ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.01.03
21:46
Розливає обрій червоно лафітом,
Обідок від сонця лущиться у сніг.
Вволю нагулявшись, затихає вітер:
Спав би, та клаксони надто голосні.
Стелиться додому двоколісна смуга,
Відбивають фари в паморозі блиск.
Щоб не заважати, шепочу на вухо:
Обідок від сонця лущиться у сніг.
Вволю нагулявшись, затихає вітер:
Спав би, та клаксони надто голосні.
Стелиться додому двоколісна смуга,
Відбивають фари в паморозі блиск.
Щоб не заважати, шепочу на вухо:
2026.01.03
17:52
Він марив Яблуницьким перевалом,
Щоб далі аж до Річиці дійти...
І раптом смеречина перервала,
Що замірявсь зробити в цім житті.
Тремтіла смеречина, мов зайчатко,
А він лежав під нею горілиць.
Не знала смеречина, чи кричати,
Чи почекать конвалій і с
Щоб далі аж до Річиці дійти...
І раптом смеречина перервала,
Що замірявсь зробити в цім житті.
Тремтіла смеречина, мов зайчатко,
А він лежав під нею горілиць.
Не знала смеречина, чи кричати,
Чи почекать конвалій і с
2026.01.03
17:26
Нічого такого, ще вибухів кілька.
Верби схилились, розсіявсь туман…
Зникла хатина, зникла бруківка.
Лишився у полі лише дурман.
Нічого такого, звикаєм потроху —
Рік вже четвертий, п’ятий ось-ось…
Кілька разів із льоху до льоху —
З цим і живемо, з
Верби схилились, розсіявсь туман…
Зникла хатина, зникла бруківка.
Лишився у полі лише дурман.
Нічого такого, звикаєм потроху —
Рік вже четвертий, п’ятий ось-ось…
Кілька разів із льоху до льоху —
З цим і живемо, з
2026.01.03
16:31
Придумати задачу вдома будь- яку
Задала вчора в школі вчителька Сашку.
Чомусь малий багато думати не став,
Хвилин за десять він завдання написав.
Коли свою задачу дітям прочитав,
Сміялась вчителька, і клас весь реготав.
В задачі пише: крокодила я
Задала вчора в школі вчителька Сашку.
Чомусь малий багато думати не став,
Хвилин за десять він завдання написав.
Коли свою задачу дітям прочитав,
Сміялась вчителька, і клас весь реготав.
В задачі пише: крокодила я
2026.01.03
14:20
Поетична непоетичність.
Так кусає змія за свій хвіст.
Це надмірне позерство й практичність.
У колодязі згублений хист.
Так потоне усе в парадоксах,
У апоріях, візіях, снах.
І останній п'яниця й пройдоха
Так кусає змія за свій хвіст.
Це надмірне позерство й практичність.
У колодязі згублений хист.
Так потоне усе в парадоксах,
У апоріях, візіях, снах.
І останній п'яниця й пройдоха
2026.01.03
11:46
Із Леоніда Сергєєва
При прольоті на фанері над Парижем
ми не плюнемо униз, хоч і кортить,
а сплануємо з поривом вітру свіжим
та послухаємо, що народ триндить.
А народ внизу – не плужить і не сіє,
При прольоті на фанері над Парижем
ми не плюнемо униз, хоч і кортить,
а сплануємо з поривом вітру свіжим
та послухаємо, що народ триндить.
А народ внизу – не плужить і не сіє,
2026.01.03
10:01
Ти розумієш з віком,
що біль не за горою.
За сильним чоловіком
ти можеш буть: слабкою,
розкутою, дівчиськом,
що ліпить бабу сніжну.
До твого серця близько
що біль не за горою.
За сильним чоловіком
ти можеш буть: слабкою,
розкутою, дівчиськом,
що ліпить бабу сніжну.
До твого серця близько
2026.01.03
07:06
звідкіля ~ жодної гадки
може то маскований диявол
в очі їй зирнувши те сказав би
дивна міс едж
дивна міс едж
дивна міс едж увійде до вітальні
я не знаю що і питати
може то маскований диявол
в очі їй зирнувши те сказав би
дивна міс едж
дивна міс едж
дивна міс едж увійде до вітальні
я не знаю що і питати
2026.01.02
21:40
У лісі народилася,
У лісі і зросла.
Завжди струнка Ялинонька
Зеленою була.
Співала завірюха їй:
«Ялинонько, бай-бай»
Вкладався снігом Сніговій,
У лісі і зросла.
Завжди струнка Ялинонька
Зеленою була.
Співала завірюха їй:
«Ялинонько, бай-бай»
Вкладався снігом Сніговій,
2026.01.02
16:04
Цей ваш токсичний позитив
Сьогодні має безліч масок.
Юрбу бездумну звеселив
Ваш опромінений Пегасик.
Лунає з будь-якої праски
Цей ваш токсичний позитив.
Всі перемоги та поразки
Сьогодні має безліч масок.
Юрбу бездумну звеселив
Ваш опромінений Пегасик.
Лунає з будь-якої праски
Цей ваш токсичний позитив.
Всі перемоги та поразки
2026.01.02
14:20
Шукаю ялинку у березні,
Шукаю шляхи у розлук.
Шукаю на тихому березі
Прадавніх і здавлених мук.
Шукаю я влітку хурделиці,
А взимку - цвітіння й тепла.
Шукаю захованих демонів
Шукаю шляхи у розлук.
Шукаю на тихому березі
Прадавніх і здавлених мук.
Шукаю я влітку хурделиці,
А взимку - цвітіння й тепла.
Шукаю захованих демонів
2026.01.02
13:56
На гору! На гору!
Он ту, щонайвищу на весь Голосіївський ліс,
Де вітер і сніг розходилися в грищах,
Де зашпари, сльози і сміх.
З гори стрімголов. Наче посвист ракети.
Ледь мріє-іскриться лижня.
На цій я чи, може, на іншій планеті
В дикому захваті м
Он ту, щонайвищу на весь Голосіївський ліс,
Де вітер і сніг розходилися в грищах,
Де зашпари, сльози і сміх.
З гори стрімголов. Наче посвист ракети.
Ледь мріє-іскриться лижня.
На цій я чи, може, на іншій планеті
В дикому захваті м
2026.01.02
13:32
Ну що ж таки прийшла зима.
І світ чорнющий забілила.
Стояв на голові сторчма --
Наляканий і сполотнілий.
Тепер вже -- на ногах немов,
Співає радісно осанну --
Прийшло до нас воно ізнов
І світ чорнющий забілила.
Стояв на голові сторчма --
Наляканий і сполотнілий.
Тепер вже -- на ногах немов,
Співає радісно осанну --
Прийшло до нас воно ізнов
2026.01.02
13:19
Зима теперішня не бутафорська,
Від неба до землі все справжнє.
Хоча вона ще та чудна акторка,
Можливості її безкрайні.
Пропахла білосніжними снігами,
Морозця додала старанно.
Широка чарівнича панорама
Від неба до землі все справжнє.
Хоча вона ще та чудна акторка,
Можливості її безкрайні.
Пропахла білосніжними снігами,
Морозця додала старанно.
Широка чарівнича панорама
2026.01.02
11:05
Нитки – не волосся!
Лещата – не руки!
Клейонка – не шкіра м’яка!
Стіна – не людина!
Самотність – не стукіт,
а відстань тебе від вікна.
Мов лампочки – очі.
Лещата – не руки!
Клейонка – не шкіра м’яка!
Стіна – не людина!
Самотність – не стукіт,
а відстань тебе від вікна.
Мов лампочки – очі.
2026.01.02
10:59
Не лячно пірнути у прірву бажань,
минуле лишити за кілька зупинок...
Яка ж боягузка нестерпна ти, Тань —
в пісочнім годиннику — дрібка крупинок.
Тягнула роками важкий хрест судьби,
прощала зневагу, образи і зради;
тікала від себе у церкву, аби
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...минуле лишити за кілька зупинок...
Яка ж боягузка нестерпна ти, Тань —
в пісочнім годиннику — дрібка крупинок.
Тягнула роками важкий хрест судьби,
прощала зневагу, образи і зради;
тікала від себе у церкву, аби
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поеми):
2025.11.29
2025.04.24
2024.08.04
2023.12.07
2023.02.18
2022.12.19
2022.11.19
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Тетяна Левицька /
Поеми
Горлиця
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Горлиця
Відцвіла весною,
Літом серенадним,
Верби низиною
Сиплять листопади.
Осінь на долівки
Жовті плахти стелить.
Спурхнула із гілки
У чужу оселю.
Холодно в гніздечку,
Птах мій не щебече.
Обійняв під вечір,
Захололо серце.
Розпалили грубку...
Крила обпалила.
— Випусти голубку
Ти на волю, милий.
Полечу за хмари,
Світ за очі, любий.
Хто чужинним марить —
Неодмінно згубить.
Горлиці надворі,
Вибирай любую.
На чужому горі
Щастя не збудую.
Сіла на калину,
Поржавіла осінь,
А думками лину
До любові в млості.
Полетіла в поле,
Там стерня зужита,
Як же, моя доле,
Без кохання жити?
Серденько страждає,
Не знаходить місця,
Пропливає гаєм
Сивочолий місяць.
— Чом же, ти голубо,
Не воркуєш радо.
Змерзла, чи не люба?
— Дай мені пораду.
Покохала птаха
Трепетно і вірно.
І той бідолаха
Любить божевільно,
Лиш мене, та іншій
Присягався в храмі.
Почуття палкіші,
А на серці камінь.
Думала з корінням,
Вирвати й забути,
Та в душі жаріння
Макової рути.
Не любила, правда,
Іншого, так міцно.
Він моя відрада,
Солов'їна пісня.
Обійме — тріпочу,
Поцілує — млію.
А душа співоча
Колисає мрію.
Як у парі бути
Разом аж до смерті?
Сині незабудки
Квітнуть досі в серці!
Місяць, мудрий дуже,
Бачив різне в світі,
І брудні калюжі
Й чисті зорецвіти.
Та був куцозорим.
В темну нічку, певно,
Лиш на срібні зорі
Чатував душевно.
Пропливав над садом,
Річкою за рогом,
Та не знав про зради
Він таки нічого.
Обірвав розмову,
Заховавсь за хмару.
Бідолашна знову
На галузці марю.
Явір пелехатий,
Облисів деінде.
Нікого спитати,
Завтра сонце зійде.
Запитала чемно
Сонячне світило.
— Чи мені даремно
Пісня полюбилась,
Що лунала хтиво
У ясній діброві?
Те небесне диво —
Почуття любові.
— Не шукай причину,
Ти, за небокраєм?
Кожен сам стежину
Долі вибирає.
І несе розп'яття
На плечах у плаї.
А любов — багаття,
Лиш тоді палає,
Як у нього завше
Підкидаєш хмизу.
До грудей припавши,
Сяєш, наче, ризи.
І радієш світу,
Намистині глоду,
Квітнеш первоцвітом
В будь-яку погоду.
Це велике свято,
Мов святе причастя.
Марно відбиватись
Від любові щастя.
Золотий Ярило
В небі купинОю.
Розправляла крила
Птаха над водою.
19.12.2021р.
Літом серенадним,
Верби низиною
Сиплять листопади.
Осінь на долівки
Жовті плахти стелить.
Спурхнула із гілки
У чужу оселю.
Холодно в гніздечку,
Птах мій не щебече.
Обійняв під вечір,
Захололо серце.
Розпалили грубку...
Крила обпалила.
— Випусти голубку
Ти на волю, милий.
Полечу за хмари,
Світ за очі, любий.
Хто чужинним марить —
Неодмінно згубить.
Горлиці надворі,
Вибирай любую.
На чужому горі
Щастя не збудую.
Сіла на калину,
Поржавіла осінь,
А думками лину
До любові в млості.
Полетіла в поле,
Там стерня зужита,
Як же, моя доле,
Без кохання жити?
Серденько страждає,
Не знаходить місця,
Пропливає гаєм
Сивочолий місяць.
— Чом же, ти голубо,
Не воркуєш радо.
Змерзла, чи не люба?
— Дай мені пораду.
Покохала птаха
Трепетно і вірно.
І той бідолаха
Любить божевільно,
Лиш мене, та іншій
Присягався в храмі.
Почуття палкіші,
А на серці камінь.
Думала з корінням,
Вирвати й забути,
Та в душі жаріння
Макової рути.
Не любила, правда,
Іншого, так міцно.
Він моя відрада,
Солов'їна пісня.
Обійме — тріпочу,
Поцілує — млію.
А душа співоча
Колисає мрію.
Як у парі бути
Разом аж до смерті?
Сині незабудки
Квітнуть досі в серці!
Місяць, мудрий дуже,
Бачив різне в світі,
І брудні калюжі
Й чисті зорецвіти.
Та був куцозорим.
В темну нічку, певно,
Лиш на срібні зорі
Чатував душевно.
Пропливав над садом,
Річкою за рогом,
Та не знав про зради
Він таки нічого.
Обірвав розмову,
Заховавсь за хмару.
Бідолашна знову
На галузці марю.
Явір пелехатий,
Облисів деінде.
Нікого спитати,
Завтра сонце зійде.
Запитала чемно
Сонячне світило.
— Чи мені даремно
Пісня полюбилась,
Що лунала хтиво
У ясній діброві?
Те небесне диво —
Почуття любові.
— Не шукай причину,
Ти, за небокраєм?
Кожен сам стежину
Долі вибирає.
І несе розп'яття
На плечах у плаї.
А любов — багаття,
Лиш тоді палає,
Як у нього завше
Підкидаєш хмизу.
До грудей припавши,
Сяєш, наче, ризи.
І радієш світу,
Намистині глоду,
Квітнеш первоцвітом
В будь-яку погоду.
Це велике свято,
Мов святе причастя.
Марно відбиватись
Від любові щастя.
Золотий Ярило
В небі купинОю.
Розправляла крила
Птаха над водою.
19.12.2021р.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1964 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1964 seconds