Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.
Заспівай нам про гори й пустині,
про таємні глибини морів,
про небокраї сині,
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…
Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.
Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.
Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.
чому би і не омани
ґатунки найзолотіші
така собі маячня
коли огортає холод
болить порожніючий шлунок
у сутіні цій безпутній
полуді наступного дня
У простори довіри і болю.
Я могилам святим не вклонюсь,
Не ввійду у величні собори.
Я ніколи уже не піду
Сизим степом у ніжнім смерканні.
Я упав на слизькому льоду
Сита ворона з бенкету злетіла нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.
Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку листям сухим зарудіє.
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)
Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.
***
А бомонд богемі помагає
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.
Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Яскравість
усі завдання, всі задачі,
і ти вже маєш свій портрет,
де дід старий сидить на дачі,
тоді тобі уже й не жить,
тобі вже – вечір, і смеркає,
тоді ота остання мить
тебе тривожно погукає
і розкладе таке життя,
як рішення на «за» і «проти»,
і вже не буде вороття,
бо й льготи* скінчаться і квоти.
Загрузне молодість в імлі,
трагічний випадок спіткає –
хто ж носить старість по землі,
той не знаходить, бо шукає.
А що залишиться? Краї,
які ти так і не побачив,
розгублені батьки твої
й нові завдання і задачі!
Так невідомість над усе
життя дратує, а цікавість,
весь шал завівши, нас несе
в непередбачену яскравість!
2 серпня 2002 р., Богдани́
* «льготи» – для внутрішньої рими;
інший варіант – «пільги»
Буріме
* * *
Ти пнешся в кожній черзі наперед.
Перед собою ставиш ці задачі.
Колись заслужиш право на портрет
в усіх газетах. Вмієш дати здачі.
І ти вважаєш, що умієш жить,
але твоє життя уже смеркає,
та прийде все ж вона – остання мить,
і смерть тебе з собою погукає.
Продовжиться лише душі життя,
вже не з’їси ти не ікру, не шпроти.
До тіла вже не буде вороття.
Душі не допоможуть тіла квоти.
Твоя душа залишиться в імлі.
Ти відчуваєш, що її спіткає…
Коли твоя душа пішла з землі,
земля її уже не відшукає.
Відвідає душа всі ті краї,
яких отут ніхто ще не побачив.
Чим допоможуть здобуття твої?
Не ті ти тут вирішував задачі.
Ти сплюндрував своє життя… Усе!
Не там, де треба, виявив цікавість.
І душу хтось твою у тьму несе,
проносячи скрізь світло і яскравість.
Антоніна Заполотнюк
* * *
Нічого ми не знаєм наперед,
не розв’язали нам прозрінь задачі,
та пишемо майбутнього портрет,
в старому кріслі сидячі на дачі.
І розумієм: довго вже не жить,
бо – рано, а чи пізно – все ж смеркає.
Як Фаусту, не зупинить нам мить,
і потойбічний світ нас погукає.
Чогось ми тут зуміли за життя,
були ми "за" і виступали "проти",
але сюди не буде вороття,
а ТАМ – ніщо земні всі наші квоти.
Не загубитись, Боже, дай в імлі,
хоч знаємо: розплата нас спіткає,
за все, що ми зробили на землі.
І ця розплата нас уже шукає.
Чекають нас незнані нам краї.
Той, хто пішов з Землі, вже їх побачив.
Ти підеш і залишаться твої
найближчі рідні – в них свої задачі –
молитися… Згадають не усе.
Їх змучить і скорбота і цікавість.
Нас в ті краї невдовзі понесе
нетварна сила – в неземну яскравість.
Ольга Діденко-Шипкова
* * *
Якби могли ми знати наперед,
як обирати і які задачі,
писали б з нас ікону, не портрет,
в в’язницю б не носили передачі.
Не думали би ми, як легко жить.
Життя, хоча й найдовше, все ж смеркає.
І прийде на Землі остання мить,
Господь до Себе душу погукає.
Перед тобою все твоє життя
предстане так, як на екрані. Проти
сказать що зможеш? І без вороття
ти будеш ТАМ, де не дають нам квоти.
Як лячно загубитись ТАМ, в імлі.
Невже це саме нас таки спіткає?
Щось виправити можна на Землі
лише тому, хто зміст життя шукає.
Всі підем ми у неземні краї,
яких ніхто з нас досі не побачив.
І де вони – всі успіхи твої,
і де давно розв’язані задачі?
Все, що було, не тим було усе –
Не ті любов, прозріння і цікавість.
В ТІМ світі, що нас янгол понесе,
ми темряву побачим чи яскравість?
Марія Шипкова
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
