Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
все за програмою курити пити і т. д.
у цій ледь індивідуальній притчі
ніхто нікого особливо не зведе
немає жодних таємниць
є недомовленість і таємничість
па-де-труа не зовсім па-де-де
ця таємничість
Для вищого смислу і вічних благань.
Заходжу у задум потужний, сліпучий,
У поле безмежне надсадних волань.
Візьму у долоні солоні печалі,
Солоні розлуки, солоні гріхи.
В цю мить у затоці невтомно кричали
тутешньої днини картину барвисту.
Дощ срібними згардами та падолистом
оздоблює зеленкувату траву.
Так дивно, бо літо, здається, стекло
іржавою хною по спраглій землиці,
а квіти буяють, соснові ялиці
За часів доби гнітючої,
До прихованого простору
Віднеси мій барельєф!
Там співати стану голосно
Міфи давнього блискучого
Для забутого півострова —
Сонце заплющило очі
І уляглося охоче
Поміж житами край поля.
Ніч опустила завісу
Соснам високим під ноги,
Щоби не йшли на дорогу
Тіні всілякі із лісу.
дім на околиці
що переслідує вві сні
відвідувачі-тіні
їх розмови чудернацькі
і що насправді знаєш ти
і що потрібно знати
немов поет що твердить
Хтось любить їсти суп,
Хтось полюбляє бутерброди,
А хтось без хліба ковбасу.
А я люблю з дитинства-
Ви тільки не впадіть-
З'їдаю я щоранку
«Червоні», «білі», іноземні сили
Країну кров‘ю уже вщерть залили.
Схилялась перемога в один бік,
А потім в другий. Страшно в Україні.
Її всі хочуть під собою мать,
Бо ж хтось країну має годувать.
Хоч ми вже забажал
Ніби вурдалаком
Оком непристрасним
За натальним знаком,
В гуркіт між коробок,
В тінь від слова «Щастя»,
Боком обік обік,
Як раптова трясця, —
Самотній мислитель, творець і поет.
Так брили віків напосіли, мов гасло
Забутих, але невиправних прикмет.
Юнак молодий весь укрився снігами
Важезних страждань і глибоких думок.
Він жертву віддав перед злими богам
Що це змінить?
Що це змінить?
Чому не змінить?
Чом за тобою йду
Куди ти ведеш?
Подібного не бачив ти ніколи у житті
Замурованi всi почуття,
Я iз сонцем могла говорити,
Як маленьке, наївне дитя.
Нiч i день зупинилися в часi,
На годиннику стрiлка стоїть.
Бились хмари i свiтло в екстазi,
від перебору слів без ком
та інших очевидних норм...
не думаю, що мова вдячна
грамотіям за цей прийом.
Мабуть, гадають герострати,
що тільки так, а не інак
запобігають плагіату
Так сторожко, що забиває дух,
Ступаю крок. Іще один. Іду
Із відчуттям: оголена і боса
Душею, та із легкістю підношусь
Над переляком, що осів у фосі.
Знайду у втаємниченім сліду
Дорогу до старого віадука.
Кришталь повітря, синь без меж, -
І листопади жовтопінні,
І пурпурові бурі теж.
Повсюди - тиша і чекання,
І перших приморозків дим, -
І самота безперестанна,
І зігрівання від ходи.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Хлопчик Вова
Хлопчик Вова, ро́ків сім, відкрити думав кран,
й тут його пойняв зненацька подив:
в раковині шастав неабиякий тарган,
вусами довжезними поводив.
Вова сперш злякався і ледь-ледь не заволав,
та потому - сам пішов у наступ:
з краника червоного він струмінь спрямував
точно на комаху ту довгасту.
А тарган - холоднокровний
й безтурботний, як на згляд -
вилізти хотів назовні,
та зісковзував назад.
Грізний знищувач зарази,
Вова мимрив: «Стій, не руш!
Хто по смітниках полазив -
той приймай гарячий душ».
І намочений тарганчик,
роздратований вкінець,
заховався за стаканчик;
й причаївся тарганець.
Хлопчик Вова в раковині бурю підійма,
хвилею комаху заливає...
(Та, якщо насправді, - він почав війну дарма,
бо тарган людину не кусає).
Кличе він сестричку Нінку, -
вдвох топити таргана;
ну, а Нінка комашинку
хвать - і кинула з вікна!
І тепер тарган - на волі,
увіпхався у бур’ян;
ходить-бродить в чистім полі
харчовий шкідник тарган...
Збурившись, у Ніну Вова
кинув шкарбанцем брудним
й заревів - немов корова,
аж прокинувсь цілий дім.
Мама й тато бачать: Вова плаче, одяг змок...
Розібрались, прийняли ухвалу:
Вову в покарання припровадили в куток,
ну, а Ніна - печиво дістала.
І тоді наш винуватий
всі звів засновки водно:
щоб тарган забравсь із хати,
не берись його втопляти,
а випихуй у вікно,
після чого мама й тато
поведуть тебе в кіно!
(2020)
*** ОРИГІНАЛ ***
Мальчик Вова
Мальчик Вова лет семи открыл на кухне кран -
Вы ведь руки моете и сами! -
Глядь, а в умывальнике огромный таракан
Шевелит длиннющими усами.
Вова испугался и сначала крикнул: «Ой!»
Но потом напал на таракашку:
Отвернул он красный кран с горячею водой
И струю направил на букашку.
Таракан, хоть видит лужу, -
Не показывает!
Хочет выбраться наружу,
Но соскальзывает.
Ну, а мальчик Вова бойко
Воду льет, бормочет чушь:
Мол, полазил по помойкам -
Так прими горячий душ!
А большой таракан
Забежал за стакан:
Рядом кружка, рядом чашка...
Затаился таракашка.
Рукава своей рубашки выше локтя подобрав,
Вова таракана поливает,
Но, сказать по правде, этот мальчик был неправ, -
Таракан детишек не кусает.
Он зовет сестренку Нинку,
Чтоб топить букашку, но
Нинка хвать ее за спинку -
Да и бросила в окно.
И теперь таракан
На свободе,
Влез в дремучий бурьян,
Там и ходит!
Ну а храбрый мальчик Вова
Кинул в Нину башмаком
И задал такого рёва,
Что проснулся целый дом.
Папа с мамой встали. Вова плакал на полу.
Разобрались, приняли решенье:
Вову в наказание поставили в углу,
Ну, а Нине - дали два печенья.
И теперь, вставая рано
(Это всем разрешено),
Вова, встретив таракана,
Не откроет больше крана,
А снесет его в окно.
И за это папа с мамой
Поведут его в кино!
(1970)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
