
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.06.20
07:48
Вигулюючи песика на лузі,
Побачилась картинка отака:
Стоїть рогата із великим пузом
І вим’я так набралось молока,
Що я дійки відтягую руками,
Дійничку наповняючи ущерть,
Як тричі за добу робила мама,
Допоки я маленький був іще.
Побачилась картинка отака:
Стоїть рогата із великим пузом
І вим’я так набралось молока,
Що я дійки відтягую руками,
Дійничку наповняючи ущерть,
Як тричі за добу робила мама,
Допоки я маленький був іще.
2025.06.19
21:35
Снігова маса розтає,
як магма часу.
Усе робиться хиским,
непевним у пухкому снігу.
Снігова маса проникає
у черевики, як сутності,
які ми не помічали,
як невидимі смисли,
як магма часу.
Усе робиться хиским,
непевним у пухкому снігу.
Снігова маса проникає
у черевики, як сутності,
які ми не помічали,
як невидимі смисли,
2025.06.19
20:51
На вулиці спекотно, навіть парко,
Здавалось, сонце ладне спопелить.
Дідусь з онуком прогулялись парком,
На лавці сіли трохи відпочить.
Дерева прохолоду їм давали.
Пташки співали радісні пісні.
Отож, вони сиділи, спочивали.
Кущі позаду виросли тісні
Здавалось, сонце ладне спопелить.
Дідусь з онуком прогулялись парком,
На лавці сіли трохи відпочить.
Дерева прохолоду їм давали.
Пташки співали радісні пісні.
Отож, вони сиділи, спочивали.
Кущі позаду виросли тісні
2025.06.19
12:21
Літо видихає спеку,
і не тільки сонце розпеклось,
нечестивці пруть ракети,
скручена у мізках, мабуть, трость.
В них давно згоріла совість.
КАБи і шахеди дістають.
Падають безсилі сови,
в попелищі гине мирний люд.
і не тільки сонце розпеклось,
нечестивці пруть ракети,
скручена у мізках, мабуть, трость.
В них давно згоріла совість.
КАБи і шахеди дістають.
Падають безсилі сови,
в попелищі гине мирний люд.
2025.06.19
09:59
Голосистою напрочуд
Зрана горлиця та є,
Що в гайку щодня туркоче
Й довше спати не дає.
А батьки казали сину:
Їдь скоріше у село
І там гарно відпочиниш,
Нашим бідам всім на зло.
Зрана горлиця та є,
Що в гайку щодня туркоче
Й довше спати не дає.
А батьки казали сину:
Їдь скоріше у село
І там гарно відпочиниш,
Нашим бідам всім на зло.
2025.06.18
22:44
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 7 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.
Рожеві метел
Рожеві метел
2025.06.18
21:33
Уламки любові, уламки світів,
Які народились, щоб швидко померти.
Ти космос зруйнуєш без меж і мостів,
Де вже не існує народжень і смерті.
Уламки любові ніяк не збереш,
Вони розлетілися в простір печальний.
У дикому реготі буйних пожеж
Які народились, щоб швидко померти.
Ти космос зруйнуєш без меж і мостів,
Де вже не існує народжень і смерті.
Уламки любові ніяк не збереш,
Вони розлетілися в простір печальний.
У дикому реготі буйних пожеж
2025.06.18
19:14
Слухаючи брехливу московську пропаганду, неодноразово ловиш себе на тому, що десь уже читав про це: що зроду-віку не було ніякої тобі України, що мова українська – це діалект російської... Та ще чимало чого можна почути з екранів телевізора чи надибати
2025.06.18
14:52
У цьому архіві знаходиться коментарі співробітників sub-порталу "Пиріжкарня Асорті", які були видалені одним з активних користувачів поетичного порталу "Поетичні майстерні" разом з його римованими текстами.
Коментарі свого часу сподобались, як сві
2025.06.18
05:43
Зозуляста наша квочка
Цілоденно радо квокче
Біля виводка курчат.
Доглядає за малими, –
Чи усі перед очима
В неї жалісно пищать?
Будь-коли, немов матусю,
Квочку бачимо у русі
Цілоденно радо квокче
Біля виводка курчат.
Доглядає за малими, –
Чи усі перед очима
В неї жалісно пищать?
Будь-коли, немов матусю,
Квочку бачимо у русі
2025.06.17
22:00
Скривлений геть лагідний Клек
Їстиме скромний пай
Ліжко чекає барви згасають
У вже не вогких очах
Оголена муза що все куштує
Табаку на кущі
Кепа визує натопче люльку
Їстиме скромний пай
Ліжко чекає барви згасають
У вже не вогких очах
Оголена муза що все куштує
Табаку на кущі
Кепа визує натопче люльку
2025.06.17
21:33
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 6 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.
Золотавий ла
Золотавий ла
2025.06.17
21:28
Порожня сцена і порожній зал,
Порожній простір, пристрастей вокзал.
Ряди порожні, як полеглі роти,
Стоять в чеканні неземної ролі.
Усе вже сказано, проспівані пісні,
Немов заховані під снігом сни.
Порожній простір, пристрастей вокзал.
Ряди порожні, як полеглі роти,
Стоять в чеканні неземної ролі.
Усе вже сказано, проспівані пісні,
Немов заховані під снігом сни.
2025.06.17
05:03
Посередині болота
Роззявляє бегемотик
Лиш тому так часто рота,
Що нечувана духота
Спонукає до дрімоти
Будь-якого бегемота.
17.06.25
Роззявляє бегемотик
Лиш тому так часто рота,
Що нечувана духота
Спонукає до дрімоти
Будь-якого бегемота.
17.06.25
2025.06.16
23:18
Ти знаєш, я скучив за нами,
За вайбом розмов ні про що,
За зорями та небесами
І першим (ще сніжним) Різдвом.
Там юність бриніла у венах,
І світ був безмежний, мов сон,
Де кожне бажання напевне
За вайбом розмов ні про що,
За зорями та небесами
І першим (ще сніжним) Різдвом.
Там юність бриніла у венах,
І світ був безмежний, мов сон,
Де кожне бажання напевне
2025.06.16
22:22
В щасливу пору
з батьками ми.
Вони і поруч
і в нас вони.
Давно нема їх –
пролинув час –
та рідний подих
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...з батьками ми.
Вони і поруч
і в нас вони.
Давно нема їх –
пролинув час –
та рідний подих
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.06.07
2025.05.27
2025.05.16
2025.05.15
2025.05.04
2025.04.30
2025.04.25
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Віктор Марач (1955) /
Вірші
/
Окремі вірші зарубіжних поетів
Із Данте Габріела Россетті
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Із Данте Габріела Россетті
ЛЮБОВНИЙ ПОГЛЯД
Коли тебе більш зором осягну?
При світлі дня, коли твій лик являє
Краси чар і любов лагословляє,
Яку лиш завдяки тобі збагну?
Чи як в пітьмі тебе я пригорну
Й беззвучно серце серцю звідомляє,
Який у нім шал пристрасті палає,
Й тобі у саму душу зазирну?
Моя любове! Якщо ж в самотині
Вже буть без тебе -- й не вернуть ні тіні
Землі, ні сяєва твого весні, --
Які вітри над спохмурнілим садом
Життя з надій зів'ялих листопадом
Від Смерті крил здіймуться навісні!
РАДІСТЬ ПРО ЗАПАС
Казав я: "Не зривай цей перший плід,
Хоч гарний і рум'яний -- ще хай зріє;
Хай дерево дари свої уздріє,
Схиливши над струмком сплетіння віт
Й ждучи дня повноти. Й нам ждати слід
Дня, що теплом останнім вже зігріє,
Щоб плід спожить до того, як змарніє,
І дереву хвалу слать в небозвід."
Я говорю: "Ах, довго ждав, налившись,
Плід -- і вже, впавши, по струмку пливе.
Не ждіть дарів останніх: спокусившись,
Хай кожен плід свій літом ще зірве,
Перш ніж покаже осінь норов свій
Й гай лунко відізветься, мов прибій."
