
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.08.15
06:42
Чи не ти казала досі
І тлумачила завжди, –
Хто, чому й за ким голосить,
І не вирветься з біди?
Чи не ти співала тихо,
Користь маючи від знань, –
Що коли не збудиш лихо,
То не матимеш страждань?
І тлумачила завжди, –
Хто, чому й за ким голосить,
І не вирветься з біди?
Чи не ти співала тихо,
Користь маючи від знань, –
Що коли не збудиш лихо,
То не матимеш страждань?
2025.08.14
23:34
Тримаєш жезли у руці –
виконують все фахівці,
по профілю їм виші ці,
бо долі слід в їх вишивці.
14.08.2025р. UA
виконують все фахівці,
по профілю їм виші ці,
бо долі слід в їх вишивці.
14.08.2025р. UA
2025.08.14
22:55
Сховавши ідентичність десь на дно,
Вбачаючи у зраді доброчинство, Пишається змосковщене лайно Своїм холуйським недоукраїнством.
У нетрях зубожілої душі
Усе чуже, холодне і вороже. Позбутися московської іржі Здається, тільки куля допоможе.
Вбачаючи у зраді доброчинство, Пишається змосковщене лайно Своїм холуйським недоукраїнством.
У нетрях зубожілої душі
Усе чуже, холодне і вороже. Позбутися московської іржі Здається, тільки куля допоможе.
2025.08.14
21:45
Ти намагаєшся когось знайти
у натовпі, але все марно.
Натовп - це магма,
це хаотичний потік.
Ти думаєш, що знайомі
прийдуть на цей захід,
але вони десь забарилися,
щезли у випадкових справах.
у натовпі, але все марно.
Натовп - це магма,
це хаотичний потік.
Ти думаєш, що знайомі
прийдуть на цей захід,
але вони десь забарилися,
щезли у випадкових справах.
2025.08.14
20:17
В Московії чимало тих «святих»,
Яким хіба лише до пекла є дорога.
Вони ж не надто переймаються від того,
Бо в москалів завжди усе святе для них,
На кого вкаже нинішній їх «цар».
Нехай тавра уже на ньому ставить ніде,
Для москалів святий такий, однач
Яким хіба лише до пекла є дорога.
Вони ж не надто переймаються від того,
Бо в москалів завжди усе святе для них,
На кого вкаже нинішній їх «цар».
Нехай тавра уже на ньому ставить ніде,
Для москалів святий такий, однач
2025.08.14
15:02
На маленькій ділянці огороду, де не було ніяких рослин, після зливи, що заплескала землю, я угледів нірку. Спершу подумав, що це лисиця мишкувала. Тут неподалік на покинутому обійсті вона давно хазяйнує. Напено бігати з лісу, щоб вполювати крілика чи кур
2025.08.14
15:01
Весною уже сонце повернулось...
До цих ознак, боюсь, ніяк не звикну –
Розтанув сніг, не прибраний із вулиць.
Тож мотлох видно, викинутий з вікон.
Підсніжники заполонили місто.
В спустошеному лісі таловини
Чорніють, зяють траурним намистом...
До цих ознак, боюсь, ніяк не звикну –
Розтанув сніг, не прибраний із вулиць.
Тож мотлох видно, викинутий з вікон.
Підсніжники заполонили місто.
В спустошеному лісі таловини
Чорніють, зяють траурним намистом...
2025.08.14
06:43
Дівицю я жду яка спить у бігуді
Дівицю я жду а за гроші не нуди
Наш автобус ось прибув
Дівицю я жду заводську
Дівицю я жду ну коліна затовсті
Дівицю я жду і за шапку їй шарфи
Змійка зламалась унизу
Дівицю я жду а за гроші не нуди
Наш автобус ось прибув
Дівицю я жду заводську
Дівицю я жду ну коліна затовсті
Дівицю я жду і за шапку їй шарфи
Змійка зламалась унизу
2025.08.14
06:32
Про усе дізнатись хоче
Самостійно змалку хлопчик
І тому вмовляє тата
Научить його читати
Буквара, що в їхню хату
Дід колись уніс для брата.
Батько вчитель нікудишній,
Самостійно змалку хлопчик
І тому вмовляє тата
Научить його читати
Буквара, що в їхню хату
Дід колись уніс для брата.
Батько вчитель нікудишній,
2025.08.13
22:53
Усе було готове до весілля: біла сукня зі шлейфом, який нестимуть діти; законвертовано запрошення гостям, ресторан замовлено...
Затримка була за молодим. Воює в Газі – в цьому гніздовиську терористів, за будь-яку ціну готових нищить юдеїв не тільки в Ізр
2025.08.13
22:02
Блок спалює свої щоденники.
Ми ніколи не дізнаємося
про таємницю "Скіфів"
і "Дванадцяти".
Це те саме, що Гоголь
спалює 2-й том "Мертвих душ".
Блок спалює свої щоденники.
Спалює важливі одкровення,
Ми ніколи не дізнаємося
про таємницю "Скіфів"
і "Дванадцяти".
Це те саме, що Гоголь
спалює 2-й том "Мертвих душ".
Блок спалює свої щоденники.
Спалює важливі одкровення,
2025.08.13
20:49
Моя поезія - сумна,
Бо в мене доля невесела.
Мої пегасові джерела -
Не квіточки та не весна,
А смерть, самотність і війна,
Скорботи вбивчі децибели.
Моя поезія - сумна,
Бо в мене доля невесела.
Мої пегасові джерела -
Не квіточки та не весна,
А смерть, самотність і війна,
Скорботи вбивчі децибели.
Моя поезія - сумна,
2025.08.13
19:00
Серпня шовковий дотик,
Літа дарунок теплий
Пахне посохлим зіллям.
В обрію теракотах
Зрілі пониклі стебла
Вправно насіння сіють:
Степу руда лямівка
Літа дарунок теплий
Пахне посохлим зіллям.
В обрію теракотах
Зрілі пониклі стебла
Вправно насіння сіють:
Степу руда лямівка
2025.08.13
13:43
Адверза* тактика –
є така практика.
Мабуть і нині
щось в Україні.
Пройдено гірше все –
зась коїть більше це,
поруч нам жити –
є така практика.
Мабуть і нині
щось в Україні.
Пройдено гірше все –
зась коїть більше це,
поруч нам жити –
2025.08.13
07:25
День щезає за днем,
Наче зерна в ріллі,
А ми далі живем
На поверхні землі.
Повні мріями вщерть,
Любим радість і сміх, –
І дівається смерть
Із майбутніх доріг.
Наче зерна в ріллі,
А ми далі живем
На поверхні землі.
Повні мріями вщерть,
Любим радість і сміх, –
І дівається смерть
Із майбутніх доріг.
2025.08.13
00:31
Голос розбився об скелі німі,
Тиша гнітюча тримає за горло.
Думи блукають в молочній пітьмі,
Мовчки стіна виростає з безодні.
Сіті незримі сплітають слова
І розчиняються в тінях пониклих.
Десь у глибинах дрімає душа,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Тиша гнітюча тримає за горло.
Думи блукають в молочній пітьмі,
Мовчки стіна виростає з безодні.
Сіті незримі сплітають слова
І розчиняються в тінях пониклих.
Десь у глибинах дрімає душа,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.08.13
2025.08.04
2025.07.17
2025.06.27
2025.06.07
2025.05.27
2025.05.16
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Віктор Марач (1955) /
Вірші
/
Окремі вірші зарубіжних поетів
Із Данте Габріела Россетті
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Із Данте Габріела Россетті
ЛЮБОВНИЙ ПОГЛЯД
Коли тебе більш зором осягну?
При світлі дня, коли твій лик являє
Краси чар і любов лагословляє,
Яку лиш завдяки тобі збагну?
Чи як в пітьмі тебе я пригорну
Й беззвучно серце серцю звідомляє,
Який у нім шал пристрасті палає,
Й тобі у саму душу зазирну?
Моя любове! Якщо ж в самотині
Вже буть без тебе -- й не вернуть ні тіні
Землі, ні сяєва твого весні, --
Які вітри над спохмурнілим садом
Життя з надій зів'ялих листопадом
Від Смерті крил здіймуться навісні!
РАДІСТЬ ПРО ЗАПАС
Казав я: "Не зривай цей перший плід,
Хоч гарний і рум'яний -- ще хай зріє;
Хай дерево дари свої уздріє,
Схиливши над струмком сплетіння віт
Й ждучи дня повноти. Й нам ждати слід
Дня, що теплом останнім вже зігріє,
Щоб плід спожить до того, як змарніє,
І дереву хвалу слать в небозвід."
Я говорю: "Ах, довго ждав, налившись,
Плід -- і вже, впавши, по струмку пливе.
Не ждіть дарів останніх: спокусившись,
Хай кожен плід свій літом ще зірве,
Перш ніж покаже осінь норов свій
Й гай лунко відізветься, мов прибій."
БЕЗПЛІДНА ВЕСНА
Знов колесо пір року повернеться
Й, мов дівчинка, що вітру навздогін
Біжить, -- в них гра така: війне лиш він
Майне й вона; той свище, та сміється --
Мчить так навстріч весна, та не діждеться
Усмішки в відповідь -- я встать з колін
Не можу, бо скорбот зимових тлін
Схилив мене й весні не піддається.
Глянь, крокус -- мов згасань вогонь в снігах
Підсніжників; квіт яблуні, що милий
Так нам, спокус гріх явить у плодах.
Де ж, весно, радість взять, якщо і в лілій
За мить злетить, перетворившись в прах,
З їх золотих сердечок вінчик білий?
* * *
Сонет -- миттєвий пам'ятник чуттів,
Від вічності душі безсмертній миті
Дар пам'ятний; в нім гармонійно злиті
Смирення й велич, німота і спів.
Шукай найкраще в поєднанні слів,
Різьби його, як серцем вже зігріті,
В слоновій кості, мармурі граніті,
Щоб він вночі і вдень сіяв і цвів.
Сонет -- монета: решка -- шал душі,
Зворотний бік -- обмеження й закон;
Життю данина -- борг вернуть спіши,
І викуп за любов -- такий канон;
Й на пристані, що вже в тьми круговерті,
В руці Харона це платня для Смерті.
Коли тебе більш зором осягну?
При світлі дня, коли твій лик являє
Краси чар і любов лагословляє,
Яку лиш завдяки тобі збагну?
Чи як в пітьмі тебе я пригорну
Й беззвучно серце серцю звідомляє,
Який у нім шал пристрасті палає,
Й тобі у саму душу зазирну?
Моя любове! Якщо ж в самотині
Вже буть без тебе -- й не вернуть ні тіні
Землі, ні сяєва твого весні, --
Які вітри над спохмурнілим садом
Життя з надій зів'ялих листопадом
Від Смерті крил здіймуться навісні!
РАДІСТЬ ПРО ЗАПАС
Казав я: "Не зривай цей перший плід,
Хоч гарний і рум'яний -- ще хай зріє;
Хай дерево дари свої уздріє,
Схиливши над струмком сплетіння віт
Й ждучи дня повноти. Й нам ждати слід
Дня, що теплом останнім вже зігріє,
Щоб плід спожить до того, як змарніє,
І дереву хвалу слать в небозвід."
Я говорю: "Ах, довго ждав, налившись,
Плід -- і вже, впавши, по струмку пливе.
Не ждіть дарів останніх: спокусившись,
Хай кожен плід свій літом ще зірве,
Перш ніж покаже осінь норов свій
Й гай лунко відізветься, мов прибій."
БЕЗПЛІДНА ВЕСНА
Знов колесо пір року повернеться
Й, мов дівчинка, що вітру навздогін
Біжить, -- в них гра така: війне лиш він
Майне й вона; той свище, та сміється --
Мчить так навстріч весна, та не діждеться
Усмішки в відповідь -- я встать з колін
Не можу, бо скорбот зимових тлін
Схилив мене й весні не піддається.
Глянь, крокус -- мов згасань вогонь в снігах
Підсніжників; квіт яблуні, що милий
Так нам, спокус гріх явить у плодах.
Де ж, весно, радість взять, якщо і в лілій
За мить злетить, перетворившись в прах,
З їх золотих сердечок вінчик білий?
* * *
Сонет -- миттєвий пам'ятник чуттів,
Від вічності душі безсмертній миті
Дар пам'ятний; в нім гармонійно злиті
Смирення й велич, німота і спів.
Шукай найкраще в поєднанні слів,
Різьби його, як серцем вже зігріті,
В слоновій кості, мармурі граніті,
Щоб він вночі і вдень сіяв і цвів.
Сонет -- монета: решка -- шал душі,
Зворотний бік -- обмеження й закон;
Життю данина -- борг вернуть спіши,
І викуп за любов -- такий канон;
Й на пристані, що вже в тьми круговерті,
В руці Харона це платня для Смерті.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію