Рік назад наше життя змінилося. Ми прокинулися в іншій реальності, де вже не було місця офісній рутині чи планам на відпустку. Когось розбудили вибухи, когось сирени чи телефонні дзвінки родичів та друзів. "Як далі?.. Що робити?" - лише ці питання звучали в думках мільйонів українців. Хтось заціпенів від страху, дехто в паніці покинув все і втік кудись і лише небагатьом вдалося втримати стійкість духу, мобілізувати весь свій фізичний та ментальний потенціал заради перемоги над нечистю. Зараз мирні жителі звикли до сигналів повітряної тривоги, перебоїв з електропостачанням і врешті до нової реальності. Неможливо звикнути лиш до того, як кожного дня нас покидають сотні і тисячі прекрасних, достойних людей - захисників України, як гинуть невинні діти. Досі в голові не вкладається, що таке може бути в 21 столітті у цивілізованому світі...
Так, цей день розділив наше життя на "до" і "після". День, коли почалася...