Вчора поверталися від наших з передової і проїжджаємо Павлоград. Вздовж усієї центральної вулиці великі рекламні бігборди на яких поминальна свічка горить і обличчя Героїв – серйозні, усміхнені, молоді і літні, і зовсім юні… І обличь так багато, і так боляче, і сльози градом.
В попередні роки щоразу проїжджаючи на передову через це місто ми З Сергієм Ніконовим не добирали слів, щоб озвучити своє відношення до усіх опезезешних рил, які тоді красувалися на усіх цих рекламних щитах перед кожними виборами, чи то у ВР, чи перед виборами у місцеві ради.
І ось тепер ця гидота, яка широко відкрила двері нашим ворогам сидить і досі у ВР перелицювавшись, у Обласних радах і ніякої відповідальності за свої злочинні дії не понесли. Чого вартують усі ці шуфричі і їм подібні, чому вони там, ці відверті вороги України, яка у них є необхідність для нас з Вами? Чому вони продовжують жерти кошти з державного бюджету, а ми з Вами ділимося останніми копійками, щоб підтримувати наших Воїнів??? І ці сотні чому розривають нам серця перед тими, кому нині свічка на бігборді і безкінечна наша туга за ними і неймовірний біль. Як я і мої друзі –волонтери можемо спокійно до цього відноситися? Не маємо права мовчати, зрадниками кишить навколо і у верхніх ешелонах влади в першу чергу, бо тільки і чуємо то одного з високопосадовців заарештували, то іншого і як правило ці зрадники були масово працевлаштовані уже при нинішній владі, то що відбувається насправді?
Я маленька людина, але сьогодні на таких маленьких людях тримається Україна і на передовій і в тилу, мені не все одно, бо коли дивлюся на зовсім недавню світлину, де передаємо допомогу нашим Воїнам і там біля мене стояло їх семеро, а сьогодні з них залишився один і той поранений, то як я маю реагувати на увесь той вал неправди і злочинної терпимості до відвертих ворогів всередині країни.
Не маємо права мовчати, бо по тотальному оболванюванню народу ми уже рашу наздоганяємо.