ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

хома дідим
2026.09.02 22:01
деякий текст на початку
пропущено
оскільки він претендує
для чого мені претензія
що у ній
за морем словесним
є острів майже безлюдний
мені би туди

Ольга Садкова
2026.09.02 21:47
Загаснув серпень. Літо відбулося
й нема за що закинути собі —
відщедрилось у жнивному колоссі,
спочити йде в тумани голубі.

Його стрічає обрій ув обійми,
вгортає у серпанкові шовки.
Хай буде сон його такий спокійний,

Іван Потьомкін
2026.09.02 19:44
І раніш, коли розлунювалась сирена «швидкої»,
Серце стискалось і шептало: «Допоможи, Боже!
Зглянься на того, хто лежить недугом прикутий.
Байдуже – чи вірить він в Тебе, чи збайдужів».
І раніш, коли, бува, зачую муркотливий наспів гелікоптера,
Вдивл

Катерина Савельєва
2026.09.02 16:01
Долонi заховали вiд думок,
А лiто простягає руки з квiтiв.
По тiлу пролетiв нервовий шок:
Чому нiхто їх досi не помiтив?

Пiрнувши в теплi хвилi почуттiв,
Порозкидавши каменi спокою,
День лимонадом на столi розлив -

Ігор Шоха
2026.09.02 15:32
Скоро осінь. І я у дорозі
на своїй самочинній війні.
На всі боки – зелені вогні,
де душа почиває у Бозі,
що курсивами у некролозі
накувала зозуля мені.

ІІ

Борис Костиря
2026.09.02 14:52
Зимова казка швидко закінчилась.
Розтанув сніг, як неповторність мрій.
Природа творить святість і безчинство,
Даруючи пророків і повій.

Розтанули минулого скульптури,
Картини, фрески, видива століть.
Там часу нищівна мускулатура

Вячеслав Руденко
2026.09.02 13:21
Крихти чорних черепашок,
Лал, немеркнучі ланіти,
Гарбузи і Попелюшки,
Єзуїти чи шиїти,
Довге, радісне затишшя,
Масала зелена, дивна,
Чорні вишні над узвишшям,
Далечінь масна й чарівна...

Тетяна Левицька
2026.09.02 12:34
Часто згадую, любий, як той листопад
поєднав у гучнім ресторані
нас з тобою тоді, після болісних зрад,
в дощовий вечір фортепіанний.
Музикант віртуозно танок вигравав,
готував капучино бариста.
Танцювали красуні під пристрасний драйв
у зваблив

Віктор Кучерук
2026.09.02 07:00
Краплинки холодні, прозорі і чисті
Розваги собі влаштували у місті, -
Стукочуть, дзюркочуть на плитках, асфальті,
Заводять сопрано, продовжують альтом, -
Всю землю вмиває навала дзвеняча,
З ознаками жвавої й щедрої вдачі.
Тіснява калюж і струмочків

Борис Костиря
2026.09.01 22:13
Я нікуди не хочу іти.
Я побуду сьогодні удома.
Подивлюсь я на все з висоти
Чи із попелу й диму Содома.

Подивлюсь я із храму хмарин
Чи з боліт, із низини Аїда.
Не пізнаю я більших вершин,

Ольга Садкова
2026.09.01 21:07
— Літо, літечко барвисте,
ти куди втікаєш з міста?
А мені, виходить, час
повертатися у клас?
Знов за партою сидіти
і все вчити, вчити, вчити?
Зачекай іще хоч трішки.
Не втомились мої ніжки

хома дідим
2026.09.01 20:27
щось було у цім
нічого у цім не лишилось
невідомо чиє глузування
постскриптуму замість
ми заходимо в осінь
так ніби нам доручили
не то щоби сильно хотілося
але звичайно як скажеш

Вячеслав Руденко
2026.09.01 17:45
Відгоріло в стерні —
Відцвіли землероби,
Жебраки уночі
Вже шукають ропух.
Мемуаровий* біль,
Наче кінь клишоногий,
У канаві йдучи,
Знов прискорює рух…

Ірина Вовк
2026.09.01 10:10
САЛОМЕЯ: ТАНЕЦЬ СЕМИ ПОКРИВАЛ"

(Драматичний ескіз у ритмізованій прозі на три з’яви,
в містичному стилі біблійної «Пісні Пісень»)

ДІЙОВІ ОСОБИ:
Ірод Антипа – тетрарх Галілеї, цар, чиє серце повне безумства та гріховної пристрасті.
Саломея – юн

Віктор Кучерук
2026.09.01 07:40
Самотність крижана вчувається сильніше,
Коли на заході згасає тихо день, -
Коли мене уже не радують ні вірші,
Ні звуки в клітці соловейкових пісень.
Знедавна самоту ніяк не втихомирю,
Хоча тепер собі це ставлю за мету,
Бо не скоривсь біді та не утр

хома дідим
2026.08.31 21:18
сонцезаходом палає
сатурнічний небозвід
падає в ще справну память
літа перезрілий плід
різноквіття на осоннях
липоцвіт джмелиний літ
поле рапсове і сонях
хмароплин і живопліт
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Критика | Аналітика):

Пекун Олексій
2025.04.24

Лайоль Босота
2024.04.15

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Геннадій Дегтярьов
2024.03.02

Артур Курдіновський
2023.12.07

Теді Ем
2023.02.18

Зоя Бідило
2023.02.18






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Володимир Бойко (1953) / Критика | Аналітика

 До Енгельса по своє
Останнім часом дедалі частіше звучить зловісно назва російського міста Енгельс. Саме на тамтешньому аеродромі базуються літаки стратегічної авіації, які завдають ракетних ударів по Україні.
До початку великої війни переважна більшість українців навіть не чула про це російське місто над Волгою. Хоча не таке воно й маленьке – понад 200 тис. населення. І не таке вже й російське. Адже засноване у 1747 році українськими чумаками, яких запросив у Заволжя російський уряд для перевезення солі з озера Ельтон та заселення степової Заволзької області. Приїхало сюди декілька сотень сімей з Полтавської та Харківської земель . Управління здійснювалося отаманами. Від часу заснувння і до 1914 року поселення мало назву Покровська Слобода, Смуга заселених переважно українцями територій тоді простягалася майже неперервно від Слобожанщини аж до Заволжя.
Символічно, що на гербі міста Енгельс і нині зображений чорний чумацький віл з червоним чаном срібної солі на спині на синьо-жовтому (збіг обставин чи знак?) тлі.
У 1914 Покровська Слобода стала містом із назвою Покровськ. І лише 1931 року Покровськ перейменовано на Енгельс. Тоді місто було столицею Автономної Республіки Німців Поволжя, яка існувала з 1922 по 1941 роки. Очевидно, з цим і пов’язані мотиви перейменування, адже Енгельс був не лише одним з основоположників марксизму, але й німцем.
Після переселення у Поволжя у другій половині 18 століття значної кількості німців-колоністів Покровська Слобода опинилася в межах заселених німцями територій. Німці називали містечко Kosakenstadt. Аж до кінця 19 століття у містечку домінували українці, які стновили ¾ населення. Від початку 20 століття кількість українців у місті почала зменшуватися, але ще перед другою світовою війною вони становили 16 відсотків населення. На 2010 рік залишилось лише трохи більше 2 відсотків.
Здавалося, що у цьому місті не зосталося нічого українського. Але, коли на сумнозвісний аеродром Енгельс невідомо звідки впала «бавовна», це сталося, вочевидь, не випадково. Можливо, то козацькі душі перших поселенців міста мстяться московитам за те зло, що вони заподіяли Україні.





      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2022-12-08 02:02:50
Переглядів сторінки твору 1722
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (5.104 / 5.54)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.171 / 5.63)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.762
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2026.08.31 14:16
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Валерівна Кравчук (Л.П./Л.П.) [ 2022-12-08 13:03:10 ]
Цікава історія

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Бойко (Л.П./М.К.) [ 2022-12-08 20:07:45 ]
Якби наш народ знав свою історію краще, ніж чужу, наше минуле і сьогодення не були б такими трагічними.