ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Юрко Бужанин
2026.09.21 17:28
Лежу. Та сон не йде мені –
Давно тривожні стали дні.
Тут кішечка, створіння миле,
Під ковдрою замуркотіла.

І стало лагідно, спокійно
З пухнастим захистом надійним.
Так ніби і нема війни –

Борис Костиря
2026.09.21 13:28
Повноводнеє озеро. Берег любові.
Повноводна печаль пропікає до дна.
Повноводнеє небо, знайоме до болю.
Проростають думки, ніби озимина.

Повноводність чуттів розіллється далеко,
Ген за обрій, у сад невідомих скульптур.
Прилетіли із півдня знайомі л

Володимир Бойко
2026.09.21 12:19
Пусток у головах не буває, просто вони заповнені чимось іншим. Умільці напускати туману чомусь іменуються ясновидцями. Думки були настільки глибокими, що рідко спливали на поверхню. Корисним ідіотам корисно користуватися уроками історії. Руйн

Віктор Кучерук
2026.09.21 06:07
Ловлю старанно поглядом своїм
Навколо себе видива казкові, -
Про все, що бачу, радо розповім
У вірші, повнім щирості й любові.
Нема нікого - тільки я і світ
Оцей гучний, яскравий, неповторний,
Де в кожній барві - чийсь глибокий слід,
А в кожнім з

Ірина Вовк
2026.09.21 05:41
ІІІ. ТАЄМНЕ КОХАННЯ У ЗАТІНКУ АМФІТЕАТРУ У будинку поважного роду Помпоніїв ранок почався зі звичної суєти та маминого гніву. Аврелія, загорнута у строгу темно-пурпурову столу, стояла посеред перистилю – внутрішнього дворика з фон

хома дідим
2026.09.20 23:24
колись давно
хай це не точно
святкуючи бажання слів
щоразу
як розплющив очі
від снив за правило німих
сінематограф чи артхаус
у підземеллях

Ольга Береза
2026.09.20 21:39
Три жінки, мов три тіні при свічі.
Три таємничі обереги тексту.
Це не легенда — це його ключі.
Його приватні кризи і протести.

Одна була холодна, наче лід.
А друга — надто горда, як для нього.
Третя — лишила свій пекучий слід,

Вячеслав Руденко
2026.09.20 19:41
Водяні, фантастично сумні гостроверхі горіхи,
Чорне хутро у них — мов довершеність світу для всіх.
У шинкарнях степів, там де пізні і втомлені скіфи
Споглядають модерність часу з-під солом’яних стріх.

Запальна і суха чоловіча природа, як завжди.
Ге

Євген Федчук
2026.09.20 17:17
Фашизм здолали і війна скінчилась.
Часи великих надійшли надій.
Здавалося, живи тепер, радій.
Але ж біда нікуди не поділась.
І голод втретє забирати взявсь
Людські життя. Війну хоч пережили
Та звідки було взяти людям сили?
Рік перший повоєнний поч

Борис Костиря
2026.09.20 13:13
Я хочу поїхати, щоби вернутись.
Тікати від себе немає куди.
Порвати могутні кайдани і пута.
Нехай пил віків замітає сліди.
Я буду в тумані, як брахман закутий,
Полишивши всю метушню назавжди.

Куди не поїдь, повертатися знову

Іван Потьомкін
2026.09.20 12:36
«Ти плачеш, Йоно? І за чим?
За цим кущем, який ти не садив?»
«Ні, не за цим, мій Боже».
«А за чим же?»
«Плачу, а варто б скорше вмерти, аніж далі жити...
Іще тоді, коли в китовім череві
Три дні й три безсонні ночі
Я пристрасно моливсь, щоб Ти мен

Ольга Садкова
2026.09.20 12:21
Оце б весні хвалу співати,
квіткову щедрість і тепло.
Та звістка вдарила про хату
розбиту й зранене село.

І забур’янені могили.
І, як цурупалки, сади.
І згарища на житніх схилах.

С М
2026.09.20 12:05
НОВИНИ]
Усім відомий ресторатор щез десь із
Самого ранку
У мишачого кольору пальті
Закамуфльованього
Хтось бачив на вокзалі

[ПЕРЕХОЖИЙ]

Ірина Вовк
2026.09.20 10:43
ІІ. ШЛЮБНИЙ ВІНОК І ПРИСМАК ПОПЕЛУ Кімната була залита м’яким ранковим світлом, яке пробивалося крізь невелике вікно атріуму. На дерев'яному столі ще стояли залишки вчорашнього весільного бенкету: напівпорожні глеки з темно-червоним фалернським ви

Віктор Кучерук
2026.09.20 07:23
Мені щодня дитинство сниться
І пам'ятається завжди
В'юнка стежина до криниці
Та дзюркіт чистої води.
Нікуди з пам'яті не зникли,
Ні поодинці, ні гуртом, -
Верби плакучої пониклі
Гілки над милим джерелом.

хома дідим
2026.09.19 23:34
у вересневому саду
урочий спокій прохолодний
а де стояв джмелиний гуд
між горобиною та глодом
царює тиша лиш павук
снує свої нитки невтомно
як ти бредеш через траву
не садівник і не паломник
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поеми):

ВАСИЛЬ КУЗІВ
2026.06.11

всеволод паталаха
2026.04.09

хома дідим
2026.02.11

Павло Інкаєв
2025.11.29

Пекун Олексій
2025.04.24

С М
2025.01.25

Полікарп Смиренник
2024.08.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Тетяна Левицька / Поеми

 Горлиця
Відцвіла весною,
Літом серенадним,
Верби низиною
Сиплять листопади.

Осінь на долівки
Жовті плахти стелить.
Спурхнула із гілки
У чужу оселю.

Холодно в гніздечку,
Птах мій не щебече.
Обійняв під вечір,
Захололо серце.

Розпалили грубку...
Крила обпалила.
— Випусти голубку
Ти на волю, милий.

Полечу за хмари,
Світ за очі, любий.
Хто чужинним марить —
Неодмінно згубить.

Горлиці надворі,
Вибирай любую.
На чужому горі
Щастя не збудую.

Сіла на калину,
Поржавіла осінь,
А думками лину
До любові в млості.

Полетіла в поле,
Там стерня зужита,
Як же, моя доле,
Без кохання жити?

Серденько страждає,
Не знаходить місця,
Пропливає гаєм
Сивочолий місяць.

— Чом же, ти голубо,
Не воркуєш радо.
Змерзла, чи не люба?
— Дай мені пораду.

Покохала птаха
Трепетно і вірно.
І той бідолаха
Любить божевільно,

Лиш мене, та іншій
Присягався в храмі.
Почуття палкіші,
А на серці камінь.

Думала з корінням,
Вирвати й забути,
Та в душі жаріння
Макової рути.

Не любила, правда,
Іншого, так міцно.
Він моя відрада,
Солов'їна пісня.

Обійме — тріпочу,
Поцілує — млію.
А душа співоча
Колисає мрію.

Як у парі бути
Разом аж до смерті?
Сині незабудки
Квітнуть досі в серці!

Місяць, мудрий дуже,
Бачив різне в світі,
І брудні калюжі
Й чисті зорецвіти.

Та був куцозорим.
В темну нічку, певно,
Лиш на срібні зорі
Чатував душевно.

Пропливав над садом,
Річкою за рогом,
Та не знав про зради
Він таки нічого.

Обірвав розмову,
Заховавсь за хмару.
Бідолашна знову
На галузці марю.

Явір пелехатий,
Облисів деінде.
Нікого спитати,
Завтра сонце зійде.

Запитала чемно
Сонячне світило.
— Чи мені даремно
Пісня полюбилась,

Що лунала хтиво
У ясній діброві?
Те небесне диво —
Почуття любові.

— Не шукай причину,
Ти, за небокраєм?
Кожен сам стежину
Долі вибирає.

І несе розп'яття
На плечах у плаї.
А любов — багаття,
Лиш тоді палає,

Як у нього завше
Підкидаєш хмизу.
До грудей припавши,
Сяєш, наче, ризи.

І радієш світу,
Намистині глоду,
Квітнеш первоцвітом
В будь-яку погоду.

Це велике свято,
Мов святе причастя.
Марно відбиватись
Від любові щастя.

Золотий Ярило
В небі купинОю.
Розправляла крила
Птаха над водою.

19.12.2021р.




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2022-12-20 17:54:01
Переглядів сторінки твору 1388
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 6.462 / 7  (5.623 / 6.25)
* Рейтинг "Майстерень" 6.461 / 7  (5.704 / 6.34)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.774
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2026.09.21 17:01
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2022-12-21 03:15:56 ]
Звучить, як пісня. Дякую! Nicely done.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2022-12-22 23:32:03 ]
Сердечно дякую, дорогий Юро!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2022-12-21 05:30:07 ]
Справді в стилі народної пісні написано, ще й з фольклорним присмаком, і відгомоном прадавніх дохристиянських часів, дорога Таню! Оптимістична кінцівка свідчить про всеперемаючу силу кохання, в яких би лабетах долі воно не опинялося!))))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2022-12-22 23:35:11 ]
Дуже дякую, дорогенький Ярославе! Приємно, що ти помітив і фольклористику і народний стиль, бо дійсно задум був саме такий!)))) Любові тобі, щастя, добра!