
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.08.15
13:49
Сполох мій перед ранком,
Запеленався в сон ще.
Тільки-но роси впали,
Вітер себе зморив.
Ще не торка фіранки
Краєм рожевим сонце,
В шибі блідий черпалок
Носиком догори.
Запеленався в сон ще.
Тільки-но роси впали,
Вітер себе зморив.
Ще не торка фіранки
Краєм рожевим сонце,
В шибі блідий черпалок
Носиком догори.
2025.08.15
06:42
Чи не ти казала досі
І тлумачила завжди, –
Хто, чому й за ким голосить,
І не вирветься з біди?
Чи не ти співала тихо,
Користь маючи від знань, –
Що коли не збудиш лихо,
То не матимеш страждань?
І тлумачила завжди, –
Хто, чому й за ким голосить,
І не вирветься з біди?
Чи не ти співала тихо,
Користь маючи від знань, –
Що коли не збудиш лихо,
То не матимеш страждань?
2025.08.14
23:34
Тримаєш жезли у руці –
виконують все фахівці,
по профілю їм виші ці,
бо долі слід в їх вишивці.
14.08.2025р. UA
виконують все фахівці,
по профілю їм виші ці,
бо долі слід в їх вишивці.
14.08.2025р. UA
2025.08.14
22:55
Сховавши ідентичність десь на дно,
Вбачаючи у зраді доброчинство, Пишається змосковщене лайно Своїм холуйським недоукраїнством.
У нетрях зубожілої душі
Усе чуже, холодне і вороже. Позбутися московської іржі Здається, тільки куля допоможе.
Вбачаючи у зраді доброчинство, Пишається змосковщене лайно Своїм холуйським недоукраїнством.
У нетрях зубожілої душі
Усе чуже, холодне і вороже. Позбутися московської іржі Здається, тільки куля допоможе.
2025.08.14
21:45
Ти намагаєшся когось знайти
у натовпі, але все марно.
Натовп - це магма,
це хаотичний потік.
Ти думаєш, що знайомі
прийдуть на цей захід,
але вони десь забарилися,
щезли у випадкових справах.
у натовпі, але все марно.
Натовп - це магма,
це хаотичний потік.
Ти думаєш, що знайомі
прийдуть на цей захід,
але вони десь забарилися,
щезли у випадкових справах.
2025.08.14
20:17
В Московії чимало тих «святих»,
Яким хіба лише до пекла є дорога.
Вони ж не надто переймаються від того,
Бо в москалів завжди усе святе для них,
На кого вкаже нинішній їх «цар».
Нехай тавра уже на ньому ставить ніде,
Для москалів святий такий, однач
Яким хіба лише до пекла є дорога.
Вони ж не надто переймаються від того,
Бо в москалів завжди усе святе для них,
На кого вкаже нинішній їх «цар».
Нехай тавра уже на ньому ставить ніде,
Для москалів святий такий, однач
2025.08.14
15:02
На маленькій ділянці огороду, де не було ніяких рослин, після зливи, що заплескала землю, я угледів нірку. Спершу подумав, що це лисиця мишкувала. Тут неподалік на покинутому обійсті вона давно хазяйнує. Напено бігати з лісу, щоб вполювати крілика чи кур
2025.08.14
15:01
Весною уже сонце повернулось...
До цих ознак, боюсь, ніяк не звикну –
Розтанув сніг, не прибраний із вулиць.
Тож мотлох видно, викинутий з вікон.
Підсніжники заполонили місто.
В спустошеному лісі таловини
Чорніють, зяють траурним намистом...
До цих ознак, боюсь, ніяк не звикну –
Розтанув сніг, не прибраний із вулиць.
Тож мотлох видно, викинутий з вікон.
Підсніжники заполонили місто.
В спустошеному лісі таловини
Чорніють, зяють траурним намистом...
2025.08.14
06:43
Дівицю я жду яка спить у бігуді
Дівицю я жду а за гроші не нуди
Наш автобус ось прибув
Дівицю я жду заводську
Дівицю я жду ну коліна затовсті
Дівицю я жду і за шапку їй шарфи
Змійка зламалась унизу
Дівицю я жду а за гроші не нуди
Наш автобус ось прибув
Дівицю я жду заводську
Дівицю я жду ну коліна затовсті
Дівицю я жду і за шапку їй шарфи
Змійка зламалась унизу
2025.08.14
06:32
Про усе дізнатись хоче
Самостійно змалку хлопчик
І тому вмовляє тата
Научить його читати
Буквара, що в їхню хату
Дід колись уніс для брата.
Батько вчитель нікудишній,
Самостійно змалку хлопчик
І тому вмовляє тата
Научить його читати
Буквара, що в їхню хату
Дід колись уніс для брата.
Батько вчитель нікудишній,
2025.08.13
22:53
Усе було готове до весілля: біла сукня зі шлейфом, який нестимуть діти; законвертовано запрошення гостям, ресторан замовлено...
Затримка була за молодим. Воює в Газі – в цьому гніздовиську терористів, за будь-яку ціну готових нищить юдеїв не тільки в Ізр
2025.08.13
22:02
Блок спалює свої щоденники.
Ми ніколи не дізнаємося
про таємницю "Скіфів"
і "Дванадцяти".
Це те саме, що Гоголь
спалює 2-й том "Мертвих душ".
Блок спалює свої щоденники.
Спалює важливі одкровення,
Ми ніколи не дізнаємося
про таємницю "Скіфів"
і "Дванадцяти".
Це те саме, що Гоголь
спалює 2-й том "Мертвих душ".
Блок спалює свої щоденники.
Спалює важливі одкровення,
2025.08.13
20:49
Моя поезія - сумна,
Бо в мене доля невесела.
Мої пегасові джерела -
Не квіточки та не весна,
А смерть, самотність і війна,
Скорботи вбивчі децибели.
Моя поезія - сумна,
Бо в мене доля невесела.
Мої пегасові джерела -
Не квіточки та не весна,
А смерть, самотність і війна,
Скорботи вбивчі децибели.
Моя поезія - сумна,
2025.08.13
19:00
Серпня шовковий дотик,
Літа дарунок теплий
Пахне посохлим зіллям.
В обрію теракотах
Зрілі пониклі стебла
Вправно насіння сіють:
Степу руда лямівка
Літа дарунок теплий
Пахне посохлим зіллям.
В обрію теракотах
Зрілі пониклі стебла
Вправно насіння сіють:
Степу руда лямівка
2025.08.13
13:43
Адверза* тактика –
є така практика.
Мабуть і нині
щось в Україні.
Пройдено гірше все –
зась коїть більше це,
поруч нам жити –
є така практика.
Мабуть і нині
щось в Україні.
Пройдено гірше все –
зась коїть більше це,
поруч нам жити –
2025.08.13
07:25
День щезає за днем,
Наче зерна в ріллі,
А ми далі живем
На поверхні землі.
Повні мріями вщерть,
Любим радість і сміх, –
І дівається смерть
Із майбутніх доріг.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Наче зерна в ріллі,
А ми далі живем
На поверхні землі.
Повні мріями вщерть,
Любим радість і сміх, –
І дівається смерть
Із майбутніх доріг.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.08.13
2025.08.04
2025.07.17
2025.06.27
2025.06.07
2025.05.27
2025.05.16
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Віктор Марач (1955) /
Вірші
/
Окремі вірші зарубіжних поетів
Із Джона Мільтона
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Із Джона Мільтона
ДОСЯГШИ ДВАДЦЯТИТРИРІЧНОГО ВІКУ
Як швидко все ж Час-злодій на крилі
Відносить вдаль мій двадцять третій рік!
Дням пізньої весни втрачаю лік,
А квітів ще й не видно взагалі.
Можливо, і даремні ці жалі,
Що ще з лиця не зник дитячий лик --
В душі дозрів я й до змагання звик
Із тими, в кого мужність на чолі.
І все ж іду я швидко чи повільно,
Й мета моя висока чи низька,
Й важкий чи ні тягар щоденних справ --
Небес і Часу воля вже така:
Йду лиш своїм я шляхом неухильно,
Що його Вчитель для мене обрав.
ДО СОЛОВ'Я
О солов'ю, твій спів в гаю дзвенить
В травневий вечір й нас усіх чарує!
Надію він закоханим дарує --
Весни блаженство, що у нім бринить,
Склепить дню очі осяйні велить
До того, як зозуля провіщує
Любові збитки. Хай же в нім нуртує
І пристрасть, і жага, щоб заглушить
Крикливу пересмішницю у лузі,
Від глузувань чиїх знов затужу.
Ти з року в рік дбав, щоб не був я в тузі,
Й давав розраду, хоч вже й не скажу,
Більш спільником Любові був чи Музи --
Я ж їм обом однаково служу.
ПРО СВОЮ СЛІПОТУ
Як згадую, що світла вже нема
Очам моїм на півшляху земному
Й талант, що Бог мені свій дар у ньому
Явив, нестиму вже в собі дарма,
Хоч прагну ще поривами всіма
Душі Творцю служить, Йому одному, --
На запитання в докорі німому:
"Яка вже праця, як в очах пітьма?" --
Відповіда Терпіння: "Бог не просить
Трудів людських: прихильніш Він сприйма
Смиренних -- Його милість тих знайде,
Хто ярмо ніжне терпеливіш носить;
На Його зов людей спішить юрма,
Але й той служить, хто стоїть і жде."
МІСТЕРУ ЛОРЕНСУ
Мій Лоренсе, вогонь хай розведуть
Тепер, як ниви голі й почорнілі,
Щоб в спомини поринуть, такі милі,
Час коротаючи в розмові тут.
Ждать будем, поки дні негод минуть
Й зефір весняних не верне ідилій,
Торкнувшись пелюсток розквітлих лілій
І роз, які не сіють, не прядуть.
Все є тут, щоб тонкий смак вдовольнить:
Вино і їжа, пісня і танець;
Чуть лютню й голос, що у нім бринить
Тосканський наспів, матимеш нагоду.
І хто собі лиш зрідка насолоду
Таку дозволить може, той -- мудрець.
САЙРІЕКУ СКІННЕРУ
Мій Сайріеку, що твій знатний дід
Ще в давні дні Британії Феміду
Завжди і скрізь брав під свою егіду,
Рятуючи цим від численних бід, --
Зі мною ж нині про законів звід
Забудь, віддавшись радощам обіду;
Залиш спір Архімеду і Евкліду,
Й що від француза й шведа ждать нам слід.
Свій час учись розумно витрачати,
Як обираєш найкоротшу путь,
Щоб розрізнять, де добре і де зле;
Тягар турбот, що будуть обсідати
Щодня нас, вмій хоч іноді забуть,
Як мить веселощів нам Бог пошле.
ЙОМУ Ж ПРО МОЮ СЛІПОТУ
Четвертий рік вже, Сайріеку, друже,
Мій згаслий зір дня світла не сприйма;
Навік заполонила очі тьма,
Й забули вже видіння, зріть не дужі,
Зір, сонця, місяця, дощу і стужі,
І жінки, й чоловіка. Все ж нема
На небо нарікань: мій дух здійма
Надія ввись -- й мені це не байдуже.
Ти запитаєш: де ж беру я сили?
В свідомості, що спроби захистить
Свободу в очах світло загасили:
Я зміг її Європі всій звістить.
Й ця думка хай веде аж до могили --
Й в сліпім не раз надію ще зростить.
Як швидко все ж Час-злодій на крилі
Відносить вдаль мій двадцять третій рік!
Дням пізньої весни втрачаю лік,
А квітів ще й не видно взагалі.
Можливо, і даремні ці жалі,
Що ще з лиця не зник дитячий лик --
В душі дозрів я й до змагання звик
Із тими, в кого мужність на чолі.
І все ж іду я швидко чи повільно,
Й мета моя висока чи низька,
Й важкий чи ні тягар щоденних справ --
Небес і Часу воля вже така:
Йду лиш своїм я шляхом неухильно,
Що його Вчитель для мене обрав.
ДО СОЛОВ'Я
О солов'ю, твій спів в гаю дзвенить
В травневий вечір й нас усіх чарує!
Надію він закоханим дарує --
Весни блаженство, що у нім бринить,
Склепить дню очі осяйні велить
До того, як зозуля провіщує
Любові збитки. Хай же в нім нуртує
І пристрасть, і жага, щоб заглушить
Крикливу пересмішницю у лузі,
Від глузувань чиїх знов затужу.
Ти з року в рік дбав, щоб не був я в тузі,
Й давав розраду, хоч вже й не скажу,
Більш спільником Любові був чи Музи --
Я ж їм обом однаково служу.
ПРО СВОЮ СЛІПОТУ
Як згадую, що світла вже нема
Очам моїм на півшляху земному
Й талант, що Бог мені свій дар у ньому
Явив, нестиму вже в собі дарма,
Хоч прагну ще поривами всіма
Душі Творцю служить, Йому одному, --
На запитання в докорі німому:
"Яка вже праця, як в очах пітьма?" --
Відповіда Терпіння: "Бог не просить
Трудів людських: прихильніш Він сприйма
Смиренних -- Його милість тих знайде,
Хто ярмо ніжне терпеливіш носить;
На Його зов людей спішить юрма,
Але й той служить, хто стоїть і жде."
МІСТЕРУ ЛОРЕНСУ
Мій Лоренсе, вогонь хай розведуть
Тепер, як ниви голі й почорнілі,
Щоб в спомини поринуть, такі милі,
Час коротаючи в розмові тут.
Ждать будем, поки дні негод минуть
Й зефір весняних не верне ідилій,
Торкнувшись пелюсток розквітлих лілій
І роз, які не сіють, не прядуть.
Все є тут, щоб тонкий смак вдовольнить:
Вино і їжа, пісня і танець;
Чуть лютню й голос, що у нім бринить
Тосканський наспів, матимеш нагоду.
І хто собі лиш зрідка насолоду
Таку дозволить може, той -- мудрець.
САЙРІЕКУ СКІННЕРУ
Мій Сайріеку, що твій знатний дід
Ще в давні дні Британії Феміду
Завжди і скрізь брав під свою егіду,
Рятуючи цим від численних бід, --
Зі мною ж нині про законів звід
Забудь, віддавшись радощам обіду;
Залиш спір Архімеду і Евкліду,
Й що від француза й шведа ждать нам слід.
Свій час учись розумно витрачати,
Як обираєш найкоротшу путь,
Щоб розрізнять, де добре і де зле;
Тягар турбот, що будуть обсідати
Щодня нас, вмій хоч іноді забуть,
Як мить веселощів нам Бог пошле.
ЙОМУ Ж ПРО МОЮ СЛІПОТУ
Четвертий рік вже, Сайріеку, друже,
Мій згаслий зір дня світла не сприйма;
Навік заполонила очі тьма,
Й забули вже видіння, зріть не дужі,
Зір, сонця, місяця, дощу і стужі,
І жінки, й чоловіка. Все ж нема
На небо нарікань: мій дух здійма
Надія ввись -- й мені це не байдуже.
Ти запитаєш: де ж беру я сили?
В свідомості, що спроби захистить
Свободу в очах світло загасили:
Я зміг її Європі всій звістить.
Й ця думка хай веде аж до могили --
Й в сліпім не раз надію ще зростить.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію