Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.05.14
09:55
мені би невагомого чогось
як флейти сякухаті
померти на цій кухні
на цій хаті
оскільки більш
нічого не зійшлось
закинути ще
у пакет сміттєвий
як флейти сякухаті
померти на цій кухні
на цій хаті
оскільки більш
нічого не зійшлось
закинути ще
у пакет сміттєвий
2026.05.14
08:11
Алебастровий дзбан над безоднею лине
У руці мозолистій безнадійної драми.
Чи зустрінеться в полі Чигирин з Чигирином
У прадавній задумі, над полину дарами?
В фрагментарному відблиску вічної зброї
Знов палають на сонці теракотові стегна
Від нащадкі
У руці мозолистій безнадійної драми.
Чи зустрінеться в полі Чигирин з Чигирином
У прадавній задумі, над полину дарами?
В фрагментарному відблиску вічної зброї
Знов палають на сонці теракотові стегна
Від нащадкі
2026.05.14
07:38
Римуються з укриттям
Буття і життя доладно.
І твій поетичний тям
Збирає трійне зверцадло.
Так мислиться уночі
В підземній міцній споруді
З барсеткою на плечі,
Буття і життя доладно.
І твій поетичний тям
Збирає трійне зверцадло.
Так мислиться уночі
В підземній міцній споруді
З барсеткою на плечі,
2026.05.14
07:25
Знов день промайнув, не лишивши світлини
на обрії неба в рожевім суцвітті.
А я ж не хотіла в гіркому полину
лишати сльоту на холоднім граніті.
Переболить, та, мабуть, не сьогодні —
ще рана глибока слізьми кровоточить,
і падає вечір у чорну безодню
на обрії неба в рожевім суцвітті.
А я ж не хотіла в гіркому полину
лишати сльоту на холоднім граніті.
Переболить, та, мабуть, не сьогодні —
ще рана глибока слізьми кровоточить,
і падає вечір у чорну безодню
2026.05.14
06:54
Безжурний світ
Дитячих літ
Був щедрим на утіхи
І їхній слід,
На північ й схід, -
Не стерта часом віха.
Тих давніх днів
Звучить мотив
Дитячих літ
Був щедрим на утіхи
І їхній слід,
На північ й схід, -
Не стерта часом віха.
Тих давніх днів
Звучить мотив
2026.05.13
19:36
Всесвіт, як пазли, вкладає долі
у величезну картину часу.
Бачиш, на тім, нині міннім, полі
сіяно-орано люду маса:
крик породіллі і свист нагайки,
лязкіт мечів і чаїний клекіт,
маками квітне земля-китайка
кров'ю просочена вглиб... Далеко
у величезну картину часу.
Бачиш, на тім, нині міннім, полі
сіяно-орано люду маса:
крик породіллі і свист нагайки,
лязкіт мечів і чаїний клекіт,
маками квітне земля-китайка
кров'ю просочена вглиб... Далеко
2026.05.13
16:06
Зростили і відправили до школи
Учитись як не гратися у гру
Нічо, якщо би прививали успіхи
Або казали, що утнув утнув
І йшов я спозаранку
Бога їхнього під ліктем потримать
Зубаті усмішки, книжки понять
Учитись як не гратися у гру
Нічо, якщо би прививали успіхи
Або казали, що утнув утнув
І йшов я спозаранку
Бога їхнього під ліктем потримать
Зубаті усмішки, книжки понять
2026.05.13
15:20
ТІНІ НОВГОРОДСЬКОГО ЛЬОДУ: АННА ТА ІЛЛЯ
Ще до того, як золоті бані Києва віддзеркалили велич Ярослава, у його молодечому неспокійному житті була північна завірюха і княжна на ім’я Анна. Вона була його першою фортецею, його тихим притулком у Новгороді,
2026.05.13
14:30
вертаючись до персони літгероя нашого покинутого · із лотреамонівського району спального · у мареннях ілюзійних або часом діалектичних · не пропускаючи простяцькі на позір ситуації · утім ситуації нетривіальні радше сюрні мусили бавити · оце якраз сезон ·
2026.05.13
10:56
Хай упаде триклятий телефон
І розіб'ється об асфальт нещадний,
Немов старий, забутий патефон,
Який заграє музику прощання.
Нехай минуще розіб'ється вщент,
Відкривши шлях новому, молодому.
Так зміниться стійкий, тривалий бренд,
І розіб'ється об асфальт нещадний,
Немов старий, забутий патефон,
Який заграє музику прощання.
Нехай минуще розіб'ється вщент,
Відкривши шлях новому, молодому.
Так зміниться стійкий, тривалий бренд,
2026.05.13
09:11
Квітка вишні крізь промінчик,
Dream by day*, де сяє драхма,
Ялівець, комар ,камінчик,
У кущах ожини -Яхве -
Сподіваюсь то не Сирин*
У обряді піднебесся -
Архетипи зрозумілі
Dream by day*, де сяє драхма,
Ялівець, комар ,камінчик,
У кущах ожини -Яхве -
Сподіваюсь то не Сирин*
У обряді піднебесся -
Архетипи зрозумілі
2026.05.13
05:58
Війна триває, Отче милостивий,
хіба Ти не осліп від сліз кривавих?
Від фальші лівих і лукавства правих,
від проповідей патріархів сивих?
Брудна облуда вже тече рікою
з трибун високих у Верховній раді?
Під ширмою добра — мерзенна зрада
хіба Ти не осліп від сліз кривавих?
Від фальші лівих і лукавства правих,
від проповідей патріархів сивих?
Брудна облуда вже тече рікою
з трибун високих у Верховній раді?
Під ширмою добра — мерзенна зрада
2026.05.13
01:07
Щоб пізнати істину, не обов’язково її ґвалтувати.
Поки дурні багатіють думкою, мудрі на них збагачуються.
Щоб підтримувати баланс інтересів, зовсім не обов’язково бути бухгалтером.
Вікно можливостей більшість використовує лише для власного збага
2026.05.12
21:19
…Поки спите ви, стану
Осінніми світаннями.
На травах порозкладую мільярди сувенірів.
Будинки підрожевлю, вмию тротуари,
Підкину ще жарину в парків багаття
І заспанії канни на руки площ подам...
Коли йому було лише чотири роки, почалася війна.
Пот
2026.05.12
19:53
Залетіла в буденне життя без вагань, самочинно.
Я не думав насправді про наслідки, дії, причини…
Бо упевнений: доля старанно минуле відводить.
Ця новенька крута, де нема у програмі відмови.
І прожогом відчув поривання на кожній клітині.
Так дбайлив
Я не думав насправді про наслідки, дії, причини…
Бо упевнений: доля старанно минуле відводить.
Ця новенька крута, де нема у програмі відмови.
І прожогом відчув поривання на кожній клітині.
Так дбайлив
2026.05.12
13:49
Коли впаду в твої обійми,
В іржавих латах бурний принц,
Відчую ласку провидіння
І глибину твоїх зіниць.
Лише у єдності з тобою
Відчую повноту буття,
Мов чашу, сповнену любов'ю,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...В іржавих латах бурний принц,
Відчую ласку провидіння
І глибину твоїх зіниць.
Лише у єдності з тобою
Відчую повноту буття,
Мов чашу, сповнену любов'ю,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.04.24
2024.04.15
2024.04.01
2024.03.02
2023.02.18
2023.02.18
2022.12.08
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Володимир Бойко (1953) /
Критика | Аналітика
До Енгельса по своє
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
До Енгельса по своє
Останнім часом дедалі частіше звучить зловісно назва російського міста Енгельс. Саме на тамтешньому аеродромі базуються літаки стратегічної авіації, які завдають ракетних ударів по Україні.
До початку великої війни переважна більшість українців навіть не чула про це російське місто над Волгою. Хоча не таке воно й маленьке – понад 200 тис. населення. І не таке вже й російське. Адже засноване у 1747 році українськими чумаками, яких запросив у Заволжя російський уряд для перевезення солі з озера Ельтон та заселення степової Заволзької області. Приїхало сюди декілька сотень сімей з Полтавської та Харківської земель . Управління здійснювалося отаманами. Від часу заснувння і до 1914 року поселення мало назву Покровська Слобода, Смуга заселених переважно українцями територій тоді простягалася майже неперервно від Слобожанщини аж до Заволжя.
Символічно, що на гербі міста Енгельс і нині зображений чорний чумацький віл з червоним чаном срібної солі на спині на синьо-жовтому (збіг обставин чи знак?) тлі.
У 1914 Покровська Слобода стала містом із назвою Покровськ. І лише 1931 року Покровськ перейменовано на Енгельс. Тоді місто було столицею Автономної Республіки Німців Поволжя, яка існувала з 1922 по 1941 роки. Очевидно, з цим і пов’язані мотиви перейменування, адже Енгельс був не лише одним з основоположників марксизму, але й німцем.
Після переселення у Поволжя у другій половині 18 століття значної кількості німців-колоністів Покровська Слобода опинилася в межах заселених німцями територій. Німці називали містечко Kosakenstadt. Аж до кінця 19 століття у містечку домінували українці, які стновили ¾ населення. Від початку 20 століття кількість українців у місті почала зменшуватися, але ще перед другою світовою війною вони становили 16 відсотків населення. На 2010 рік залишилось лише трохи більше 2 відсотків.
Здавалося, що у цьому місті не зосталося нічого українського. Але, коли на сумнозвісний аеродром Енгельс невідомо звідки впала «бавовна», це сталося, вочевидь, не випадково. Можливо, то козацькі душі перших поселенців міста мстяться московитам за те зло, що вони заподіяли Україні.
До початку великої війни переважна більшість українців навіть не чула про це російське місто над Волгою. Хоча не таке воно й маленьке – понад 200 тис. населення. І не таке вже й російське. Адже засноване у 1747 році українськими чумаками, яких запросив у Заволжя російський уряд для перевезення солі з озера Ельтон та заселення степової Заволзької області. Приїхало сюди декілька сотень сімей з Полтавської та Харківської земель . Управління здійснювалося отаманами. Від часу заснувння і до 1914 року поселення мало назву Покровська Слобода, Смуга заселених переважно українцями територій тоді простягалася майже неперервно від Слобожанщини аж до Заволжя.
Символічно, що на гербі міста Енгельс і нині зображений чорний чумацький віл з червоним чаном срібної солі на спині на синьо-жовтому (збіг обставин чи знак?) тлі.
У 1914 Покровська Слобода стала містом із назвою Покровськ. І лише 1931 року Покровськ перейменовано на Енгельс. Тоді місто було столицею Автономної Республіки Німців Поволжя, яка існувала з 1922 по 1941 роки. Очевидно, з цим і пов’язані мотиви перейменування, адже Енгельс був не лише одним з основоположників марксизму, але й німцем.
Після переселення у Поволжя у другій половині 18 століття значної кількості німців-колоністів Покровська Слобода опинилася в межах заселених німцями територій. Німці називали містечко Kosakenstadt. Аж до кінця 19 століття у містечку домінували українці, які стновили ¾ населення. Від початку 20 століття кількість українців у місті почала зменшуватися, але ще перед другою світовою війною вони становили 16 відсотків населення. На 2010 рік залишилось лише трохи більше 2 відсотків.
Здавалося, що у цьому місті не зосталося нічого українського. Але, коли на сумнозвісний аеродром Енгельс невідомо звідки впала «бавовна», це сталося, вочевидь, не випадково. Можливо, то козацькі душі перших поселенців міста мстяться московитам за те зло, що вони заподіяли Україні.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
