ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Хельґі Йогансен
2023.04.01 13:54
Не приходь! Не являйся щоночі!
Не тривож, не ятри мою душу
В снах прекрасних, жахливих, пророчих!
Відпустити тебе врешті мушу...

Не дивися благально на мене
Крізь минулого темряву й відчай,
Бо тебе вже ніхто не поверне

Наталія Кравченко
2023.04.01 11:17
Містична країна, яку не сплутаєш з жодним іншим… Місця, в які закохуєшся з першого погляду назавжди… Місця, до яких тягне постійно, незалежно від пори року і настрою… Містичні місця під надійним захистом небесної покровительки, біля ніг якої не в’януть

Тетяна Левицька
2023.04.01 10:11
Якщо тобі набридла — повідом
усе як є — не вб'ють слова правдиві.
Лише затерпне серце під ребром
шукаючи притулок у жаливі.

Не хочеш в пастку втрапити — тікай
сполохано в смеркання неозоре,
не втримати любов — стрімка ріка

Теді Ем
2023.04.01 09:12
Чомусь сьогодні тягне на повтори.
Може тому, що квітень завітав
і стало навкруги усе квітневе:
квітневе сонце і квітневе небо,
квітневий настрій і квітневі мрії
про те, щоби закінчилась війна
і Україна, може й не квітнева,
але ізнов розквітла, ожил

Віктор Кучерук
2023.04.01 05:44
Усівшись зручно на старому пні
Та сміючись очима винувато, –
Знайомий дід розказує мені
Про те, що може нині пригадати.
Обтяжений утомою років,
Знесилений зневірою важкою, –
Він починає радо переспів
Прочитаного й чутого вже мною.

Іван Потьомкін
2023.03.31 22:29
Ламаний гріш вам, філософи
вічного життя після смерті...
Ламаний гріш вам за ваші зморшки.
А я обираю плоть, що страждає
в ім’я нігтя пальця мойого,
що такий звичний мені й симпатичний.
А я обираю насолоду просту й білу:
на омите водою, свіже тіл

Володимир Каразуб
2023.03.31 17:36
Ти думаєш, словом, до неможливості
Надто багато і за кожною комою,
Серце зникає в рядках наївності.
Ти стала для мене ще більш невідомою;
Ще більше далекою і безнадійною,
Вигадка мови, - ну, що ж, за назвою –
Любов, та як випадок – нерозділеною,
Т

Софія Цимбалиста
2023.03.31 14:54
Поміж галасного люду
я знайду тиші сліди.
Відчую ніжний трепет її голосу.
Вслухаюсь в її теплі слова.
Вона обіймами своїми
заховає сум.
Своїм лагідним поглядом
огорне жаль.

Володимир Каразуб
2023.03.31 12:28
День розгорівсь черкнувши сірника
В лампадку бляклого світання Сходу,
І вітер дмухав, змішував тепло,
В просіяний досвітній холод.
День починався шелестом тополь.
Спадав туман, зникаючи безслідно,
В дрімучий ліс. А там сто тисяч доль,
Тягли в юдо

Ольга Олеандра
2023.03.31 10:52
А потвор по тінястих кутках побільшало.
Намарно їх гнати, з тіней просочяться нові.
Згадай, хоч би спробуй, була колись горниця іншою.
І квіти, що мешкали тут, колись були живі.

Посохлі пелюстки валяються долу, неприбрані.
Потвори їх чавлять в дріб

Нінель Новікова
2023.03.31 10:13
СТАНОВЛЕННЯ. І ось, перед новим 1970 роком, ми перебралися до нашої першої власної квартири. Я вже раніше згадувала, що на весілля нам надарували усього, крім, звичайно, меблів. Ще раніше ми придбали собі симпатичний торшер із рожевим абажуром, який ст

Віктор Кучерук
2023.03.31 05:36
Вечора відсвіт багровий
Жалем на згарище ліг, –
Розум втомили розмови
Про односельців моїх.
Порожньо й сумно за тином, –
Тче лиш павук сиву нить.
Запах гіркого полину
Голову швидко п’янить.

Юрій Гундарєв
2023.03.30 19:58
Ганна Семиградська, прима оперного, вже у гримі й образі Розіни, ретельно вдивлялася у своє гротескно змінене віддзеркалення. Те чарівне лице юної ефірної діви, яким його бачили діти райка, зблизька нагадувало грубо покраяний жирними мазками портрет пензл

Юрій Гундарєв
2023.03.30 19:54
Брехня - це крапля, що камінь точить.
Вона проявляється, як на плівці.
Це вочевидь саме той злочин,
що розкривається без поліції.

