
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.08.25
05:50
Почуттів усіх навала,
В серці радості прилив, –
До грудей грудьми припала,
Як обійми їй розкрив.
Уст торкалася вустами,
Вибачаючись щомить
За кохання до нестями,
Що у ній вогнем пашить.
В серці радості прилив, –
До грудей грудьми припала,
Як обійми їй розкрив.
Уст торкалася вустами,
Вибачаючись щомить
За кохання до нестями,
Що у ній вогнем пашить.
2025.08.24
22:12
В її житті майже не було
чоловіків. Останній залицяльник
зник у пучинах часу.
Його голос розчинився
у сипучих пісках,
доторки рук розтанули,
поцілунки вицвіли.
Самотність огортає жінку,
чоловіків. Останній залицяльник
зник у пучинах часу.
Його голос розчинився
у сипучих пісках,
доторки рук розтанули,
поцілунки вицвіли.
Самотність огортає жінку,
2025.08.24
15:28
Як же доля зовсім різно у людей складається.
Хтось накоїть людям лиха, ворогам продасться.
А в потомках за святого він уже вважається.
Хоча б Невського згадати у тій клятій Рашці.
А другий нічого ж, наче не зробить такого.
Інші, бува набагато більше
Хтось накоїть людям лиха, ворогам продасться.
А в потомках за святого він уже вважається.
Хоча б Невського згадати у тій клятій Рашці.
А другий нічого ж, наче не зробить такого.
Інші, бува набагато більше
2025.08.24
11:51
був ти для мене тільки чотирикутником паперу
але моє серце має ту ж форму
був ти зрештою моїм серцем
і той самий поспішний ритм оживляв папір
вивищував до розміру дерева
слова твої були листям
а смуток мій вітром
але моє серце має ту ж форму
був ти зрештою моїм серцем
і той самий поспішний ритм оживляв папір
вивищував до розміру дерева
слова твої були листям
а смуток мій вітром
2025.08.24
10:55
Відвойована ніч, вир із обстрілів - день…
Ми у плетиві рішень і мареві мрій.
кат закручує Світ у брехню теревень…
Світ продовжує рух за життя і надії….
Ми у плетиві рішень і мареві мрій.
кат закручує Світ у брехню теревень…
Світ продовжує рух за життя і надії….
2025.08.24
09:29
Із Бориса Заходера
Злетіла сорока високо,
і зверху стрекоче сорока,
що цукор страшенно солений,
що яйця беруть зі смаженей,
що раки зимують на дубі,
що риби гуляють у шубі,
Злетіла сорока високо,
і зверху стрекоче сорока,
що цукор страшенно солений,
що яйця беруть зі смаженей,
що раки зимують на дубі,
що риби гуляють у шубі,
2025.08.24
09:23
Я на колінах попрошу Святих,
щоб рідні всі були здорові,
а поруч ти була завжди
у буднях сірих й кольорових.
Не дайте дітям гинути, Святі,
хай біль такий не точить струмом душу,
коли на цвинтарі на крихітній плиті
щоб рідні всі були здорові,
а поруч ти була завжди
у буднях сірих й кольорових.
Не дайте дітям гинути, Святі,
хай біль такий не точить струмом душу,
коли на цвинтарі на крихітній плиті
2025.08.24
06:35
Освітлені місяцем хвилі
Пшениці, як шовк, шурхотіли, –
І в сяєві срібнім іскрились
Очам хлібороба на милість.
У руки його працьовиті,
Неначе просилось щомиті,
Колосся тужаве, налите
І потом старанно обмите…
Пшениці, як шовк, шурхотіли, –
І в сяєві срібнім іскрились
Очам хлібороба на милість.
У руки його працьовиті,
Неначе просилось щомиті,
Колосся тужаве, налите
І потом старанно обмите…
2025.08.23
21:39
Кістки дерев. Нестерпний, дикий холод
Так пробирає до самих глибин.
Реальність відчувається, як голод,
Як море без коралів і рибин.
Ідеш у парк віддалений, забутий
У цю зимову пору, мов чернець,
Встромивши ніж у нестерпимий будень,
Так пробирає до самих глибин.
Реальність відчувається, як голод,
Як море без коралів і рибин.
Ідеш у парк віддалений, забутий
У цю зимову пору, мов чернець,
Встромивши ніж у нестерпимий будень,
2025.08.23
20:58
Друже і брате,
тут все, як завжди -
бруд і вогонь,
сплати без решти,
тижні без дати,
видзвони скронь!
Боже боронь
тут все, як завжди -
бруд і вогонь,
сплати без решти,
тижні без дати,
видзвони скронь!
Боже боронь
2025.08.23
16:25
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 8 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.
Муза смієтьс
Муза смієтьс
2025.08.23
13:02
Серед тваринних звичок москалів найхарактерніша – мітити чужі території.
Носії істини в останній інстанції частенько надривають пупа під своєю ношею.
Манія величі для недомірків – майже професійне захворювання.
Найбільше світ намагаються змінити
2025.08.23
12:36
Із поезією Сергія Жадана я познайомився у Львові. На дошці меню студентського кафе, яку виставили просто на вулицю, білою крейдою були написані такі не дуже рівні літери:
Вирощено і нищівно
над каменями і кущами
повітря заповнене щільно
душами і дощ
2025.08.23
06:03
Хоч сохне листя й менше цвіту,
І далі більш німіє світ, –
Я ще живу в своєму літі
І звідтіля вам шлю привіт.
Я вам повідаю про свято
Без усілякої журби,
Адже продовжую зростати
І визрівати щодоби.
І далі більш німіє світ, –
Я ще живу в своєму літі
І звідтіля вам шлю привіт.
Я вам повідаю про свято
Без усілякої журби,
Адже продовжую зростати
І визрівати щодоби.
2025.08.22
21:59
У кожній посмішці є посмішка скелета.
У кожному початку є кінець.
Усе потопить невблаганна Лета,
Наблизивши нежданий реченець.
Ця посмішка скелета нам розкриє
На дні надії голі черепки,
Шпилі високі, хижі чорториї,
У кожному початку є кінець.
Усе потопить невблаганна Лета,
Наблизивши нежданий реченець.
Ця посмішка скелета нам розкриє
На дні надії голі черепки,
Шпилі високі, хижі чорториї,
2025.08.22
20:35
іде війна, о Господи, іде війна
налито чашу смерті аж по самі вінця
і накопичує себе чужа вина
іде війна до найостаннішого українця
приспів:
мій Друже, нам цей хрест тепер нести
не піддавайся шалу і знемозі
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...налито чашу смерті аж по самі вінця
і накопичує себе чужа вина
іде війна до найостаннішого українця
приспів:
мій Друже, нам цей хрест тепер нести
не піддавайся шалу і знемозі
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.08.19
2025.04.24
2025.03.18
2025.03.09
2025.02.12
2024.12.24
2024.10.17
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Василь Буколик /
Проза
Еріх-Марія Ремарк. Чи тенденційні мої книжки?
Від періоду 1914–1918 років нас привчали бачити лише велич і героїзм війни. Історичні книжки спотворюють славу безстрашних героїв, які заслужили на вічну повагу тим, що билися і помирали за Батьківщину. Ці люди безсмертні, бо були безстрашні й мужні. З удосконаленням і збільшенням точності вогнепальної зброї, з застосуванням важкої артилерії, аеропланів, танків і газів, з запровадженням механічних бойових машин і залученням індустріальної могутності, характерних для сучасних воєнних дій, активна хоробрість солдата, який не лякається противника, вимушено поступається місцем суто пасивній мужності, близькій до східного фаталізму.
