ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.27
10:19
Для чого ти дивишся на сонце у якому не має тепла,
Небо затягнулося хмарами і тисне посеред квітня.
А сонце на ньому безлике, розмите і невиразне,
І тепер воно заражає тебе своїм безкровним промінням.
За ним приходять дощі. І місяць пізнім вечором обг
Небо затягнулося хмарами і тисне посеред квітня.
А сонце на ньому безлике, розмите і невиразне,
І тепер воно заражає тебе своїм безкровним промінням.
За ним приходять дощі. І місяць пізнім вечором обг
2024.04.27
09:25
Понівечена хата край села,
Одарки уже п’ятий рік нема,
поза городом ніжиться Сула
і кицька доживає вік сама.
Але ж було, іще не каркне крук,
зоря не освітила небосхил,
а кітка ніжно тулиться до рук
і до ґаздині муркотить щосил.
Одарки уже п’ятий рік нема,
поза городом ніжиться Сула
і кицька доживає вік сама.
Але ж було, іще не каркне крук,
зоря не освітила небосхил,
а кітка ніжно тулиться до рук
і до ґаздині муркотить щосил.
2024.04.27
08:53
Ти гарніша за Венеру.
Я далеко не Юпітер.
Мій маршрут до твого серця не збагне і ЦРУ.
Ти шляхетна є в манерах.
Ти небесна є в орбітах.
Та любов – знаменник спільний. Побажаєш – я помру.
Ти коктейль: напалм з тротилом.
Я смакую по ковточку.
Я далеко не Юпітер.
Мій маршрут до твого серця не збагне і ЦРУ.
Ти шляхетна є в манерах.
Ти небесна є в орбітах.
Та любов – знаменник спільний. Побажаєш – я помру.
Ти коктейль: напалм з тротилом.
Я смакую по ковточку.
2024.04.27
08:49
Над містом вітер дзвін церковний носить,
Горять в руках свічки, тремтять зірки.
Холодний ранок опускає роси,
Як сльози,
В чисті трави під паски.
Христос Воскрес! І день новИй видніє.
Цілуєм Твій Животворящий Хрест,
Горять в руках свічки, тремтять зірки.
Холодний ранок опускає роси,
Як сльози,
В чисті трави під паски.
Христос Воскрес! І день новИй видніє.
Цілуєм Твій Животворящий Хрест,
2024.04.27
05:54
Щоб не показувати дірку
На мапі правнукам колись, –
Пора кацапам під копірку
По межах нинішніх пройтись.
Бо, крім московії, невдовзі
Нащадки ханської орди
Уже ніде узріть не зможуть
Нещадних пращурів сліди.
На мапі правнукам колись, –
Пора кацапам під копірку
По межах нинішніх пройтись.
Бо, крім московії, невдовзі
Нащадки ханської орди
Уже ніде узріть не зможуть
Нещадних пращурів сліди.
2024.04.27
05:19
Шлях спасіння тільки через церкву.
Ти не православний? Все, капут!
Принеси у Божий храм вареньку
і тобі на небі скажуть: «Good».
Влазить у «Porsche» владика храму,
поруч бабця черствий хлібчик ссе.
Люди добрі, це хіба не драма?
Ті жирують, ці живут
Ти не православний? Все, капут!
Принеси у Божий храм вареньку
і тобі на небі скажуть: «Good».
Влазить у «Porsche» владика храму,
поруч бабця черствий хлібчик ссе.
Люди добрі, це хіба не драма?
Ті жирують, ці живут
2024.04.26
23:36
Ірод Антипа (подумки):
«Так ось який він.
(уголос): Бачу, не дуже гостинно прийняв тебе Пілат.
Не повірив, що ти цар юдейський?
Мав рацію: навіть я поки що не цар .
Чекаю на благословення Риму.
А ти вдостоївсь титулу цього від кого?
Від народу? Але
«Так ось який він.
(уголос): Бачу, не дуже гостинно прийняв тебе Пілат.
Не повірив, що ти цар юдейський?
Мав рацію: навіть я поки що не цар .
Чекаю на благословення Риму.
А ти вдостоївсь титулу цього від кого?
Від народу? Але
2024.04.26
14:24
То що - почнім уму екзамен?
Примостим мужа до жони?
Без грошей не збудуєш храма,
Немає віри без війни.
Гризе католик православних,
Юдея душить бусурман.
А я пророк. Мабуть, останній,
Примостим мужа до жони?
Без грошей не збудуєш храма,
Немає віри без війни.
Гризе католик православних,
Юдея душить бусурман.
А я пророк. Мабуть, останній,
2024.04.26
08:55
Їй снились , мабуть, чудодійні теплі сни,
Коли зима засипала снігами.
Старенька вишня не сумує навесні,
Хоча кора потріскана роками.
Її садили руки бабці золоті.
Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
Нагадує родині знову дні оті,
Коли зима засипала снігами.
Старенька вишня не сумує навесні,
Хоча кора потріскана роками.
Її садили руки бабці золоті.
Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
Нагадує родині знову дні оті,
2024.04.26
08:39
Доктор Фрейд переважно приймає таких без полісу.
Це троянда у січні, це наче серпневий пролісок.
Бозна, де в ній свій досвід, а де – від матусі спадщина.
Її мрії нечувані, сни – авангард небачений.
Доктор Фрейд далі більше нічого в ній не второпає.
Це троянда у січні, це наче серпневий пролісок.
Бозна, де в ній свій досвід, а де – від матусі спадщина.
Її мрії нечувані, сни – авангард небачений.
Доктор Фрейд далі більше нічого в ній не второпає.
2024.04.26
07:39
Розхлюпалось тепло бузкових чар,
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.
У тишу ненадійну, нестійку.
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.
У тишу ненадійну, нестійку.
2024.04.26
05:23
Радіючи гожій годині
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.
2024.04.25
19:15
У одному із верховинських сіл мешкав заможний ґазда. Він мав доволі велике господарство, свій магазин. Із тварин тримав переважно корів, із молока яких виготовляв різноманітні сири та інші молокопродукти. Немалу долю прибутку приносила відгодівля поголів’
2024.04.25
17:01
Якось у селі дівчата й парубки гуляли,
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.
2024.04.25
11:38
На карті світу він такий малий.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
2024.04.25
09:40
Дощ, як в Макондо, йде та йде.
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…
Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…
Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Максим Тарасівський (1975) /
Проза
Маленька пригода на двох
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Маленька пригода на двох
...на третьому поверсі блиснуло скло, рипнула та ворухнулася одна зі стулок довжелезної балконної рами, складеної з чогось екзотичного, на кшталт прямокутних віконечок, якими бувають обладнані салони річкових трамваїв. У щілину між стулками висунулася чиясь рука та впустила-кинула на газон під вікном - сухарі, лежале яблуко, зморшкувату грушку, таке – і стулка причинилася. Понад балконом зчинилася овація – то з каштанів і шовковиць, що туляться до будинку, до несподіваного частунку поринула зграйка голубів і двійко сірих ворон. Та от біда: весь дармовий харч лежав навколо бетонної плити, що випирала з газону – певно, під нею якісь гарячі труби прокладені, тому що на тій плиті завжди вигрівається який-небудь кіт, вільний вуличний або так само вільний, але домашній, що відчув поклик весни та середміських джунглів і тимчасово полишив забезпечене хатнє життя.
Отак сталося і тепер – на бетоні розташувався чималий смугастий звір, і птаство увірвало аплодисменти, обсівши його сторожким рухливим колом, на поважній відстані та по роду своєму, голуби окремо, ворони окремо. Кіт на птахів і харч уваги не звернув, але його щойно байдужа широченна пика набула виразу зневажливого та невдоволеного. Червоний нашийничок свідчив про хатній статус хижака, тому ані черствий хліб, ані зів'ялий овоч його не вабив; до того ж, лежання на теплій плиті – це котяче СПА, справа інтимна, а вона потребує затишку, спокою та усамітнення, і будь-який гість або свідок є вкрай небажаним, non grata, отак.
Нам своє робить – ось що чулося у заклопотаному вуркотінні голубів і бадьорих скриках ворон, ось що висловлювали всі їхні рухи. Голуби заметушилися навколо плити, втім, вони боялися і кота, і ворон, які вкрай обережно підбиралися до їжі – бочком, виставляючи одну лапу вперед, а іншою міцно хапаючись за ґрунт, аби не приведи Господи кіт хоч ворухнеться, відштовхнутися нею від землі та опинитися у повітрі та безпеці, подалі від хижих пазурів. Та й про голубів вони не забували: раз у раз повертали свої дзьобаті голови до тих і робили ними попереджувальні та заперечувальні жести, мовляв, не підходь, а то отак дзьобну, отак щипну, отак крилом битиму. І голуби не підходили, метушилися, та й край.
А ворони, відлякуючи голубів і пильнуючи кота, крок за кроком, а радше півкрок за півкроком наближалися до мети. Зневага на котячій фізіономії поступово зникла, і та фізія тепер транслювала саме лише невдоволення: ніби мало того, що насмітили у СПА, так тепер ось іще це, лізуть і лізуть, жодного уявлення про приватність і взагалі сенс життя. Від обурення кіт аж очі заплющив – а не варто було: ворони ураз підскочили до нього з різних боків, одна каркнула йому над вухом щосили, а друга смикнула за хвіст. З безгучними прокльонами кіт підстрибнув, розвернувся у повітрі та не надто швидко, аби остаточно не втратити гідності, підтюпцем подався до дірки в стіні, що веде у надійний сховок у підвалі, стрибнув у ті дірку, але не пропав у темряві за нею, а всівся у отворі та звідти озирнувся на пернатих нахаб.
А нахабам тільки того і треба було. Ворони знизали плечима, ніби привели у порядок свої мантії, принаймні, докторські, що трішки зібгалися через антикотячий маневр, та заходилися вибирати найласіші шматочки. Голуби, свідомі як нового статус-кво, так і всіх тонкощів свого та воронячого статусу, сміливо затупцяли між ворон, дзьобавши все, чим ті гребували.
Кіт дивився зі своєї дірки на птахів, і на морді його застиг вираз цілковитої зневаги: нннна, що не кажіть, а безнадійні вони, невиховані й не виховуються, рагулі якісь загумінкові, та й годі.
Ми з Тонею додивилися це маленьке дійство з повсякденного життя міських тварин – я, застигши на тротуарі, а вона, ставши передніми лапами на бетонний парапет, що оточував газон і дещо над ним височів – додивилися, перезирнулися та й подалися далі. Хоч би що на тому газоні відбулося, а це була наша з нею пригода – іще одна маленька пригода на двох.
IV.2023
Отак сталося і тепер – на бетоні розташувався чималий смугастий звір, і птаство увірвало аплодисменти, обсівши його сторожким рухливим колом, на поважній відстані та по роду своєму, голуби окремо, ворони окремо. Кіт на птахів і харч уваги не звернув, але його щойно байдужа широченна пика набула виразу зневажливого та невдоволеного. Червоний нашийничок свідчив про хатній статус хижака, тому ані черствий хліб, ані зів'ялий овоч його не вабив; до того ж, лежання на теплій плиті – це котяче СПА, справа інтимна, а вона потребує затишку, спокою та усамітнення, і будь-який гість або свідок є вкрай небажаним, non grata, отак.
Нам своє робить – ось що чулося у заклопотаному вуркотінні голубів і бадьорих скриках ворон, ось що висловлювали всі їхні рухи. Голуби заметушилися навколо плити, втім, вони боялися і кота, і ворон, які вкрай обережно підбиралися до їжі – бочком, виставляючи одну лапу вперед, а іншою міцно хапаючись за ґрунт, аби не приведи Господи кіт хоч ворухнеться, відштовхнутися нею від землі та опинитися у повітрі та безпеці, подалі від хижих пазурів. Та й про голубів вони не забували: раз у раз повертали свої дзьобаті голови до тих і робили ними попереджувальні та заперечувальні жести, мовляв, не підходь, а то отак дзьобну, отак щипну, отак крилом битиму. І голуби не підходили, метушилися, та й край.
А ворони, відлякуючи голубів і пильнуючи кота, крок за кроком, а радше півкрок за півкроком наближалися до мети. Зневага на котячій фізіономії поступово зникла, і та фізія тепер транслювала саме лише невдоволення: ніби мало того, що насмітили у СПА, так тепер ось іще це, лізуть і лізуть, жодного уявлення про приватність і взагалі сенс життя. Від обурення кіт аж очі заплющив – а не варто було: ворони ураз підскочили до нього з різних боків, одна каркнула йому над вухом щосили, а друга смикнула за хвіст. З безгучними прокльонами кіт підстрибнув, розвернувся у повітрі та не надто швидко, аби остаточно не втратити гідності, підтюпцем подався до дірки в стіні, що веде у надійний сховок у підвалі, стрибнув у ті дірку, але не пропав у темряві за нею, а всівся у отворі та звідти озирнувся на пернатих нахаб.
А нахабам тільки того і треба було. Ворони знизали плечима, ніби привели у порядок свої мантії, принаймні, докторські, що трішки зібгалися через антикотячий маневр, та заходилися вибирати найласіші шматочки. Голуби, свідомі як нового статус-кво, так і всіх тонкощів свого та воронячого статусу, сміливо затупцяли між ворон, дзьобавши все, чим ті гребували.
Кіт дивився зі своєї дірки на птахів, і на морді його застиг вираз цілковитої зневаги: нннна, що не кажіть, а безнадійні вони, невиховані й не виховуються, рагулі якісь загумінкові, та й годі.
Ми з Тонею додивилися це маленьке дійство з повсякденного життя міських тварин – я, застигши на тротуарі, а вона, ставши передніми лапами на бетонний парапет, що оточував газон і дещо над ним височів – додивилися, перезирнулися та й подалися далі. Хоч би що на тому газоні відбулося, а це була наша з нею пригода – іще одна маленька пригода на двох.
IV.2023
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію