Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.05.04
15:38
Наша зима розлуки не минула з лютим,
а триває синіми ночами полотен,
писаних під ван Гога —
з нетанучими сніжинками теплих спогадів,
за кожною з яких — і моя нехолонуча тривога.
Вона відчутно пронизує мене,
і згасає в регістрах невгамовної німоти
а триває синіми ночами полотен,
писаних під ван Гога —
з нетанучими сніжинками теплих спогадів,
за кожною з яких — і моя нехолонуча тривога.
Вона відчутно пронизує мене,
і згасає в регістрах невгамовної німоти
2026.05.04
15:10
Не дає болоту жити
Клятий Куриловський!
Ще одна припхалась Кака -
Білгород-Дністровська!
Клятий Куриловський!
Ще одна припхалась Кака -
Білгород-Дністровська!
2026.05.04
14:15
Там вечір п’є із горщика туман,
І мама в коси заплітає літо...
Там ще не знаєш, що таке обман,
А знаєш тільки, як дощам радіти.
Там кущ порічок — розсип рубінІв,
І червень в очі дивиться так синьо,
Що вистачає тих щасливих снів
На все життя, на кож
І мама в коси заплітає літо...
Там ще не знаєш, що таке обман,
А знаєш тільки, як дощам радіти.
Там кущ порічок — розсип рубінІв,
І червень в очі дивиться так синьо,
Що вистачає тих щасливих снів
На все життя, на кож
2026.05.04
10:58
Розвиднюються обриси зникомі
Забутих міст, запилених споруд.
Не пропустивши у пророцтвах коми,
Вони прийдуть, щоб здійснювати суд.
І це говорить - забуття не вічне,
Циклічність часу знову поверне
Забуті голоси, погаслі свічі,
Забутих міст, запилених споруд.
Не пропустивши у пророцтвах коми,
Вони прийдуть, щоб здійснювати суд.
І це говорить - забуття не вічне,
Циклічність часу знову поверне
Забуті голоси, погаслі свічі,
2026.05.04
09:12
Твори уяву, Незбориме -
Овечий скарб від прабатьків
На вівцях стежкою вовків
Торує шлях до полонини.
Мовчать Пенати*, страх Господній,
Але двоногий неземний
Овечий скарб від прабатьків
На вівцях стежкою вовків
Торує шлях до полонини.
Мовчать Пенати*, страх Господній,
Але двоногий неземний
2026.05.04
08:23
Літо п'є ставки джерельні,
знищує посадки.
На розпеченій пательні
смажить день оладки.
Не тримають воду греблів
репані колоди,
журавлем курличе в небі
зношений колодязь.
знищує посадки.
На розпеченій пательні
смажить день оладки.
Не тримають воду греблів
репані колоди,
журавлем курличе в небі
зношений колодязь.
2026.05.04
06:20
Легко дихаю і вільно йду
По уже розквітлому саду,
Де пелюсток ясних мерехтіння
З ароматами поперемінно
Слабнуть тільки для того на мить,
Щоб себе сильніше ще явить
У моїм піднесеному слові,
Повному захоплення й любові...
По уже розквітлому саду,
Де пелюсток ясних мерехтіння
З ароматами поперемінно
Слабнуть тільки для того на мить,
Щоб себе сильніше ще явить
У моїм піднесеному слові,
Повному захоплення й любові...
2026.05.03
17:30
хмаровиння білий плин
і самотній пароплав
я шукав себе за цим
де-не-де або деінде
коли бачив моряків
зважувався і питав
а чи хто не зна який
пароплав прибув сьогодні
і самотній пароплав
я шукав себе за цим
де-не-де або деінде
коли бачив моряків
зважувався і питав
а чи хто не зна який
пароплав прибув сьогодні
2026.05.03
17:11
Я запитав в Ісуса: ти тут був
Чи не було тебе, і все- міський фольклор?
Почухав він потилицю: я був, але.. забув.
А я йому: Анкор, іще анкор!
Чи не було тебе, і все- міський фольклор?
Почухав він потилицю: я був, але.. забув.
А я йому: Анкор, іще анкор!
2026.05.03
16:43
Ти завела собі кота.
А кіт завів мишей.
І скоро тріїця свята
поповнилась уже.
Наш друг-поет спустився з гір
давно трагічних лір
і, наче допотопний звір,
А кіт завів мишей.
І скоро тріїця свята
поповнилась уже.
Наш друг-поет спустився з гір
давно трагічних лір
і, наче допотопний звір,
2026.05.03
15:04
Отих думок розпалене багаття
Гарячим подихом до нього вилось.
Бентежило в душі табу сум'яттям,
Крутилась курява від вітровію.
- Торкнутися б жаринкою любові,
Теплом, щоб висушити сліз утому,
І не завдати порухами болю,
Гарячим подихом до нього вилось.
Бентежило в душі табу сум'яттям,
Крутилась курява від вітровію.
- Торкнутися б жаринкою любові,
Теплом, щоб висушити сліз утому,
І не завдати порухами болю,
2026.05.03
14:44
Хитрим, кажуть, свого часу був Павло Тетеря.
Обідає в Чигирині, Варшаві – вечеря.
Вмів не тільки послужити, але й прислужитись.
Ще й на тому, зрозуміло, добряче нажитись.
Наче, в‘юн на сковорідці Павло той крутився,
Але ні з чим в результаті, усе ж о
Обідає в Чигирині, Варшаві – вечеря.
Вмів не тільки послужити, але й прислужитись.
Ще й на тому, зрозуміло, добряче нажитись.
Наче, в‘юн на сковорідці Павло той крутився,
Але ні з чим в результаті, усе ж о
2026.05.03
13:43
Яків Хелемський (1914-2003; народився й провів юність в Україні)
Пари у танці кружляють закохано,
серце сповняють пісні.
Рвуться у вікна нестримно, непрохано
свіжі вітри весняні.
Юність минає умить зазвичай,
Пари у танці кружляють закохано,
серце сповняють пісні.
Рвуться у вікна нестримно, непрохано
свіжі вітри весняні.
Юність минає умить зазвичай,
2026.05.03
13:26
Здається, холод - назавжди...
Лишається себе картати
За невідвідані пенати,
Забуті краплі теплоти.
Пишу проникливі листи -
Цього для щастя малувато!
Здається, холод - назавжди...
Лишається себе картати
За невідвідані пенати,
Забуті краплі теплоти.
Пишу проникливі листи -
Цього для щастя малувато!
Здається, холод - назавжди...
2026.05.03
13:01
В котрімсь містечку раннього ранку
Сидів Бааль Шем Тов і крізь кільця диму
Раз по раз вдивлявся в перехожих.
«Хто це за один, що немовби
У ворота Небес задумав увійти?»-
Питає раббі в учня.
«Той, що шкарпетки шиє.
Він так щодня простує в синагогу
Сидів Бааль Шем Тов і крізь кільця диму
Раз по раз вдивлявся в перехожих.
«Хто це за один, що немовби
У ворота Небес задумав увійти?»-
Питає раббі в учня.
«Той, що шкарпетки шиє.
Він так щодня простує в синагогу
2026.05.03
11:10
Мріями не ходиться — ними літається.
Вони займають простір невагомості,
де речі були розкладені по місцях.
Лад не наводиться, і подовгу там ніхто
не затримується.
Місія з поверненням –
у полумї плазми спротиву.
Назад не приймають без ризику згоріт
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Вони займають простір невагомості,
де речі були розкладені по місцях.
Лад не наводиться, і подовгу там ніхто
не затримується.
Місія з поверненням –
у полумї плазми спротиву.
Назад не приймають без ризику згоріт
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.29
2026.04.29
2026.04.23
2026.04.22
2026.04.18
2026.04.14
2026.04.02
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Сергій Жадан (1974) /
Вірші
Господь симпатизує аутсайдерам
Контекст : Банкакокаїну
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Господь симпатизує аутсайдерам
Я подивився на море і все зрозумів –
третій день я тягався вздовж порожнього берега
і виходив до лиману, над яким висіли дощі,
знаєш, вони падали в нього, в цей лиман, і плавали
там, як риби, третій день я бачив золоті вогні їдалень і
мотелів,
і пристанційні буфети з бригадами робітників у
білих майках, вони заливалися алкоголем і солодка слина
робила рожевою їхню горілку,
і ось що я думаю –
я думаю, Ісус був червоним, він спеціально
все вигадав таким чином, щоби ти мучився,
натрапляючи на помилки в його кресленнях,
він спеціально ніби говорить –
дивись, говорить він тобі,
ось твоє серце, ось її серце, чуєш як вони б’ються?
ти живеш, доки ти слухаєш всі рухи і шерехи глибоко під
своєю шкірою,
ти живеш, доки бачиш, що там робиться –
всередині речей і предметів, що там постає – за поверхнею
видимого.
І ще я подумав, знаєш - ці велосипеди в піску,
і ще ці проповідники на рятувальних вежах -
коли заходити далеко у воду і проповідувати всім
медузам і літаючим рибам, читати їм, коли вони
терпляче плавають навколо тебе, пояснювати
їм найбільш темні й жахливі місця в своєму тлумачному
словнику, говорити їм –
що Ісус був червоним, всі ці його лівацькі штуки
з ходіннями по воді, всі ці його апостоли –
інженери з політехніки, збирались на фабриці
на свої таємні вечері, всі ці золоті нитки в твоїх светрах,
подряпини на колінах,
Ісус був точно червоним, він розраховував
на комуністичні принципи в пташиних польотах,
і все це лише заради того, щоби ти мучився,
дослухаючись до серцебиття дерев і велосипедів,
до розмов бригадирів, чиї язики промиті
холодною горілкою, ніби нові деталі.
Молода трава, що виросте з цих фундаметів,
молода трава, про яку ще ніхто нічого не знає, молода
трава, навколо якої крутяться небеса,
трава – молода і волога, заради
якої все робилося;
в цієї дівчинки жили настільки тонкі, що інколи в них
не може пробитися кров,
взимку, коли шкіра пересихає, як ріки, чуєш її серце?
її серце б’ється повільніше,
це значить, що тепер вона або спить,
або просто дуже спокійна.
третій день я тягався вздовж порожнього берега
і виходив до лиману, над яким висіли дощі,
знаєш, вони падали в нього, в цей лиман, і плавали
там, як риби, третій день я бачив золоті вогні їдалень і
мотелів,
і пристанційні буфети з бригадами робітників у
білих майках, вони заливалися алкоголем і солодка слина
робила рожевою їхню горілку,
і ось що я думаю –
я думаю, Ісус був червоним, він спеціально
все вигадав таким чином, щоби ти мучився,
натрапляючи на помилки в його кресленнях,
він спеціально ніби говорить –
дивись, говорить він тобі,
ось твоє серце, ось її серце, чуєш як вони б’ються?
ти живеш, доки ти слухаєш всі рухи і шерехи глибоко під
своєю шкірою,
ти живеш, доки бачиш, що там робиться –
всередині речей і предметів, що там постає – за поверхнею
видимого.
І ще я подумав, знаєш - ці велосипеди в піску,
і ще ці проповідники на рятувальних вежах -
коли заходити далеко у воду і проповідувати всім
медузам і літаючим рибам, читати їм, коли вони
терпляче плавають навколо тебе, пояснювати
їм найбільш темні й жахливі місця в своєму тлумачному
словнику, говорити їм –
що Ісус був червоним, всі ці його лівацькі штуки
з ходіннями по воді, всі ці його апостоли –
інженери з політехніки, збирались на фабриці
на свої таємні вечері, всі ці золоті нитки в твоїх светрах,
подряпини на колінах,
Ісус був точно червоним, він розраховував
на комуністичні принципи в пташиних польотах,
і все це лише заради того, щоби ти мучився,
дослухаючись до серцебиття дерев і велосипедів,
до розмов бригадирів, чиї язики промиті
холодною горілкою, ніби нові деталі.
Молода трава, що виросте з цих фундаметів,
молода трава, про яку ще ніхто нічого не знає, молода
трава, навколо якої крутяться небеса,
трава – молода і волога, заради
якої все робилося;
в цієї дівчинки жили настільки тонкі, що інколи в них
не може пробитися кров,
взимку, коли шкіра пересихає, як ріки, чуєш її серце?
її серце б’ється повільніше,
це значить, що тепер вона або спить,
або просто дуже спокійна.
Контекст : Банкакокаїну
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
