
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.10.23
17:49
Приснилась велика дерев’яна хата. Простора і світла. Але всі меблі в домі були розбиті. Я стояв серед цього дерев’яного хаосу і усвідомлював, все це розтрощив і перетворив полички, ліжка, шафи і комоди в невпорядковану купу дощок саме я. Я вийшов на подві
2025.10.23
13:27
Ну нащо їм ділити простір?
Удав внизу, Лелека зверху.
За їжею не треба в чергу.
Та несподівано – як постріл –
Страшна лунає лісом звістка,
Що на галявині Лелеку
Удав прийняв за небезпеку,
Схопив і душить «терористку».
Удав внизу, Лелека зверху.
За їжею не треба в чергу.
Та несподівано – як постріл –
Страшна лунає лісом звістка,
Що на галявині Лелеку
Удав прийняв за небезпеку,
Схопив і душить «терористку».
2025.10.23
10:29
Хімія змін – променем лазера –
Твій бурштиновий стоп-сигнал
Збуди тпло
Дай побачити як ти переходиш
Із усмішкою – до кімнати
І поселяєшся мені у думках
О забагато тебе
Твій бурштиновий стоп-сигнал
Збуди тпло
Дай побачити як ти переходиш
Із усмішкою – до кімнати
І поселяєшся мені у думках
О забагато тебе
2025.10.23
10:20
П’ять відсотків позитиву…
Ну а ті, що у повітрі,
Переродяться на ксиву
І пірнуть у харакірій?!
П’ять відсотків… а де решта,
У якій вони одежі?
Може знов змінили мешти,
Щоб піти за світла межі?
Ну а ті, що у повітрі,
Переродяться на ксиву
І пірнуть у харакірій?!
П’ять відсотків… а де решта,
У якій вони одежі?
Може знов змінили мешти,
Щоб піти за світла межі?
2025.10.23
09:26
Не сумнівався в унікальності своїй,
Немов вулкан розлись гавайський спритний,
Ти лавою по тілу до тендітних вій,
І очі видавали ненаситність.
А чи спроможна вирватись з гарячих пут,
Коли вогнем пашіло сильно тіло.
- Хіба мені навішаєш раби хомут?
Немов вулкан розлись гавайський спритний,
Ти лавою по тілу до тендітних вій,
І очі видавали ненаситність.
А чи спроможна вирватись з гарячих пут,
Коли вогнем пашіло сильно тіло.
- Хіба мені навішаєш раби хомут?
2025.10.23
06:14
Призабулися дати, події, місця,
В темноті забуття розчинилось минуле, -
Лиш надіям на краще немає кінця
І вуста сьогодення нічим не замкнуло.
Непривітно стрічає світання мене,
Синє небо ясниться в промінні й щезає, -
То димами пропахчений вітер вій
В темноті забуття розчинилось минуле, -
Лиш надіям на краще немає кінця
І вуста сьогодення нічим не замкнуло.
Непривітно стрічає світання мене,
Синє небо ясниться в промінні й щезає, -
То димами пропахчений вітер вій
2025.10.22
22:21
Світ спускає собак,
старість дихає в спину.
Ти без мене ніяк,
я без тебе загину.
Кажуть, що лиходій
на чуже зазіхає,
та мені лиш одній
старість дихає в спину.
Ти без мене ніяк,
я без тебе загину.
Кажуть, що лиходій
на чуже зазіхає,
та мені лиш одній
2025.10.22
21:52
Свідомість розпадається
на частинки. Вона
анігілюється. Свідомість
стає окремими свідомостями,
окремими світами,
відіованими один від одного.
Так розпадається
особистість, так розпадається
на частинки. Вона
анігілюється. Свідомість
стає окремими свідомостями,
окремими світами,
відіованими один від одного.
Так розпадається
особистість, так розпадається
2025.10.22
17:22
Наші вільні козацькі дрони –
Це і шаблі, і наші очі.
Захищають життя й кордони
Від до наших скарбів охочих.
Їм не схибити при потребі.
Наші вільні козацькі дрони
Під землею, у морі, в небі
Це і шаблі, і наші очі.
Захищають життя й кордони
Від до наших скарбів охочих.
Їм не схибити при потребі.
Наші вільні козацькі дрони
Під землею, у морі, в небі
2025.10.22
15:49
Так я пам’ятав:
Падолист-спудей
Мандрує в кам’яну Сорбонну
Битою стежкою чорних вагантів:
Замість богемської лютні
У нього в хатині-келії
Платанова дошка
(Приємно до неї тулитися –
Падолист-спудей
Мандрує в кам’яну Сорбонну
Битою стежкою чорних вагантів:
Замість богемської лютні
У нього в хатині-келії
Платанова дошка
(Приємно до неї тулитися –
2025.10.22
13:09
Голова.
Багатокутник відображень.
Утроба релігій
і символ
якоїсь причетності.
Намалюю античну голову,
і чи я знатиму, що в ній?
було
Багатокутник відображень.
Утроба релігій
і символ
якоїсь причетності.
Намалюю античну голову,
і чи я знатиму, що в ній?
було
2025.10.22
12:10
Ну як перекричать тисячоліття?
Яким гінцем переказать Орфею,
Що Еврідіка – тільки пам”ять?
Та перша ніч, ніч на подружнім ложі,
Ті сплетені тіла, ті губи-нерозрив,
Той скрик в нічному безгомінні,
Де слово – подув, а не смисл,-
Теж тільки пам”ять.
Яким гінцем переказать Орфею,
Що Еврідіка – тільки пам”ять?
Та перша ніч, ніч на подружнім ложі,
Ті сплетені тіла, ті губи-нерозрив,
Той скрик в нічному безгомінні,
Де слово – подув, а не смисл,-
Теж тільки пам”ять.
2025.10.22
09:35
Замовкло все поволі і повсюди, -
І згусла темінь оповила двір,
Немов сорочка незасмаглі груди,
Або туман глибокий шумний бір.
Посохлим листям протяги пропахлі
Тягнулися від вікон до дверей,
І десь у сінях тихнули та чахли,
Лиш прілості лишався дов
І згусла темінь оповила двір,
Немов сорочка незасмаглі груди,
Або туман глибокий шумний бір.
Посохлим листям протяги пропахлі
Тягнулися від вікон до дверей,
І десь у сінях тихнули та чахли,
Лиш прілості лишався дов
2025.10.21
22:02
Наш вигнанець поїхав в далеку дорогу,
Подолавши свою вікову німоту,
Подолавши спокуту, долаючи втому
І ковтнувши цикуту прощання в саду.
У далеку Словенію привиди гнали,
Гнали люті Малюти із давніх часів.
Вони мозок згубили і пам'ять приспал
Подолавши свою вікову німоту,
Подолавши спокуту, долаючи втому
І ковтнувши цикуту прощання в саду.
У далеку Словенію привиди гнали,
Гнали люті Малюти із давніх часів.
Вони мозок згубили і пам'ять приспал
2025.10.21
21:58
Те, що в рядок упало
все важче й важче.
Там, де плелась мережка,
там діри, діри.
Ниток міцних шовкових
не стало, а чи
Висохли фарби, струни
провисли в ліри?
все важче й важче.
Там, де плелась мережка,
там діри, діри.
Ниток міцних шовкових
не стало, а чи
Висохли фарби, струни
провисли в ліри?
2025.10.21
21:37
Страждає небо, згадуючи літо,
Ховаючи в імлу скорботний абрис.
Не в змозі незворотнє зрозуміти –
Не здатне зараз.
Я згоден з ним, ми з небом однодумці.
У краплях з неба потопають мрії,
У рими не шикуються по струнці –
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Ховаючи в імлу скорботний абрис.
Не в змозі незворотнє зрозуміти –
Не здатне зараз.
Я згоден з ним, ми з небом однодумці.
У краплях з неба потопають мрії,
У рими не шикуються по струнці –
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.09.04
2025.08.19
2025.04.30
2025.04.24
2025.03.18
2025.03.09
2025.02.12
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Надія Таршин (1949) /
Проза
* * *
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
* * *
Сьогодні Україна та і світ спостерігають за небаченою трагедією, яка сталася після підриву Каховської ГЕС. Усі небайдужі кинулися на порятунок людей і домашніх тварин. Мережі облітають фото врятованих домашніх тварин, зокрема собак, як вони вдячно туляться до людини, дякуючи за життя. Світлини тих , хто навіки залишився на ланцюгу під водою просто рвуть серце. У них шансу врятуватися не було.
І згадалася мені недавня публікація про наших Слобожанських собак і жваве під нею обговоренні і навіть образи на адресу тих, хто їх підгодовує і облаштував для них хоч якесь укриття. Я розумію тривогу мами і не однієї, тому що у малих діточок реакція на собаку може бути різною, та в цьому випадку можливо краще звернутися до Селищної ради і попросити огородити цей майданчик.
Любити собак котів це не кожному дано, це перевірка усіх нас на людяність, на уміння проявити турботу і добре відношення до братів наших менших і в цьому плані пані Ірина, яка їм рано вранці до роботи тихенько, щоб нікого не потривожити з тих, хто живе поверхами вище приносить їжу, для мене і для багатьох є взірцем людяності. Після цього забирає увесь посуд і так само після роботи повторює цю процедуру підгодовування тварин. Кругом чисто, ніяких залишків їжі чи брудних мисок немає. А ще потурбується, щоб їм у морози було не холодно і укриє їх теплою ковдрою. Чи багато хто з нас на такі вчинки здатен, адже це немале навантаження?
Я видалила допис про собак, тому що два роки тому я на цій сторінці повідомила усім, що подібні дописи на «Моє Слобожанське» публікуватися не будуть. Жалію, що не догледіла, котрийсь з модераторів пропустив його. Коментарі вразили, особливо за "немиті руки" і за « не надо подкармлівать». Тобто коли собака буде світити ребрами і голодними очима дивитися на Вас, то усім стане легше. Вони ж все одно не підуть з селища, тому що собака домашня тварина і тулиться до людей і те що вони у нас стерилізовані, і привиті то це уже великий плюс.
А ще відносно агресивності собак, то скажу наступне ми у цьому приміщенні знаходимося уже 1рік і три місяці. І наразі це не «Червоний хрест», як пишуть декотрі , а «Волонтерський пункт прийому допомоги для ЗСУ», це для тих, хто і досі не знає про наше існування. За цей час до нас приїжджали, заходили сотні незнайомих собакам людей і дуже часто з малими дітьми, які везли і несли допомогу на передову і до жодного з них за 15місяців я не спостерігала агресивної поведінки собак. І це підтвердять усі, хто допомагає в нашому волонтерському центрі.
І наостанок повідомляю, що наш волонтерський центр чекає небайдужих, хто має можливість допомогти на передову. Потреби , як завжди. На перераховані кошти закуповуємо м’ясну продукцію, на яку у нас є суттєві знижки. Картка 4149 4998 0667 3172 Таршин Н.П.
І згадалася мені недавня публікація про наших Слобожанських собак і жваве під нею обговоренні і навіть образи на адресу тих, хто їх підгодовує і облаштував для них хоч якесь укриття. Я розумію тривогу мами і не однієї, тому що у малих діточок реакція на собаку може бути різною, та в цьому випадку можливо краще звернутися до Селищної ради і попросити огородити цей майданчик.
Любити собак котів це не кожному дано, це перевірка усіх нас на людяність, на уміння проявити турботу і добре відношення до братів наших менших і в цьому плані пані Ірина, яка їм рано вранці до роботи тихенько, щоб нікого не потривожити з тих, хто живе поверхами вище приносить їжу, для мене і для багатьох є взірцем людяності. Після цього забирає увесь посуд і так само після роботи повторює цю процедуру підгодовування тварин. Кругом чисто, ніяких залишків їжі чи брудних мисок немає. А ще потурбується, щоб їм у морози було не холодно і укриє їх теплою ковдрою. Чи багато хто з нас на такі вчинки здатен, адже це немале навантаження?
Я видалила допис про собак, тому що два роки тому я на цій сторінці повідомила усім, що подібні дописи на «Моє Слобожанське» публікуватися не будуть. Жалію, що не догледіла, котрийсь з модераторів пропустив його. Коментарі вразили, особливо за "немиті руки" і за « не надо подкармлівать». Тобто коли собака буде світити ребрами і голодними очима дивитися на Вас, то усім стане легше. Вони ж все одно не підуть з селища, тому що собака домашня тварина і тулиться до людей і те що вони у нас стерилізовані, і привиті то це уже великий плюс.
А ще відносно агресивності собак, то скажу наступне ми у цьому приміщенні знаходимося уже 1рік і три місяці. І наразі це не «Червоний хрест», як пишуть декотрі , а «Волонтерський пункт прийому допомоги для ЗСУ», це для тих, хто і досі не знає про наше існування. За цей час до нас приїжджали, заходили сотні незнайомих собакам людей і дуже часто з малими дітьми, які везли і несли допомогу на передову і до жодного з них за 15місяців я не спостерігала агресивної поведінки собак. І це підтвердять усі, хто допомагає в нашому волонтерському центрі.
І наостанок повідомляю, що наш волонтерський центр чекає небайдужих, хто має можливість допомогти на передову. Потреби , як завжди. На перераховані кошти закуповуємо м’ясну продукцію, на яку у нас є суттєві знижки. Картка 4149 4998 0667 3172 Таршин Н.П.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію