Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Вітер в пару сплітаючись з хмарою,
Безконечність лихою подобою,
Звіром кинеться до очей.
Щодо погляду. Погляд втоплений,
І нажаханий часоплинністтю,
Завмирає і далі без префіксу
Розчиняється в крові твоїй.
Приблизно по обіді
Зійшлись з тобою з різних тем —
Віват — у цьому світі
Такі красиві, молоді
Аж надто моложаві
Серед мовчань, поміж подій
В своїй недодержаві…
Відтоді, як осінь прискорила хід, –
Відтоді, як гаснути стали надії,
Що Бог допоможе уникнути бід.
Все ближче і ближче лихі сніговії
Та лютих морозів до нас ненасить, –
Від страху загинути кров холодіє
І серце схвиль
тепер красуню зовсім не впізнати,
ріка причепурила береги,
напнула шапку посіріла хата,
калина у намисті та фаті,
похорошіли геть безлисті клени,
а кущ якийсь на побілілім тлі
іще гойдає листячко зелене.
На істини прості тебе, Європо, Я наупомив нарешті,
Щоб ти жила , як споконвіку Тора Моя велить.
І що ж? Цього тобі видалось замало?
Як у пастви Мойсея м’ясо, демократія із носа лізе?
І ти силкуєшся прищепить її
І вічність з тобою безмірно в цім світі мала,
Холодком по душі суне хмарами безконечність,
І сміється над часом, якого постійно нема.
08.02.2019
Оркестр продовжував далі без грому литавр,
Диригент зупинився і арфи, і туби пропали,
І далі для скрипки та альтів диригував.
А потім замовкли і альти, і стишились скрипки,
Пропали гобої, кларнети, валто
Славно, строєм, жваві
І зайшли чомусь в кущі,
Кажуть, що по справі
Що за справа? хто довів? —
Я вже не дізнаюсь…
Краще бігти від дощів —
А про це подбаю…
горбатим випрямити спини,
з омани змити правди грим
і зняти з підлості личини.
Ще – оминути влади бруд,
не лицемірити без міри,
не красти, спекатись іуд,
у чесність повернути віру!
та роздуми про неминучість,
така вона – людини сутність –
нашкодив і біжи в кущі.
Ця неміч кожному із нас,
немов хробак, нутро з’їдає.
Куди летять пташині зграї,
коли пробив летіти час?
І не порівнюй голос ліри
Своєї з блиском та красою
Гучною творчості чужої.
Як неоднакове звучання
Смеркання, темені, світання, –
Отак і лір несхожі співи,
Сюжети, образи, мотиви.
Так око смакувало зримо --
Я їхав з заходу на схід,
Ну просто з осені у зиму.
Здалося - світла пелена
Траву зелену геть укрила.
Видіння з потягу вікна,
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.
Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.
ІІ
На поприщі поезії немало
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Хлопчик Вова
Хлопчик Вова, ро́ків сім, відкрити думав кран,
й тут його пойняв зненацька подив:
в раковині шастав неабиякий тарган,
вусами довжезними поводив.
Вова сперш злякався і ледь-ледь не заволав,
та потому - сам пішов у наступ:
з краника червоного він струмінь спрямував
точно на комаху ту довгасту.
А тарган - холоднокровний
й безтурботний, як на згляд -
вилізти хотів назовні,
та зісковзував назад.
Грізний знищувач зарази,
Вова мимрив: «Стій, не руш!
Хто по смітниках полазив -
той приймай гарячий душ».
І намочений тарганчик,
роздратований вкінець,
заховався за стаканчик;
й причаївся тарганець.
Хлопчик Вова в раковині бурю підійма,
хвилею комаху заливає...
(Та, якщо насправді, - він почав війну дарма,
бо тарган людину не кусає).
Кличе він сестричку Нінку, -
вдвох топити таргана;
ну, а Нінка комашинку
хвать - і кинула з вікна!
І тепер тарган - на волі,
увіпхався у бур’ян;
ходить-бродить в чистім полі
харчовий шкідник тарган...
Збурившись, у Ніну Вова
кинув шкарбанцем брудним
й заревів - немов корова,
аж прокинувсь цілий дім.
Мама й тато бачать: Вова плаче, одяг змок...
Розібрались, прийняли ухвалу:
Вову в покарання припровадили в куток,
ну, а Ніна - печиво дістала.
І тоді наш винуватий
всі звів засновки водно:
щоб тарган забравсь із хати,
не берись його втопляти,
а випихуй у вікно,
після чого мама й тато
поведуть тебе в кіно!
(2020)
*** ОРИГІНАЛ ***
Мальчик Вова
Мальчик Вова лет семи открыл на кухне кран -
Вы ведь руки моете и сами! -
Глядь, а в умывальнике огромный таракан
Шевелит длиннющими усами.
Вова испугался и сначала крикнул: «Ой!»
Но потом напал на таракашку:
Отвернул он красный кран с горячею водой
И струю направил на букашку.
Таракан, хоть видит лужу, -
Не показывает!
Хочет выбраться наружу,
Но соскальзывает.
Ну, а мальчик Вова бойко
Воду льет, бормочет чушь:
Мол, полазил по помойкам -
Так прими горячий душ!
А большой таракан
Забежал за стакан:
Рядом кружка, рядом чашка...
Затаился таракашка.
Рукава своей рубашки выше локтя подобрав,
Вова таракана поливает,
Но, сказать по правде, этот мальчик был неправ, -
Таракан детишек не кусает.
Он зовет сестренку Нинку,
Чтоб топить букашку, но
Нинка хвать ее за спинку -
Да и бросила в окно.
И теперь таракан
На свободе,
Влез в дремучий бурьян,
Там и ходит!
Ну а храбрый мальчик Вова
Кинул в Нину башмаком
И задал такого рёва,
Что проснулся целый дом.
Папа с мамой встали. Вова плакал на полу.
Разобрались, приняли решенье:
Вову в наказание поставили в углу,
Ну, а Нине - дали два печенья.
И теперь, вставая рано
(Это всем разрешено),
Вова, встретив таракана,
Не откроет больше крана,
А снесет его в окно.
И за это папа с мамой
Поведут его в кино!
(1970)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)