ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поеми):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.03.19
05:44
Чайка жалібно кигиче,
Тоскно квилить і кричить, –
Ухватила в дзьоб добичу,
А та вирвалася вмить.
І безслідно зникла в морі –
Розчинилася, мов сіль, –
Квилить чайка вбита горем
Й обирає ще раз ціль…
Тоскно квилить і кричить, –
Ухватила в дзьоб добичу,
А та вирвалася вмить.
І безслідно зникла в морі –
Розчинилася, мов сіль, –
Квилить чайка вбита горем
Й обирає ще раз ціль…
2024.03.18
21:11
Рецензія на поетичну збірку Миколи Грицая "Під музику дощу")
Буває так, коли тебе зачепить за живе чиєсь слово і ти уже знаходишся у його колі, воно невидимими нитками тримає тебе на відстані і ти не можеш звільнитися від нього, а заглиблюєшся все бі
2024.03.18
13:46
Вавілонський Талмуд випадає з рук, коментарі Раші не западають у серце, приказки ефіопські припадають пилом…
Тільки-но включу телевізор, муляє серце од болю... І промовляє 94-им Псаломом:
«Допоки злочинці радітимуть?
Базікають, промовляють чванливо з
Тільки-но включу телевізор, муляє серце од болю... І промовляє 94-им Псаломом:
«Допоки злочинці радітимуть?
Базікають, промовляють чванливо з
2024.03.18
08:49
Поміж ромашок-штор
Світла холодний проблиск.
Над хутряним пальтом
Профілю ніжний обрис.
Витонченим пучком
Коси тримають "краби".
Стверджує щось кивком,
Світла холодний проблиск.
Над хутряним пальтом
Профілю ніжний обрис.
Витонченим пучком
Коси тримають "краби".
Стверджує щось кивком,
2024.03.18
05:40
Защеміло серце від сигналу
Про атаку декількох ракет, -
Ці тривоги вже мене дістали
Більше, ніж слабкий імунітет.
Поглядаю боязко на вікна
За якими, злу наперекір,
Світле небо, ніби поле плідне,
Вабить погляд урожаєм зір.
Про атаку декількох ракет, -
Ці тривоги вже мене дістали
Більше, ніж слабкий імунітет.
Поглядаю боязко на вікна
За якими, злу наперекір,
Світле небо, ніби поле плідне,
Вабить погляд урожаєм зір.
2024.03.18
05:14
Після слів: «Сьогодні прибирання» –
тут безсилий, навіть лисий чорт,
трутнем не лежати на дивані
з глянцевим журналом «Все про спорт».
Бджілкою літаю по квартирі,
віхтиком стираю пил та бруд,
а жона рахує:
…три, чотири,
тут безсилий, навіть лисий чорт,
трутнем не лежати на дивані
з глянцевим журналом «Все про спорт».
Бджілкою літаю по квартирі,
віхтиком стираю пил та бруд,
а жона рахує:
…три, чотири,
2024.03.18
01:03
У пульсі відіб'ється кожна мить,
Покрита чорним простирадлом ночі.
Немов сліпий, будиночок стоїть,
Де чорні вікна - виколоті очі.
Лише мовчання, як густа смола...
Ось блискавка. Ось дощ... Та все замало.
Розбиті долі та уламки скла
Покрита чорним простирадлом ночі.
Немов сліпий, будиночок стоїть,
Де чорні вікна - виколоті очі.
Лише мовчання, як густа смола...
Ось блискавка. Ось дощ... Та все замало.
Розбиті долі та уламки скла
2024.03.18
00:16
Гроші від торгівлі нафтою пахнуть на диво бездоганно.
Коли у політиків мовкне розум, говорять гармати.
Тим, хто перекроює кордони, треба розкроїти голову.
Коли тузом стає шестірка – усі козирі зарання биті.
У гіганта мислі усе інше мізерне.
2024.03.17
19:32
Коли сказав мені «перетерпи»,
Мене накрила пелена тривоги.
Летіли коні туги у степи.
Душею йшла навпомацки до Нього.
Як прошептав настійливо «пробач»,
Засумнівалась – як таке пробачить?
Летіли коні спротиву навскач.
Мене накрила пелена тривоги.
Летіли коні туги у степи.
Душею йшла навпомацки до Нього.
Як прошептав настійливо «пробач»,
Засумнівалась – як таке пробачить?
Летіли коні спротиву навскач.
2024.03.17
18:57
Не застують мені Юдейські гори,
Ні мінарети аж до піднебесся,
Бо ти в моєму серці, Україно,
Буттям твоїм прохромлений увесь я .
У такт і радощам, і клопотам твоїм
Воно вистукує ще й думу потаємну,
Прадавню думу на любов взаємну:
Як Україна на сто в
Ні мінарети аж до піднебесся,
Бо ти в моєму серці, Україно,
Буттям твоїм прохромлений увесь я .
У такт і радощам, і клопотам твоїм
Воно вистукує ще й думу потаємну,
Прадавню думу на любов взаємну:
Як Україна на сто в
2024.03.17
18:45
Чи можна, люди, все оте простити,
що чинять нелюди на зболеній землі?!.
Як гинуть мирні жителі і діти
у хижих скрутлях «братньої» петлі…
Хто має право підло забирати
життя других, якого не давав?
Зробити це не вправі навіть мати,
що чинять нелюди на зболеній землі?!.
Як гинуть мирні жителі і діти
у хижих скрутлях «братньої» петлі…
Хто має право підло забирати
життя других, якого не давав?
Зробити це не вправі навіть мати,
2024.03.17
18:06
У час стрімкий , шалений, час смартфонів
Спілкуємось частіше в Інтернеті.
Ніяких не існує нам кордонів.
Людина, мов незвідана планета.
Пізнати, зрозуміти її важко,
А ще й на відстані такій великій.
Це ж ніби в небесах літає пташка,
Удалині тріпочут
Спілкуємось частіше в Інтернеті.
Ніяких не існує нам кордонів.
Людина, мов незвідана планета.
Пізнати, зрозуміти її важко,
А ще й на відстані такій великій.
Це ж ніби в небесах літає пташка,
Удалині тріпочут
2024.03.17
15:28
Прокинься синку! Час уже вставати! –
Крізь сон все ж мамин голос долетів-
Ти ж до Гелону нині їдеш з татом!
Вставай! Ти ж сам поїхати хотів.
Сон враз пропав. Хлопчина підхопився.
Ледь не проспав. Хоч не змикав очей
Але під ранок сну таки скорився.
Крізь сон все ж мамин голос долетів-
Ти ж до Гелону нині їдеш з татом!
Вставай! Ти ж сам поїхати хотів.
Сон враз пропав. Хлопчина підхопився.
Ледь не проспав. Хоч не змикав очей
Але під ранок сну таки скорився.
2024.03.17
15:23
Переважна більшість людей не знає як пишуться закони, хто і як їх насправді приймає. Приходять раз на кілька років до виборчих урн, кинули папірця з прізвищами уподобаних улюбленців та й усе. Але законодавство має свою специфіку та правила.
Перший раз я
2024.03.17
11:22
Чомусь на Галину Украйну не поширюється вимога: публікувати за добу в режимі «афішувати публікацію» не більше, ніж один твір!
Майже щодня бачу аж кілька її шедеврів, яких, до речі, практично ніхто й не читає.
Та сама історія, що й з Олександром Сушком:
2024.03.17
06:49
Спаде вода і знову будуть луки,
травою освіжиться оболонь.
Настане час, візьму сюди онуків,
нехай нап’юся сонця із долонь.
Бо, що вони у стольнім граді бачать?
Куди не кинеш оком скрізь асфальт.
Чи, то пощезла нація козача,
чи душі скам’яніли на ба
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...травою освіжиться оболонь.
Настане час, візьму сюди онуків,
нехай нап’юся сонця із долонь.
Бо, що вони у стольнім граді бачать?
Куди не кинеш оком скрізь асфальт.
Чи, то пощезла нація козача,
чи душі скам’яніли на ба
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поеми):
2022.12.19
2022.11.19
2022.05.10
2022.04.25
2022.03.20
2020.03.12
2020.02.03
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Ігор Герасименко (1962) /
Поеми
Небо кульбабине
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Небо кульбабине
I
О полудню квітневий, ти посій
емоції і прагнення у пам’ять,
а відпочинеш уночі, бо ці
рослинки, як
мандрівника і лірника, цікавлять
і спалюють, і створюють мене,
і генерують мрії незгасимі.
Цей полудень чарівний не мине.
Спасибі вам,
русяво-золоті, сріблясто-сиві.
Сплітаються віршовані рядки
з бажанням, що посіялось у пам’ять:
не тільки стати, горілиць лягти
на килимок –
на сонячний і місячний – кульбабок.
II
Небо над нами – зірок феєрверк і планет,
небо над нами – прекрасне, далеке, безкрає
манить мене до світання і зве, і п’янить.
Жаль, що до нього спекотних бажань не дістане
навіть ракета або ж – устремлінь монгольф’єр,
навіть, коли не захмарене, – то височеньке.
Та не печалюсь, не плачу, не мчу: в мене є
небо кульбабине – сонечка і місяченьки!
III
Небо кульбабине,
де чудернацькі сузір’я,
в жодному зоряному атласі не знайти
і не збагнути, чому ця місцинка служила
тільки мистецько, на жаль,
і красі, й чистоті.
Небо кульбабине –
сонць є і місяців сотні
і тисячі є, напевно, приємних планет.
Мовить поет:
«Магнетизмом солодким безодні
манить мене в полудень, спалює і п’янить
Небо кульбабине».
Небо кульбабине –
золото, срібло, смарагди.
Хоч і блищало воно до смішного малим.
Любий поете,
в рядках променистих згора́в ти
і спопелився,
проте для людей запалив
Небо кульбабине.
Небо кульбабине,
де чудернацькі сузір’я,
в жодному зоряному атласі не знайти
і не збагнути,
чому ця місцинка служила
для перехожих взірцем
і краси, й чистоти.
IV
Човен із чорним і сірим відчалив, і бджоли
славити стали у злуці, у сув’язі з віршами,
сповнене золотокосими і сивочолими,
небо кульбабине –
сонячне з місячним змішане.
Спрагло і вправно впрягався,
вливаючись віршем,
В хор оцей, в озеро –
хороше, весело, гаряче!
А щоб відсоток високої істини збільшити
біля стеблинок звабливих блукав я,благаючи:
«Небо кульбабине,
будь з нами степом і морем,
Альпами, що восени, весняною саваною!»
Відповідало:
«Людей, що пороблені хворими,
у потаємні глибини неспинно заманюю:
в чорну діру, у печеру розширену, в шахту
там добувати корисні, цілющі копалини».
Так і поета в лабети в ті лагідно втягнуто,
в танго кохання останнього,
в небо кульбабине.
В ньому залишитись?
Ні! За свободу в атаку!
І на асфальт із квітучої вічності вискочив.
Не потопило…
Тобі я уклінно подякую,
Небо Кульбабине –
сонячне змішане з місячним.
2020
О полудню квітневий, ти посій
емоції і прагнення у пам’ять,
а відпочинеш уночі, бо ці
рослинки, як
мандрівника і лірника, цікавлять
і спалюють, і створюють мене,
і генерують мрії незгасимі.
Цей полудень чарівний не мине.
Спасибі вам,
русяво-золоті, сріблясто-сиві.
Сплітаються віршовані рядки
з бажанням, що посіялось у пам’ять:
не тільки стати, горілиць лягти
на килимок –
на сонячний і місячний – кульбабок.
II
Небо над нами – зірок феєрверк і планет,
небо над нами – прекрасне, далеке, безкрає
манить мене до світання і зве, і п’янить.
Жаль, що до нього спекотних бажань не дістане
навіть ракета або ж – устремлінь монгольф’єр,
навіть, коли не захмарене, – то височеньке.
Та не печалюсь, не плачу, не мчу: в мене є
небо кульбабине – сонечка і місяченьки!
III
Небо кульбабине,
де чудернацькі сузір’я,
в жодному зоряному атласі не знайти
і не збагнути, чому ця місцинка служила
тільки мистецько, на жаль,
і красі, й чистоті.
Небо кульбабине –
сонць є і місяців сотні
і тисячі є, напевно, приємних планет.
Мовить поет:
«Магнетизмом солодким безодні
манить мене в полудень, спалює і п’янить
Небо кульбабине».
Небо кульбабине –
золото, срібло, смарагди.
Хоч і блищало воно до смішного малим.
Любий поете,
в рядках променистих згора́в ти
і спопелився,
проте для людей запалив
Небо кульбабине.
Небо кульбабине,
де чудернацькі сузір’я,
в жодному зоряному атласі не знайти
і не збагнути,
чому ця місцинка служила
для перехожих взірцем
і краси, й чистоти.
IV
Човен із чорним і сірим відчалив, і бджоли
славити стали у злуці, у сув’язі з віршами,
сповнене золотокосими і сивочолими,
небо кульбабине –
сонячне з місячним змішане.
Спрагло і вправно впрягався,
вливаючись віршем,
В хор оцей, в озеро –
хороше, весело, гаряче!
А щоб відсоток високої істини збільшити
біля стеблинок звабливих блукав я,благаючи:
«Небо кульбабине,
будь з нами степом і морем,
Альпами, що восени, весняною саваною!»
Відповідало:
«Людей, що пороблені хворими,
у потаємні глибини неспинно заманюю:
в чорну діру, у печеру розширену, в шахту
там добувати корисні, цілющі копалини».
Так і поета в лабети в ті лагідно втягнуто,
в танго кохання останнього,
в небо кульбабине.
В ньому залишитись?
Ні! За свободу в атаку!
І на асфальт із квітучої вічності вискочив.
Не потопило…
Тобі я уклінно подякую,
Небо Кульбабине –
сонячне змішане з місячним.
2020
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію