ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ольга Олеандра
2025.12.15 11:12
Кришталики снігу вкривають подвір’я.
Коштовні, численні – лежать і блищать.
Зима білобока розпушеним пір’ям
притрушує сльоту буденних понять.

Легкий морозець доторкається носа.
Рум’янить пестливо закруглини щік.
Вигулює себе зима білокоса,

Артур Курдіновський
2025.12.15 08:16
Ви можете писати папірці,
Тягнути у безсовісні угоди -
Та тільки знайте: гнів мого народу
Не спинять вже ніякі стрибунці.

Вам затишно? Не бачили ви тих
В Ізюмі вбитих, страчених у Бучі?
Запам'ятайте: помста неминуча

Микола Дудар
2025.12.15 07:40
Попри снігу і дощу,
Попри слюнь і всячини —
Я не згоден, не прощу,
Краще б розтлумачили…
Попередження своє,
Попри зауваженням,
Настрій кожен з них псує
В мінус зоощадженням…

Віктор Кучерук
2025.12.15 06:33
Дочекалися і ми
Явних проявів зими -
Прошуміла завірюха,
Вкривши землю білим пухом,
А опісля на мороз
Несподівано взялось,
Ще й канікули тривалі
На догоду нам настали...

Тетяна Левицька
2025.12.15 00:20
Чого хоче жінка, того хоче Бог,
а ти про що мрієш, панянко?
Усе в тебе є: на полиці — Ван Гог,
у серці палаючім — Данко.
В піалі фаянсовій щедрі дари:
червона смородина, сливи.
Корицею пахнуть твої вечори,
терпкими кислицями зливи.

Борис Костиря
2025.12.14 22:21
Зима невідчутна і геть невловима.
Непрошений сніг скиглить, проситься в рими.

Куди ж закотилась її булава?
Напевно, порожня зими голова.

Ми втратили зиму, як грізний двобій
Переднього краю ідей і вогнів.

Іван Потьомкін
2025.12.14 18:39
Той ряд бабусь,
Що квіти продають на Байковім, –
Здається вічний.
Їх або смерть обходить стороною,
Або ж вони…
Bже встигли побувати на тім світі.
Порозумілися з Хароном
І вдосвіта вертаються до нас.

Артур Сіренко
2025.12.14 17:36
Цвіркун очерету співає сонети зірок,
А море зелене озерне
підспівує шелестом:
Тихо падають краплі, пугач Улісс
Чекає рибалку, в якого кишені
Повні каштанів, які назбирав
У світлі жовтого ліхтаря Місяця
На вулиці нео

Ярослав Чорногуз
2025.12.14 15:10
По піску у Сахарі ідуть,
Угоряють від спеки пінгвіни,
Перевернута метеосуть -
Модернового хеллоуіну.

Все у світі тепер навпаки --
Вже снігами мандрують верблюди...
Сніг скупий, ніби зниклі рядки,

Євген Федчук
2025.12.14 11:48
Туман висів, як молоко густий.
В такому дуже легко заблукати.
І будеш вихід цілий день шукати,
І колами ходити в пастці тій.
Коли він свою гаву упіймав
І не помітив. Мов мара вхопила
В свої обійми. Коли відпустила,
Товаришів уже і слід пропав.

Світлана Пирогова
2025.12.14 10:33
Якби усі людей любили,
То, звісно, в думці не було б війни.
Але в сучасників гора вини,
Яка і породила бійню.

Зупинить хто це божевілля,
Що вміщує в собі ненависть,зло.
Горить у полум'ї людина й тло,

Тетяна Левицька
2025.12.14 10:29
Красою приваблював завше,
літав за туманами в брід.
Тонув комашнею у чаші —
п'янким і бентежним був світ.
Із кокона гусені вийшов
метелик у ясну блакить.
Віночком заврунилась вишня —
сніжисто на сонці ярить.

Віктор Кучерук
2025.12.14 09:23
Перед мною уранці
Натюрморти малі -
Чай видніється в склянці
Та папір на столі.
А ще фрукти і квіти
Кличуть часто в політ
Мрії з настрою звиті,
Думам різним услід.

