ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Курдіновський
2024.05.29 00:44
Прагматики романтика ховали.
У тьмяній тиші мовчазного залу
Стояла грубо зроблена труна.
В труні лежало тіло чоловіка,
В якого не було, принаймні, віку...
Зима і літо, осінь і весна -

Однакового сірого відтінку.

Ілахім Поет
2024.05.29 00:01
Коли про нас напишуть книжку,
Нехай це буде пан Ремарк.
Та чи покаже він, як нишком
Встромляли в спини жаннам д'Арк
Ножі весільні генерали
Чи поховальні тамади?
Як землю бомбами орали,
Щоб жати урожай біди

Володимир Каразуб
2024.05.28 18:32
Це для тебе усе зрозуміло і тхне банальністю,

Та для неї — світ заходиться радістю...

Ти збиваєш рядки мов у термометрі ртутні градуси
Спускаючи до тридцяти п’яти...

Це тобі набридли поети та романтизм...

Шон Маклех
2024.05.28 17:18
Якийсь старий у подертій свиті
З бородою, що обшарпана колючками
На березі ріки каламутної мілкої,
Яку навіть чорні козенята
(Насіння рогатого)
Долають необачно вбрід,
Питав, чи споглядаємо ми очерет,
Що гойдає нестримний вітер.

Олександр Сушко
2024.05.28 14:53
Вагітні музи плодяться щодня,
Плету вервечки слів, неначе віник.
Бісексуал-Пегасик не куня,
У стайні нудно - лізе у корівник.

У нього незвичайні масть і стать,
Давно пора на ковбасу чи в Лету.
Але із ним літати - благодать!

Тетяна Левицька
2024.05.28 12:13
Віч-н-віч з минулим у батьківській хаті
лишатися лячно посеред жалів.
Заклякнули стрілками на циферблаті
секунди й години минулих часів.

Щем кігтями шкрябає згоєні рани,
мов привид туманний повзе по стіні.
На ніжні зап'ястки залізні кайдани

Юрій Гундарєв
2024.05.28 11:47
червня відбудеться 190-й показ легендарної вистави «Швейк»
за участю зірок Національного театру ім. Івана Франка Богдана Бенюка та Анатолія Хостікоєва.
Двадцять років аншлагів!


Театр Франка. Ми - на балконі.
На сцені - Бенюк і Хостікоєв.
У залі

Іван Потьомкін
2024.05.28 10:28
І за околиці люблю Єрусалим.
Найпаче за Ейн-Керем .
Ось ще до третіх півнів, як усі набожні юдеї,
Неспішно він простує в синагогу.
Таліт його такий просторий, що покрива
Довколишні церкви і мало не сяга вершечка гір.
Таліт цей зіткано із сонця та д

Микола Соболь
2024.05.28 10:02
Коли стогне Дніпро за Шевченковим словом, зневіра
заповзає вужем у найглибші куточки душі
і тоді я мечем убиваю підступного звіра
та спиняю коня, що весь змилений мчить до межі.
Горизонти хиткі вони ближчають з видихом кожним
і яснішим стає журавлине

Світлана Пирогова
2024.05.28 08:47
Ірисів полум'я вже загорілось,
Ніби Ірида спустилась з небес.
Райдужні в неї божественні крила,
А для землі - подарунок чудес.

Грація, магія, тайна травнева -
Все в оксамитових рисах квіток.
Гама відтінків, мов хвіст павичевий,

Віктор Кучерук
2024.05.28 05:15
Краса приваблює помалу,
Хоча такою вічно є, –
За світлі сни світліша далеч
Сріблом і злотом виграє.
Прозріння сповнює до краю,
Від сну пробуджуючи, зір
І по новому відкриває
Все те, що бачив до цих пір.

Ілахім Поет
2024.05.28 00:28
Так буває, що серце бодай у сміливця
Може раптом дізнатися, що таке жах.
Не фатально, можливо, але помилився.
І все вийшло не так, як хотіла душа…

Вислизає із рук майже втілена мрія.
Взагалі-то стосунки – неначе зірки,
Що привабливо світять, та з

Артур Курдіновський
2024.05.28 00:14
Мене немає в списках сьогодення.
Мої слова - розпливчасте відлуння
Минулих днів. Занедбані бажання
Перетікли у скривджений талан.
Пишу нікому не потрібну книгу,
Де кожне слово - відголосок туги.
Від'ємне все: натхнення і наснага.
Майбутнє - наче п

Ісая Мирянин
2024.05.27 23:44
   Коли п. Гундарєв запропонував мені написати таке есе, то перше, що мені спало на думку, це те, що тема трюїстична, збита, сама собою зрозуміла. Але я швидко згадав сьогоденну соціально-політичну ситуацію й змінив своє ставлення. Отже мені, як українцю

Хельґі Йогансен
2024.05.27 19:03
На згарищі покинутих надій,
В руїнах марнославства та обману
Сховали честь і совість під завали,
А далі всіх навчаємо: "Не вір!"

Невже забули, хто ми є такі?
На диво швидко вигоїли рани
На згарищі покинутих надій.

Ярослав Чорногуз
2024.05.27 18:31
Ніколи я не знав такого щастя,
З роками усе більш тебе люблю!
Які би не спіткали нас напасті --
Переживу усі, переболю.

Перепливу ці океани горя,
Перелечу лелекою у рай.
Лиш будь зі мною, будь зі мною поряд,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ісая Мирянин
2024.05.20

Ігор Прозорий
2024.05.17

Іма Квітень
2024.04.30

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12

Маркуш Серкванчук
2024.04.10






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олена Мос (2018) / Вірші / З архіву

 Споріднені душі

Моя любов лише моя, хай так і буде далі, ми не ділитимемо це на двох

unknown_v

...
перейти до тексту твору



Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2023-03-09 14:35:38
Переглядів сторінки твору 238
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.866
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Іронічний неореалізм
Автор востаннє на сайті 2024.05.28 22:08
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ілахім Поет (Л.П./М.К.) [ 2024-04-19 00:23:08 ]
Нагадали пісню Лами "Я є не мама тобі")

Ой, дівчатко, не барися:
Загублюсь - не віднайдусь!
Бо ж мені ти не сестриця.
І тобі я не татусь.

Молода ти - скрізь спокуси!
Не такий і я старий.
То твій погляд не матусин.
Залицяюсь не як стрий.

Що ми й досі безпорадні -
То не алібі для нас.
Почуття ці є не братні -
То не будьмо гаять час.

Only you, Confessa, Venus.
Чи у небо серцем б'юсь.
Не родина ще - це мінус.
Пристрасть нас єднає - плюс)

Дякую)
Та


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Мос (Л.П./Л.П.) [ 2024-04-19 12:48:38 ]
Вау, вау. Який приємний експромт )))) написаний на одному диханні. Дякую, що знайшли цей вірш.
Справді - споріднені душі - то величезний дарунок долі. Іду в гості навзаєм... цікавооооо ))))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ілахім Поет (Л.П./М.К.) [ 2024-04-19 20:21:21 ]
Це я Вам дякую за поезію, натхнення і добрі слова, чарівна пані Олено!)
Не можу не погодитися) Та навіть щось спільне - це вже в наші часи дуже непогано. А я колись також потрапив на літпортал (хоча до того поезією абсолютно не цікавився)... І от донині щось собі іноді пишу) То Ваше резюме творче - воно наче і про мене також)
І лірика Ваша мені близька, то дуже радий знайомству з Вами!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Мос (Л.П./Л.П.) [ 2024-04-20 20:37:18 ]
Боже, скільки коментарів. Я вам дуже дякую за візити і віршовані відповіді. Чесно кажучи ви мене просто шокували. Я стільки уваги за все своє життя ще не бачила.
Вражена вашою любов'ю до поезії.
Навіть не знаю звідки починати коментувати. Вибачайте, якщо не зможу на все відповісти.
Теж рада такому несподіваному знайомству. Я так розумію ваше ім'я зашифроване в ніку - Міхал І.



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ілахім Поет (Л.П./М.К.) [ 2024-04-20 23:28:23 ]
Так, пані Олено, Ви кмітлива дівчина)
Моє ім'я - Михайло)
А Ілахім - це нік-анаграма) В нього своя історія) До війни я пробував свої сили, як деякі інші тутешні автори, на стихи.ру. Звичайно, як і в багатьох після 2014, потім в мене там через моє кредо виникли труднощі. Але я не хтів ані друзів залишати, ані поле віршобою, так би мовити. Одна моя знайома, рука в неї легка, зі своєї пошти мене там наново зареєструвала саморуч, щоб відразу не відмовили за айпі, а щоб не забанили за іменем, цей нік вигадала. Я і звик до нього. Вона мені і скриньку тую подарувала про всяк випадок - цікаво, що той мейл мені став в пригоді ще раз: коли реєструвався тут, зі свого рідного мейлу чомусь не зміг, а от з Женіного - легко. Легка рука в людини - що й казати)

Тож будьмо знайомі з Вами)

Так, поезію я просто обожнюю, це правда) Хоча є в мене і інші захоплення з благородних мистецтв)

Та це все добре, коли воно в кайф, пані Олено, але не коли "обязаловка". Не може бути творчості з-під палки або в цейтноті; та й нормального спілкування; а творчого - поготів) То не вибачайтесь - я все розумію. Нехай все буде за спроможністю)

Ну таке вже наше життя, що мистецтво і краса, на жаль, не отримують уваги, на яку заслуговують) То потрібно виправляти) А у Вас є талант, йому увага і своя нехай невеличка аудиторія потрібні, як квітці - промені. Він розкриватиметься, Вас чутимуть, то звикайте до уваги до Вашої творчості)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Мос (Л.П./Л.П.) [ 2024-04-21 18:41:50 ]
Добре, що сказали про почту, бо мене на початку насторожило, що ваша почта починається з ім'я Євгенія)))))

На стіхі.ру мене немає, бо я українка від вій до п'ят. Була на рожевому сайті, але тут мені затишніше. Один читач в рік - саме те що треба. Ще й пощастило, читач, що коментує цілими повістями.

Щось мені не щастить з текстом, знову довелось переписувати коментар, бо все зникло. ((



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Мос (Л.П./Л.П.) [ 2024-04-21 18:51:04 ]
Автор, якого я процитувала тут над віршем ... його вже немає. Це була єдина людина вірші якої мені відгукувались, як от зараз вам мої. Тому знаю як це класно, коли душа говорить віршами.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ілахім Поет (Л.П./М.К.) [ 2024-04-21 20:32:51 ]
Так, мене також іноді вибиває з сайту. То краще про всяк випадок заздалегідь зберігати написане, щоб потім не губити і не переписувати.

Ну бачите, у всього є своє пояснення)

Я теж цілковито українець. Просто там і наші люде були і є. Звичайно, зараз їх зовсім небагато, то і сайт там радше сховище. З росіянами я і раніше не дуже спілкувався - наддто вже вони примітивні та неотесані. Більшість навіть на своїй говірці з дикими помилками пише - і це на літпорталі, уявіть)

Та і я не люблю юрби в себе) Камерна атмосфера - то моє)

А читач у Вас тепер точно є! І дуже вдячний, пані Олено!)


Співчуваю, що тут ще сказати... Банально, але життя триває. Воно коротке - мистецтво вічне. Хтона, чи надовго ми тут! То будьмо творити!