Особливо за два останні роки війни технічна організація ведення бою досягла такого приголомшливого поступу, що кожен солдат повністю став залежний від випадку. Багато солдатів з тих полків, які майже цілковито були знищені в окопах, упродовж двох або трьох років позиційної війни навряд чи бодай раз бачили ворога в обличчя, за винятком тих, котрі потрапили в полон після якого-небудь рішучого наступу. Війни у старому героїчному сенсі слова більше не існує. Вона перетворилася на безглуздий жах, у якому людей чавила, перемагала і калічила механічна сила. Солдату в окопі нічого не залишається, окрім чекання в пасивному відчаї, чи влучить у нього, як уже влучало в сотні й тисячі його товаришів; а якщо він виходить з бою неушкодженим, то не завдяки його власній мужності, а завдяки його щасливій зорі, завдяки долі. Для прикладу я хотів би навести таку ситуацію. Припустімо, перебуваю в роті солдатів, вишикуваних у шеренгу. Кожен п’ятий мусить постати перед воєнним судом. Чи впаде смертоносний жереб на мене? Чи залишуся живий? Можу лише, віддавшись долі, чекати на її рішення. Особиста безстрашність, мужність в усі часи заслуговувала на захоплення, і так буде завжди, допоки вони не стануть безглуздими. Політичні й дипломатичні конфлікти між країнами належало б залагоджувати політичними й дипломатичним засобами. Війна, як захист і ultima ratio, була б виправдана лише в тому випадку, якби європейська цивілізація зненацька знову опинилася під серйозною загрозою, як у середньовіччі, коли така загроза йшла від гунів.
Патріотизм – високе і благородне поняття, але шовінізм став небезпечною загрозою, відтоді як хвиля націоналізму охопила сучасний світ, а євангеліє ненависті поширюють, проповідуючи грубу силу. Цей шовінізм можна виявити в усіх європейських країнах, Італії та Німеччині. На думку шовіністів, лише агресивний націоналізм – то справжній патріотизм, а пацифізм чи навіть просто осуд жаху війни й любов до миру вони називають боягузтвом. Але забувають, що в сучасному неспокійному світі боєць виявляє менше мужності, ніж той, хто насмілюється визнати себе пацифістом. Ці міркування пояснюють, чому крайні радикали повстали проти мене, тоді як помірні елементи, навіть у консервативному таборі, визнають правдивість, з якою я зобразив жахи війни. Ніхто не може заперечувати, що я люблю все велике і благородне у моїй країні та щиросердно бажаю, аби Німеччина піднялася з сьогоднішнього жалюгідного стану.
Коли вийшов фільм “Без змін на Західному фронті”, впливові політичні кола скористалися всіма засобами, які тільки можна уявити, аби домогтися заборони демонструвати кінострічку в Німеччині. Як відомо, це вони зуміли зробити. Цензор заборонив демонстрацію фільму на тій підставі, що в ньому не показано всієї слави й величі німецького солдата. Таке твердження геть хибне, бо кінострічка показує лише людський бік фронтового життя. Те, що супротивники не завжди ставляться до моїх творів неупереджено, кумедно потверджує один випадок, який свого часу стався через мою книжку. Провідна націонал-соціалістична газета опублікувала статтю солдата, який чотири роки бився в окопах. “Der Angriff” [1] вихваляла статтю (а це були дослівно переписані п’ять сторінок моєї книжки) як грандіозний хронікальний документ, а не якісь “Ремаркові вигадки”. Моя книжка мала успіх, позаяк в усій своїй простоті відтворювала людський бік життя в окопах, велич і тендітність людини, її мужність і зухвалість. Якби я спробував поставити героїв війни на понадлюдський п’єдестал, книжка б ніколи не досягла такого успіху. Героїзм не залежить від результату. Німецька армія, німецький солдат ніколи не були більш героїчними в найпрямішому сенсі слова, ніж 1918 року, коли згасла зоря Німеччини. На той час технічна зверхність ворога стала настільки величезною, що армія могла лише вперто чинити спротив до болісного кінця, напружуючи всі нерви в героїчній оборонній війні.
Ніхто не може бажати, аби ще раз настали такі жахливі часи. Найбільший технічний і військовий поступ не міг б виправдати такого бажання. Жодна розсудлива людина не може прикликати епідемії, наприклад, чуми, для того, аби лікарі змогли показати своє мистецтво.
1930–1931 pp.
1. “Der Angriff” (нім. – атака) – пропагандистська газета нацистів, яку заснував Йозеф Ґеббельс 1927 р. Перше її число вийшло в липні того ж року. Якщо на початку свого існування газета мала всього 2000 примірників, то 1940 р. її наклад сягнув 306000 прим. Згодом під час Другої світової війни, коли союзники бомбардували Берлін, наклад газети було додатково збільшено для підйому бойового духу мешканців німецької столиці. Остаточно “Der Angriff” припинила свій вихід наприкінці квітня 1945 р.
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Еріх-Марія Ремарк. Чи тенденційні мої книжки?
Переклад – Василь Білоцерківський
На запитання, чи лежав у підґрунті моєї книжки “Без змін на Західному фронті” певний задум, можу лише чесно відповісти, що мої спонтанні спогади про Велику війну переказують єдино те, що я, подібно до мільйонів моїх товаришів, бачив і пережив за п’ять років бійні. Чи слушний так часто повторюваний докір, що моя книжка справила фатальний вплив на молоде покоління, що вона вбиває благородне почуття патріотизму, прагнення героїзму, ці найвищі чесноти тевтонської раси з непам’ятних часів? Якщо я взагалі керувався якоюсь ідеєю, то це була любов до Батьківщини в істинному і благородному, а не у вузькому і шовіністичному сенсі слова, і глибоке шанування героїзму. Та це не означає ані сліпого захвату кривавою бійнею на полях битв, ані схвалення сучасних методів ведення війни з силою-силенною машин і механічних засобів. В усі часи війна була жорстоким знаряддям спраглих слави й влади, завжди суперечила основним засадам справедливості, які притаманні всім морально здоровим людям. Навіть поважне порушення справедливості не може зробити війну легітимною.
Від періоду 1914–1918 років нас привчали бачити лише велич і героїзм війни. Історичні книжки спотворюють славу безстрашних героїв, які заслужили на вічну повагу тим, що билися і помирали за Батьківщину. Ці люди безсмертні, бо були безстрашні й мужні. З удосконаленням і збільшенням точності вогнепальної зброї, з застосуванням важкої артилерії, аеропланів, танків і газів, з запровадженням механічних бойових машин і залученням індустріальної могутності, характерних для сучасних воєнних дій, активна хоробрість солдата, який не лякається противника, вимушено поступається місцем суто пасивній мужності, близькій до східного фаталізму.
Особливо за два останні роки війни технічна організація ведення бою досягла такого приголомшливого поступу, що кожен солдат повністю став залежний від випадку. Багато солдатів з тих полків, які майже цілковито були знищені в окопах, упродовж двох або трьох років позиційної війни навряд чи бодай раз бачили ворога в обличчя, за винятком тих, котрі потрапили в полон після якого-небудь рішучого наступу. Війни у старому героїчному сенсі слова більше не існує. Вона перетворилася на безглуздий жах, у якому людей чавила, перемагала і калічила механічна сила. Солдату в окопі нічого не залишається, окрім чекання в пасивному відчаї, чи влучить у нього, як уже влучало в сотні й тисячі його товаришів; а якщо він виходить з бою неушкодженим, то не завдяки його власній мужності, а завдяки його щасливій зорі, завдяки долі. Для прикладу я хотів би навести таку ситуацію. Припустімо, перебуваю в роті солдатів, вишикуваних у шеренгу. Кожен п’ятий мусить постати перед воєнним судом. Чи впаде смертоносний жереб на мене? Чи залишуся живий? Можу лише, віддавшись долі, чекати на її рішення. Особиста безстрашність, мужність в усі часи заслуговувала на захоплення, і так буде завжди, допоки вони не стануть безглуздими. Політичні й дипломатичні конфлікти між країнами належало б залагоджувати політичними й дипломатичним засобами. Війна, як захист і ultima ratio, була б виправдана лише в тому випадку, якби європейська цивілізація зненацька знову опинилася під серйозною загрозою, як у середньовіччі, коли така загроза йшла від гунів.
Патріотизм – високе і благородне поняття, але шовінізм став небезпечною загрозою, відтоді як хвиля націоналізму охопила сучасний світ, а євангеліє ненависті поширюють, проповідуючи грубу силу. Цей шовінізм можна виявити в усіх європейських країнах, Італії та Німеччині. На думку шовіністів, лише агресивний націоналізм – то справжній патріотизм, а пацифізм чи навіть просто осуд жаху війни й любов до миру вони називають боягузтвом. Але забувають, що в сучасному неспокійному світі боєць виявляє менше мужності, ніж той, хто насмілюється визнати себе пацифістом. Ці міркування пояснюють, чому крайні радикали повстали проти мене, тоді як помірні елементи, навіть у консервативному таборі, визнають правдивість, з якою я зобразив жахи війни. Ніхто не може заперечувати, що я люблю все велике і благородне у моїй країні та щиросердно бажаю, аби Німеччина піднялася з сьогоднішнього жалюгідного стану.
Коли вийшов фільм “Без змін на Західному фронті”, впливові політичні кола скористалися всіма засобами, які тільки можна уявити, аби домогтися заборони демонструвати кінострічку в Німеччині. Як відомо, це вони зуміли зробити. Цензор заборонив демонстрацію фільму на тій підставі, що в ньому не показано всієї слави й величі німецького солдата. Таке твердження геть хибне, бо кінострічка показує лише людський бік фронтового життя. Те, що супротивники не завжди ставляться до моїх творів неупереджено, кумедно потверджує один випадок, який свого часу стався через мою книжку. Провідна націонал-соціалістична газета опублікувала статтю солдата, який чотири роки бився в окопах. “Der Angriff” [1] вихваляла статтю (а це були дослівно переписані п’ять сторінок моєї книжки) як грандіозний хронікальний документ, а не якісь “Ремаркові вигадки”. Моя книжка мала успіх, позаяк в усій своїй простоті відтворювала людський бік життя в окопах, велич і тендітність людини, її мужність і зухвалість. Якби я спробував поставити героїв війни на понадлюдський п’єдестал, книжка б ніколи не досягла такого успіху. Героїзм не залежить від результату. Німецька армія, німецький солдат ніколи не були більш героїчними в найпрямішому сенсі слова, ніж 1918 року, коли згасла зоря Німеччини. На той час технічна зверхність ворога стала настільки величезною, що армія могла лише вперто чинити спротив до болісного кінця, напружуючи всі нерви в героїчній оборонній війні.
Ніхто не може бажати, аби ще раз настали такі жахливі часи. Найбільший технічний і військовий поступ не міг б виправдати такого бажання. Жодна розсудлива людина не може прикликати епідемії, наприклад, чуми, для того, аби лікарі змогли показати своє мистецтво.
1930–1931 pp.
1. “Der Angriff” (нім. – атака) – пропагандистська газета нацистів, яку заснував Йозеф Ґеббельс 1927 р. Перше її число вийшло в липні того ж року. Якщо на початку свого існування газета мала всього 2000 примірників, то 1940 р. її наклад сягнув 306000 прим. Згодом під час Другої світової війни, коли союзники бомбардували Берлін, наклад газети було додатково збільшено для підйому бойового духу мешканців німецької столиці. Остаточно “Der Angriff” припинила свій вихід наприкінці квітня 1945 р.
Публікацію присвячено 125-річчю від дня народження автора.
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Серафим Сака. Падав густий сніг"
• Перейти на сторінку •
"Ромен Роллан. Причини занепаду живопису в Італії XVI сторіччя"
• Перейти на сторінку •
"Ромен Роллан. Причини занепаду живопису в Італії XVI сторіччя"
Про публікацію