С М
2025.12.14 06:11
Стіна що із пророцтвами
По швах потріскує
На інструменті смерті ще
Яскраві сонця вилиски
Ще навпіл роздираєшся
І снами і кошмарами
О хто вінка поклав би там
Де тиша крик затьмарить?

Мар'ян Кіхно
2025.12.14 04:43
Мені приємно у твоєму товаристві.
Я навіть не навиджу тебе.
Можливо, зазнайомимося близько й
колись-то збіг обставин приведе

нам кілька років пережити разом.
Тобі подібну я подеколи шукав
і ти не проти. Звісно, не відразу.

Мар'ян Кіхно
2025.12.14 02:46
Повстань!
Страшний бо Суд іде,
почеплений, як материнська плата,
немов дощу тяжка мені заплата,
та батьківський нечуваний
хардрайв.

Прівіт, мала.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Павло Інкаєв
2025.11.29

Ірина Єфремова
2025.09.04

Одександр Яшан
2025.08.19

Федір Паламар
2025.05.15

Ольга Незламна
2025.04.30

Пекун Олексій
2025.04.24

Софія Пасічник
2025.03.18






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Татьяна Квашенко (1972) / Проза

 Чалый
Они неслись по вечерней сумрачной автостраде под звуки джаза из колонок и шуршание дождя снаружи. Капли стекали по лобовому стеклу, разлетались искрами от суетящихся «дворников», попадая в полосу фонарного света на трассе. День подходил к концу, и им хотелось поскорее добраться до теплого камелька на даче у Гриши. А завтра с утра на рыбалку! – так давно они планировали этот общий выходной-мальчишник за городом.

Рассекая лужи, машина углублялась в сосновый лес, начинавшийся на подъезде к дачному поселку. И вдруг что-то светлое метнулось на дорогу с обочины. Гриша ударил по тормозам, но мокрый асфальт делал его железного коня непослушным. Друзья услышали глухой звук от удара и тихий визг. Выскочив из машины, они увидели на дороге собаку. Вокруг нее медленно росло темное пятно крови. Но собака была жива. Она смотрела на них, и в глазах отражались блики от фар, так что казалось, что она плачет.
Собака была помесью кавказской овчарки, но меньше и явно бездомная. Возможно, завезенная на дачи и брошенная там кем-то. Светлое ее туловище выделялось на фоне более темной морды и лап, так что в мозгу у Гриши вспыхнуло это слово «Чалый».
«Прям как мой конь», – подумал он о своей машине, молочного цвета с темным бампером и колесами, и светлым дорогим салоном.

– Гриш, надо бы забрать ее, – услышал он голос друга. – Она ж тут помрет на дороге.

Ну уж нет! Куда это окровавленное несчастье да на его белые сиденья! Гриша резко развернулся, сел за руль и хлопнув с досадой дверцей, сорвался с места. Проехав несколько метров, посмотрел в зеркало. Собака молча провожала их взглядом. И снова удар по тормозам, резкий разворот… Гриша снял с себя куртку и попытался обернуть ею собаку. Но она зарычала и схватила Гришу за руку.

– Ах ты, недотрога! – Гриша со своей ношей направился к машине, посадив друга за руль. Это оказался пес, молодой и диковатый. Везти его было сущее наказание, но они доехали с грехом пополам до ближайшей ветлечебницы, где оказался каким-то чудом дежурный врач.

– Боже мой, кто это там у вас? – женщина подошла к окровавленному свертку, выложенному Гришей на стол.

– Это Чалый… – услышал он свой осипший вдруг голос и не узнал его.

Прошло полгода. Машина неслась по знакомому участку сквозь лес. Друзья торопились в свое загородное убежище на долгожданные выходные. А на заднем сиденье, положив лапы на переднее, Грише в затылок дышал Чалый –без него теперь и рыбалка не рыбалка, и выходной не в радость. «Спасибо!» – говорил водителю собачий взгляд в зеркале. «И тебе спасибо, друг!» – подмигнул Гриша, улыбаясь в ответ.



Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2023-02-26 09:34:29
Переглядів сторінки твору 247
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.752
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2025.10.31 10:02
Автор у цю хвилину відсутній