і як взагалі говорити з нею,
коли літери не складаються в слова,
а речення - плутаються?
можливо, це мій внутрішній страх,
бути неправильно зрозумілим
чи занадто
нав‘язливим.

як слухати стук її серця,
щоб він не змішувався
з іншими звуками?
як серед пульсації міста
розпізнати її тихі кроки?
як пояснити,
що відчуваю до неї,
не пишучи довгі поеми?
з чого почати мені?
із найвідвертішого.
саме так - з найвідвертішого.

як сказати їй,
що я шукаю можливості
побачитись з нею,
щоб ще раз задивитись у її очі
та риси обличчя?
зрозуміти чого вона хоче
і знайти ноти до її серця.
так буде чесно
по відношенню до неї.
так буде чесно.

чи дійсно життя
зародилось в воді?
чи треба це знати мені?
по невідомим стежкам
ходити -
на застаралі питання
шукати відповіді.
чому присвячую їй
вірші свої?
навіщо це їй?
навіщо?
щоб частіше говорити про головне,
щоб нагадувати собі про те,
що вже в мене є.

ось вона поруч:
я торкаюсь її
ніжних рук,
закарбовую
солодкий запах
з її тендітної шиї,
чую цей голос дзвінкий;
і розумію,
так, розумію,
що це більше,
аніж симпатія та захопленість.
я готовий стерегти її сни,
вдивлятись у зміни настрою,
слухати її невдоволення,
бачити, як вона посміхається,
занотовувати її смаки,
втілювати мрії
і робити так,
щоб вона була щаслива зі мною.
я знаю про що говорю.
знаю, про що говорю.
.
.
.
04/04/2023