Листя опадає, щоб врятуватися від льодового розколу зсередини. Тільки уявіть ці хрусткі скельця зеленого осипу серед зими! Падолисту краса – відкуп за непринесену жертву краси у буянні, за зраду з необхідності. Тож має прощення.
Зрада батьками дитини веде до її зростання і в основі своїй має щось від величності. Поза цим – має щось від нікчемності: великі, як всесвіт, маліють до міри комахи, яку трапляється розчавити одним лише усвідомленням її малості. Жалюгідним – прощається.
Дитяча образа така ж рідка, як молоко матері, що годує, така ж струмениста, як молоко матері, що не має кого годувати, така ж самоспальна, як молоко у нерозроблених материнських грудях. Дитяча образа приводить до зради, яка водночас стає розплатою для батьків, наче викупний хрест, що його нестимуть смиренно, цим освячуючи і себе, і їх. І усе їм прощається.
Коли кохані в коханні своєму кохаються – це подібно до повені, що несе у собі тіла потопельників, омиває їх лагідно, вкрадених в світу. Та коли ще коханням своїм не захлиснулися, то хапаються раптом за стрічних, міцних й непорушних за межами течії, доки хвилі не виштовхнуть їх на берег, зраджуючи у відповідь. Це спасіння взаємністю, око за око, що має прощення.
Якось Ісус назвався другом людини і був ним аж до кінця.
Друже мій! Що означає – той, хто приймає. Друже мій! Що означає – той, хто відає. Друже, о друже мій, що назвався так сам без обов'язку, як і Той, що не мав перед нами обов'язків жодних, друже, о друже мій, це ж тільки твоя зрада не знає прощення.

09.11.2022