Аби собаки не гавкали - треба кожній дати по кісточці. Щоб жерці не баламутили народець проти влади - треба кожному виділити шматок земельки і збудувати культову споруду. Одна біда:у нашому селі їх, тих культових споруд, триста штук, а людей всього двісті дев'яносто дев'ять. Що робити?
Сіли жерці на Осовій горі думу думати: як зробити так, аби зрівнявся рахунок і в храмах було хоча б по одному прихожанинові.
Головний душпастир церкви святого Антихриста Евріопій Кацманзон каже:
- Є в сусідньому селі дівка на виданні - Дуня Кулачкова. Давайте одружимо нашого односельця Петра Бугаєнка на цій красавиці.
- Не вийде,- зітхнув настоятель храму Семисот непорочних дівиць.
- Це ж чому?
- Петро живе у буді собачій, бо хати не має, а в Дульсінеї хороми на шість кімнат. Тож одразу після весілля він утече до жінки і жителів нашого села стане на одну одиницю менше.
Зажурилися святі отці, голови похилили.
- А давайте запросимо з Веприна бригаду для сапання бур'янів на храмових городах,- каже святий гуру церкви Чистої любові.
- Не захочуть,- буркнув очільник Дому терплячої благодаті Ізя Бурман.- Увесь район знає, що наші посполиті кайлують на храмових городах безкоштовно, во славу наших небесних покровителів. Чужаки будуть вимагати плати. А хто з нас готовий відслинювати купюри, га? Отож.
- А давайте мінятися своїми прихожанами,- запропонував головний жрець каплиці рівноапостольного Васисуалія .Вогнеборця..
- - Це ж як?
- Сьогодні Тарас Шимпанзенко прийде на молитву до твого приходу, завтра - у церкву Непорочного ангела, післязавтразавтра - у храм Істинної благодаті, а потім - у Дім праведних монашок. І так по колу будемо ганяти нашу паству
- О! А це ідея!- вигукнув верховний жрець капища Богобоязливих самобичувателів грішної плоті.- Так і в храмах не буде пусто, і ми без роботи не залишимося.
- Нє, не згоден,- вигукнув настоятель Обителі Нетлінних мощей. - У мене ремонт. Люди щодня працюють, дев'яносто шостий поверх дзвінниці мурують. Якщо відпущу працівників швендяти по чужих храмах, то не добудую цю вавилонську вежу і до нового пришестя.
Знову засумували святі вітці, опустили носи в землю й примовкли. Аж тут бац!- Сашко іде з цеберцем. Він грибник затятий, боровики любить чи не більше за свою жінку. І в храми не ходить, каже, що роботи стільки, що на дурниці часу не вистачає. І жінку свою теж не пускає. Паразит, одним словом.
- Ану йди сюди, анциболоте!- гукнув до Сашка Антуан Голобородько - глава секти Лона Бога,- є до тебе питання.
Сашко з подивом обвів поглядом церковників, підійшов поближче і встромив пальця в носа, аби виколупати звідтіля козу.
- Кажіть, чого треба?
- Треба, аби ти почав ходити в церкву замолювати гріхи. Щоб купував у нас свічки, проскурки, ікони, туалетний папір, духовну літературу і святу водицю. А то увесь час працюєш як не в лісі, то на городі. Невже тобе не цікавить життя загробне?
- Не цікавить. Мені більше подобається жінка. Коли вона поруч, то ніякі думки про чортовиння та ангелів мене не вимучують.
- Тоді хай дружина ходить. Бо її жодного разу ніхто в церкві не бачив, а це непорядок. Бог розсердиться і покарає її за таку поведінку.
- Вона не може.
- -Це ж чому?
- У неї алергія на ладан і проповіді.
- Дивися, Сашко, ми тебе попередили. Спасайся, доки є час. Бо як одкинеш копита - вже буде пізно. Полетить твоя душа прямісінько до пекла .
Чхнув Сашко і почалапав гриби збирати. А сільський ареопаг продовжив думу думати, шукати вихід зі скрути.
- Бачу єдине рішення, але воне довге, з прицілом на майбутнє,- мовив архімандрит капища Лютих праведників.
- Який саме?
- Мусимо відмінити обітницю сексуальної схими для слуг небесних. Будемо одружуватися і плодити самотужки майбутню паству.
- О! Гарне рішення! Золоте!- вигукнув архімандрит братства Веселих монахів.- У нас чоловіки від безвиході таке витворяють одне з одним, що не встигаю лупцювати ковінькою. А якщо дозволити шури-мури з жінками - перестануть казитися.
- Ой, браття, не знаю, що сказати,- зажурено пролопотів ігумен монастиря Затятих праведників.- Чи доживемо, коли дітки виростуть? Ми ж уже в літах, а паства потрібна вже сьогодні...
Над лісом сформувалася чорна хмара, а за хвилину уперіщила злива. Бігли жерці до села дикими кабанчиками. І як не поспішали - промокли до трусів.
А за півроку більша половина храмів зачинилася. Якщо справа і далі так піде, то зв рік заяиняться усі.
А що зі святою братією? Та розбіглася вона хто куди. Правда не уся. Васисуалій пішов у лісгосп пні корчувати, Антуан Голобородько влаштувався трактористом до фермера, Ізя Бурман копає могили на цвинтарях, а у вільний від основної роботи час пиляє дрова односельцям.
А культові споруди спустіли, що мене вельми засмучує. Хочеться відродити духовне життя, почути безугавне цілодобове бемкання мідних дзвонів. Може читачі рознесуть моє прохання по всій Україні і запросять дописувачів своїх блогів приїздити на постійне місце проживання до нас у Зоряницю. Маємо багато безхозних покинутих хат. А якщо виникне бажання - приїздіть самі, бо письменників та літераторів у нас немає, а відроджувати культурне життя необхідно. То як - умовив?
16.12.2022р.