Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.06.18
10:15
Кінець! Я все колишнє перезрів.
Кольт у руці не виправить мій нрав,
та крапку покладе тому, як жив,
нехай і з тим, за що усе б віддав.
Моя душа неначе за дверми,
в яких немає клямки вороття
аби не крутонутись до юрми,
Кольт у руці не виправить мій нрав,
та крапку покладе тому, як жив,
нехай і з тим, за що усе б віддав.
Моя душа неначе за дверми,
в яких немає клямки вороття
аби не крутонутись до юрми,
2026.06.18
08:09
Вовк почув від Лиса вість,
Що разів, напевно, шість
У саду з'являвся гість,
Що кору і зелень їсть,
І від саду аж до гаю
Задоволено петляє,
Бо, не маючи утоми,
Відточив отак прийоми
Що разів, напевно, шість
У саду з'являвся гість,
Що кору і зелень їсть,
І від саду аж до гаю
Задоволено петляє,
Бо, не маючи утоми,
Відточив отак прийоми
2026.06.18
03:59
Поганий правнуче!
Ми, славний прадід твій,
не задля того це понаскладали,
щоб всяке падло,
опинившися в віддаленні,
про се ліпило, як йому намарено, й
грошву легку звивало у сувій
на сплату світла,
Ми, славний прадід твій,
не задля того це понаскладали,
щоб всяке падло,
опинившися в віддаленні,
про се ліпило, як йому намарено, й
грошву легку звивало у сувій
на сплату світла,
2026.06.17
22:45
Борис Скорбін (1904-1972; народився й провів молодість в Україні)
Ми діти тих, хто бій давав
самій Центральній Раді,
хто паровоз свій полишав,
йдучи на барикади.
Наш паровозе, мчи притьма,
Ми діти тих, хто бій давав
самій Центральній Раді,
хто паровоз свій полишав,
йдучи на барикади.
Наш паровозе, мчи притьма,
2026.06.17
21:35
неминучість намагається
влізти в душу ніби
їй мало того що вона і так
неминуча
мовби поганські боги
якім обов’язкова
маніфестація
неминучість ревно
влізти в душу ніби
їй мало того що вона і так
неминуча
мовби поганські боги
якім обов’язкова
маніфестація
неминучість ревно
2026.06.17
20:26
Я брав круті пороги без вагань,
Палив мости, не дбаючи про попіл.
Із безлічі безумних сподівань
Лишав собі лише гарячий клопіт.
Здавався світ підручним і малим,
Кохання — штормом, а невдачі — димом,
І кожен день у пошуках мети
Палив мости, не дбаючи про попіл.
Із безлічі безумних сподівань
Лишав собі лише гарячий клопіт.
Здавався світ підручним і малим,
Кохання — штормом, а невдачі — димом,
І кожен день у пошуках мети
2026.06.17
13:46
У день сонцестояння,
Коли Сонце дивувалось і завмирало
Споглядаючи людей і коней,
Ясени та просо,
І синиці й вивільги
Славили буяння зела,
Вчитель Досконалий з Північних Мурів
Запитав музику Жовтої Істини:
Коли Сонце дивувалось і завмирало
Споглядаючи людей і коней,
Ясени та просо,
І синиці й вивільги
Славили буяння зела,
Вчитель Досконалий з Північних Мурів
Запитав музику Жовтої Істини:
2026.06.17
12:04
Мені часу, напевно, ніколи не стане.
Я постійно біжу і не знаю куди.
У далеких полях чи лісах Індостану
Я шукаю розгойдані смисли годин.
Ніби відповідь на нерозв'язні питання,
Я шукаю у джунглях безумного дня.
А впіймаю у руки часи катування,
Я постійно біжу і не знаю куди.
У далеких полях чи лісах Індостану
Я шукаю розгойдані смисли годин.
Ніби відповідь на нерозв'язні питання,
Я шукаю у джунглях безумного дня.
А впіймаю у руки часи катування,
2026.06.17
09:34
Чумацький шлях як ніч ,як сон
Чумак завжди хороший,
Був в дивну сіль поверх кальсон
Він схований між грошей.
Модерн вовни давно відсох,
Вогонь в очах світився,
Зелених щічок світлий мох,
У кузні де дрімав Сварог,
Чумак завжди хороший,
Був в дивну сіль поверх кальсон
Він схований між грошей.
Модерн вовни давно відсох,
Вогонь в очах світився,
Зелених щічок світлий мох,
У кузні де дрімав Сварог,
2026.06.17
09:11
Безпорадний погляд,
Усмішка Мадонни.
Чорна кішка поряд,
Як думки бездонні.
На полиці образ —
Божа Діва плаче,
Поховала вчора
Господа, неначе.
Усмішка Мадонни.
Чорна кішка поряд,
Як думки бездонні.
На полиці образ —
Божа Діва плаче,
Поховала вчора
Господа, неначе.
2026.06.17
07:36
На столі смачний сніданок
Жде на Рому кожен ранок:
Трошки ситної вівсянки
І компоту з ягід склянка,
Чи вареників із сиром
Дух іде по тій квартирі,
Де онукові радіти
Бабця буде ціле літо.
Жде на Рому кожен ранок:
Трошки ситної вівсянки
І компоту з ягід склянка,
Чи вареників із сиром
Дух іде по тій квартирі,
Де онукові радіти
Бабця буде ціле літо.
2026.06.17
04:21
Учора на потьмареному небі
я колесо побачив і звізду.
Іх бін такий закоханий у тебе,
що слів, їй-богу, зразу не знайду.
П.П
Співає птічка пісню голосну
і від любові серце заміраєт.
я колесо побачив і звізду.
Іх бін такий закоханий у тебе,
що слів, їй-богу, зразу не знайду.
П.П
Співає птічка пісню голосну
і від любові серце заміраєт.
2026.06.17
01:55
Ці вечори лишаються моїми,
Я їх відчув, прийняв і пережив.
Душа моя - за чорними дверима,
Але від них давно нема ключів.
Дороги мовчазні до мене звикли,
Хоча багато бачили облич.
Ці вечори, заплакані й прогірклі,
Я їх відчув, прийняв і пережив.
Душа моя - за чорними дверима,
Але від них давно нема ключів.
Дороги мовчазні до мене звикли,
Хоча багато бачили облич.
Ці вечори, заплакані й прогірклі,
2026.06.17
00:09
Вусаті норовисті кентаври
Дегустують стиглі яблука
В саду патріарха Ноя:
У дітей Нефели був свій пліт
І свій нечемний човен*
Зроблений з бамбукових стовбурів.
Вони полюбляли кислі істини,
А Ной цінував хмільне і солодке,
Дегустують стиглі яблука
В саду патріарха Ноя:
У дітей Нефели був свій пліт
І свій нечемний човен*
Зроблений з бамбукових стовбурів.
Вони полюбляли кислі істини,
А Ной цінував хмільне і солодке,
2026.06.16
22:20
віє вітер, крізь холодну зливу
вгорі же сніг, вірогідно, сніг
те ж обличчя, на віконнім склі
неспішна ніч. та ж неспішна ніч
шум незнайомців, байдужий моїм думкам
ще один буремний день на порозі
я тим живу, щоб нам лежать удвох без тям
вгорі же сніг, вірогідно, сніг
те ж обличчя, на віконнім склі
неспішна ніч. та ж неспішна ніч
шум незнайомців, байдужий моїм думкам
ще один буремний день на порозі
я тим живу, щоб нам лежать удвох без тям
2026.06.16
21:42
усякі наші танці
у пам’яті далекій
і румба і сіртакі
чи трохи джітербеґ
усі мої прозріння
давалися нелегко
кого за руку брав я
і де вони тепер
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...у пам’яті далекій
і румба і сіртакі
чи трохи джітербеґ
усі мої прозріння
давалися нелегко
кого за руку брав я
і де вони тепер
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Володимир Бойко (1953) /
Проза
Stop Russism
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Stop Russism
Щедрим на розмаїті пошесті виявилося 21 століття. Хвилі загадкових епідемій, одна страшніша за іншу, накочувалися на перестрашене людство, збираючи свою смертельну данину. Віруси чікугунья та зіка, лихоманки денге та ебола, пташиний і свинячий грипи, MERS, локальні спалахи традиційних чуми та холери, коронавірус нарешті. Від останнього загинуло у світі найбільше – понад 6 мільйонів. Але то ніщо у порівнянні з вірусами, які вражають не тіло, а душу.
Серед усіх смертельних епідемій найстрашнішою вважалася чума. Саме тому чумою 20 століття називали фашизм – злочинну ідеологію, яка мала на меті поневолити і частково винищити людство. Російський рашизм здобув недобру славу чуми 21 століття, Хоча спалахи цієї зарази відбувалися також і наприкінці минулого століття, і на межі століть – згадати хоча б Придністров’я, Абхазію, Осетію.
Цей підступний вірус не шкодує нікого, включно із самими росіянами. Якщо за 27 місяців пандемії від коронавірусу в середньому щомісяця гинуло майже 14 тисяч росіян, то на російсько-українській війні – в середньому 10 тисяч. Але якщо від коронавірусу помирали переважно люди похилого віку із супутніми захворюваннями, то на війні гинуть молоді здорові хлопці і ще значна кількість залишається каліками.. Росія неухильно втрачає свій генофонд і перетворюється з нації придурків на націю ідіотів. А для ядерної держави це вкрай небезпечно.
80 років тому коричнева чума, що вирвалася з фашистської Німеччини, забрала десятки мільйонів людських життів. Нині чума із колорадським візерунком, що розповзається з рашистської росії, зазіхає на мільярди життів і загрожує самому існуванню людства. Шлях порятунк класичний як для епідемії – карантин і вакцинація. Джерело зарази – росія має бути негайно ізольована від усього цивілізованого світу, а її мешканці вкупі із зараженими мешканцями суміжних територій – негайно провакциновані. Аби рашистська зараза ніколи більще не загрожувала людству і згинула там, звідки і вийшла – у мокшанських болотах.
І не важливо, де саме відбудеться цей вакинаційний процес - у Мінську, Ростові-на–Дону, Маріуполі, Сімферополі чи Севастополі. Важливо негайно локалізувати вогнище зарази, аби врятувати людську цивілізацію.
А застрелиться у фіналі путін чи ні, істотного значення вже не матиме.
Серед усіх смертельних епідемій найстрашнішою вважалася чума. Саме тому чумою 20 століття називали фашизм – злочинну ідеологію, яка мала на меті поневолити і частково винищити людство. Російський рашизм здобув недобру славу чуми 21 століття, Хоча спалахи цієї зарази відбувалися також і наприкінці минулого століття, і на межі століть – згадати хоча б Придністров’я, Абхазію, Осетію.
Цей підступний вірус не шкодує нікого, включно із самими росіянами. Якщо за 27 місяців пандемії від коронавірусу в середньому щомісяця гинуло майже 14 тисяч росіян, то на російсько-українській війні – в середньому 10 тисяч. Але якщо від коронавірусу помирали переважно люди похилого віку із супутніми захворюваннями, то на війні гинуть молоді здорові хлопці і ще значна кількість залишається каліками.. Росія неухильно втрачає свій генофонд і перетворюється з нації придурків на націю ідіотів. А для ядерної держави це вкрай небезпечно.
80 років тому коричнева чума, що вирвалася з фашистської Німеччини, забрала десятки мільйонів людських життів. Нині чума із колорадським візерунком, що розповзається з рашистської росії, зазіхає на мільярди життів і загрожує самому існуванню людства. Шлях порятунк класичний як для епідемії – карантин і вакцинація. Джерело зарази – росія має бути негайно ізольована від усього цивілізованого світу, а її мешканці вкупі із зараженими мешканцями суміжних територій – негайно провакциновані. Аби рашистська зараза ніколи більще не загрожувала людству і згинула там, звідки і вийшла – у мокшанських болотах.
І не важливо, де саме відбудеться цей вакинаційний процес - у Мінську, Ростові-на–Дону, Маріуполі, Сімферополі чи Севастополі. Важливо негайно локалізувати вогнище зарази, аби врятувати людську цивілізацію.
А застрелиться у фіналі путін чи ні, істотного значення вже не матиме.
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
