
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.09.13
05:21
Оповиває тьмою смуток
Усіх надій моїх вогні, –
У стан байдужості закута,
Хоча б сказала “так”, чи “ні”.
В моїй душі одні страждання,
В моїм єстві – лише любов, –
Яке потрібно лікування,
Щоб не скипала палко кров?
Усіх надій моїх вогні, –
У стан байдужості закута,
Хоча б сказала “так”, чи “ні”.
В моїй душі одні страждання,
В моїм єстві – лише любов, –
Яке потрібно лікування,
Щоб не скипала палко кров?
2025.09.12
22:19
Усюди - лиш пітьма,
Суцільний знак питання.
І дихає зима,
Як гугенот останній.
Безмежна Колима
І птаха трепетання.
Померкло світло враз.
Суцільний знак питання.
І дихає зима,
Як гугенот останній.
Безмежна Колима
І птаха трепетання.
Померкло світло враз.
2025.09.12
21:42
Шукав на зиму дикобраз притулок і натрапив
На печеру, де вже, мешкало подружжя зміїв.
«Дозвольте бодай у закутку перезимувать».
«А чому б і ні! Влаштовуйтесь, будь ласка».
Згорнувсь калачиком щасливий орендар.
Захропів небавом і проспав мало не
На печеру, де вже, мешкало подружжя зміїв.
«Дозвольте бодай у закутку перезимувать».
«А чому б і ні! Влаштовуйтесь, будь ласка».
Згорнувсь калачиком щасливий орендар.
Захропів небавом і проспав мало не
2025.09.12
08:58
Священник із села Терпіння, єдиний капелан «Азовсталі», понад три роки перебував у нелюдських умовах російського полону.
14 червня він повернувся додому в рамках обміну тяжкохворих полонених.
Капелан із Терпіння
не з книжок знає, що таке зло,
відчув
14 червня він повернувся додому в рамках обміну тяжкохворих полонених.
Капелан із Терпіння
не з книжок знає, що таке зло,
відчув
2025.09.12
05:59
Постукала скорбота у вікно.
Торкнувся холодом осінній вечір.
Так сумно... На столі стоїть вино.
Задуха тютюнова. Порожнеча.
І де моє минуле? Ось воно -
Старі альбоми, старомодні речі.
Мені давно вже стало все одно,
Торкнувся холодом осінній вечір.
Так сумно... На столі стоїть вино.
Задуха тютюнова. Порожнеча.
І де моє минуле? Ось воно -
Старі альбоми, старомодні речі.
Мені давно вже стало все одно,
2025.09.12
05:41
Темно і глухо навколо,
Тільки ступні аж гудуть,
Ніби нагадують болем
Ноги про зміряну путь.
Ніби усе, як учора,
Та не приймаю, мов дань,
Час, де не буде повторень
Жару і шуму світань.
Тільки ступні аж гудуть,
Ніби нагадують болем
Ноги про зміряну путь.
Ніби усе, як учора,
Та не приймаю, мов дань,
Час, де не буде повторень
Жару і шуму світань.
2025.09.11
22:58
Кому потрібен світ без тебе -
Ані мені, ані тобі.
Даремно впала зірка з неба
І загубилася в юрбі.
І знову тьмяні виднокраї
А далі - відчай і пітьма.
Холодних днів голодна зграя
Ані мені, ані тобі.
Даремно впала зірка з неба
І загубилася в юрбі.
І знову тьмяні виднокраї
А далі - відчай і пітьма.
Холодних днів голодна зграя
2025.09.11
22:15
дива з вівса суха солома
різка токсин в гаю гриби
плуги чужі що страх узяти
якщо з воріт а вже заслаб
стіна товста панель основа
своя зігрій і на верстак
і квітку щоб на скотч узяти
one day однак
осот не квітка рак не риба
вона це фіш носій ік
2025.09.11
22:14
Спадають останні хвилини
Важкого безумного дня.
Не ляжуть вони у билини
Розлогі, немовби стерня.
Зникають хвилини безслідно.
І крапля спаде в нікуди.
Години згоряють безплідно.
Важкого безумного дня.
Не ляжуть вони у билини
Розлогі, немовби стерня.
Зникають хвилини безслідно.
І крапля спаде в нікуди.
Години згоряють безплідно.
2025.09.11
18:08
Перемога Ігоря Святославовича, князя Новгород-Сіверського над половцями біля річки Хирія в 1183 році
Степ широкий. Вітер степом по траві гуляє.
А трава стоїть висока, де й по круп коневі.
З неба сонце поглядає тепле, вересневе.
По обіді, наче влітку землю зігріває.
По дорозі то діброви, то гаї, лісочки.
Є від спеки де сховатись. Але не до того.
Поп
А трава стоїть висока, де й по круп коневі.
З неба сонце поглядає тепле, вересневе.
По обіді, наче влітку землю зігріває.
По дорозі то діброви, то гаї, лісочки.
Є від спеки де сховатись. Але не до того.
Поп
2025.09.11
17:51
Сонцем калюжі висмоктав
сорок четвертий четвер.
В баню йдемо, щоб чистими
бути усім тепер!
Чорними черевиками
човгаємо асфальт.
Чорт його знає, звідки ми,
сорок четвертий четвер.
В баню йдемо, щоб чистими
бути усім тепер!
Чорними черевиками
човгаємо асфальт.
Чорт його знає, звідки ми,
2025.09.11
17:08
Між нами кілометрів біль, війна,
Криниця сумнівів, життєвий вир.
Ми живемо з надією на мир,
Допоки світом править сатана.
До вічності хвилина лиш одна -
Вимірює життя секундомір.
Між нами кілометрів біль, війна,
Криниця сумнівів, життєвий вир.
Ми живемо з надією на мир,
Допоки світом править сатана.
До вічності хвилина лиш одна -
Вимірює життя секундомір.
Між нами кілометрів біль, війна,
2025.09.11
12:14
ей! ей! ей! ей
колір небес пекельно багряний
чий то дім палає дотла дотла
он отам
друга я спитав ”о звідкіля цей чорний дим?“
він же: кха! – і чуєш каже ”те гадаю мав би сніг
піти“
колір небес пекельно багряний
чий то дім палає дотла дотла
он отам
друга я спитав ”о звідкіля цей чорний дим?“
він же: кха! – і чуєш каже ”те гадаю мав би сніг
піти“
2025.09.11
07:57
Це точно, що ви не побачили,
Від справ відволікшись на мить,
Що сад гілочками тремтячими
Уранці від стужі дрижить?
Це правда, що вам ще не чується,
Як в’є вихиляси нуда, –
Як осінь шурхоче по вулицях,
А літа – притихла хода?
Від справ відволікшись на мить,
Що сад гілочками тремтячими
Уранці від стужі дрижить?
Це правда, що вам ще не чується,
Як в’є вихиляси нуда, –
Як осінь шурхоче по вулицях,
А літа – притихла хода?
2025.09.10
21:41
Гасла стають антигаслами,
а антигасла - гаслами.
Постмодернізм вріс у твою кров,
проліз у ДНК, закріпився
у кістках. І вже постпостмодернізм,
як бутон, виростає з нього.
Розмальовані люмпенами паркани
стають поезією,
а антигасла - гаслами.
Постмодернізм вріс у твою кров,
проліз у ДНК, закріпився
у кістках. І вже постпостмодернізм,
як бутон, виростає з нього.
Розмальовані люмпенами паркани
стають поезією,
2025.09.10
21:09
И если я умру, то кто же
Мои стихи напишет вам,
Кто стать звенящими поможет
Еще не сказанным словам?"
Анна Ахматова
"тим,які виживуть після пожежі мови...
і золотою золою впадуть за рогом...
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Мои стихи напишет вам,
Кто стать звенящими поможет
Еще не сказанным словам?"
Анна Ахматова
"тим,які виживуть після пожежі мови...
і золотою золою впадуть за рогом...
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.04.24
2024.04.15
2024.04.01
2024.03.02
2023.02.18
2023.02.18
2022.12.08
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Юлія Івченко (1978) /
Критика | Аналітика
Слова щирої подяки.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Слова щирої подяки.
Світ завжди ділиться на чорне і біле, добро і зло, любов і ненависть і кожен з нас сам обирає, що для нього має глибшу суть. Ідеальних людей нема… Я дякую долі, що на моєму шляху останнім часом все більше і більше зустрічається світлих людей. Можливо, тому і вийшла зі мною знакова, найпрекрасніша подія мого нелегкого 2022 року, яку я трохи не проґавила. ))) Звичайно, що я для вихваляння пишу ці слова. Я часто задумувалася.... Люди літературного кола у фб зазвичай виставляють дипломи, грамоти, пишуть про видання в альманахах, нові книги.... Може, Бог оберігає мене зараз сильніше, бо ( цитую прекрасну, світлу людину, Юрія Коваліва, якого я ні про, що не просила:
«Любов Голота започаткувала у "Слові Просвіті" славну справу - видання газети-книжки за матеріалами сучасної воєнної літератури, починаючи з публікації вистражданої, переболеної, яскраво метафоричної й водночас конкретно буденної, несподіваної у версифікаційному виконанні лірики парамедика Юлії Івченко (з моєю аналітичною післямовою). Це подія в сучасній літературі — і публікація з відкриттям нового імені, і започаткування книжки в газеті, яка відповідає мобільним потребам нашого сьогодення.
Отож, вітаю і авторкиню, і видавця."
І ось, наче знамення, чи слава? А я мну пальці, червонію, наче школярка, і час-від-часу змахую сльозу із щоки. Не можу добрати потрібних слів, бо летять вони у безвість сизими птахами у саме пекло війни і часу так мало…
Тому, напишу просто, подякую, перенісши свій коментар.
У ці нелегкі для України часи — це велика утіха не бути забутою. Шановні Любове Василівно, пане Юрію Ковалів, Ви подарували трішечки сонця в цю смутну осінь 2022 року, коли далеко від Києва і не можеш вільно читати пресу. Не знаю, чи й заслуговую на велику увагу, але не лише мене зігрівають публікації « Слова Просвіти» Жиймо, борімося, отримаймо перемогу бо, як писав славетний Т. Г. Шевченко:: « Борітеся — поберете!» Красно дякую за публікацію книжки в газеті " Як говорить каміння" Вам, Любове Василівно, і за фахову літературну статтю " Буденна героїка чину в ліриці парамедика Юлії Івченко" автору професору, Юрію Коваліву.
Тепло обіймаю! ! З великою повагою до всієї редакції « Слова Просвіти». Зараз за мене радіють ті, хто ніколи не читав віршів. Ті, хто не вважав, що поезія може чогось варта...
Віруйте в перемогу, укри! Бо, військові будні суворі, а ми не маємо розгубити у собі яскравого сонця генетичних сердець. Найбільше б я хотіла, щоб це прочитали мої рідні: мама, тато, діти, чоловік, брат. І ті, хто завжди приходив на допомогу, мої друзі!
« … бо визнання мені й не треба!
Хіба, білу ромашку з неба»
Усьому свій час. Перемоги нам українці : колеги по перу і мої любі читачі! Люблю Вас і обіймаю. Обирайте для себе світло в душі, які б невдачі не зустрічалися на Вашому життєвому шляху. Цей тиждень був не дуже легким, тому даруйте відсутність на фб.
З великою подякою — Ваша Юлія Івченко.
П. С. Підтримайте, друзі видання " Слово Просвіти". Це моє маленьке прохання.
«Любов Голота започаткувала у "Слові Просвіті" славну справу - видання газети-книжки за матеріалами сучасної воєнної літератури, починаючи з публікації вистражданої, переболеної, яскраво метафоричної й водночас конкретно буденної, несподіваної у версифікаційному виконанні лірики парамедика Юлії Івченко (з моєю аналітичною післямовою). Це подія в сучасній літературі — і публікація з відкриттям нового імені, і започаткування книжки в газеті, яка відповідає мобільним потребам нашого сьогодення.
Отож, вітаю і авторкиню, і видавця."
І ось, наче знамення, чи слава? А я мну пальці, червонію, наче школярка, і час-від-часу змахую сльозу із щоки. Не можу добрати потрібних слів, бо летять вони у безвість сизими птахами у саме пекло війни і часу так мало…
Тому, напишу просто, подякую, перенісши свій коментар.
У ці нелегкі для України часи — це велика утіха не бути забутою. Шановні Любове Василівно, пане Юрію Ковалів, Ви подарували трішечки сонця в цю смутну осінь 2022 року, коли далеко від Києва і не можеш вільно читати пресу. Не знаю, чи й заслуговую на велику увагу, але не лише мене зігрівають публікації « Слова Просвіти» Жиймо, борімося, отримаймо перемогу бо, як писав славетний Т. Г. Шевченко:: « Борітеся — поберете!» Красно дякую за публікацію книжки в газеті " Як говорить каміння" Вам, Любове Василівно, і за фахову літературну статтю " Буденна героїка чину в ліриці парамедика Юлії Івченко" автору професору, Юрію Коваліву.
Тепло обіймаю! ! З великою повагою до всієї редакції « Слова Просвіти». Зараз за мене радіють ті, хто ніколи не читав віршів. Ті, хто не вважав, що поезія може чогось варта...
Віруйте в перемогу, укри! Бо, військові будні суворі, а ми не маємо розгубити у собі яскравого сонця генетичних сердець. Найбільше б я хотіла, щоб це прочитали мої рідні: мама, тато, діти, чоловік, брат. І ті, хто завжди приходив на допомогу, мої друзі!
« … бо визнання мені й не треба!
Хіба, білу ромашку з неба»
Усьому свій час. Перемоги нам українці : колеги по перу і мої любі читачі! Люблю Вас і обіймаю. Обирайте для себе світло в душі, які б невдачі не зустрічалися на Вашому життєвому шляху. Цей тиждень був не дуже легким, тому даруйте відсутність на фб.
З великою подякою — Ваша Юлія Івченко.
П. С. Підтримайте, друзі видання " Слово Просвіти". Це моє маленьке прохання.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію