ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Марія Дем'янюк
2025.10.20 11:48
У водограї бавились веселки:
Зелені, жовті, сині кольори,
І фіолетово всміхались, і рожево,
Фонтан сміявся, прагнув догори,
Дістати неба, хоча б на секунду,
Торкнутись хмари, обійняти сонце,
Фонтан стрибав, а сонценята в хвильках
Ясніли наче сяєво

Сергій СергійКо
2025.10.20 11:20
Не бачив ще, ні Риму я, ні Лондона,
Варшави навіть, хоч І поруч – он вона!
Та головне – не бачив я Чугуєва!
Відвідати повинен я чому його?
Бо Репін народився тут, Ілля
– Художник видатний, чиє ім'я,
Чиї натхненні, пристрасні картини –
Чугуєва окр

С М
2025.10.20 09:31
Хто ізлякав тебе? Родилась на що, бейбі?
Обійма подвійні, чари твої, кохана
Родилась ти нащо, хіба не для гри?
Чи у екстазі, або у красі собі

Що в думках ~
Відпускай
Добре є, бейбі

Микола Дудар
2025.10.20 09:01
Передбачив я і зупинивсь…
І приліг хутесенько за ширму.
Безумовно, виділось колись
Вже встрічав покладисту і смирну…
…уяви себе ти Королем,
Годен, то одінься в Падишаха!?
…видно переплутав хтось Едем.
Шахмати це все таки не шахи…

Віктор Кучерук
2025.10.20 06:29
Родить спогади печальні
Біль гірких утрат, -
Додається поминальних
Заходів і дат.
В боротьбі за виживання
Гинемо щодня, -
Голосіння і прощання
Звідуєм сповна.

М Менянин
2025.10.20 01:28
Відчує кожен весь цей жах:
орел, як лев – одвічний птах,
крилом де маше – там війна,
нещастя наше, в нас вона.

Це та війна, це та війна,
де з двох голів лише одна,
лиш та, де вдача леВова,

Тетяна Левицька
2025.10.20 01:14
Вона поїхала у сутінки далекі, 
У невідомість, пристрасність і страх, 
У гай, де не злітають вже лелеки
І почуття засохли на вітрах. 

Вона поїхала в кохання, як у морок, 
В жагу, немов невигасла пітьма. 
Невдовзі їй виповнюється сорок, 

Павло Сікорський
2025.10.19 22:50
Слова твої, мов кулі - лента за лентою;
Склеюю серце своє ізолентою.

Борис Костиря
2025.10.19 22:25
Вона поїхала у сутінки далекі,
У невідомість, пристрасність і страх,
У гай, де не злітають вже лелеки
І почуття засохли на вітрах.

Вона поїхала в кохання, як у морок,
В жагу, немов невигасла пітьма.
Невдовзі їй виповнюється сорок,

Іван Потьомкін
2025.10.19 22:01
Ішов чумак ще бідніший,
Аніж перше з дому вийшов,-
Ані соли, ні тарані,
Одні тільки штани рвані,
Тільки латана свитина
Та порожняя торбина.
“Де твої, чумаче, воли?
Чом вертаєшся ти голий?

Ірина Білінська
2025.10.19 20:45
Женуть вітри рябі отари хмар
в безкрає поле зоряного неба,
де музикує змучений Ремарк,
Адамові Творець рахує ребра…

Сади стрічають пахощами груш,
і яблуням лоскоче сонце скроні -
це Осені портрети пише Труш,

Віктор Насипаний
2025.10.19 18:44
Я думаю про тебе дні та ночі,
Почути хочу голос твій, будь ласка.
І погляд жду і , наче зорі, очі.
Бо ти для мене, ніби добра казка.

Приспів:
Я пам’ятаю очі, твої очі.
Тебе зустріти, мила, знову хочу.

Микола Дудар
2025.10.19 16:33
Нічого такого. Кащель, не більш…
Зідки узявся? Бог його знає
Жовтню присвята худощавий цей вірш
Наче ж не лає?
Ти вже проснувся… частково проснувсь
Дякуєш Богу, біжиш за кермо
І знову не їдеш… сумуєш чомусь
Буває. Клеймо…

Євген Федчук
2025.10.19 15:21
Як створив Господь Адама, то пустив до раю
І він там у тому раї і турбот не знає.
Є що їсти, є що пити, де лягти, поспати.
Та вже скоро Адам в раї почав сумувати.
Ніщо йому не цікаво, все набридло досі.
- Дай мені якесь заняття?! – у Господа просить.

Світлана Пирогова
2025.10.19 14:53
Димчастий дощ зливається із жовтнем:
То дріботить, то плаче водоспадом.
Не просушив ніхто сльозину жодну,
І омиває кожна - листя саду.

Осінній холод і мокрінь журлива
Закрастися у душу підло прагнуть,
А сад почув мелодію тужливу,

Володимир Мацуцький
2025.10.19 13:54
Тліє третя світова
і не тільки тліє.
Запалає і Москва,
світ зігріє.
Кочегарять два чорти:
Дональд Трамп і Путін.
Від чортячої чети
всі країни скуті.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Ірина Єфремова
2025.09.04

Одександр Яшан
2025.08.19

Ольга Незламна
2025.04.30

Пекун Олексій
2025.04.24

Софія Пасічник
2025.03.18

Эвилвен Писатель
2025.03.09

Вікторія Гавриленко
2025.02.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Татьяна Квашенко (1972) / Проза

 Чалый
Они неслись по вечерней сумрачной автостраде под звуки джаза из колонок и шуршание дождя снаружи. Капли стекали по лобовому стеклу, разлетались искрами от суетящихся «дворников», попадая в полосу фонарного света на трассе. День подходил к концу, и им хотелось поскорее добраться до теплого камелька на даче у Гриши. А завтра с утра на рыбалку! – так давно они планировали этот общий выходной-мальчишник за городом.

Рассекая лужи, машина углублялась в сосновый лес, начинавшийся на подъезде к дачному поселку. И вдруг что-то светлое метнулось на дорогу с обочины. Гриша ударил по тормозам, но мокрый асфальт делал его железного коня непослушным. Друзья услышали глухой звук от удара и тихий визг. Выскочив из машины, они увидели на дороге собаку. Вокруг нее медленно росло темное пятно крови. Но собака была жива. Она смотрела на них, и в глазах отражались блики от фар, так что казалось, что она плачет.
Собака была помесью кавказской овчарки, но меньше и явно бездомная. Возможно, завезенная на дачи и брошенная там кем-то. Светлое ее туловище выделялось на фоне более темной морды и лап, так что в мозгу у Гриши вспыхнуло это слово «Чалый».
«Прям как мой конь», – подумал он о своей машине, молочного цвета с темным бампером и колесами, и светлым дорогим салоном.

– Гриш, надо бы забрать ее, – услышал он голос друга. – Она ж тут помрет на дороге.

Ну уж нет! Куда это окровавленное несчастье да на его белые сиденья! Гриша резко развернулся, сел за руль и хлопнув с досадой дверцей, сорвался с места. Проехав несколько метров, посмотрел в зеркало. Собака молча провожала их взглядом. И снова удар по тормозам, резкий разворот… Гриша снял с себя куртку и попытался обернуть ею собаку. Но она зарычала и схватила Гришу за руку.

– Ах ты, недотрога! – Гриша со своей ношей направился к машине, посадив друга за руль. Это оказался пес, молодой и диковатый. Везти его было сущее наказание, но они доехали с грехом пополам до ближайшей ветлечебницы, где оказался каким-то чудом дежурный врач.

– Боже мой, кто это там у вас? – женщина подошла к окровавленному свертку, выложенному Гришей на стол.

– Это Чалый… – услышал он свой осипший вдруг голос и не узнал его.

Прошло полгода. Машина неслась по знакомому участку сквозь лес. Друзья торопились в свое загородное убежище на долгожданные выходные. А на заднем сиденье, положив лапы на переднее, Грише в затылок дышал Чалый –без него теперь и рыбалка не рыбалка, и выходной не в радость. «Спасибо!» – говорил водителю собачий взгляд в зеркале. «И тебе спасибо, друг!» – подмигнул Гриша, улыбаясь в ответ.



Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2023-02-26 09:34:29
Переглядів сторінки твору 234
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.752
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2025.10.16 20:34
Автор у цю хвилину відсутній