ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.09.02
08:19
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 10 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії. Для "оживленн
2025.09.01
23:38
О, літо! Йди! Мені тебе не шкода!
Сховайся в герметичний саркофаг.
Зробило ти мені таку погоду,
Що захлинаюсь у сльозах-дощах.
Ти зіпсувало зошит мій для віршів,
У ньому оселилася печаль.
Ти відібрало в мене найцінніше!
Сховайся в герметичний саркофаг.
Зробило ти мені таку погоду,
Що захлинаюсь у сльозах-дощах.
Ти зіпсувало зошит мій для віршів,
У ньому оселилася печаль.
Ти відібрало в мене найцінніше!
2025.09.01
22:21
Мій голос обірвався у зеніті,
Мої слова згоріли у золі.
Мої думки у полі переритім
Замерзли нерозквітлими в землі.
До кого я кричу в безмежнім полі?
Зі світом же обірваний зв'язок.
Лиш холоднеча, як безжальність долі,
Мої слова згоріли у золі.
Мої думки у полі переритім
Замерзли нерозквітлими в землі.
До кого я кричу в безмежнім полі?
Зі світом же обірваний зв'язок.
Лиш холоднеча, як безжальність долі,
2025.09.01
12:07
Із Бориса Заходера
Ледве ми виперлись з решти приматів
й рушили вдаль з усієї снаги –
з нами побігли, без жодних дебатів,
мордочка, хвіст та чотири ноги.
Часом блукаємо ми у хаосі, –
Ледве ми виперлись з решти приматів
й рушили вдаль з усієї снаги –
з нами побігли, без жодних дебатів,
мордочка, хвіст та чотири ноги.
Часом блукаємо ми у хаосі, –
2025.09.01
09:47
Останній день літа.
Все сонцем залите.
І ніде вмістити
безмежжя тепла.
Пронизана світлом
серпнева тендітна
струїть малахітом
прощання пора.
Все сонцем залите.
І ніде вмістити
безмежжя тепла.
Пронизана світлом
серпнева тендітна
струїть малахітом
прощання пора.
2025.09.01
05:51
В частоколі останніх років
Причаїлася тиша німотна, –
Ми з тобою, мов крила, близькі
І водночас, як зорі, самотні.
Не засліплює зір відбиття
Учорашніх цілунків тривалих, –
Десь поділись палкі почуття,
Що серця нам обом зігрівали.
Причаїлася тиша німотна, –
Ми з тобою, мов крила, близькі
І водночас, як зорі, самотні.
Не засліплює зір відбиття
Учорашніх цілунків тривалих, –
Десь поділись палкі почуття,
Що серця нам обом зігрівали.
2025.09.01
00:32
Чергова епоха раптово пішла,
Немов розчинилася, втратила цінність.
Можливо, це просто миттєвість життя,
Яку б я хотів розтягнути на вічність.
Не хочу про осінь, холодну і злу,
Чи сніг, що впаде на замерзлі дороги.
Про них надто рано, а біль та вій
Немов розчинилася, втратила цінність.
Можливо, це просто миттєвість життя,
Яку б я хотів розтягнути на вічність.
Не хочу про осінь, холодну і злу,
Чи сніг, що впаде на замерзлі дороги.
Про них надто рано, а біль та вій
2025.08.31
22:37
Зникло в мороку все. Ні очей, ні облич.
Тільки губи в цілунку злились навмання…
Нині трапилось диво – Тетянина ніч –
І у щасті своєму я віри не йняв!
Я на неї чекав кілька тисяч ночей,
Утираючи сльози, ковтаючи страх.
Допоміг мені ямб, дав надію х
Тільки губи в цілунку злились навмання…
Нині трапилось диво – Тетянина ніч –
І у щасті своєму я віри не йняв!
Я на неї чекав кілька тисяч ночей,
Утираючи сльози, ковтаючи страх.
Допоміг мені ямб, дав надію х
2025.08.31
22:13
Всесвітній холод, як тюрма німа.
Всесвітнє безголосся, ніби тундра.
Безлюдність так жорстоко обійма.
Лягає тиша так велично й мудро.
І птах замерзне й тихо упаде
У невідомість, як в обійми страху.
Не знайдеш прихисток уже ніде,
Всесвітнє безголосся, ніби тундра.
Безлюдність так жорстоко обійма.
Лягає тиша так велично й мудро.
І птах замерзне й тихо упаде
У невідомість, як в обійми страху.
Не знайдеш прихисток уже ніде,
2025.08.31
19:04
Пора поезії щемлива
Уже ступає на поріг.
І ллється віршів буйна злива,
І злото стелиться до ніг
Непрохано-медовим смутком,
Жалем за літечком ясним...
Що ніби квітка незабудка --
Уже ступає на поріг.
І ллється віршів буйна злива,
І злото стелиться до ніг
Непрохано-медовим смутком,
Жалем за літечком ясним...
Що ніби квітка незабудка --
2025.08.31
18:30
Моє кохання - вигаданий грант.
Життя мене нічого не навчило.
Для тебе вже букет зібрав троянд -
Поверне він твої забуті крила!
Засяй, немов яскравий діамант,
Забудь минуле, долю чорно-білу!
Римує сни твій вірний ад'ютант,
Життя мене нічого не навчило.
Для тебе вже букет зібрав троянд -
Поверне він твої забуті крила!
Засяй, немов яскравий діамант,
Забудь минуле, долю чорно-білу!
Римує сни твій вірний ад'ютант,
2025.08.31
14:23
Люба, уяви лише
розмах крил птаха Рух –
Це частинка лиш розмаху
мого кохання...
Не відпускати б довіку
мені твоїх рук...
Твоє ложе встелю
простирадлом – Праною.
розмах крил птаха Рух –
Це частинка лиш розмаху
мого кохання...
Не відпускати б довіку
мені твоїх рук...
Твоє ложе встелю
простирадлом – Праною.
2025.08.31
14:03
Сидить Петрик у кімнаті, а надворі злива.
У вікно краплини б’ються та по склу стікають.
Громові удари часом хлопчика лякають.
Він тоді до діда очі повертає живо.
Дід Остап сидить спокійно, на те не звертає.
Його грім той не лякає, видно звик до того,
У вікно краплини б’ються та по склу стікають.
Громові удари часом хлопчика лякають.
Він тоді до діда очі повертає живо.
Дід Остап сидить спокійно, на те не звертає.
Його грім той не лякає, видно звик до того,
2025.08.31
12:34
Глядача цікавого містер Кайт
Усяко розважає на трамплінові
І Гендерсони будуть теж
Щойно Пабло Фанкез Феа одплескав їм
Над людом і кіньми й підв’язками
Урешті через бочку з огнем на споді!
У цей спосіб містер Кей кидає свій виклик!
Усяко розважає на трамплінові
І Гендерсони будуть теж
Щойно Пабло Фанкез Феа одплескав їм
Над людом і кіньми й підв’язками
Урешті через бочку з огнем на споді!
У цей спосіб містер Кей кидає свій виклик!
2025.08.31
07:37
Жовтіє й сохне бадилиння
Чортополоху, бо в цей час
Пора осіння безупинно
Виносить твори напоказ.
Поля вбирає в позолоту,
А в дрантя – вкутує сади,
Мов демонструє так роботи
Своєї плавної ходи.
Чортополоху, бо в цей час
Пора осіння безупинно
Виносить твори напоказ.
Поля вбирає в позолоту,
А в дрантя – вкутує сади,
Мов демонструє так роботи
Своєї плавної ходи.
2025.08.31
01:53
Тим, хто нічого доброго не сотворив, найлегше зневажати творчість інших.
Аби розібратися із чимось, окрім півлітри потрібна ще й клепка.
Шукав істину, а знайшов саме вино.
Поїв добрив і стало недобре.
Від сюрпризу зостався лише сюр.
До гарн
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поеми):
2025.04.24
2024.08.04
2023.12.07
2023.02.18
2022.12.19
2022.11.19
2022.05.10
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Тетяна Левицька /
Поеми
Горлиця
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Горлиця
Відцвіла весною,
Літом серенадним,
Верби низиною
Сиплять листопади.
Осінь на долівки
Жовті плахти стелить.
Спурхнула із гілки
У чужу оселю.
Холодно в гніздечку,
Птах мій не щебече.
Обійняв під вечір,
Захололо серце.
Розпалили грубку...
Крила обпалила.
— Випусти голубку
Ти на волю, милий.
Полечу за хмари,
Світ за очі, любий.
Хто чужинним марить —
Неодмінно згубить.
Горлиці надворі,
Вибирай любую.
На чужому горі
Щастя не збудую.
Сіла на калину,
Поржавіла осінь,
А думками лину
До любові в млості.
Полетіла в поле,
Там стерня зужита,
Як же, моя доле,
Без кохання жити?
Серденько страждає,
Не знаходить місця,
Пропливає гаєм
Сивочолий місяць.
— Чом же, ти голубо,
Не воркуєш радо.
Змерзла, чи не люба?
— Дай мені пораду.
Покохала птаха
Трепетно і вірно.
І той бідолаха
Любить божевільно,
Лиш мене, та іншій
Присягався в храмі.
Почуття палкіші,
А на серці камінь.
Думала з корінням,
Вирвати й забути,
Та в душі жаріння
Макової рути.
Не любила, правда,
Іншого, так міцно.
Він моя відрада,
Солов'їна пісня.
Обійме — тріпочу,
Поцілує — млію.
А душа співоча
Колисає мрію.
Як у парі бути
Разом аж до смерті?
Сині незабудки
Квітнуть досі в серці!
Місяць, мудрий дуже,
Бачив різне в світі,
І брудні калюжі
Й чисті зорецвіти.
Та був куцозорим.
В темну нічку, певно,
Лиш на срібні зорі
Чатував душевно.
Пропливав над садом,
Річкою за рогом,
Та не знав про зради
Він таки нічого.
Обірвав розмову,
Заховавсь за хмару.
Бідолашна знову
На галузці марю.
Явір пелехатий,
Облисів деінде.
Нікого спитати,
Завтра сонце зійде.
Запитала чемно
Сонячне світило.
— Чи мені даремно
Пісня полюбилась,
Що лунала хтиво
У ясній діброві?
Те небесне диво —
Почуття любові.
— Не шукай причину,
Ти, за небокраєм?
Кожен сам стежину
Долі вибирає.
І несе розп'яття
На плечах у плаї.
А любов — багаття,
Лиш тоді палає,
Як у нього завше
Підкидаєш хмизу.
До грудей припавши,
Сяєш, наче, ризи.
І радієш світу,
Намистині глоду,
Квітнеш первоцвітом
В будь-яку погоду.
Це велике свято,
Мов святе причастя.
Марно відбиватись
Від любові щастя.
Золотий Ярило
В небі купинОю.
Розправляла крила
Птаха над водою.
19.12.2021р.
Літом серенадним,
Верби низиною
Сиплять листопади.
Осінь на долівки
Жовті плахти стелить.
Спурхнула із гілки
У чужу оселю.
Холодно в гніздечку,
Птах мій не щебече.
Обійняв під вечір,
Захололо серце.
Розпалили грубку...
Крила обпалила.
— Випусти голубку
Ти на волю, милий.
Полечу за хмари,
Світ за очі, любий.
Хто чужинним марить —
Неодмінно згубить.
Горлиці надворі,
Вибирай любую.
На чужому горі
Щастя не збудую.
Сіла на калину,
Поржавіла осінь,
А думками лину
До любові в млості.
Полетіла в поле,
Там стерня зужита,
Як же, моя доле,
Без кохання жити?
Серденько страждає,
Не знаходить місця,
Пропливає гаєм
Сивочолий місяць.
— Чом же, ти голубо,
Не воркуєш радо.
Змерзла, чи не люба?
— Дай мені пораду.
Покохала птаха
Трепетно і вірно.
І той бідолаха
Любить божевільно,
Лиш мене, та іншій
Присягався в храмі.
Почуття палкіші,
А на серці камінь.
Думала з корінням,
Вирвати й забути,
Та в душі жаріння
Макової рути.
Не любила, правда,
Іншого, так міцно.
Він моя відрада,
Солов'їна пісня.
Обійме — тріпочу,
Поцілує — млію.
А душа співоча
Колисає мрію.
Як у парі бути
Разом аж до смерті?
Сині незабудки
Квітнуть досі в серці!
Місяць, мудрий дуже,
Бачив різне в світі,
І брудні калюжі
Й чисті зорецвіти.
Та був куцозорим.
В темну нічку, певно,
Лиш на срібні зорі
Чатував душевно.
Пропливав над садом,
Річкою за рогом,
Та не знав про зради
Він таки нічого.
Обірвав розмову,
Заховавсь за хмару.
Бідолашна знову
На галузці марю.
Явір пелехатий,
Облисів деінде.
Нікого спитати,
Завтра сонце зійде.
Запитала чемно
Сонячне світило.
— Чи мені даремно
Пісня полюбилась,
Що лунала хтиво
У ясній діброві?
Те небесне диво —
Почуття любові.
— Не шукай причину,
Ти, за небокраєм?
Кожен сам стежину
Долі вибирає.
І несе розп'яття
На плечах у плаї.
А любов — багаття,
Лиш тоді палає,
Як у нього завше
Підкидаєш хмизу.
До грудей припавши,
Сяєш, наче, ризи.
І радієш світу,
Намистині глоду,
Квітнеш первоцвітом
В будь-яку погоду.
Це велике свято,
Мов святе причастя.
Марно відбиватись
Від любові щастя.
Золотий Ярило
В небі купинОю.
Розправляла крила
Птаха над водою.
19.12.2021р.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.2661 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.2661 seconds