Брехні не буває - в ім‘я чи заради…
Тут виправдання жодні - зайві.
Брехня, як завжди, - прихована зрада.

Наталія Кравченко
2023.03.30 18:23
колись давно на ці землі напали вороги, які грабували й палили села, вбивали жителів, а красивих молодих дівчат брали в полон, щоб пізніше продати їх у рабство. Одного разу, переправляючись через Чорний ліс, вороги зупинилися біля Чорного ока, щоб відпочи

Євген Федчук
2023.03.30 14:45
Полуденна спека поволі на спад вже пішла,
Камінна дорога не так припіка босі ноги.
Затихли Афіни, сховалися в кокона свого
І тиша поволі над гамірним містом лягла.
У темному небі яскраво засяяли зорі,
Знайомі сузір’я, хоч трохи, немов не такі.
Як ба
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

На Кой
2023.03.09

Марина Хрумало
2023.03.01

Зоя Бідило
2023.02.18

Ольга Стельмах
2023.02.06

Гриць Янківська
2023.01.04

Максим мксклгн
2023.01.03

Хельґі Йогансен
2022.12.08






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Іван Потьомкін (1937) / Проза

 ГЕНЕРАЛ ДИНА ВЕРТ

В Израиле многое связывается с чудом. Вот так и я, без году неделя израильтянин, совершенно непонятным образом будто бы заглянул в саму историю Государства Израиль. Как живые, выходили ко мне Хаим Вейцман, Бен-Гурион, Голда Меир, Моше Даян, Ицхак Рабин...
Спросите, как это произошло? И снова, как это бывает только в чуде, все очень просто.
Однажды зашел я в матнас и попросил найти кого-нибудь из израильтян, готовых помочь мне продвинуться в иврите, так как в ульпане учащиеся чаще всего заводили речь о том, а зачем вообще нужен здесь этот воскрешенный из небытия язык.
– Есть кому помочь, – ответила девушка, видимо, удивляясь, что просят не о работе. – Ну, вот хотя бы генерал Дина.
На радостях я позвонил своей будущей учительнице в пятницу вечером.
– Вас разве не предупреждали, что я не снимаю трубку в шабат? Позвоните на исходе субботы.
Вот так и началось наше знакомство. Думалось, что неурочным телефонным звонком оно и кончится. Каково же было мое удивление, когда, войдя в квартиру и поздоровавшись, чуть ли не с порога услышал:
– Мойте руки и сразу же за стол.
Я начал отнекиваться, но тут же последовало:
– Занятие начнем с пищи. Не стройте из себя гимназистку и побыстрее садитесь. Я страшно проголодалась...
И будто были мы уже давным давно знакомы, хозяйка спрашивала, вкусно ли приготовлено, а подливая или подкладывая что-то в тарелку, называла, как то или другое блюдо зовется на иврите. Замечу, что на протяжении нескольких лет ни одна наша встреча не проходила без трапезы. Когда я уже несколько продвинулся в языке, учительница сочла необходимым знакомить меня со своими приятелями и бывшими воспитанницами.
– Приходите с женой, – раздавалось в трубке как приказ. – Сегодня я угощу вас профессором...
А были это также и художники, и архитекторы, и адвокаты, и музыканты, и модельеры... И трудно перечесть всех, так как квартира Дины Верт чаще всего напоминала приемную депутата Кнессета или министра. Те входили, те выходили, а хозяйка, так удивительно напоминавшая величавую Анну Ахматову той поры, когда к ней наконец-то пришла мировая слава, только успевала подставлять щеку или руку для поцелуя. С одними прощаясь, с другими здороваясь. Свободно переходя с иврита на английский, с русского – на французский или идиш... Но для каждого находилось что-то глубоко личное, известное лишь ему и Дине. И в такие минуты трудно было представить себе, что эта пожилая светская дама, интересующаяся модами, посещающая концерты и выставки, прошла суровую жизнь, не раз смотрела в глаза смерти...
...С четырех лет Дина росла без матери. Переправив большие суммы денег в Палестину, отец с тремя малышами, спасаясь от режима большевиков, отправился чуть ли не последним судном в Землю Обетованную. Прибыл и ничего не получил, так как банк разорился. Вместо городской квартиры и гувернантки для детей, семья поселилась в палатке в окружении бедуинов и черкесов. А воспитателем стал принявший гиюр столяр дядя Вася. Но даже когда появились деньги, так как, занявшись соляным промыслом, отец довольно быстро стал состоятельным человеком, детям запрещалось говорить о собственном доме.
– Построим общий дом и только после этого примемся за свой, – обрывал бывший социал-демократ даже попытку завести речь о личном благосостоянии.
Учиться – это пожалуйста. И все трое получили высшее образование. Самый младший даже стал видным ученым в области атомной энергетики. Приезжал консультировать украинских специалистов, когда случилась Чернобыльская трагедия. Братья после учебы в зарубежных университетах не вернулись в Палестину, а Дина, познакомившись в Париже со студентом-евреем из Риги, возвратилась с ним к себе домой. Муж вскоре стал известным отолярингологом, а его молодая жена с головой окунулась в политику. Участвовала в подпольной работе “Хаганы”, а с началом второй мировой войны правдами и неправдами влилась добровольцем в английскую армию и даже получила звание “сержант”.
С провозглашением Государства Израиль по заданию Бен-Гуриона Дина Верт несколько лет находится за границей, добывая деньги и оружие для молодой страны, вынужденной сразу же отстаивать свою независимость. А далее – работа по репатриации евреев Северной Африки. Потом – служба в только что созданной регулярной армии и вскоре генеральская должность – командующая женскими подразделениями ЦАГАЛа. Ее детищем становится подготовка офицерских кадров. И здесь Дина Верт настолько преуспела, что ее опыт Голда Меир решила использовать для налаживания дружеских связей с молодыми африканскими государствами. После ухода в отставку Дина Верт несколько лет работает в стране Берег Слоновой Кости...
И тут стоит вспомнить один эпизод. Как-то после совещания с послами африканских стран Голда Меир заскочила к своей давней приятельнице. За дружеской беседой Дина не удержалась и выдала то, что ей сообщили знакомые дипломаты. А речь шла о том, что на упомянутом уже совещании кто-то предложил назначить ее послом. И как раз туда, где ее муж, профессор Руди Верт, создавал медицинскую службу.
– Ты уже и государство выбрала? – не без иронии спросила Голда.
По тону Дина поняла, что желаемому не суждено сбыться.
– Ты действительно годишься в послы, – решила разрядить обстановку Голда. – По-женски понимаю тебя. Но интересы Израиля требуют твоей работы именно здесь. Да и руководство Берега Слоновой Кости смотрит на тебя, как на героя...
Так вот и жили вдали друг от друга муж и жена Верты. А когда перешли на оседлый образ жизни в Иерусалиме, было уже поздно обзаводиться детьми. А что это было очень важно, я знал не только по тому, как Дина интересовалась судьбой моих сыновей, но и по беседам с теми, кого она приютила у себя дома, а еще по рассказам о дежурствах в службе “Чуткое ухо”. В эту организацию добровольцев круглосуточно обращались все, кто нуждался в помощи.
– Представляете, как-то поздним вечером звонит малыш и плачущим голосом просит рассказать сказку, так как никак не может уснуть...
Глаза моей учительницы при этом увлажнились, и она потянулась за салфеткой.
– И вы рассказали мальчику что-то из известных сказок? – спросил я, чтобы как-то заполнить паузу.
– Нет. Прежде всего узнала, почему он сейчас один. Оказалось, что родители мальчика ушли в театр, попросив его лечь спать самостоятельно. И он пообещал. А потом расспросила, чем занимался днем, какие игры любит, и когда подошла к сказке, то услышала в трубке тихое такое сопенье...
... Вот уже несколько лет мой добрый друг и наставница живет только в памяти своих учеников, друзей и близких. В лучший из миров она, по правде говоря, если и верила, то не так, как ее религиозные знакомые. До последнего дня интересовалась всем, что было связано с этим миром. И прежде всего с Израилем, которому отдала безвозмездно все, чем так щедро наградили ее Небеса.




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2022-08-14 17:50:02
Переглядів сторінки твору 156
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (5.015 / 5.59)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.186 / 5.83)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.764
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Автор востаннє на сайті 2023.04.01 14:33
Автор у цю хвилину відсутній