Із Петра Вяземського

Чи питались ви порою,
що таке «російський бог»?
Ось назбируваний мною
недокладний каталог.

Бог вибоїн та заметів,
подорожніх всіх тривог,
тарганів з усіх буфетів -
ось він, ось російський бог.

Бог неситих та холодних,
хто знесиливсь та усох;
бог маєтків недоходних -
ось він, ось російський бог.

Бог сідниць й грудей відвислих,
тоскних погребальних дрог,
і вершків, і фізій кислих -
ось він, ось російський бог.

Бог фонвізінських паньматок, -
статей, певна річ, обох;
бог слив’янки до курчаток -
ось він, ось російський бог.

Бог чинуш із орденами,
бог дворових-випивох,
хо́дів хресних з корогвами -
ось він, ось російський бог.

Ду́рні в нього мають ласки,
мудрі - тільки тьму вимог;
бог нудної свистопляски -
ось він, ось російський бог.

Бог усього, що зчиняє
метушню й переполох,
дурість без кінця та краю -
ось він, ось російський бог.

Бог мандруючих чужинців,
чи заброд, а чи забрьох
(тобто, найчастіше німців) -
ось він, ось російський бог.

(2022)

*** ОРИГІНАЛ ***

Нужно ль вам истолкованье,
Что такое «русский бог»¹?
Вот его вам начертанье,
Сколько я заметить мог.

Бог метелей, бог ухабов,
Бог мучительных дорог,
Станций - тараканьих шта́бов,
Вот он, вот он русский бог.

Бог голодных, бог холодных,
Нищих вдоль и поперёк,
Бог имений недоходных,
Вот он, вот он русский бог.

Бог грудей и жоп отвислых,
Бог лаптей и пухлых² ног,
Горьких лиц и сливок кислых,
Вот он, вот он русский бог.

Бог наливок, бог рассолов,
Душ, представленных в залог,
Бригадирш обоих по́лов³,
Вот он, вот он русский бог.

Бог всех с Анною на шеях⁴,
Бог дворовых без сапог,
Бар в санях при двух лакеях,
Вот он, вот он русский бог.

К глупым полн он благодати,
К умным беспощадно строг,
Бог всего, что есть некстати⁵,
Вот он, вот он русский бог.

Бог всего, что из границы,
Не к лицу, не под итог,
Бог по ужине горчицы,
Вот он, вот он русский бог.

Бог бродяжных иноземцев,
К нам зашедших за порог,
Бог в особенности немцев,
Вот он, вот он русский бог.

(1828)
__________

¹ Цей вислів на початок ХІХ століття перетворився на фразеологізм, причому - з по­зи­тив­ною конотацією.
² Тут: опухших.
³ Алюзія на комедію Д.Фонвізіна «Бригадир» (1768).
⁴ Орден Св. Анни II ступеня, що носився на шийній стрічці.
⁵ Алюзія на рядки з вірша К.Рюльєра (1735-1791) «L’a propos» (який Вяземський зга­ду­вав у статті «Поживки французских журналов в 1827 году»):
Він дає популярність мудрецям,
часом - дотепність блазням,
[...]
він - бог доречності.