ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.10.16
11:14
Осiннiй холод навкруги,
Вже час напевно вiдпускати:
Пожовкле листя вiддавати,
Де били вiтру батоги.
Самотньо дивляться луги,
Їх також можна привiтати.
Осiннiй холод навкруги,
Вже час напевно вiдпускати:
Пожовкле листя вiддавати,
Де били вiтру батоги.
Самотньо дивляться луги,
Їх також можна привiтати.
Осiннiй холод навкруги,
2026.10.16
11:07
Дощ бавився із вітром цілу ніч,
Дзвенів по блясі, шурхотів у шибку,
То цівкою наспівував мені,
То булькав у трубі сердитий хрипко.
Він безліч раз міняв відтінки тем:
Тужив за літом, шепотів про осінь,
Замріяно дзюрчав мені про те,
Дзвенів по блясі, шурхотів у шибку,
То цівкою наспівував мені,
То булькав у трубі сердитий хрипко.
Він безліч раз міняв відтінки тем:
Тужив за літом, шепотів про осінь,
Замріяно дзюрчав мені про те,
2026.10.16
06:15
Плине небом ясний місяць,
Сповиває землю сон.
Тче пітьма тонку завісу
Між густих дубових крон.
Сплять пташки в гніздечках тихих,
Вітер також спати ліг.
Лиш зістарену безвихідь
Подолати сон не зміг.
Сповиває землю сон.
Тче пітьма тонку завісу
Між густих дубових крон.
Сплять пташки в гніздечках тихих,
Вітер також спати ліг.
Лиш зістарену безвихідь
Подолати сон не зміг.
2026.10.15
23:54
ідеалізм чи нігілізм
часописи й бібліотеки
ще пантоміми та балетки
олівчики з мосяжних гільз
овідія метаморфози
варфоломей морфін у дозах
шуруй до раю і вернись
в кінці обовязково приз
часописи й бібліотеки
ще пантоміми та балетки
олівчики з мосяжних гільз
овідія метаморфози
варфоломей морфін у дозах
шуруй до раю і вернись
в кінці обовязково приз
2026.10.15
16:58
Були часи Троянові,
Були часи трояндові,
А були часи ковили,
Коли печаль міняли на шмати
Волової шкіри шляхетної втоми,
Коли печаль заплітали в загубленість,
А тихим землям привозили дзвони -
Посріблені, зі знаком сокола
Були часи трояндові,
А були часи ковили,
Коли печаль міняли на шмати
Волової шкіри шляхетної втоми,
Коли печаль заплітали в загубленість,
А тихим землям привозили дзвони -
Посріблені, зі знаком сокола
2026.10.15
16:38
Держслужбовцям у місті Валенсії
Дуже гарно живеться на пенсії.
Безкоштовне кіно,
Казино і вино -
Фантастичне життя у Валенсії.
Із поклоном в російську столицю
Мчить, мов птах, вірнопідданий фіцо
Дуже гарно живеться на пенсії.
Безкоштовне кіно,
Казино і вино -
Фантастичне життя у Валенсії.
Із поклоном в російську столицю
Мчить, мов птах, вірнопідданий фіцо
2026.10.15
15:58
Небесний меч над нами висне,
Непізнаний, як чисте зло.
Його вкриває, наче віспа,
Іржа і мудрості чоло.
Небесний меч - небесна правда,
Небесна істина блищить
У гострім лезі. Кожен практик
Відчує силу зброї вмить.
Непізнаний, як чисте зло.
Його вкриває, наче віспа,
Іржа і мудрості чоло.
Небесний меч - небесна правда,
Небесна істина блищить
У гострім лезі. Кожен практик
Відчує силу зброї вмить.
2026.10.15
15:15
Які б рядки про тебе не писав я,
Освідчення, поеми - все не те.
Ловлю твоє натхнення золоте
І прикрашаю віршів різнотрав'я.
Твій сум - така близька мені природа!
Самотність - наш одвічний спільний стиль.
Ти - незаміжня жінка, я - бобиль.
Освідчення, поеми - все не те.
Ловлю твоє натхнення золоте
І прикрашаю віршів різнотрав'я.
Твій сум - така близька мені природа!
Самотність - наш одвічний спільний стиль.
Ти - незаміжня жінка, я - бобиль.
2026.10.15
14:27
Історія – учителька життя.
Але одних вона навчити може,
А інші до навчання неспроможні.
Живуть на білім світі, як сміття.
Самі по-людськи не навчились жить,
Нормально жити іншим заважають,
І розуміти того не бажають,
Що ті уроки треба все ж учить,
Але одних вона навчити може,
А інші до навчання неспроможні.
Живуть на білім світі, як сміття.
Самі по-людськи не навчились жить,
Нормально жити іншим заважають,
І розуміти того не бажають,
Що ті уроки треба все ж учить,
2026.10.15
12:37
Бра над софою схилилось уклінно...
Ніч підглядає в зашторені вікна...
В тиші блукають розгублені тіні,
книга тремтить у руках непомітно,
як пелюстки білорунних гортензій.
Слово до слова, складаються в пазли,
ллється мелодія дивних поезій —
образи с
Ніч підглядає в зашторені вікна...
В тиші блукають розгублені тіні,
книга тремтить у руках непомітно,
як пелюстки білорунних гортензій.
Слово до слова, складаються в пазли,
ллється мелодія дивних поезій —
образи с
2026.10.15
10:24
Військовослужбовець, хореограф і танцівник.
До війни він співпрацював із відомими українськими артистами, зокрема Іриною Білик. Після війни мріяв навчати дітей…
Антон втратив ногу, підірвавшись на російській міні. Але після реабілітації повернувся до св
До війни він співпрацював із відомими українськими артистами, зокрема Іриною Білик. Після війни мріяв навчати дітей…
Антон втратив ногу, підірвавшись на російській міні. Але після реабілітації повернувся до св
2026.10.15
06:04
Пригадую часто сипучі піски
На березі річки стрімкої,
І дотики ніжні тремкої руки
У лозах порою нічною.
Тьмяніли і знов яскравіли зірки,
І шурхоти в тиші тонули, -
Донині вертаю крізь довгі роки
Туди, де дрімає минуле.
На березі річки стрімкої,
І дотики ніжні тремкої руки
У лозах порою нічною.
Тьмяніли і знов яскравіли зірки,
І шурхоти в тиші тонули, -
Донині вертаю крізь довгі роки
Туди, де дрімає минуле.
2026.10.14
23:17
“Ей, уваж мою чарку, бармене
Це мій дрінк, еге, це мій дрінк, гаразд
Доливай, до верху
Хтось має співати
Чи хто співатиме?
Хтось має співати, вірно?
Ну а що”
Це мій дрінк, еге, це мій дрінк, гаразд
Доливай, до верху
Хтось має співати
Чи хто співатиме?
Хтось має співати, вірно?
Ну а що”
2026.10.14
20:43
Ще ловить сонце хитрим неводом своїм
В’юнкі мальки облич ледь-ледь осінніх.
А риби хмар шубовсь у неба течії,
Вітри плетуть із трав човни старинні.
І птахи швидко літо бабине крадуть.
Полюють нас журба, страхи та холод.
А жовтень днів листки жене,
В’юнкі мальки облич ледь-ледь осінніх.
А риби хмар шубовсь у неба течії,
Вітри плетуть із трав човни старинні.
І птахи швидко літо бабине крадуть.
Полюють нас журба, страхи та холод.
А жовтень днів листки жене,
2026.10.14
19:35
Коли б то можна утаїть
В найглибшім серця сховку
І навіть ти не здогадалась,
Що стискує в один тугий пучок,
Від чого ні на мить позбутися не можу,
І кожне твоє слово, усміх, ласку,
І кожну мить буття твойого
Неподільно хочу взять собі...
В найглибшім серця сховку
І навіть ти не здогадалась,
Що стискує в один тугий пучок,
Від чого ні на мить позбутися не можу,
І кожне твоє слово, усміх, ласку,
І кожну мить буття твойого
Неподільно хочу взять собі...
2026.10.14
14:20
Не спіши у час важких прозрінь,
Як хвилина переплавить вічність.
Крізь важезну кригу сновидінь
Проривається забута вірність.
Не спіши. Впіймай за хвіст момент,
Феєрверк палкий і незабутній.
Не сльозливий, ніжний сентимент,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Як хвилина переплавить вічність.
Крізь важезну кригу сновидінь
Проривається забута вірність.
Не спіши. Впіймай за хвіст момент,
Феєрверк палкий і незабутній.
Не сльозливий, ніжний сентимент,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поеми):
2026.06.11
2026.04.09
2026.02.11
2025.11.29
2025.04.24
2025.01.25
2024.08.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Тетяна Левицька /
Поеми
Горлиця
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Горлиця
Відцвіла весною,
Літом серенадним,
Верби низиною
Сиплять листопади.
Осінь на долівки
Жовті плахти стелить.
Спурхнула із гілки
У чужу оселю.
Холодно в гніздечку,
Птах мій не щебече.
Обійняв під вечір,
Захололо серце.
Розпалили грубку...
Крила обпалила.
— Випусти голубку
Ти на волю, милий.
Полечу за хмари,
Світ за очі, любий.
Хто чужинним марить —
Неодмінно згубить.
Горлиці надворі,
Вибирай любую.
На чужому горі
Щастя не збудую.
Сіла на калину,
Поржавіла осінь,
А думками лину
До любові в млості.
Полетіла в поле,
Там стерня зужита,
Як же, моя доле,
Без кохання жити?
Серденько страждає,
Не знаходить місця,
Пропливає гаєм
Сивочолий місяць.
— Чом же, ти голубо,
Не воркуєш радо.
Змерзла, чи не люба?
— Дай мені пораду.
Покохала птаха
Трепетно і вірно.
І той бідолаха
Любить божевільно,
Лиш мене, та іншій
Присягався в храмі.
Почуття палкіші,
А на серці камінь.
Думала з корінням,
Вирвати й забути,
Та в душі жаріння
Макової рути.
Не любила, правда,
Іншого, так міцно.
Він моя відрада,
Солов'їна пісня.
Обійме — тріпочу,
Поцілує — млію.
А душа співоча
Колисає мрію.
Як у парі бути
Разом аж до смерті?
Сині незабудки
Квітнуть досі в серці!
Місяць, мудрий дуже,
Бачив різне в світі,
І брудні калюжі
Й чисті зорецвіти.
Та був куцозорим.
В темну нічку, певно,
Лиш на срібні зорі
Чатував душевно.
Пропливав над садом,
Річкою за рогом,
Та не знав про зради
Він таки нічого.
Обірвав розмову,
Заховавсь за хмару.
Бідолашна знову
На галузці марю.
Явір пелехатий,
Облисів деінде.
Нікого спитати,
Завтра сонце зійде.
Запитала чемно
Сонячне світило.
— Чи мені даремно
Пісня полюбилась,
Що лунала хтиво
У ясній діброві?
Те небесне диво —
Почуття любові.
— Не шукай причину,
Ти, за небокраєм?
Кожен сам стежину
Долі вибирає.
І несе розп'яття
На плечах у плаї.
А любов — багаття,
Лиш тоді палає,
Як у нього завше
Підкидаєш хмизу.
До грудей припавши,
Сяєш, наче, ризи.
І радієш світу,
Намистині глоду,
Квітнеш первоцвітом
В будь-яку погоду.
Це велике свято,
Мов святе причастя.
Марно відбиватись
Від любові щастя.
Золотий Ярило
В небі купинОю.
Розправляла крила
Птаха над водою.
19.12.2021р.
Літом серенадним,
Верби низиною
Сиплять листопади.
Осінь на долівки
Жовті плахти стелить.
Спурхнула із гілки
У чужу оселю.
Холодно в гніздечку,
Птах мій не щебече.
Обійняв під вечір,
Захололо серце.
Розпалили грубку...
Крила обпалила.
— Випусти голубку
Ти на волю, милий.
Полечу за хмари,
Світ за очі, любий.
Хто чужинним марить —
Неодмінно згубить.
Горлиці надворі,
Вибирай любую.
На чужому горі
Щастя не збудую.
Сіла на калину,
Поржавіла осінь,
А думками лину
До любові в млості.
Полетіла в поле,
Там стерня зужита,
Як же, моя доле,
Без кохання жити?
Серденько страждає,
Не знаходить місця,
Пропливає гаєм
Сивочолий місяць.
— Чом же, ти голубо,
Не воркуєш радо.
Змерзла, чи не люба?
— Дай мені пораду.
Покохала птаха
Трепетно і вірно.
І той бідолаха
Любить божевільно,
Лиш мене, та іншій
Присягався в храмі.
Почуття палкіші,
А на серці камінь.
Думала з корінням,
Вирвати й забути,
Та в душі жаріння
Макової рути.
Не любила, правда,
Іншого, так міцно.
Він моя відрада,
Солов'їна пісня.
Обійме — тріпочу,
Поцілує — млію.
А душа співоча
Колисає мрію.
Як у парі бути
Разом аж до смерті?
Сині незабудки
Квітнуть досі в серці!
Місяць, мудрий дуже,
Бачив різне в світі,
І брудні калюжі
Й чисті зорецвіти.
Та був куцозорим.
В темну нічку, певно,
Лиш на срібні зорі
Чатував душевно.
Пропливав над садом,
Річкою за рогом,
Та не знав про зради
Він таки нічого.
Обірвав розмову,
Заховавсь за хмару.
Бідолашна знову
На галузці марю.
Явір пелехатий,
Облисів деінде.
Нікого спитати,
Завтра сонце зійде.
Запитала чемно
Сонячне світило.
— Чи мені даремно
Пісня полюбилась,
Що лунала хтиво
У ясній діброві?
Те небесне диво —
Почуття любові.
— Не шукай причину,
Ти, за небокраєм?
Кожен сам стежину
Долі вибирає.
І несе розп'яття
На плечах у плаї.
А любов — багаття,
Лиш тоді палає,
Як у нього завше
Підкидаєш хмизу.
До грудей припавши,
Сяєш, наче, ризи.
І радієш світу,
Намистині глоду,
Квітнеш первоцвітом
В будь-яку погоду.
Це велике свято,
Мов святе причастя.
Марно відбиватись
Від любові щастя.
Золотий Ярило
В небі купинОю.
Розправляла крила
Птаха над водою.
19.12.2021р.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.4211 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.4211 seconds