ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Курдіновський
2025.07.13 16:10
Сльозами й кров'ю стелиться дорога,
Немає порятунку вже ніде.
Гуде в містах повітряна тривога -
Та як вона по-різному гуде!

По всій країні - обстріли ворожі.
Допомагає крізь цей жах пройти
Несамовитий шепіт: "Боже! Боже!

Євген Федчук
2025.07.13 13:55
В часи, коли ще і Січі не було в помині.
Як тяглося Дике поле ледве не до Росі.
А козацтво у степах тих хоч і завелося,
Та ватагами ховалось в байраках, долинах
Та у плавнях. Отаманів собі вибирали,
А про гетьманів козацьких ще тоді не чули.
Хоробрі

Олександр Сушко
2025.07.13 12:12
Дружина - запашна троянда
Та оберіг від самоти.
Пуста без неї отча хата,
Життя спливає без мети.

А я живу не пустоцвітом,
Жар-птицю маю у руках.
В думках жовтогаряче літо,

Віктор Кучерук
2025.07.13 08:31
Звідкіль з’являється мовчання?
Навіщо й що його жене?
Чому ця тиша первозданна
Тепер пригнічує мене?
Переживаннями повитий,
Щодня томлюсь на самоті, –
Зі мною справ не мають діти,
А друзі – збилися з путі.

Борис Костиря
2025.07.12 22:06
Після невдалої операції на очах
чоловік став утрачати зір,
світ став поринати в темряву,
береги стали губитися,
навколо панував океан пітьми.
Як побачити знайомі
і такі дорогі обриси?
Як насолодитися картинами

Світлана Пирогова
2025.07.12 14:16
А літо виставляє слайди:
гаряче сонце та асфальт гарячий;
із льодом склянку і мохіто...
Лиш думкою несешся в мандри.
Суцільна спека нині влітку,
а дощ, як зваба, вдалині маячить.

У нас ні краплі, лиш сушарка

С М
2025.07.12 13:54
в очах моїх ти
в очах моїх ти
в очах моїх ти ще на порозі
нумо зайдім іще для чогось
іще для чогось іще для чогось

в очах моїх ти
в очах моїх ти

Іван Потьомкін
2025.07.12 12:38
Нехай мене Зоська про вірш не просить,
Бо коли Зоська до вітчизни верне,
То квітка кожна вірш проголосить,
Зіронька кожна заспіває напевне.
Допоки квітка розквітне,
Допоки зіронька в леті,
Слухай, бо то щонайкращі поети.
Зірки блакитні, рожеві квіт

Юрій Гундарєв
2025.07.12 10:12
Якось незрозуміло… Ось він ще зовсім маленький хлопчик. Утім, відчуває себе центром Всесвіту, навколо якого обертаються тато, мама, бабуся і навіть пухнастий песик Віскі… Вони живуть у сивому будинку в самісінькому центрі чарівного міста. Оточують його

Юрій Гундарєв
2025.07.12 09:50
річний український воїн Костянтин втратив на війні обидві ноги…
Але саме там знайшов своє кохання - Ірину.
Миру і любові молодому подружжю!

Війна - це свіжі хрести,
це сльози, біль і руїни…
Ірина і Костянтин,
Костянтин та Ірина.

Артур Курдіновський
2025.07.12 07:39
В Парижі люди слухають Бізе,
У Римі носять вітчизняні кеди.
А в мене вже давно інакше все -
Четвертий рік я слухаю "шахеди".

Хоча відвідувати хочу теж
Борделі дорогі, кафе гостинні.
Базікають експерти з соцмереж:

Віктор Кучерук
2025.07.12 05:15
Хоч задум розумом відхилений
Бував разів, напевно, п’ять, –
Думки, надіями окрилені,
В одному напрямку летять.
Здійснити хочеться задумане
І врешті вирушить мені
До облюбованої Умані
На швидкоплинні вихідні.

Борис Костиря
2025.07.11 21:58
Він писав сценарії для тупих серіалів,
а вночі мріяв про справжню прозу.
Ці мрії були як утрачена Атлантида,
як підземна течія, непомітна назовні.
І ось він відчув, як його талант
стирається, як він перестає
бути самим собою, митець
уже не здат

Юрій Лазірко
2025.07.11 18:19
Ти наступила, як наступає на крила метелика вітер.
Легкість приборкана. Попіл весни у спалених дотиках квітів.
Місячним сяйвом до спраглої згуби намокла цнотливість паперу,
чайною хаткою серце чекає ходи церемонної. Ще раз

сад розібрався, він вивчив

Віктор Кучерук
2025.07.11 06:20
Прохолодні туманності
Повсякденних світань, –
Відчуття первозданності
Вберегла глухомань.
Відчуття безконечності
Найглухіших боліт,
Де від всіх суперечностей
Ізольований світ.

С М
2025.07.11 05:53
Метушня й штовхання ліктем
У кольоровій веремії
Явиться на зламі блиском
Інша сцена за хвилину

В темній самоті зійшло
Був ключем калейдоскоп
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Пекун Олексій
2025.04.24

Софія Пасічник
2025.03.18

Эвилвен Писатель
2025.03.09

Вікторія Гавриленко
2025.02.12

Богдан Архіпов
2024.12.24

Богдан Фекете
2024.10.17

Полікарп Смиренник
2024.08.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Максим Тарасівський (1975) / Проза

 Бабусина казка
Коли моя тітка, а бабусина старша дочка переїхала з Херсону до Криму, на півострів заходилася їздити й бабуся – а чи бувала вона там раніше, я не знаю. Та, здається, ні, тому що ці подорожі, що тривали коли місяць, а коли й два, помітно відбилися на нашому способі життя. Крим, що лежав зовсім поруч, виявився несподівано далеко, але не географічно, а культурно. Першим змінився наш стіл: відтоді на ньому завжди було багато зелені, та переважала кінза, яку подавали цілими тарелями, і її усю неодмінно слід було «поїдати», напучувала бабуся. А ще в її господі тепер випікали кримсько-татарський пиріг із японською бойовою назвою «кубете», але з херсонським акцентом: оригінальна версія вимагала баранини, проте в Херсоні тоді баранини не водилося, і бабуся замінила її яловичиною, якої було вдосталь і дешево. Пиріг припав до смаку всім, і в моїй власній господі, якою я згодом обзавівся, зробився фірмовою стравою, яку нам щастить хіба що скуштувати: молодший обожнює кубете і здатен заковтати його самотужки до останньої крихти.

Та не лише кримсько-татарський пиріг, а й самі кримські татари полюбилися бабусі: вона всіляко нахвалювала їхню працелюбність і доброчесність, а ще – неймовірне багатство й дешевизну їжі, виробленої їхніми невтомними трудами. Мене це дивувало: на той час я бачив тільки Керч, а Керч харчовими щедротами не хизувалася. Навпаки: кілька місцевих кулінарних перлинок, типу курчат табака на Леніна або притрушених цукровою пудрою пампушок на тій самій Леніна, здобувалися посеред відвертої вбогості, спричиненої сезонними навалами «блідолицих» і примхами напівострівного постачання. Либонь, бабусині розповіді про кримське продовольче диво пояснювалися тим, що відвідувала вона не голодну Керч або перенаселену та вузеньку, немов Чилі, смужку «ЮБК», а кримську «внутрішню Монголію» – Сімферополь. Коли за кілька років бабусині подорожі завершилися переїздом до Криму, я й сам навідався туди та з’ясував, що Сімферополь і справді не дуже схожий на кримські прибережні містечка. З ними його пов’язують лише транспортні та пересадочні вуз(л)и – вокзал, екзотичний кримський швидкісний тролейбус і ще екзотичніше кримське таксі, а ще, либонь, нічого.

Треба було знати мою бабусю, аби вповні оцінити пишноту її кримських трофеїв. Вона співали їм справжню осанну, денно і нічно, багатослівно та красномовно, так що й смердюча кінза робилася казковою розрив-травою та обіцяла вічне життя, а пиріг кубете поставав бенкетною стравою царського двору в Неаполі Скіфському. Та й це ще не все: Сімферополь малювався чимось на кшталт куточка Едему, з якогось недогляду влад і престолів дотепер відкритого пересічним смертним. Пристрасний землероб, бабуся заходилася тягати з того куточка саджанці та насіння, і так наша херсонська острівна дача оздобилася кримськими персиками та інжиром. Персики родили так, що кожну гілку доводилося підпирати кілком, інакше обважене плодами галуззя розривало стовбур уздовж. Інжир поки що не родив, проте пнувся до неба так стрімко й потужно, що ми вже відчували смак фіг і ковтали слину, пробігаючи під його розлогим листям. А тріумфом цього великого переселення рослин стала квітка, про яку бабуся розповідала щось подібне байкам про суданську розу, мовляв, за спробу вивезення з країни бодай її зображення – смертна кара через повішання з наступним обезголовлюванням і розчиненням відтятої голови в кислоті. Отже, це була рідкісна рослина, суто сімферопольська, вивіз якої з Криму, ясна річ, суворо заборонявся та переслідувався, а головне – неймовірно прекрасна, з дивовижними лікувальними та деякими магічними властивостями, дуже вибаглива й ніжна навіть і для нашого південного Херсону. Та якщо завдяки піклуванню дбайливого херсонського квіткаря рослина виживе та розквітне, буде йому несказанне щастя, а всі інші квіткарі втопляться у Дніпрі від заздрощів, але й в смерті їм не буде спокою, тому що й мертві вони заздритимуть.

Отже, ми прикопали бляклі пагінці над стежиною та на вимогу бабусі встановили над ними чималу решітку. Саджанці, дарма що заледве живі, негайно почали дертися решіткою, невдовзі всю її заплели, видерлися на стару вузлувату абрикосу, а з неї на дах і скрізь розвісили свої листочки, доволі скромні за херсонськими мірками. Ніщо не обіцяло жодної з чеснот, оспіваних бабусею, а найбільше рослина нагадувала стару маскувальну сітку, і ми дещо розчарувалися. Втім, незабаром стебла оздобилися видовженими бутонами, а вони, виснаживши нас очікуванням, розпустилися – всі одночасно, розчахнулися миттєво, наче парасольки, ніби під тією маскувальною сіткою ховався цілий батальйон солдатів із парасольками напоготові, які вони й розкрили за (бабусиною?) командою всі разом.

Квітки насправді виявилися незвичайні, а нашій херсонській флорі годі було з ними змагатися. Звісно, бабусині неспинні розповіді розпалили нашу уяву так, що ми б побачили неймовірне та навіть неможливе у найпересічніших квіточках, – бабуся таки вміла та любила заохочувати та надихати! Може, якусь роль відіграв і вимушений переїзд рослини з посушливого Криму на благодатний острів посеред Дніпра, але квіти були величезні, з розлогими оксамитовими пелюстками, фіалково-сині, та ще й ніби світилися. Тепер над нашим дачним будиночком мріло блакитне мерехтливе сяйво, найліпше видиме поночі та, можливо, помітне аж із космосу – адже на нашому неелектрифікованому острові інших джерел світла не було. Отоді ми цілком відчули всю унікальність рослини. Це була казка, що ожила, але не зробилася прозаїчною билицею; true lies, правдива брехня, проте без жодного натяку або уроку, брехня безкорислива, просто прекрасна казка, з нічого створена бабусею, що наяву постала перед нашими очима.

– Клематіси! – урочисто виголосила бабуся, стоячи під їхнім екзотичним шатром і оглядаючи справу рук своїх, а рослина звідусіль тягнула до неї приязні вусики, стебельця, пагони і квіти та осявала її блакитним мерехтінням. Ясна річ, слово «клематіси» означало не лише назву рослини – в тому, як воно лунало в бабусиних вустах, була ціла розповідь, ба ні – епос, легенда, міф про землю обітовану, що тече молоком і медом, ім’я якій – Крим…

А потім бабуся переїхала до Сімферополя; за деякий час персики на нашій дачі та по всій Україні почали хворіти, хирлявіти та вироджуватися, і ніяких кілків під гілки вже не потребували; пацюки зжерли коріння нашого інжиру, і дерево загинуло, так і не принісши жодного плоду; клематіси дрібнішали, дичавіли та з часом зовсім зникли, ніби повернулися у казку, з якої виринули, а на їхньому місці сам собою виріс звичайний дівочий виноград. Йшов час, йшов непомітно та неспинно, і мій спогад про клематіси вже й мені самому здавався вигадкою та маячнею – ні, не було такого, та й звідки, що доброго може бути з…

...а за тридцять років я побачив їх в якомусь київському дворі – чималі квіти темно-бузкового кольору, проте нічого особливого на тлі нинішнього флористичного розмаю. Якими ж ми були дурними!.. – та мій скепсис сконав, тільки-но зародившись. Зачарування давньої бабусиної казки ожило та знов полонило мене, а над оксамитовими фіалково-синіми пелюстками замерехтіло блакитне сяйво.

2021-2023




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2023-03-23 06:28:22
Переглядів сторінки твору 203
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.292 / 5.44)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (3.928 / 5.38)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.779
Потреба в критиці найстрогішій
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2023.05.24 15:15
Автор у цю хвилину відсутній