Переглядів сторінки твору 421
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 6.457 / 7  (6.330 / 6.99)
* Рейтинг "Майстерень" 6.457 / 7  (6.337 / 7)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.773
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні не оцінювати
Конкурси. Теми Поезія Романтизму і Сентименталізму
Автор востаннє на сайті 2025.08.31 19:47
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2022-05-02 13:27:30 ]
Ночі Вітер (Л.П./М.К.) [ 2018-09-24 10:57:58 ] - відповісти

Брате, хіба абсенту)))! Ностальгічно...Поставив би 12, але тільки половину)))


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2018-09-24 16:05:10 ] - відповісти

Дякую, дорогий брате! Ти знову прилетів і гарно повіяв. Можна б і абсенту, ще жодного разу в житті його не пив, тільки тримав пляшку в руках! Сподіваюсь, нагода буде!)))


Отправить
Іван Потьомкін (Л.П./М.К.) [ 2018-09-24 15:34:23 ] - відповісти

Не в чарці, шановний пане Ярославе, молодість, а в зрілості, у відчутті, що треба поспішать, а не заздрить тому, через що пройшов сам у відведену для цього пору життя.


Отправить
Ночі Вітер (Л.П./М.К.) [ 2018-09-24 15:40:28 ] - відповісти

Если б молодость знала, если б старость могла...
У Ярослава дещо не про чарку )))


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2018-09-24 17:05:28 ]

Так, правду кажеш, брате!)))


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2018-09-24 17:03:56 ] - відповісти

Та звісно, ж не про чарку мова, пане Іване! А про втрачені можливості, розкутість, які дає молодість, яка була неусвідомленою розтриньканою даремно, а коли прийшло усвідомлення мети життя - сили вже не ті, що в молоді роки. І спішити не завжди треба, бо можна людей насмішити... Все відносне в цьому житті - може таке пояснення годилося б... Та що пояснювати, коли кожен читач бачить у вірші щось своє, тому і правильність сприйняття вірша, як і правильність відчуття життя - відносна!)))


Отправить
Світлана Мельничук (Л.П./М.К.) [ 2018-09-24 17:00:12 ] - відповісти

Гарно!!!


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2018-09-24 17:05:02 ] - відповісти

Дякую, Світлано, що знайшли для себе щось гарне!))


Отправить
Тетяна Левицька (М.К./М.К.) [ 2018-09-25 15:21:14 ] - відповісти

Щемні спогади, Ярославе, течією думок твоїх пливуть до кожного хто вміє слухати і відчувати серцем радість, біль, осінню смуту! Дякую, сама б поставила 6 балів, але за мене це вже хтось зробив. Видно, що не тільки мене, так гаряче торкнув цей вірш.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2018-09-25 20:41:49 ] - відповісти

Дуже дякую, дорога Таню, радий, що вірш тебе так гаряче торкнув! Натхнення тобі невичерпного! А поставив оцінку мій друг і колега Вітер Ночі! Видно з його коментаря!)))


Отправить
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2018-09-29 00:57:44 ] - відповісти

такий щирий розпач лг, що будь-хто пройнявся би, о Ярославе

усе ж, гарної осені Вам, незважаючи на будь-що

щиро


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2018-09-30 05:19:36 ] - відповісти

Мій ДО щиро вдячний Вам, друже Сонцемісяцю, за розраду. Він її дуже цінує, хоч, може, то був хвилинний наплив слабкості. Будьмо і тримаймося!))


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2018-09-30 05:20:30 ] - відповісти

ЛГ


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2022-05-02 13:47:05 ]
Ностальгійний, сумний вірш, душевно написаний! Перечитую старі вірші і знаходжу у них відраду! Дякую, Ярославе!