- У тебе немає вибоору, мандрівник.
- Вибір є завжди.

Із кіноофільма

Один хлопчина із ЗСУ вірив у реінкарнацію, коли йому цілили в спину…
Ви в курсі. Це коли сім життів: кішка, собака, мураха, трава, чи людина…
А Бог бачить те саме, що й ми, вдумливо редагує на цю війну усі наші панічні реакції,
мов піаніст, перебирає пальцями чорно-білі клавіші дощових хмар, що схожі на промови та акції,
бо хто вас сказав, що герої не помирають, а змії не ловлять мангустів на задвірках шаленої гравітації?
Можливо, нервово послабляє краватку, можливо, хапаючись за голову, ховає в тумани " Книгу Ілая"?
Ти— знаєш?
Я — знаю!

— Сьогодні туман яром, туман долиною…— пише той солдат, вдихаючи в долоні зерня тепла.
Сьогодні Донеччина сиза і осінь настала так хутко, як і ця недоречна війна.
Сьогодні тихіше чим вчора... Можна випрать шкарпетки, хоча вони сохнутимуть, певно, з два дні…
Поціновувачі героїзму не розуміють, що геройства у цьому нема, а все найгероїчніше так і залишиться у пітьмі.
Цікаво, — усміхався до чорного пса,— ким я буду в наступнім житті?
З неба впаде сигнальна ракета, мов синя слива, летітиме, залишить за собою ядерний хвіст,
а Бог, певно, бачитиме те що і ми… Зачне грати « Аве Марія» і пилом скрутиться жовтий лист...
Бог, можливо, теж задихатиметься, як на землі опромінений піаніст?

І на планету зійде жах радіації… Солдату під ноги ляже гостра мачета іншої цивілізації…
Не треба сміятись. Ми уже насміялися і минулого року, і на Різдво, і на Миколая…
Можливо, Бог нервово послабляє краватку, можливо, хапаючись за голову, ховає в тумани "Книгу Ілая"?
Ти — знаєш?
Я — передчуваю...,
Бо мене вчать, як рятувати людину, коли діє зброя масового ураження.
Скажи, чи існує реінкарнація,
мій друже,
Боже мій,
осліплий враже мій?

Юлія Івченко.
28 вересня. 2022 року.