
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
У сон, невідомість, пургу,
В пекельне обличчя жаги,
У білу безмежну труху.
Я питиму сніжне вино,
До краплі, до самого дна.
Простелеться біле руно,
Бузковий колір щастя, ніжний пах.
Зірчасті квіточки довкола,
Медовість поцілунків на вустах.
У темряві - любові світло.
Обійми душ єднають щиро нас.
І матіолова привітність
Стукотить по чужій вулиці Янголів
В самотині – рікою буття – в самотині
Порожній, наче руїна крику волошок,
Бо це місто – притулок позичений
Заблукалої Еврідіки-невдахи,
Що шукала чи то Арахну, чи то Сапфо,
Бо слова загуби
Ілюзія
О
Котрі не чули тишини.
О найстрашніше з літочислень -
Війна війною до війни"
Ліна Костенко
Війни невигойні стигмати.
І без відпочинку
Всюди носить на руках
Чарівну тваринку.
З хом’яком і спить, і їсть,
І уроки учить, –
Ні подій нема, ні місць,
Що близьких розлучать.
Мовчання, як гора,
яка здатна народити
невідомо що:
красеня чи потвору,
але в будь-якому разі
щось грандіозне.
Мовчання, як плід,
І два люстерка у руці
Проповідники з цегли із хрестами золотими
І твій ніс задрібний у краю цім
У голові твоїй місто
У твоїй кімнаті в’язниця
Натомість рота слонячий хобот
Пияцтво
Панно Фа
Побачилась картинка отака:
Стоїть рогата із великим пузом
І вим’я так набралось молока,
Що я дійки відтягую руками,
Дійничку наповняючи ущерть,
Як тричі за добу робила мама,
Допоки я маленький був іще.
як магма часу.
Усе робиться хиским,
непевним у пухкому снігу.
Снігова маса проникає
у черевики, як сутності,
які ми не помічали,
як невидимі смисли,
Здавалось, сонце ладне спопелить.
Дідусь з онуком прогулялись парком,
На лавці сіли трохи відпочить.
Дерева прохолоду їм давали.
Пташки співали радісні пісні.
Отож, вони сиділи, спочивали.
Кущі позаду виросли тісні
і не тільки сонце розпеклось,
нечестивці пруть ракети,
скручена у мізках, мабуть, трость.
В них давно згоріла совість.
КАБи і шахеди дістають.
Падають безсилі сови,
в попелищі гине мирний люд.
Зрана горлиця та є,
Що в гайку щодня туркоче
Й довше спати не дає.
А батьки казали сину:
Їдь скоріше у село
І там гарно відпочиниш,
Нашим бідам всім на зло.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Хлопчик Вова
Хлопчик Вова, ро́ків сім, відкрити думав кран,
й тут його пойняв зненацька подив:
в раковині шастав неабиякий тарган,
вусами довжезними поводив.
Вова сперш злякався і ледь-ледь не заволав,
та потому - сам пішов у наступ:
з краника червоного він струмінь спрямував
точно на комаху ту довгасту.
А тарган - холоднокровний
й безтурботний, як на згляд -
вилізти хотів назовні,
та зісковзував назад.
Грізний знищувач зарази,
Вова мимрив: «Стій, не руш!
Хто по смітниках полазив -
той приймай гарячий душ».
І намочений тарганчик,
роздратований вкінець,
заховався за стаканчик;
й причаївся тарганець.
Хлопчик Вова в раковині бурю підійма,
хвилею комаху заливає...
(Та, якщо насправді, - він почав війну дарма,
бо тарган людину не кусає).
Кличе він сестричку Нінку, -
вдвох топити таргана;
ну, а Нінка комашинку
хвать - і кинула з вікна!
І тепер тарган - на волі,
увіпхався у бур’ян;
ходить-бродить в чистім полі
харчовий шкідник тарган...
Збурившись, у Ніну Вова
кинув шкарбанцем брудним
й заревів - немов корова,
аж прокинувсь цілий дім.
Мама й тато бачать: Вова плаче, одяг змок...
Розібрались, прийняли ухвалу:
Вову в покарання припровадили в куток,
ну, а Ніна - печиво дістала.
І тоді наш винуватий
всі звів засновки водно:
щоб тарган забравсь із хати,
не берись його втопляти,
а випихуй у вікно,
після чого мама й тато
поведуть тебе в кіно!
(2020)
*** ОРИГІНАЛ ***
Мальчик Вова
Мальчик Вова лет семи открыл на кухне кран -
Вы ведь руки моете и сами! -
Глядь, а в умывальнике огромный таракан
Шевелит длиннющими усами.
Вова испугался и сначала крикнул: «Ой!»
Но потом напал на таракашку:
Отвернул он красный кран с горячею водой
И струю направил на букашку.
Таракан, хоть видит лужу, -
Не показывает!
Хочет выбраться наружу,
Но соскальзывает.
Ну, а мальчик Вова бойко
Воду льет, бормочет чушь:
Мол, полазил по помойкам -
Так прими горячий душ!
А большой таракан
Забежал за стакан:
Рядом кружка, рядом чашка...
Затаился таракашка.
Рукава своей рубашки выше локтя подобрав,
Вова таракана поливает,
Но, сказать по правде, этот мальчик был неправ, -
Таракан детишек не кусает.
Он зовет сестренку Нинку,
Чтоб топить букашку, но
Нинка хвать ее за спинку -
Да и бросила в окно.
И теперь таракан
На свободе,
Влез в дремучий бурьян,
Там и ходит!
Ну а храбрый мальчик Вова
Кинул в Нину башмаком
И задал такого рёва,
Что проснулся целый дом.
Папа с мамой встали. Вова плакал на полу.
Разобрались, приняли решенье:
Вову в наказание поставили в углу,
Ну, а Нине - дали два печенья.
И теперь, вставая рано
(Это всем разрешено),
Вова, встретив таракана,
Не откроет больше крана,
А снесет его в окно.
И за это папа с мамой
Поведут его в кино!
(1970)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)