Олександр Сушко (Л.П./Л.П.) [ 2019-03-02 20:44:25 ] - відповісти
Глибоко. Зворушливо.

Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2019-03-02 23:23:04 ] - відповісти

Дякую.

Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2019-03-03 12:21:24 ] - відповісти

Тільки глухий не почує цей крик душі...


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2019-03-03 22:48:41 ] - відповісти

Спасибі, дорогий друже Любо! Моєму ЛГ легшає од того, що друзі співпереживають!)))


Отправить
Іван Потьомкін (Л.П./М.К.) [ 2019-03-03 13:13:54 ] - відповісти

Попри трагічність заздрю Вам, шановний пане Ярославе, що мали родове гніздо. У мене його, на жаль, не було.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2019-03-03 22:51:26 ] - відповісти

Дякую, дорогий пане Іване, за відгук! Він теж моєму ЛГ полегшує душу, бо переконує в тому, що він - не самий нещасний на цьому світі!))


Отправить
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2019-03-03 15:54:43 ] - відповісти

А моє прадідівське гніздо придбала молода сім"я... Хоч те тішить, що не руйнується воно, що є в ньому життя...


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2019-03-03 22:53:20 ] - відповісти

Дякую, Галю, що відгукнулися! Ну що ж, є щось добре у Вашому випадку! Може, так буде і у моєму...)


Отправить
Олександр Сушко (М.К./М.К.) [ 2019-03-03 20:07:02 ] - відповісти

МОжу тільки здогадуватися про подію, яка налаштувала автора на написання цього твору. Якщо це так - дуже прикро. Бо зруйноване гніздо, які стало чужим - це не той краєвид, який хоче бачити людина на схилі літ.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2019-03-03 22:57:05 ] - відповісти

В кожному явищі є свої мінуси, а є і плюси, Сашко! А вірш - тільки відбиток емоцій, часто суб`єктивних!)

Який болісний, трагічний вірш, дорогий Ярославе! Без сліз неможливо читати! Співчуваю!

Спасибі сердечне, дорога Таню! Ти мене розумієш!))))