Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.12.08
07:18
Ти сам намалював свій ідеал,
Не врахувавши - то лише картина.
Усе, про що співало піаніно,
Вже відспівав органний мануал.
Ти - райдужних фантазій генерал...
Реальність - це не пензель. Ніж у спину!
Ти сам намалював свій ідеал,
Не врахувавши - то лише картина.
Усе, про що співало піаніно,
Вже відспівав органний мануал.
Ти - райдужних фантазій генерал...
Реальність - це не пензель. Ніж у спину!
Ти сам намалював свій ідеал,
2025.12.08
06:50
Перепілка ляскає у житі,
Жайвір відзивається згори, -
Сонечко дісталося зеніту
І не сяє в небі, а горить.
Все пашить, виблискує, клекоче
Так забавно, що не маю слів
Описати кольори урочі,
А звучання світу й поготів...
Жайвір відзивається згори, -
Сонечко дісталося зеніту
І не сяє в небі, а горить.
Все пашить, виблискує, клекоче
Так забавно, що не маю слів
Описати кольори урочі,
А звучання світу й поготів...
2025.12.08
00:02
Вранці протер очі заспаний день,
кинув бузку у кватирку кімнати.
Кава гірка... на столі де-не-де
крихти сухі від пахучої м'яти.
Меблі старі, як божественний світ,
бра посивіло, мов бабчині скроні.
В рамці над ліжком увесь її рід,
кинув бузку у кватирку кімнати.
Кава гірка... на столі де-не-де
крихти сухі від пахучої м'яти.
Меблі старі, як божественний світ,
бра посивіло, мов бабчині скроні.
В рамці над ліжком увесь її рід,
2025.12.07
22:20
Заборонений плід закотився
Ген далеко під саме буття.
Разом з ним цілий світ завалився
В повний хаос без сліз каяття.
Заборонений плід надкусився
У найбільш несприятливу мить.
І потік навіжений полився
Ген далеко під саме буття.
Разом з ним цілий світ завалився
В повний хаос без сліз каяття.
Заборонений плід надкусився
У найбільш несприятливу мить.
І потік навіжений полився
2025.12.07
22:16
Ішов чумак ще бідніший,
Аніж перше з дому вийшов,-
Ані соли, ні тарані,
Одні тільки штани рвані,
Тільки латана свитина
Та порожняя торбина.
“Де твої, чумаче, воли?
Чом вертаєшся ти голий?
Аніж перше з дому вийшов,-
Ані соли, ні тарані,
Одні тільки штани рвані,
Тільки латана свитина
Та порожняя торбина.
“Де твої, чумаче, воли?
Чом вертаєшся ти голий?
2025.12.07
22:02
Потребність спокою зросла…
Усиновилась до потреби.
Чомусь, за зверненням козла,
Прийшла і всілась позад себе…
Широка спина… обрій зник
Ну а про пастбище окремо…
Не про морське і чайок крик
І не проте, як вовчик-демон…
Усиновилась до потреби.
Чомусь, за зверненням козла,
Прийшла і всілась позад себе…
Широка спина… обрій зник
Ну а про пастбище окремо…
Не про морське і чайок крик
І не проте, як вовчик-демон…
2025.12.07
19:04
твою поезію я глибоко шаную і ціню,
твого таланту поціновувач я й шанувальник!
Тому пришли мені свою світлину в жанрі "ню",
А сильно комплексуєш - то вдягни купальник...
твого таланту поціновувач я й шанувальник!
Тому пришли мені свою світлину в жанрі "ню",
А сильно комплексуєш - то вдягни купальник...
2025.12.07
18:01
Уроки лінь робити, купа всього у Сашка.
Домашня вправа з мови знов чомусь важка.
Надумався спитати в свого братика Іллі:
- Що означає «наступати на оті ж граблі?»
Та брат лиш посміявсь: - Учися сам. Нема дурних.
Дзвони до друзів. Хай тобі пояснюють в
Домашня вправа з мови знов чомусь важка.
Надумався спитати в свого братика Іллі:
- Що означає «наступати на оті ж граблі?»
Та брат лиш посміявсь: - Учися сам. Нема дурних.
Дзвони до друзів. Хай тобі пояснюють в
2025.12.07
12:23
Збирається вже в хмари вороння,
На падалі готове жирувати.
Уже недовго москалям чекати,
Вже скоро стрілки Смути задзвенять
І встане над Московією дим,
І ріки крові потечуть до моря.
Уже ударить грім розплати скоро
Та стукатиме Смерть у кожен дім.
На падалі готове жирувати.
Уже недовго москалям чекати,
Вже скоро стрілки Смути задзвенять
І встане над Московією дим,
І ріки крові потечуть до моря.
Уже ударить грім розплати скоро
Та стукатиме Смерть у кожен дім.
2025.12.07
08:06
Я плела тобі віночок
не на смерть, моя дитино.
Підірвався мій синочок
в міннім полі на машині.
Відірвало: руки, ноги,
під Покровськом гострим лезом.
Кров'ю син кропив дороги —
не на смерть, моя дитино.
Підірвався мій синочок
в міннім полі на машині.
Відірвало: руки, ноги,
під Покровськом гострим лезом.
Кров'ю син кропив дороги —
2025.12.07
06:13
Укрившись вогкою землею
Опісля вибуху, - лежав
Безсилий вилізти з-під неї,
Через серйозність клятих травм.
Лише стогнав несамовито
І сам себе щомить жалів
За те, що мало зміг прожити
На щастям зрадженій землі...
Опісля вибуху, - лежав
Безсилий вилізти з-під неї,
Через серйозність клятих травм.
Лише стогнав несамовито
І сам себе щомить жалів
За те, що мало зміг прожити
На щастям зрадженій землі...
2025.12.07
04:57
Володимиру Діброві
О де ви, милі серцю покритки
та ніжні тонкосльозі байстрюки! -
гукаю в небо відчайдушним покриком
і роззираюся довкола з-під руки.
Нема. Нема. Невже повимирали ви,
О де ви, милі серцю покритки
та ніжні тонкосльозі байстрюки! -
гукаю в небо відчайдушним покриком
і роззираюся довкола з-під руки.
Нема. Нема. Невже повимирали ви,
2025.12.06
22:19
Заблукав я в епохах минулих.
Я усюди, та тільки не тут.
У віках призабутих, заснулих
Я шукаю одвічний статут.
Я поринув у первісні глиби,
В манускрипти у пилу століть.
Я шукаю священної риби,
Я усюди, та тільки не тут.
У віках призабутих, заснулих
Я шукаю одвічний статут.
Я поринув у первісні глиби,
В манускрипти у пилу століть.
Я шукаю священної риби,
2025.12.06
15:04
З екрана телевізора в кімнату навпроти долинав голос американського президента Джо Байдена — трохи хриплий і, як завше, спокійний.
«Чи не щовечора чую застереження? — подумав Згурський, за звичкою вибираючи книгу для читання з сотень придбаних. — Невже з
2025.12.06
05:21
уже була ніч спекотна довга літня
наскільки сягав мій зір
о оттак-от
а моє серце десь у
зимовому зимному штормі
оу моя люба як нам знайтись?
як то знайтись бейбі?
як то знайтись?
наскільки сягав мій зір
о оттак-от
а моє серце десь у
зимовому зимному штормі
оу моя люба як нам знайтись?
як то знайтись бейбі?
як то знайтись?
2025.12.05
22:16
Мене тягне чомусь у минуле,
В ті епохи, які відцвіли,
Мене тягне у мушлі заснулі,
Мене тягне у сон ковили.
Мене тягне в забуті сторінки,
У пожовклі книжки, в патефон.
Мене тягне в далекі століття,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...В ті епохи, які відцвіли,
Мене тягне у мушлі заснулі,
Мене тягне у сон ковили.
Мене тягне в забуті сторінки,
У пожовклі книжки, в патефон.
Мене тягне в далекі століття,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
2025.04.30
2025.04.24
2025.03.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Надія Таршин (1949) /
Проза
* * *
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
* * *
Сьогодні Україна та і світ спостерігають за небаченою трагедією, яка сталася після підриву Каховської ГЕС. Усі небайдужі кинулися на порятунок людей і домашніх тварин. Мережі облітають фото врятованих домашніх тварин, зокрема собак, як вони вдячно туляться до людини, дякуючи за життя. Світлини тих , хто навіки залишився на ланцюгу під водою просто рвуть серце. У них шансу врятуватися не було.
І згадалася мені недавня публікація про наших Слобожанських собак і жваве під нею обговоренні і навіть образи на адресу тих, хто їх підгодовує і облаштував для них хоч якесь укриття. Я розумію тривогу мами і не однієї, тому що у малих діточок реакція на собаку може бути різною, та в цьому випадку можливо краще звернутися до Селищної ради і попросити огородити цей майданчик.
Любити собак котів це не кожному дано, це перевірка усіх нас на людяність, на уміння проявити турботу і добре відношення до братів наших менших і в цьому плані пані Ірина, яка їм рано вранці до роботи тихенько, щоб нікого не потривожити з тих, хто живе поверхами вище приносить їжу, для мене і для багатьох є взірцем людяності. Після цього забирає увесь посуд і так само після роботи повторює цю процедуру підгодовування тварин. Кругом чисто, ніяких залишків їжі чи брудних мисок немає. А ще потурбується, щоб їм у морози було не холодно і укриє їх теплою ковдрою. Чи багато хто з нас на такі вчинки здатен, адже це немале навантаження?
Я видалила допис про собак, тому що два роки тому я на цій сторінці повідомила усім, що подібні дописи на «Моє Слобожанське» публікуватися не будуть. Жалію, що не догледіла, котрийсь з модераторів пропустив його. Коментарі вразили, особливо за "немиті руки" і за « не надо подкармлівать». Тобто коли собака буде світити ребрами і голодними очима дивитися на Вас, то усім стане легше. Вони ж все одно не підуть з селища, тому що собака домашня тварина і тулиться до людей і те що вони у нас стерилізовані, і привиті то це уже великий плюс.
А ще відносно агресивності собак, то скажу наступне ми у цьому приміщенні знаходимося уже 1рік і три місяці. І наразі це не «Червоний хрест», як пишуть декотрі , а «Волонтерський пункт прийому допомоги для ЗСУ», це для тих, хто і досі не знає про наше існування. За цей час до нас приїжджали, заходили сотні незнайомих собакам людей і дуже часто з малими дітьми, які везли і несли допомогу на передову і до жодного з них за 15місяців я не спостерігала агресивної поведінки собак. І це підтвердять усі, хто допомагає в нашому волонтерському центрі.
І наостанок повідомляю, що наш волонтерський центр чекає небайдужих, хто має можливість допомогти на передову. Потреби , як завжди. На перераховані кошти закуповуємо м’ясну продукцію, на яку у нас є суттєві знижки. Картка 4149 4998 0667 3172 Таршин Н.П.
І згадалася мені недавня публікація про наших Слобожанських собак і жваве під нею обговоренні і навіть образи на адресу тих, хто їх підгодовує і облаштував для них хоч якесь укриття. Я розумію тривогу мами і не однієї, тому що у малих діточок реакція на собаку може бути різною, та в цьому випадку можливо краще звернутися до Селищної ради і попросити огородити цей майданчик.
Любити собак котів це не кожному дано, це перевірка усіх нас на людяність, на уміння проявити турботу і добре відношення до братів наших менших і в цьому плані пані Ірина, яка їм рано вранці до роботи тихенько, щоб нікого не потривожити з тих, хто живе поверхами вище приносить їжу, для мене і для багатьох є взірцем людяності. Після цього забирає увесь посуд і так само після роботи повторює цю процедуру підгодовування тварин. Кругом чисто, ніяких залишків їжі чи брудних мисок немає. А ще потурбується, щоб їм у морози було не холодно і укриє їх теплою ковдрою. Чи багато хто з нас на такі вчинки здатен, адже це немале навантаження?
Я видалила допис про собак, тому що два роки тому я на цій сторінці повідомила усім, що подібні дописи на «Моє Слобожанське» публікуватися не будуть. Жалію, що не догледіла, котрийсь з модераторів пропустив його. Коментарі вразили, особливо за "немиті руки" і за « не надо подкармлівать». Тобто коли собака буде світити ребрами і голодними очима дивитися на Вас, то усім стане легше. Вони ж все одно не підуть з селища, тому що собака домашня тварина і тулиться до людей і те що вони у нас стерилізовані, і привиті то це уже великий плюс.
А ще відносно агресивності собак, то скажу наступне ми у цьому приміщенні знаходимося уже 1рік і три місяці. І наразі це не «Червоний хрест», як пишуть декотрі , а «Волонтерський пункт прийому допомоги для ЗСУ», це для тих, хто і досі не знає про наше існування. За цей час до нас приїжджали, заходили сотні незнайомих собакам людей і дуже часто з малими дітьми, які везли і несли допомогу на передову і до жодного з них за 15місяців я не спостерігала агресивної поведінки собак. І це підтвердять усі, хто допомагає в нашому волонтерському центрі.
І наостанок повідомляю, що наш волонтерський центр чекає небайдужих, хто має можливість допомогти на передову. Потреби , як завжди. На перераховані кошти закуповуємо м’ясну продукцію, на яку у нас є суттєві знижки. Картка 4149 4998 0667 3172 Таршин Н.П.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
