Чи бідним був, чи паном уродився,
Чи правив ти, або до ніг чиїхсь стелився,
Колись піде душа у круговерть.
Кінець для всіх один — це смерть

Вона зрівняє все й усіх
І під її залізний сміх,
У вічність рівними рядами,
Перед самії райські брами

Ступатимуть, як божевільні,
Забувши те, як були вільні,
Як прокажені будуть йти
І ланцюги свої тягти

Мільйони душ, неначе різних,
Таких могутніх, владних, грізних.
Тепер вони в колонну встали
І перед суд останній стали

Однакові всі, як один.
Забули тисячі годин,
Які в житті вони прожили
І скільки вклали у це сили.

Тож не важливо ким ти був,
Якої слави ти набув,
Чи добрий був, а може злий,
Чудово бачив, або був сліпий,

Колись усе це завершиться,
Колись життя твоє скінчиться.
Тоді прийде стара з косою
І забере тебе з собою.