ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Володимир Бойко
2025.11.24 00:00
Поки два українці чубляться за гетьманську булаву, їхню долю вирішує хтось третій. Ті, що облаштовують місце собі в Україні, здебільшого мають мало України в собі. Жадоба влади нестерпніша за сверблячку. Ніщо так не дістає, як чужі достатки.

Борис Костиря
2025.11.23 22:14
Я прийшов на пустир, де немає коханих зітхань.
Катехізис весни проспіває розчулена осінь.
І навіки тепло покидає дорогу благань,
Уплітаючи в озеро тихе стривожену просинь.

Я прийшов на пустир, де нікуди шляхи не ведуть,
Де втонули в тумані ост

Сонце Місяць
2025.11.23 20:46
тема ксенофобії
&
тема дрібних ксенофобів

я не єврей
я не ніґґер

але я ПРОТИ ксенофобії

Артур Курдіновський
2025.11.23 20:03
Батько гойдає біленьку труну.
Реквієм сенсу життя - колискова.
Світом несуться порожні розмови,
Як не помітити підлу війну.

Милий малюк не побачить весну,
Білій зимі не всміхнеться казковій.
Батько гойдає біленьку труну.

Богдан Манюк
2025.11.23 17:27
Осінь, що тільки торкнулась перону,
потягом ночі примчала в Париж.
Сонну, сторонню і геть безборонну,
ледь оглянувшись, її ти уздриш.
Давнє кафе мандрівницю полонить.
В ньому судилося бути усім,
в кого на столику кава холоне
й очі зволожені вельми

С М
2025.11.23 14:44
о ці вилиски у твоїх очах
мов габаритки на літачках
по вінця сповнюєш не уві сні
прийду іще чому би ні
мої душа і серце ти
у тебе срібні & золоті
а ще алмази із темних шахт
купляй лиш час усе інше прах

Микола Дудар
2025.11.23 14:12
У разі скупчення проблем,
Відразу так і не відчуєш…
У курки з півнем свій тотем,
А їх чомусь не рекламуєш…
Бодай би проса їм сипнув
Із тих проблем, що втаємничив.
Хіба утихомирить… ну,
А курку з півнем спантеличив…

Євген Федчук
2025.11.23 13:17
Дванадцять років з тих часів пройшло,
Як москалі, застосувавши силу,
Угорський дух свободи задушили,
Щоби в других бажання не було.
Та дух свободи, як не закривай,
Як не загвинчуй крани – все ж прорветься.
Знов у страху трястися доведеться,
Що пану

Тетяна Левицька
2025.11.23 12:39
Хоча багряне листя впало,
й далеко до весни,
свята любов ярить опалом
у серця таїни.

Вливає музику журливу
жовтневий листопад,
а я закохана, щаслива

Борис Костиря
2025.11.22 22:10
На перехресті ста доріг
Стою, розіп'ятий вітрами.
І підпирає мій поріг
Пролог до неземної драми.

На перехресті ста розлук,
Ста болів, ста смертей, ста криків,
Стою на перехресті мук,

Сергій СергійКо
2025.11.22 20:29
На теренах родючих земель,
Де життя вирувало і квітло,
Перетворено світ на тунель,
І в кінці його вимкнено світло.

Це страшніше за жахи війни –
Для когось бути просто мішенню!
Люди-привиди, наче з труни –

Іван Потьомкін
2025.11.22 20:00
«Ось нарешті й крайня хата.
Треба газду привітати!», –
Так сказав Олекса хлопцям
І постукав у віконце.
Раз і два.... Нема одвіту.
Кілька свічок в хаті світить...
За столом сім’я сидить...
На покуті – сивий дід ...

Володимир Мацуцький
2025.11.22 19:21
Пам’яті Василя Неділька,
12 років, с. Любарці

«Озброєні загони, керовані енкаведистами*,
оточили голодну Україну.
Затримано 270000 втікачів.
У селах померли всі діти віком до 8 років***»

В Горова Леся
2025.11.22 14:41
Слухай, світе, мій стогін у ребрах, війною побитих.
То не вітер, то плаче позбавлене плоті життя.
А у тебе погрозливо ноги лише тупотять.
А ще свариться палець: ну-ну, так не можна робити.

Хочеш пилу вдихнути, що сірим сідає на чорне?
То не вихор,

Тетяна Левицька
2025.11.22 09:14
Ти казав, що любов не згасає
у горнилі кармічних сердець?
Та постійного щастя немає —
є початок, і хай йому грець!

Посадив синю птаху за ґрати
пеленати дитя самоти?
Як не хочеш кохання втрачати,

Віктор Насипаний
2025.11.22 07:30
Хочу щось намалювати. – мовив батьку син.
Аркуш чистий, та великий в татка попросив.
- Можеш сонечко чи хмарку. Ось тобі листок.
- Я корову намалюю. – враз надумав той.
Олівці шукав довгенько, думав щось своє.
І прибіг до батька знову, бо питання є.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поеми):

Пекун Олексій
2025.04.24

Полікарп Смиренник
2024.08.04

Артур Курдіновський
2023.12.07

Зоя Бідило
2023.02.18

Тетяна Танета
2022.12.19

Софія Цимбалиста
2022.11.19

Емі Троян
2022.05.10






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Тетяна Левицька / Поеми

 Горлиця
Відцвіла весною,
Літом серенадним,
Верби низиною
Сиплять листопади.

Осінь на долівки
Жовті плахти стелить.
Спурхнула із гілки
У чужу оселю.

Холодно в гніздечку,
Птах мій не щебече.
Обійняв під вечір,
Захололо серце.

Розпалили грубку...
Крила обпалила.
— Випусти голубку
Ти на волю, милий.

Полечу за хмари,
Світ за очі, любий.
Хто чужинним марить —
Неодмінно згубить.

Горлиці надворі,
Вибирай любую.
На чужому горі
Щастя не збудую.

Сіла на калину,
Поржавіла осінь,
А думками лину
До любові в млості.

Полетіла в поле,
Там стерня зужита,
Як же, моя доле,
Без кохання жити?

Серденько страждає,
Не знаходить місця,
Пропливає гаєм
Сивочолий місяць.

— Чом же, ти голубо,
Не воркуєш радо.
Змерзла, чи не люба?
— Дай мені пораду.

Покохала птаха
Трепетно і вірно.
І той бідолаха
Любить божевільно,

Лиш мене, та іншій
Присягався в храмі.
Почуття палкіші,
А на серці камінь.

Думала з корінням,
Вирвати й забути,
Та в душі жаріння
Макової рути.

Не любила, правда,
Іншого, так міцно.
Він моя відрада,
Солов'їна пісня.

Обійме — тріпочу,
Поцілує — млію.
А душа співоча
Колисає мрію.

Як у парі бути
Разом аж до смерті?
Сині незабудки
Квітнуть досі в серці!

Місяць, мудрий дуже,
Бачив різне в світі,
І брудні калюжі
Й чисті зорецвіти.

Та був куцозорим.
В темну нічку, певно,
Лиш на срібні зорі
Чатував душевно.

Пропливав над садом,
Річкою за рогом,
Та не знав про зради
Він таки нічого.

Обірвав розмову,
Заховавсь за хмару.
Бідолашна знову
На галузці марю.

Явір пелехатий,
Облисів деінде.
Нікого спитати,
Завтра сонце зійде.

Запитала чемно
Сонячне світило.
— Чи мені даремно
Пісня полюбилась,

Що лунала хтиво
У ясній діброві?
Те небесне диво —
Почуття любові.

— Не шукай причину,
Ти, за небокраєм?
Кожен сам стежину
Долі вибирає.

І несе розп'яття
На плечах у плаї.
А любов — багаття,
Лиш тоді палає,

Як у нього завше
Підкидаєш хмизу.
До грудей припавши,
Сяєш, наче, ризи.

І радієш світу,
Намистині глоду,
Квітнеш первоцвітом
В будь-яку погоду.

Це велике свято,
Мов святе причастя.
Марно відбиватись
Від любові щастя.

Золотий Ярило
В небі купинОю.
Розправляла крила
Птаха над водою.

19.12.2021р.




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2022-12-20 17:54:01
Переглядів сторінки твору 962
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 6.461 / 7  (5.537 / 6.17)
* Рейтинг "Майстерень" 6.461 / 7  (5.617 / 6.26)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.774
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2025.11.23 22:31
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2022-12-21 03:15:56 ]
Звучить, як пісня. Дякую! Nicely done.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2022-12-22 23:32:03 ]
Сердечно дякую, дорогий Юро!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2022-12-21 05:30:07 ]
Справді в стилі народної пісні написано, ще й з фольклорним присмаком, і відгомоном прадавніх дохристиянських часів, дорога Таню! Оптимістична кінцівка свідчить про всеперемаючу силу кохання, в яких би лабетах долі воно не опинялося!))))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2022-12-22 23:35:11 ]
Дуже дякую, дорогенький Ярославе! Приємно, що ти помітив і фольклористику і народний стиль, бо дійсно задум був саме такий!)))) Любові тобі, щастя, добра!