БЕЗПЛІДНА ВЕСНА
Знов колесо пір року повернеться
Й, мов дівчинка, що вітру навздогін
Біжить, -- в них гра така: війне лиш він
Майне й вона; той свище, та сміється --
Мчить так навстріч весна, та не діждеться
Усмішки в відповідь -- я встать з колін
Не можу, бо скорбот зимових тлін
Схилив мене й весні не піддається.
Глянь, крокус -- мов згасань вогонь в снігах
Підсніжників; квіт яблуні, що милий
Так нам, спокус гріх явить у плодах.
Де ж, весно, радість взять, якщо і в лілій
За мить злетить, перетворившись в прах,
З їх золотих сердечок вінчик білий?
* * *
Сонет -- миттєвий пам'ятник чуттів,
Від вічності душі безсмертній миті
Дар пам'ятний; в нім гармонійно злиті
Смирення й велич, німота і спів.
Шукай найкраще в поєднанні слів,
Різьби його, як серцем вже зігріті,
В слоновій кості, мармурі граніті,
Щоб він вночі і вдень сіяв і цвів.
Сонет -- монета: решка -- шал душі,
Зворотний бік -- обмеження й закон;
Життю данина -- борг вернуть спіши,
І викуп за любов -- такий канон;
Й на пристані, що вже в тьми круговерті,
В руці Харона це платня для Смерті.
Коли тебе більш зором осягну?
При світлі дня, коли твій лик являє
Краси чар і любов лагословляє,
Яку лиш завдяки тобі збагну?
Чи як в пітьмі тебе я пригорну
Й беззвучно серце серцю звідомляє,
Який у нім шал пристрасті палає,
Й тобі у саму душу зазирну?
Моя любове! Якщо ж в самотині
Вже буть без тебе -- й не вернуть ні тіні
Землі, ні сяєва твого весні, --
Які вітри над спохмурнілим садом
Життя з надій зів'ялих листопадом
Від Смерті крил здіймуться навісні!
РАДІСТЬ ПРО ЗАПАС
Казав я: "Не зривай цей перший плід,
Хоч гарний і рум'яний -- ще хай зріє;
Хай дерево дари свої уздріє,
Схиливши над струмком сплетіння віт
Й ждучи дня повноти. Й нам ждати слід
Дня, що теплом останнім вже зігріє,
Щоб плід спожить до того, як змарніє,
І дереву хвалу слать в небозвід."
Я говорю: "Ах, довго ждав, налившись,
Плід -- і вже, впавши, по струмку пливе.
Не ждіть дарів останніх: спокусившись,
Хай кожен плід свій літом ще зірве,
Перш ніж покаже осінь норов свій
Й гай лунко відізветься, мов прибій."
БЕЗПЛІДНА ВЕСНА
Знов колесо пір року повернеться
Й, мов дівчинка, що вітру навздогін
Біжить, -- в них гра така: війне лиш він
Майне й вона; той свище, та сміється --
Мчить так навстріч весна, та не діждеться
Усмішки в відповідь -- я встать з колін
Не можу, бо скорбот зимових тлін
Схилив мене й весні не піддається.
Глянь, крокус -- мов згасань вогонь в снігах
Підсніжників; квіт яблуні, що милий
Так нам, спокус гріх явить у плодах.
Де ж, весно, радість взять, якщо і в лілій
За мить злетить, перетворившись в прах,
З їх золотих сердечок вінчик білий?
* * *
Сонет -- миттєвий пам'ятник чуттів,
Від вічності душі безсмертній миті
Дар пам'ятний; в нім гармонійно злиті
Смирення й велич, німота і спів.
Шукай найкраще в поєднанні слів,
Різьби його, як серцем вже зігріті,
В слоновій кості, мармурі граніті,
Щоб він вночі і вдень сіяв і цвів.
Сонет -- монета: решка -- шал душі,
Зворотний бік -- обмеження й закон;
Життю данина -- борг вернуть спіши,
І викуп за любов -- такий канон;
Й на пристані, що вже в тьми круговерті,
В руці Харона це платня для Смерті.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію