
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.07.05
19:45
стало сонце в росах на коліна
птахою молилося за нас
там за полем виросла в руїнах
недослухана померлими луна
підіймає вітер попелини
розбиває небо сни воді
то заходить в серце Батьківщина
птахою молилося за нас
там за полем виросла в руїнах
недослухана померлими луна
підіймає вітер попелини
розбиває небо сни воді
то заходить в серце Батьківщина
2025.07.05
10:14
дім червоний ген за пагорбом
бейбі мешкає у нім
о, дім червоний ген за пагорбом
і моя бейбі живе у нім
а я не бачив мою бейбі
дев’яносто дев’ять із чимось днів
зажди хвилину бо не теє щось
бейбі мешкає у нім
о, дім червоний ген за пагорбом
і моя бейбі живе у нім
а я не бачив мою бейбі
дев’яносто дев’ять із чимось днів
зажди хвилину бо не теє щось
2025.07.05
06:36
На світанні стало видно
Подобрілому мені,
Що за ніч не зникли злидні,
Як це бачилося в сні.
Знову лізуть звідусюди
І шикуються в ряди,
Поки видно недоїдок
Сухаря в руці нужди.
Подобрілому мені,
Що за ніч не зникли злидні,
Як це бачилося в сні.
Знову лізуть звідусюди
І шикуються в ряди,
Поки видно недоїдок
Сухаря в руці нужди.
2025.07.04
17:34
Ти закинутий від усього світу,
ніби на безлюдному острові.
Без Інтернету і зв'язку,
тобі ніхто не може
додзвонитися, до тебе
не долетить птах відчаю чи надії,
не долетить голос
волаючого в пустелі,
ніби на безлюдному острові.
Без Інтернету і зв'язку,
тобі ніхто не може
додзвонитися, до тебе
не долетить птах відчаю чи надії,
не долетить голос
волаючого в пустелі,
2025.07.04
16:53
До побачення, до завтра,
До повернення cюди,
Де уже згасає ватра
Біля бистрої води.
Де опівночі надію
Залишаю неспроста
На оте, що знов зігрію
Поцілунками уста.
До повернення cюди,
Де уже згасає ватра
Біля бистрої води.
Де опівночі надію
Залишаю неспроста
На оте, що знов зігрію
Поцілунками уста.
2025.07.04
12:09
Сторожать небо зір одвічні світляки,
Де ночі мур і строгі велети-зірки.
У жорнах світу стерті в пил життя чиїсь.
Рахують нас вони, візьмуть у стрій колись.
Свої ховаєм тайни в них уже віки.
Вони ж як здобич ждуть, неначе хижаки.
І кличе Бог іти у м
Де ночі мур і строгі велети-зірки.
У жорнах світу стерті в пил життя чиїсь.
Рахують нас вони, візьмуть у стрій колись.
Свої ховаєм тайни в них уже віки.
Вони ж як здобич ждуть, неначе хижаки.
І кличе Бог іти у м
2025.07.04
06:37
Шаліє вітрове гліссандо
На струнах віт жага бринить,
І усміхаються троянди,
І золотава сонця нить
Нас пестить ніжністю, кохана,
У твій ясний, чудовий день.
І літо звечора й до рана
На струнах віт жага бринить,
І усміхаються троянди,
І золотава сонця нить
Нас пестить ніжністю, кохана,
У твій ясний, чудовий день.
І літо звечора й до рана
2025.07.03
21:54
Як не стало Мономаха і Русі не стало.
Нема кому князів руських у руках тримати.
Знов взялися між собою вони воювати,
Знов часи лихі, непевні на Русі настали.
За шмат землі брат на брата руку піднімає,
Син на батька веде військо, щоб «своє» забрати.
Нема кому князів руських у руках тримати.
Знов взялися між собою вони воювати,
Знов часи лихі, непевні на Русі настали.
За шмат землі брат на брата руку піднімає,
Син на батька веде військо, щоб «своє» забрати.
2025.07.03
21:10
По білому – чорне. По жовтому – синь.
Та він же у мене однісінький син".
Муарова туга схиля прапори.
А в танку Василько, мов свічка, горить.
Клубочаться з димом слова-заповіт:
«Прощайте, матусю...Не плачте...Живіть!..»
По білому – чорне. По жовтому
Та він же у мене однісінький син".
Муарова туга схиля прапори.
А в танку Василько, мов свічка, горить.
Клубочаться з димом слова-заповіт:
«Прощайте, матусю...Не плачте...Живіть!..»
По білому – чорне. По жовтому
2025.07.03
10:35
поки ти сковзаєш за браму снів
іще цілунка би мені
осяйний шанс в екстазові
цілунок твій цілунок твій
у дні ясні та болю повні
твій ніжний дощ мене огорне
це безум утікати годі
іще цілунка би мені
осяйний шанс в екстазові
цілунок твій цілунок твій
у дні ясні та болю повні
твій ніжний дощ мене огорне
це безум утікати годі
2025.07.03
08:50
У ніч на 29 червня під час відбиття масованої повітряної атаки рф на літаку F-16 загинув
український льотчик Максим Устименко.
Герою було 32 роки. Без батька залишився чотирирічний син…
Вдалося збити сім повітряних цілей,
відвести від населених пу
український льотчик Максим Устименко.
Герою було 32 роки. Без батька залишився чотирирічний син…
Вдалося збити сім повітряних цілей,
відвести від населених пу
2025.07.03
05:38
Ще мліє ніч перед відходом
І місяць замітає слід,
А вже в досвітній прохолоді
Забагровів утішно схід.
І небосхил узявся жаром,
І трохи ширшим обрій став, –
І роси вкрили, ніби чаром,
Безшумне листя сонних трав.
І місяць замітає слід,
А вже в досвітній прохолоді
Забагровів утішно схід.
І небосхил узявся жаром,
І трохи ширшим обрій став, –
І роси вкрили, ніби чаром,
Безшумне листя сонних трав.
2025.07.02
21:58
Чоловік ховався у хащах мороку,
у глибинній воді ненависті,
він поринав без батискафа
у водорості підсвідомості,
у зарості алогічних питань,
у зіткнення, контрапункт
нерозв'язних проблем буття,
у війну світу й антисвіту,
у глибинній воді ненависті,
він поринав без батискафа
у водорості підсвідомості,
у зарості алогічних питань,
у зіткнення, контрапункт
нерозв'язних проблем буття,
у війну світу й антисвіту,
2025.07.02
17:34
На кого лишив Ти, гадe?
Повні груди, пишний заде -
Літру назбирала сліз,
В бульбашках забило ніс.
Сповідаласі три рази,
Щоб позбутисі зарази.
Як мене поплутав біс,
Повні груди, пишний заде -
Літру назбирала сліз,
В бульбашках забило ніс.
Сповідаласі три рази,
Щоб позбутисі зарази.
Як мене поплутав біс,
2025.07.02
05:30
Як ґрунт підготувати,
Щоб мати врожаї, –
Розказують вдвадцяте
Учителі мої.
Відомо їм достоту,
Коли пора якраз
Уже іти полоти,
Чи підгортати час.
Щоб мати врожаї, –
Розказують вдвадцяте
Учителі мої.
Відомо їм достоту,
Коли пора якраз
Уже іти полоти,
Чи підгортати час.
2025.07.02
03:14
Залишайсі на ніч - мій Сірко
Відхлепоче ті з рук мольоко,
Схочуть кури курчати "ко-ко"
На підстилках у стиль ро-ко-ко!
Я тебе на руках донесу,
Прополощу в миднице красу,
Покрою нам на двох кубасу,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Відхлепоче ті з рук мольоко,
Схочуть кури курчати "ко-ко"
На підстилках у стиль ро-ко-ко!
Я тебе на руках донесу,
Прополощу в миднице красу,
Покрою нам на двох кубасу,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2024.05.20
2024.04.15
2024.04.01
2024.03.02
2023.02.18
2023.02.18
2022.12.08
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Юлія Івченко (1978) /
Критика | Аналітика
Слова щирої подяки.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Слова щирої подяки.
Світ завжди ділиться на чорне і біле, добро і зло, любов і ненависть і кожен з нас сам обирає, що для нього має глибшу суть. Ідеальних людей нема… Я дякую долі, що на моєму шляху останнім часом все більше і більше зустрічається світлих людей. Можливо, тому і вийшла зі мною знакова, найпрекрасніша подія мого нелегкого 2022 року, яку я трохи не проґавила. ))) Звичайно, що я для вихваляння пишу ці слова. Я часто задумувалася.... Люди літературного кола у фб зазвичай виставляють дипломи, грамоти, пишуть про видання в альманахах, нові книги.... Може, Бог оберігає мене зараз сильніше, бо ( цитую прекрасну, світлу людину, Юрія Коваліва, якого я ні про, що не просила:
«Любов Голота започаткувала у "Слові Просвіті" славну справу - видання газети-книжки за матеріалами сучасної воєнної літератури, починаючи з публікації вистражданої, переболеної, яскраво метафоричної й водночас конкретно буденної, несподіваної у версифікаційному виконанні лірики парамедика Юлії Івченко (з моєю аналітичною післямовою). Це подія в сучасній літературі — і публікація з відкриттям нового імені, і започаткування книжки в газеті, яка відповідає мобільним потребам нашого сьогодення.
Отож, вітаю і авторкиню, і видавця."
І ось, наче знамення, чи слава? А я мну пальці, червонію, наче школярка, і час-від-часу змахую сльозу із щоки. Не можу добрати потрібних слів, бо летять вони у безвість сизими птахами у саме пекло війни і часу так мало…
Тому, напишу просто, подякую, перенісши свій коментар.
У ці нелегкі для України часи — це велика утіха не бути забутою. Шановні Любове Василівно, пане Юрію Ковалів, Ви подарували трішечки сонця в цю смутну осінь 2022 року, коли далеко від Києва і не можеш вільно читати пресу. Не знаю, чи й заслуговую на велику увагу, але не лише мене зігрівають публікації « Слова Просвіти» Жиймо, борімося, отримаймо перемогу бо, як писав славетний Т. Г. Шевченко:: « Борітеся — поберете!» Красно дякую за публікацію книжки в газеті " Як говорить каміння" Вам, Любове Василівно, і за фахову літературну статтю " Буденна героїка чину в ліриці парамедика Юлії Івченко" автору професору, Юрію Коваліву.
Тепло обіймаю! ! З великою повагою до всієї редакції « Слова Просвіти». Зараз за мене радіють ті, хто ніколи не читав віршів. Ті, хто не вважав, що поезія може чогось варта...
Віруйте в перемогу, укри! Бо, військові будні суворі, а ми не маємо розгубити у собі яскравого сонця генетичних сердець. Найбільше б я хотіла, щоб це прочитали мої рідні: мама, тато, діти, чоловік, брат. І ті, хто завжди приходив на допомогу, мої друзі!
« … бо визнання мені й не треба!
Хіба, білу ромашку з неба»
Усьому свій час. Перемоги нам українці : колеги по перу і мої любі читачі! Люблю Вас і обіймаю. Обирайте для себе світло в душі, які б невдачі не зустрічалися на Вашому життєвому шляху. Цей тиждень був не дуже легким, тому даруйте відсутність на фб.
З великою подякою — Ваша Юлія Івченко.
П. С. Підтримайте, друзі видання " Слово Просвіти". Це моє маленьке прохання.
«Любов Голота започаткувала у "Слові Просвіті" славну справу - видання газети-книжки за матеріалами сучасної воєнної літератури, починаючи з публікації вистражданої, переболеної, яскраво метафоричної й водночас конкретно буденної, несподіваної у версифікаційному виконанні лірики парамедика Юлії Івченко (з моєю аналітичною післямовою). Це подія в сучасній літературі — і публікація з відкриттям нового імені, і започаткування книжки в газеті, яка відповідає мобільним потребам нашого сьогодення.
Отож, вітаю і авторкиню, і видавця."
І ось, наче знамення, чи слава? А я мну пальці, червонію, наче школярка, і час-від-часу змахую сльозу із щоки. Не можу добрати потрібних слів, бо летять вони у безвість сизими птахами у саме пекло війни і часу так мало…
Тому, напишу просто, подякую, перенісши свій коментар.
У ці нелегкі для України часи — це велика утіха не бути забутою. Шановні Любове Василівно, пане Юрію Ковалів, Ви подарували трішечки сонця в цю смутну осінь 2022 року, коли далеко від Києва і не можеш вільно читати пресу. Не знаю, чи й заслуговую на велику увагу, але не лише мене зігрівають публікації « Слова Просвіти» Жиймо, борімося, отримаймо перемогу бо, як писав славетний Т. Г. Шевченко:: « Борітеся — поберете!» Красно дякую за публікацію книжки в газеті " Як говорить каміння" Вам, Любове Василівно, і за фахову літературну статтю " Буденна героїка чину в ліриці парамедика Юлії Івченко" автору професору, Юрію Коваліву.
Тепло обіймаю! ! З великою повагою до всієї редакції « Слова Просвіти». Зараз за мене радіють ті, хто ніколи не читав віршів. Ті, хто не вважав, що поезія може чогось варта...
Віруйте в перемогу, укри! Бо, військові будні суворі, а ми не маємо розгубити у собі яскравого сонця генетичних сердець. Найбільше б я хотіла, щоб це прочитали мої рідні: мама, тато, діти, чоловік, брат. І ті, хто завжди приходив на допомогу, мої друзі!
« … бо визнання мені й не треба!
Хіба, білу ромашку з неба»
Усьому свій час. Перемоги нам українці : колеги по перу і мої любі читачі! Люблю Вас і обіймаю. Обирайте для себе світло в душі, які б невдачі не зустрічалися на Вашому життєвому шляху. Цей тиждень був не дуже легким, тому даруйте відсутність на фб.
З великою подякою — Ваша Юлія Івченко.
П. С. Підтримайте, друзі видання " Слово Просвіти". Це моє маленьке прохання.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію