ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

хома дідим
2026.06.03 18:59
на злобу дня повістка ця
хоча її не просять
усякий знає все і сам
а втім усім не досить
на фоні втрат і не до свят
хмарує дощовиння
хтось тягне фронт
брудний полон

Ірина Вовк
2026.06.03 17:32
VI. ЧУЖІ БЕРЕГИ Дракари розрізали важкі, свинцеві хвилі Північного моря, несучи Єлизавету все далі від родинних обіймів теплого, залитого щедрим вечірнім сонцем, Києва. Норвегія зустріла її непривітними, гострими скелями, які чорними велетнями врізал

М Менянин
2026.06.03 12:59
Гімн України починається з очікування неминучого, але ж минуло і не здійснилось! Тож на сьогодення замість: «Ще не вмерла України…» доречні слова: «Жити має України…» 03.06.2026р. UA

Вячеслав Руденко
2026.06.03 12:40
Я знайомий вогням Волопаса.
Я готель для незайманих дів,
Де залишив поштар із Мадрасу
На порозі рудих гризунів,
Що згубили і пашпорт і долю,
Забобонів крапчастий кришталь.
Не шукай біля мене тополі.
Не проси надягнуть пектораль!

Борис Костиря
2026.06.03 11:23
Я іду у пустельному лісі.
Мідна тиша самотньо дзвенить.
Зависає печаль у горісі,
Ніби втомлена, зморена мить.

А навколо не бачу нікого.
Ні душі. Говорю у світи.
Все принишкло. Ні біса, ні Бога.

Віктор Кучерук
2026.06.03 07:00
Вуж плазує на городі
І городину не шкодить,
А ось курка при нагоді
Поклює коренеплоди,
Повисмикує розсаду
І грядки втрамбує радо,
Викликаючи досаду
В тих, що сіє те і садить...

С М
2026.06.02 22:13
Кейданс і Кескейд
Хлопця на ймення Джейд
Вхопили у півтемряві
Поки зал набивсь ущерть

Муркіт, шепіт “Нас займи
Раді догодити ми”

Світлана Пирогова
2026.06.02 17:31
Бружель шепоче, бо життю радіє,
Густа куляста яскравіє крона.
Від сонця струменить тепла надія.
Хизується у розквіті фасоном.

У парах квіти в пазухах листочків,
Плоди блакитно-темні із нальотом
І не розгледіти дрібненькі точки.

Артур Курдіновський
2026.06.02 17:10
Не відчуваю запах літніх трав,
Пишу рядки про інше тишком-нишком,
Бо червень чорні квіти розкидав,
Засипавши моє холодне ліжко.

Сьогодні поспішають майже всі
Скупатися в симфонії зеленій,
Знайти натхнення в радісній красі -

Вячеслав Руденко
2026.06.02 15:29
Покинь-мо нори!- Підемо в гори! -
Долучимо до ніг свічада,
Гарячий подих
В струмки занурим,
Немов у міфи
Про Ельдорадо!
На відпочинку водою змиєм,
Відчувши рятівну підтримку

Тетяна Левицька
2026.06.02 12:51
Живу минулим, там моє життя
від А до Я, від альфи до омеги!
Від дня народження до забуття
о, де ви, дні мого натхнення, де ви?

Ніколи не корилася вітрам —
плела віночки із маруни, м'яти.
Та тільки душу за любов віддам,

Кока Черкаський
2026.06.02 12:09
Розвелось у нас хвазанів-
Ну просто море хвазанів!
І тепер я часто чую
Їхній, так би мовить, "спів".

Хвазан -птаха наче й гарна,
Та співає ж - аби як.
Не як зовні непомітний

Борис Костиря
2026.06.02 11:56
Ні, я себе, напевно, знищу
В ночах запеклих, дорогих.
Лікую невмолиму тишу
В кімнатах вигаслих, старих.
Слова сховались і принишкли
У погребах німих, сумних.

Я спалюю себе на вітрі

Ірина Вовк
2026.06.02 10:36
V. СОНЦЕ З ПІВДНЯ Зима 1043 року сковувала Київ кригою, але серця людей палали від хвилювання. На дніпровських схилах зібрався натовп, бо з півдня, пробиваючись крізь засніжені річкові простори, сунула небачена раніше сила. Це повертався в і н. Біл

хома дідим
2026.06.02 08:43
він вийшов до режиму бога
покинувши вино хліб сіль
сусід вважав його за йога
а сам пиячив той сусід
йому здавалося ще трохи
і стане легко звідусіль
сусід той час привів небогу
стогнав із нею десь в куті

Охмуд Песецький
2026.06.02 07:47
Мої сердечні ув'язнення і спускання на землю з високих веж несвобод не передбачають втеч, а тільки терміни. Рецидивістам "не світить" амністія. Час – і тільки він, є тим механізмом, який спрацьовує для свободи – тихо і без ефектів, які притаманні подіб
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поеми):

всеволод паталаха
2026.04.09

хома дідим
2026.02.11

Павло Інкаєв
2025.11.29

Пекун Олексій
2025.04.24

С М
2025.01.25

Полікарп Смиренник
2024.08.04

Артур Курдіновський
2023.12.07






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Тетяна Левицька / Поеми

 Горлиця
Відцвіла весною,
Літом серенадним,
Верби низиною
Сиплять листопади.

Осінь на долівки
Жовті плахти стелить.
Спурхнула із гілки
У чужу оселю.

Холодно в гніздечку,
Птах мій не щебече.
Обійняв під вечір,
Захололо серце.

Розпалили грубку...
Крила обпалила.
— Випусти голубку
Ти на волю, милий.

Полечу за хмари,
Світ за очі, любий.
Хто чужинним марить —
Неодмінно згубить.

Горлиці надворі,
Вибирай любую.
На чужому горі
Щастя не збудую.

Сіла на калину,
Поржавіла осінь,
А думками лину
До любові в млості.

Полетіла в поле,
Там стерня зужита,
Як же, моя доле,
Без кохання жити?

Серденько страждає,
Не знаходить місця,
Пропливає гаєм
Сивочолий місяць.

— Чом же, ти голубо,
Не воркуєш радо.
Змерзла, чи не люба?
— Дай мені пораду.

Покохала птаха
Трепетно і вірно.
І той бідолаха
Любить божевільно,

Лиш мене, та іншій
Присягався в храмі.
Почуття палкіші,
А на серці камінь.

Думала з корінням,
Вирвати й забути,
Та в душі жаріння
Макової рути.

Не любила, правда,
Іншого, так міцно.
Він моя відрада,
Солов'їна пісня.

Обійме — тріпочу,
Поцілує — млію.
А душа співоча
Колисає мрію.

Як у парі бути
Разом аж до смерті?
Сині незабудки
Квітнуть досі в серці!

Місяць, мудрий дуже,
Бачив різне в світі,
І брудні калюжі
Й чисті зорецвіти.

Та був куцозорим.
В темну нічку, певно,
Лиш на срібні зорі
Чатував душевно.

Пропливав над садом,
Річкою за рогом,
Та не знав про зради
Він таки нічого.

Обірвав розмову,
Заховавсь за хмару.
Бідолашна знову
На галузці марю.

Явір пелехатий,
Облисів деінде.
Нікого спитати,
Завтра сонце зійде.

Запитала чемно
Сонячне світило.
— Чи мені даремно
Пісня полюбилась,

Що лунала хтиво
У ясній діброві?
Те небесне диво —
Почуття любові.

— Не шукай причину,
Ти, за небокраєм?
Кожен сам стежину
Долі вибирає.

І несе розп'яття
На плечах у плаї.
А любов — багаття,
Лиш тоді палає,

Як у нього завше
Підкидаєш хмизу.
До грудей припавши,
Сяєш, наче, ризи.

І радієш світу,
Намистині глоду,
Квітнеш первоцвітом
В будь-яку погоду.

Це велике свято,
Мов святе причастя.
Марно відбиватись
Від любові щастя.

Золотий Ярило
В небі купинОю.
Розправляла крила
Птаха над водою.

19.12.2021р.




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2022-12-20 17:54:01
Переглядів сторінки твору 1217
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 6.462 / 7  (5.602 / 6.23)
* Рейтинг "Майстерень" 6.461 / 7  (5.682 / 6.32)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.774
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2026.06.03 13:22
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2022-12-21 03:15:56 ]
Звучить, як пісня. Дякую! Nicely done.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2022-12-22 23:32:03 ]
Сердечно дякую, дорогий Юро!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2022-12-21 05:30:07 ]
Справді в стилі народної пісні написано, ще й з фольклорним присмаком, і відгомоном прадавніх дохристиянських часів, дорога Таню! Оптимістична кінцівка свідчить про всеперемаючу силу кохання, в яких би лабетах долі воно не опинялося!))))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2022-12-22 23:35:11 ]
Дуже дякую, дорогенький Ярославе! Приємно, що ти помітив і фольклористику і народний стиль, бо дійсно задум був саме такий!)))) Любові тобі, щастя, добра!