ВЕСНА

Чи ж є на світі щось гарніш весни!
У лузі трав неспинний буйний ріст;
В гнізді мов неба синь, яєчка -- й дрізд,
Об дерев віття дроблячи, пісні
Шле, ними обмиває слух всі дні.
Вся в білім, звелась груша в повний зріст,
Полощучи в блакиті квіт і лист;
Й краса в ягнят грі -- раді і вони.

Що нам цей шал весь, сік в буянні трав?
Землі це дрож при згадці райських втіх.
Бери ж, поки пересит не настав
Й ще їх, о Боже, не затьмарив гріх!
Невинні душі в травні Ти зібрав --
Й це вибір Твій, хто в муках вмер за всіх.

ЛІХТАР НАДВОРІ

В нічній тьмі часом бачу я ліхтар
І здогадів рій будить він завжди:
Чий, хто несе, йде звідки і куди,
Що в світлі його чахлім стільки чар?
Йдуть мимо люди; зблисне в пітьмі жар
Краси й думок їх -- й згасне, і не жди:
За мить не знайдеш навіть і сліди --
Вже смерть чи відстань той забрали дар.
Смерть або відстань -- й не здолать цих меж,
І марно зір твій нишпорить навкруг:
Як із очей геть, то і з серця теж.
Христос -- і очі, й серце: біль недуг
Втиша, втіша, спасіння в нім знайдеш;
В нім -- всім спокута, твій і мій це друг.

СВІЧА У ДОМІ

Коли вночі йду поаз осель ряди,
То часом свічку бачу у вікні,
Що відблиски снує навстріч мені
У мряці жовтій мли туди-сюди.
За склом тим що за помисли й труди?
Й зринає вдячність в серця глибині:
То Джек чи Джессі, й молиться чи ні --
Слав Бога й шли хвалу йому завжди.
Ввійди ж в свій дім, в душі роздмухай жар
Й у серці свічку запали, й лелій
Той вогник -- ти хазяїн й твій це дар.
Не уподібнюйсь же особі тій,
Що валить її з ніг брехні тягар,
Чи солі, яка втратила смак свій.

* * *

Буджусь -- й не день, а мороку тінь бачу.
Що за години в тьмі ми провели
В цю ніч! О серце, шлях який пройшли!
Й блукать ще скільки серед мли і плачу?
Засвідчую: на ці години трачу
Роки, життя все; шлю благань вали
Йому, хто сам -- Любов; й не досягли --
Й летять нові й нові ще їм в додачу.

Я жовч, я серця біль. Бог мені дав
Гіркий смак -- смаком цим вже сам я став.
Плоть, кості, кров -- з-за них проклять ще більш:
Дух-дріжджі в тіла тісті, щоб скисав, --
Їм бич всім той же, що й собі обрав
Сам я, пітливий кусень. Ні -- ще гірш!