Друзі мої хороші, я дякую кожному з Вас, хто підтримує мої звіти про допомогу ЗСУ та публікації-роздуми на тему нашого непростого сьогодення. Це додає сили і натхнення для подальшої праці на порятунок нашої країни. Так на порятунок країни, тому що ніхто окрім нас цього не зробить, а з огляду на останні корупційні викриття в МОУ ми усі розуміємо, що спасіння країни лягає на наші плечі, тому що ми не дурні і не тупі і нам не потрібно втокмачувати в голови, що усі ці мільярдні корупційні оборудки на бронежилетах, касках, зимовій формі, продуктах харчування, це вина заступників міністра оборони. Ми не вчорашні і прожили довге життя на цім світі і розуміємо яка роль заступника, міністра і того хто стоїть над ними.
Добре розуміємо, та до пори мовчимо і зціпивши зуби тягнемо кожен на своєму місці цю надважку ношу, допомагаємо нашим Воїнам вистояти у черговій епохальній боротьбі за наше існування .
І є відчуття, що БУДЕМО, тільки щоб всередині держави не заважали, не цькували нас, не принижували значимість і високу духовність волонтерського всенародного руху, запускаючи по єдиному марафону підозріло часто інформацію про волонтерів-шахраїв. Ми уже давно розібралися хто є хто… І наше справжнє волонтерське братство, взаємна підтримка, терміновий відгук на будь-яке прохання і реальна допомога в його вирішенні, може сьогодні бути прикладом для усього світу.
Зовсім недавно провідати мене приїжджав Воїн з нашого підопічного підрозділу, вечоріло і наша розмова затягнулася на години і хочу передати тільки один фрагмент з неї. Простий солдат, який на війні з 2014року, має інвалідність і ось його роздуми про нашу Перемогу всього декілька фраз:
- Недавно був вдома на Львівщині, сусіди усе запитують, коли буду повертатися назад, а я ж там без ротацій більше року, не враховуючи одну в один місяць на відновлення і мені чомусь сумно від цього. Там живуть своїм життям, ніби війни у нас ніякої немає і мені серед них уже не дуже зручно, ніби дві України в нас і абсолютно не схожі поміж собою.
- А ще запитують коли там уже Перемога? Запитують тоном людини байдужої, якій насправді і не дуже цікаво, бо далеко від нього ідуть ті запеклі бої, а прильоти то ж в основному були на Яворів і Львів. І я їм відповідаю, що це з огляду, якою Ви бачите Перемогу.
- Справжня, це коли ми перемагаємо ворога і в москві підписуємо АКТ капітуляції з виплатою усіх репарацій за усі відібрані життя, покалічені, за зруйновану вщент територію за усе, усе, усе…
- Другий варіант, це коли контрнаступ буде вдалим і ми виженемо ворога зі своєї землі і сядемо за стіл переговорів з ним разом з усіма нашими союзниками і там також можуть бути підписані серйозні документи на користь України.
- Третій варіант- коли нам мало що вдасться і за стіл переговорів сядуть усі окрім України, а представники її будуть чекати за порогом вирішення її долі і в яких координатах вона залишиться….
І це простий солдат, якому Україна Понад Усе! І от щоб третього варіанту не було ми, як ніколи, сьогодні повинні бути згуртованими і розуміння того, що ніхто окрім нас не врятує нашу землю не повинно кожного полишати і на мить. А ще вимагати покарання винних за усі корупційні схеми під час війни і непомірні збагачення на війні. Ми тягнемо цей волонтерський віз з останніх сил, а вони крадуть що є сили і так далі не може бути.
Я майже ніколи не озвучую номери бригад і підрозділів, куди ми веземо допомогу, та нехай світлина тут опублікована дасть Вам на це відповідь, є і відео, де стріляю, та його ще не час показувати.
Було трохи лячно брати до рук цей гранатомет, та нічого справилась. Сьогодні я за те щоб в кожного адекватного українця була зброя і Він міг її ефективно використати для самозахисту і захисту своєї рідної землі.
Слава нашим мужнім і терплячим Воїнам! Слава Україні!!!
25.06.2023р. Надія Таршин