ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.03.29
14:38
З давніх часів наші предки
використовували різноманітні носії,
на яких можна було б
залишити видбиток,
бо мова носить видбиток усього життя нації.
Та у кожного племя існує свій
- живий носій праслов'янської мови,
які мігрували.
використовували різноманітні носії,
на яких можна було б
залишити видбиток,
бо мова носить видбиток усього життя нації.
Та у кожного племя існує свій
- живий носій праслов'янської мови,
які мігрували.
2024.03.29
14:35
Рівнодення день,
Рівнодення ніч
в рівноважному положенні знаходяться
до годин, до хвилин,
до секунд, точнісінько
завмирають у сезонному зближенні
забезпечено рівність
ночі та дня
Рівнодення ніч
в рівноважному положенні знаходяться
до годин, до хвилин,
до секунд, точнісінько
завмирають у сезонному зближенні
забезпечено рівність
ночі та дня
2024.03.29
14:34
А небо знає
Вся земля горить у війні
Рідну землю Російські вороги знищуюють
Руйнують міста
Світлих дітей вбивають
і ґвалтують та мирних людей вбивають,
калічать і катують
Наче нема Бога на землі
Вся земля горить у війні
Рідну землю Російські вороги знищуюють
Руйнують міста
Світлих дітей вбивають
і ґвалтують та мирних людей вбивають,
калічать і катують
Наче нема Бога на землі
2024.03.29
14:33
Пізної ночі ми з’єдналися знов
І парили ми у бездонному Всесвіті у двох…
Я шаленію, божеволію від тебе…
Розум втрачаю від космічних почуттів,
Які ти даруєш мені у ночі…
Дивлюсь на тебе
І не можу надивитись
Насолоджуюсь твоїми теплими поцілунками
І парили ми у бездонному Всесвіті у двох…
Я шаленію, божеволію від тебе…
Розум втрачаю від космічних почуттів,
Які ти даруєш мені у ночі…
Дивлюсь на тебе
І не можу надивитись
Насолоджуюсь твоїми теплими поцілунками
2024.03.29
14:31
У двох світів Інь та Янь,
Одночасно - два неподільні божества,
Рухлива примарна грань,
Великої межі Інь та Янь.
В цих Інь та Янь є рівновага,
Гармонія світів присутня.
Прагнення брати і віддавати,
І доповнюючи - продовжувати,
Одночасно - два неподільні божества,
Рухлива примарна грань,
Великої межі Інь та Янь.
В цих Інь та Янь є рівновага,
Гармонія світів присутня.
Прагнення брати і віддавати,
І доповнюючи - продовжувати,
2024.03.29
14:30
Високо на горі наш гетьман вельможний
І кошовий отаман стояли.
Їх обирали козаки…
Вони дивилися на краєвид своєї землі
Та на козаків…
Могутні козаки жили там.
Бо козаки воїни величні,
прославлені у віках.
І кошовий отаман стояли.
Їх обирали козаки…
Вони дивилися на краєвид своєї землі
Та на козаків…
Могутні козаки жили там.
Бо козаки воїни величні,
прославлені у віках.
2024.03.29
14:28
Заселені місця племенами
Стали місцем проживання,
І кожне плем’я очолювали різні князі,
Кожний князь судив, водив на бій очолених людей,
Перший був князь у відвазі
І у мудрості своїй,
А коли ставав не здатним до ладу
І боротьби,
Стали місцем проживання,
І кожне плем’я очолювали різні князі,
Кожний князь судив, водив на бій очолених людей,
Перший був князь у відвазі
І у мудрості своїй,
А коли ставав не здатним до ладу
І боротьби,
2024.03.29
14:27
Жили на світі різні племена,
Розкидаючи свої оселі
на різних куточках землі.
Племена оселялися цілим родом
І мали різні імена ці племена:
Різні племена складали свій рід
Наймудріший,
найстаріший вождь цілим родом керував
Розкидаючи свої оселі
на різних куточках землі.
Племена оселялися цілим родом
І мали різні імена ці племена:
Різні племена складали свій рід
Наймудріший,
найстаріший вождь цілим родом керував
2024.03.29
14:25
Сьогодні день святої Трійці
Зібралися три духа:
Бог триєдиний господь, Бог - син і Бог - дух святий вітають
Над Україною в небі,
Допомогти хочуть.
Так святиться вся природа.
Бог - батько творить мир чудовий,
Бог - син спокутує гріхи,
Зібралися три духа:
Бог триєдиний господь, Бог - син і Бог - дух святий вітають
Над Україною в небі,
Допомогти хочуть.
Так святиться вся природа.
Бог - батько творить мир чудовий,
Бог - син спокутує гріхи,
2024.03.29
14:24
Stop telling people
more than need to know
Stop telling people your business.
Some people talk to you
so they can talk about you
Stop explaining yourself
more than need to know
Stop telling people your business.
Some people talk to you
so they can talk about you
Stop explaining yourself
2024.03.29
14:22
Диво - видіння було уві сні, як віщі ночі:
Мені прийшло видіння,
Щось у темряві світилось.
Я спочатку не повірила своїм очам,
Але уві сні з’явилася Свята Марія,
Яка сяяла мов сонце
І очима розмовляє,
Яке диво на Україну чекає
Мені прийшло видіння,
Щось у темряві світилось.
Я спочатку не повірила своїм очам,
Але уві сні з’явилася Свята Марія,
Яка сяяла мов сонце
І очима розмовляє,
Яке диво на Україну чекає
2024.03.29
14:22
One day, someone will
Love you the way you
deserve to be loved
And you won't have to
fight for it.
Your smile, your eyes,
the way you laugh,
Love you the way you
deserve to be loved
And you won't have to
fight for it.
Your smile, your eyes,
the way you laugh,
2024.03.29
14:20
скажіть люди, а що мені буде,
якщо я зроблю хід уперед
скажіть люди, а що мені буде,
якщо я зроблю хід назад.
Так я веду гру світів...
Гра і знову крок та мат!
летять на підлогу шахові фігури.
роблю фігурами хід на угад
якщо я зроблю хід уперед
скажіть люди, а що мені буде,
якщо я зроблю хід назад.
Так я веду гру світів...
Гра і знову крок та мат!
летять на підлогу шахові фігури.
роблю фігурами хід на угад
2024.03.29
14:19
У кожної відьми десь заховано серце.
А хто знайде його — підкорить відьму собі.
Якщо ти і відьма, то я стану володарем зла.
Відьмине щастя – з вітрами злитися,
Свободу – птаха, в себе впустити.
Відьмине щастя – до смерті битися
А хто знайде його — підкорить відьму собі.
Якщо ти і відьма, то я стану володарем зла.
Відьмине щастя – з вітрами злитися,
Свободу – птаха, в себе впустити.
Відьмине щастя – до смерті битися
2024.03.29
14:18
Душа вічна, можливо,
вона приходила на землю один раз.
Душа не вмирає. Залишаючи колишнє місцеперебування,
вони живуть в інших місцях, які знову приймають їх
Без випробувань і бід не минає життя людське
і не буває спасіння душі.
вона приходила на землю один раз.
Душа не вмирає. Залишаючи колишнє місцеперебування,
вони живуть в інших місцях, які знову приймають їх
Без випробувань і бід не минає життя людське
і не буває спасіння душі.
2024.03.29
14:16
Я слухаю та дивлюся на тебе щодня
Я слухаю та дивлюся на тебе щоночі
Ти випромінюєш життя в своїх очах,
В твої очі світяться від щастя.
На тебе бути схожою хочу.
Навчи мене воювати,
Щоб могла захищати я
Та бути героєм своєї країни.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Я слухаю та дивлюся на тебе щоночі
Ти випромінюєш життя в своїх очах,
В твої очі світяться від щастя.
На тебе бути схожою хочу.
Навчи мене воювати,
Щоб могла захищати я
Та бути героєм своєї країни.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
2024.03.28
2024.03.26
2024.03.26
2024.03.20
2024.03.18
2024.03.15
2024.03.14
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Віктор Марач (1955) /
Вірші
/
Окремі вірші зарубіжних поетів
Із Джона Мільтона
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Із Джона Мільтона
ДОСЯГШИ ДВАДЦЯТИТРИРІЧНОГО ВІКУ
Як швидко все ж Час-злодій на крилі
Відносить вдаль мій двадцять третій рік!
Дням пізньої весни втрачаю лік,
А квітів ще й не видно взагалі.
Можливо, і даремні ці жалі,
Що ще з лиця не зник дитячий лик --
В душі дозрів я й до змагання звик
Із тими, в кого мужність на чолі.
І все ж іду я швидко чи повільно,
Й мета моя висока чи низька,
Й важкий чи ні тягар щоденних справ --
Небес і Часу воля вже така:
Йду лиш своїм я шляхом неухильно,
Що його Вчитель для мене обрав.
ДО СОЛОВ'Я
О солов'ю, твій спів в гаю дзвенить
В травневий вечір й нас усіх чарує!
Надію він закоханим дарує --
Весни блаженство, що у нім бринить,
Склепить дню очі осяйні велить
До того, як зозуля провіщує
Любові збитки. Хай же в нім нуртує
І пристрасть, і жага, щоб заглушить
Крикливу пересмішницю у лузі,
Від глузувань чиїх знов затужу.
Ти з року в рік дбав, щоб не був я в тузі,
Й давав розраду, хоч вже й не скажу,
Більш спільником Любові був чи Музи --
Я ж їм обом однаково служу.
ПРО СВОЮ СЛІПОТУ
Як згадую, що світла вже нема
Очам моїм на півшляху земному
Й талант, що Бог мені свій дар у ньому
Явив, нестиму вже в собі дарма,
Хоч прагну ще поривами всіма
Душі Творцю служить, Йому одному, --
На запитання в докорі німому:
"Яка вже праця, як в очах пітьма?" --
Відповіда Терпіння: "Бог не просить
Трудів людських: прихильніш Він сприйма
Смиренних -- Його милість тих знайде,
Хто ярмо ніжне терпеливіш носить;
На Його зов людей спішить юрма,
Але й той служить, хто стоїть і жде."
МІСТЕРУ ЛОРЕНСУ
Мій Лоренсе, вогонь хай розведуть
Тепер, як ниви голі й почорнілі,
Щоб в спомини поринуть, такі милі,
Час коротаючи в розмові тут.
Ждать будем, поки дні негод минуть
Й зефір весняних не верне ідилій,
Торкнувшись пелюсток розквітлих лілій
І роз, які не сіють, не прядуть.
Все є тут, щоб тонкий смак вдовольнить:
Вино і їжа, пісня і танець;
Чуть лютню й голос, що у нім бринить
Тосканський наспів, матимеш нагоду.
І хто собі лиш зрідка насолоду
Таку дозволить може, той -- мудрець.
САЙРІЕКУ СКІННЕРУ
Мій Сайріеку, що твій знатний дід
Ще в давні дні Британії Феміду
Завжди і скрізь брав під свою егіду,
Рятуючи цим від численних бід, --
Зі мною ж нині про законів звід
Забудь, віддавшись радощам обіду;
Залиш спір Архімеду і Евкліду,
Й що від француза й шведа ждать нам слід.
Свій час учись розумно витрачати,
Як обираєш найкоротшу путь,
Щоб розрізнять, де добре і де зле;
Тягар турбот, що будуть обсідати
Щодня нас, вмій хоч іноді забуть,
Як мить веселощів нам Бог пошле.
ЙОМУ Ж ПРО МОЮ СЛІПОТУ
Четвертий рік вже, Сайріеку, друже,
Мій згаслий зір дня світла не сприйма;
Навік заполонила очі тьма,
Й забули вже видіння, зріть не дужі,
Зір, сонця, місяця, дощу і стужі,
І жінки, й чоловіка. Все ж нема
На небо нарікань: мій дух здійма
Надія ввись -- й мені це не байдуже.
Ти запитаєш: де ж беру я сили?
В свідомості, що спроби захистить
Свободу в очах світло загасили:
Я зміг її Європі всій звістить.
Й ця думка хай веде аж до могили --
Й в сліпім не раз надію ще зростить.
Як швидко все ж Час-злодій на крилі
Відносить вдаль мій двадцять третій рік!
Дням пізньої весни втрачаю лік,
А квітів ще й не видно взагалі.
Можливо, і даремні ці жалі,
Що ще з лиця не зник дитячий лик --
В душі дозрів я й до змагання звик
Із тими, в кого мужність на чолі.
І все ж іду я швидко чи повільно,
Й мета моя висока чи низька,
Й важкий чи ні тягар щоденних справ --
Небес і Часу воля вже така:
Йду лиш своїм я шляхом неухильно,
Що його Вчитель для мене обрав.
ДО СОЛОВ'Я
О солов'ю, твій спів в гаю дзвенить
В травневий вечір й нас усіх чарує!
Надію він закоханим дарує --
Весни блаженство, що у нім бринить,
Склепить дню очі осяйні велить
До того, як зозуля провіщує
Любові збитки. Хай же в нім нуртує
І пристрасть, і жага, щоб заглушить
Крикливу пересмішницю у лузі,
Від глузувань чиїх знов затужу.
Ти з року в рік дбав, щоб не був я в тузі,
Й давав розраду, хоч вже й не скажу,
Більш спільником Любові був чи Музи --
Я ж їм обом однаково служу.
ПРО СВОЮ СЛІПОТУ
Як згадую, що світла вже нема
Очам моїм на півшляху земному
Й талант, що Бог мені свій дар у ньому
Явив, нестиму вже в собі дарма,
Хоч прагну ще поривами всіма
Душі Творцю служить, Йому одному, --
На запитання в докорі німому:
"Яка вже праця, як в очах пітьма?" --
Відповіда Терпіння: "Бог не просить
Трудів людських: прихильніш Він сприйма
Смиренних -- Його милість тих знайде,
Хто ярмо ніжне терпеливіш носить;
На Його зов людей спішить юрма,
Але й той служить, хто стоїть і жде."
МІСТЕРУ ЛОРЕНСУ
Мій Лоренсе, вогонь хай розведуть
Тепер, як ниви голі й почорнілі,
Щоб в спомини поринуть, такі милі,
Час коротаючи в розмові тут.
Ждать будем, поки дні негод минуть
Й зефір весняних не верне ідилій,
Торкнувшись пелюсток розквітлих лілій
І роз, які не сіють, не прядуть.
Все є тут, щоб тонкий смак вдовольнить:
Вино і їжа, пісня і танець;
Чуть лютню й голос, що у нім бринить
Тосканський наспів, матимеш нагоду.
І хто собі лиш зрідка насолоду
Таку дозволить може, той -- мудрець.
САЙРІЕКУ СКІННЕРУ
Мій Сайріеку, що твій знатний дід
Ще в давні дні Британії Феміду
Завжди і скрізь брав під свою егіду,
Рятуючи цим від численних бід, --
Зі мною ж нині про законів звід
Забудь, віддавшись радощам обіду;
Залиш спір Архімеду і Евкліду,
Й що від француза й шведа ждать нам слід.
Свій час учись розумно витрачати,
Як обираєш найкоротшу путь,
Щоб розрізнять, де добре і де зле;
Тягар турбот, що будуть обсідати
Щодня нас, вмій хоч іноді забуть,
Як мить веселощів нам Бог пошле.
ЙОМУ Ж ПРО МОЮ СЛІПОТУ
Четвертий рік вже, Сайріеку, друже,
Мій згаслий зір дня світла не сприйма;
Навік заполонила очі тьма,
Й забули вже видіння, зріть не дужі,
Зір, сонця, місяця, дощу і стужі,
І жінки, й чоловіка. Все ж нема
На небо нарікань: мій дух здійма
Надія ввись -- й мені це не байдуже.
Ти запитаєш: де ж беру я сили?
В свідомості, що спроби захистить
Свободу в очах світло загасили:
Я зміг її Європі всій звістить.
Й ця думка хай веде аж до могили --
Й в сліпім не раз надію ще зростить.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію