Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.20
21:23
Догоряє свіча горизонту,
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.
Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.
Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі
2026.11.20
21:11
Осіння ніч
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…
2026.11.20
20:59
Не забуду! І свічка ніколи не згасне!
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап
2026.11.20
13:05
Чоловік, що прожив небагато
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.
По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.
По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,
2026.11.20
12:46
Настала драма у комедіанта –
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!
***
Малоросійців зомбувати просто
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!
***
Малоросійців зомбувати просто
2026.11.20
10:40
Від ракетного вибуху тремтить земля,
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…
Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…
Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!
2026.11.20
05:52
У наших жилах предків міць і сила,
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав
2026.11.19
23:26
Враз, у далекій землі
На диво, долоні мої
Воложіють з очікувань
Квітень, повітряна млість
Ліхтарі, а дитина як снить
На алеї піхоти стрій
Друже, хто із нас неправий
На диво, долоні мої
Воложіють з очікувань
Квітень, повітряна млість
Ліхтарі, а дитина як снить
На алеї піхоти стрій
Друже, хто із нас неправий
2026.11.19
22:57
мла імлиться
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші
2026.11.19
22:24
Розриває тишу ранню криками
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.
2026.11.19
17:18
Лиш, прошу, не розказуй мені про війну,
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.
Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.
Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни
2026.11.19
16:18
Давай перепишемо сенси, видалимо з них поверховість.
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.
А ще додамо обережність, щоб вітер, к
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.
А ще додамо обережність, щоб вітер, к
2026.11.19
16:11
Все затихло, замовкло у снах листопада...
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о
2026.11.19
13:22
О, як важливо вчасно відійти
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.
Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.
Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас
2026.11.19
08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.
2026.11.19
06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.04.24
2024.04.15
2024.04.01
2024.03.02
2023.12.07
2023.02.18
2023.02.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Юлія Івченко (1978) /
Критика | Аналітика
Слова щирої подяки.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Слова щирої подяки.
Світ завжди ділиться на чорне і біле, добро і зло, любов і ненависть і кожен з нас сам обирає, що для нього має глибшу суть. Ідеальних людей нема… Я дякую долі, що на моєму шляху останнім часом все більше і більше зустрічається світлих людей. Можливо, тому і вийшла зі мною знакова, найпрекрасніша подія мого нелегкого 2022 року, яку я трохи не проґавила. ))) Звичайно, що я для вихваляння пишу ці слова. Я часто задумувалася.... Люди літературного кола у фб зазвичай виставляють дипломи, грамоти, пишуть про видання в альманахах, нові книги.... Може, Бог оберігає мене зараз сильніше, бо ( цитую прекрасну, світлу людину, Юрія Коваліва, якого я ні про, що не просила:
«Любов Голота започаткувала у "Слові Просвіті" славну справу - видання газети-книжки за матеріалами сучасної воєнної літератури, починаючи з публікації вистражданої, переболеної, яскраво метафоричної й водночас конкретно буденної, несподіваної у версифікаційному виконанні лірики парамедика Юлії Івченко (з моєю аналітичною післямовою). Це подія в сучасній літературі — і публікація з відкриттям нового імені, і започаткування книжки в газеті, яка відповідає мобільним потребам нашого сьогодення.
Отож, вітаю і авторкиню, і видавця."
І ось, наче знамення, чи слава? А я мну пальці, червонію, наче школярка, і час-від-часу змахую сльозу із щоки. Не можу добрати потрібних слів, бо летять вони у безвість сизими птахами у саме пекло війни і часу так мало…
Тому, напишу просто, подякую, перенісши свій коментар.
У ці нелегкі для України часи — це велика утіха не бути забутою. Шановні Любове Василівно, пане Юрію Ковалів, Ви подарували трішечки сонця в цю смутну осінь 2022 року, коли далеко від Києва і не можеш вільно читати пресу. Не знаю, чи й заслуговую на велику увагу, але не лише мене зігрівають публікації « Слова Просвіти» Жиймо, борімося, отримаймо перемогу бо, як писав славетний Т. Г. Шевченко:: « Борітеся — поберете!» Красно дякую за публікацію книжки в газеті " Як говорить каміння" Вам, Любове Василівно, і за фахову літературну статтю " Буденна героїка чину в ліриці парамедика Юлії Івченко" автору професору, Юрію Коваліву.
Тепло обіймаю! ! З великою повагою до всієї редакції « Слова Просвіти». Зараз за мене радіють ті, хто ніколи не читав віршів. Ті, хто не вважав, що поезія може чогось варта...
Віруйте в перемогу, укри! Бо, військові будні суворі, а ми не маємо розгубити у собі яскравого сонця генетичних сердець. Найбільше б я хотіла, щоб це прочитали мої рідні: мама, тато, діти, чоловік, брат. І ті, хто завжди приходив на допомогу, мої друзі!
« … бо визнання мені й не треба!
Хіба, білу ромашку з неба»
Усьому свій час. Перемоги нам українці : колеги по перу і мої любі читачі! Люблю Вас і обіймаю. Обирайте для себе світло в душі, які б невдачі не зустрічалися на Вашому життєвому шляху. Цей тиждень був не дуже легким, тому даруйте відсутність на фб.
З великою подякою — Ваша Юлія Івченко.
П. С. Підтримайте, друзі видання " Слово Просвіти". Це моє маленьке прохання.
«Любов Голота започаткувала у "Слові Просвіті" славну справу - видання газети-книжки за матеріалами сучасної воєнної літератури, починаючи з публікації вистражданої, переболеної, яскраво метафоричної й водночас конкретно буденної, несподіваної у версифікаційному виконанні лірики парамедика Юлії Івченко (з моєю аналітичною післямовою). Це подія в сучасній літературі — і публікація з відкриттям нового імені, і започаткування книжки в газеті, яка відповідає мобільним потребам нашого сьогодення.
Отож, вітаю і авторкиню, і видавця."
І ось, наче знамення, чи слава? А я мну пальці, червонію, наче школярка, і час-від-часу змахую сльозу із щоки. Не можу добрати потрібних слів, бо летять вони у безвість сизими птахами у саме пекло війни і часу так мало…
Тому, напишу просто, подякую, перенісши свій коментар.
У ці нелегкі для України часи — це велика утіха не бути забутою. Шановні Любове Василівно, пане Юрію Ковалів, Ви подарували трішечки сонця в цю смутну осінь 2022 року, коли далеко від Києва і не можеш вільно читати пресу. Не знаю, чи й заслуговую на велику увагу, але не лише мене зігрівають публікації « Слова Просвіти» Жиймо, борімося, отримаймо перемогу бо, як писав славетний Т. Г. Шевченко:: « Борітеся — поберете!» Красно дякую за публікацію книжки в газеті " Як говорить каміння" Вам, Любове Василівно, і за фахову літературну статтю " Буденна героїка чину в ліриці парамедика Юлії Івченко" автору професору, Юрію Коваліву.
Тепло обіймаю! ! З великою повагою до всієї редакції « Слова Просвіти». Зараз за мене радіють ті, хто ніколи не читав віршів. Ті, хто не вважав, що поезія може чогось варта...
Віруйте в перемогу, укри! Бо, військові будні суворі, а ми не маємо розгубити у собі яскравого сонця генетичних сердець. Найбільше б я хотіла, щоб це прочитали мої рідні: мама, тато, діти, чоловік, брат. І ті, хто завжди приходив на допомогу, мої друзі!
« … бо визнання мені й не треба!
Хіба, білу ромашку з неба»
Усьому свій час. Перемоги нам українці : колеги по перу і мої любі читачі! Люблю Вас і обіймаю. Обирайте для себе світло в душі, які б невдачі не зустрічалися на Вашому життєвому шляху. Цей тиждень був не дуже легким, тому даруйте відсутність на фб.
З великою подякою — Ваша Юлія Івченко.
П. С. Підтримайте, друзі видання " Слово Просвіти". Це моє маленьке прохання.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
