Самореалізація…. Важлива для людей різних за фахом, для творчих осіб аж надто значуща. Самореалізація – це участь у тих чи інших формах життя. Пошук самовираження дуже особистісний. Важливою підтримкою у самовизначенні є опертя на ті чи інші етичні засади… Задум бути самим собою не є оманливим.

Георгій Гурджиєв наголошував: «… потрібно спочатку пізнати себе, потім за допомогою самопізнання навчитися змінювати себе – якщо тільки ми хочемо себе змінити. Різні системи й школи можуть вказати на методи та способи, що дозволяють зробити так, щоб нове знання могло прийти ззовні, коли ми будемо готові. Але жодна система, жодна школа не може зробити нашу роботу за нас – необхідно виконати її самому. Внутрішнє зростання та зміни в бутті залежать від тієї роботи, котру людина робить сама».

Період дитинства у кожної людини інакший, ніж подальше її життя. Кожен день має свої барви і візерунки, начебто калейдоскоп… Діти нечасто кудись поспішають. Вони можуть цілий день бавитися з іграшками, або будувати фортеці з піску. Можуть читати та перечитувати улюблені казки, тішаться пригодам героїв… Вони не знають що таке нудитися, доба дитинства – це безмежне дозвілля, в тому є якась святість…

Лілія Безверха згадує (ч.1): «В дитинстві чимало часу проводила у прабабусі, там отримувала багато любові і уваги. Саме там вчилася малювати, ліпити, читати, захоплено розглядала картини зі східними мотивами на шовку. Я наче занурювалася в інший світ, подовгу їх роздивлялася. Мабуть, тоді зародилася любов до японської культури…».

Народжена на Січеславщині. Вищу освіту здобула в Південноукраїнському державному педагогічному університеті ім. К. Ушинського, художньо-графічний факультет, спеціальність – образотворче мистецтво, креслення. Два роки працювала в Томаківському районному Будинку школяра. В 2002-му році переїхала до Києва, там мешкає з сім’єю дотепер.

Місцина в котрій перебуваєш дуже важлива. Адже є місцевості до яких байдужий, або почуваєш себе чужинцем, трапляються навіть ворожі Тобі місця… Вдало і змістовно з цього приводу висловився Тарас Возняк (культуролог, політолог, головний редактор часопису «Ї»): «Карпати, для мене, і не тільки для мене, є не просто топографічною особливістю на карті. Це певні, знані нам місця. Місця, які я знаю, і які знають мене. Місця в-яких і з-якими мені просто добре. Місця, де я є своїм. І місця, які сприймають і приймають мене, як свого, як частину саме цього місця. У цих місцях я не відчуваю себе чужим. Я вдома і мені спокійно на душі».

Лілія Безверха оповідає (ч.2): «Мріяла стати художницею, мрія здійснилася. Прагну досконало опанувати майстерністю, працюю в цьому напрямку, бо ж відомо – досконалість не має меж… В моєму розумінні Художник – це в першу чергу Майстер, який професійно володіє певними техніками, він здатен створити те, що не можуть інші…, вже потім зміст твору, який хоче донести до глядача. Увагу до своїх творів треба привертати високим рівнем виконання, без епатажу. Основним заняттям була та є творчість. Роботи створюю в авторській техніці, яка полягає в поєднанні: аплікації соломки, інкрустації соломкою, різьби (дерево, ріг, кістка, мушлі, різне напівкоштовне каміння)».

Звернімо увагу (nota bene) – центральний вхід храму в Дельфах, за часів Павсанія, прикрашали 7 написів, один з яких – вміння ставить Майстра…
.
Мисткиня захоплюється японською культурою, роботи певного періоду присвячені цій тематиці. Однак останніми роками художниця створює роботи наповнені українським змістом. Витворам властиві: поетичність, символізм, філософічність, психологізм, вишуканість…

З 2002 року – членкиня українського товариства «Нецке». 20014 рік – отримала Гран-прі на конкурсі «Арт країна» в рамках виставки Handmade- Expo. 2017 рік: 1 місце на Всеукраїнській виставці-конкурсі «Український сувенір», м. Київ. Учасниця творчого клубу «Спілка митців Борисполя» (від 2017 р.).

Поезія – це живописання словом… Самобутня і цікава японська поезія. За її допомогою можна наблизитися до розуміння японського способу мислення і світосприйняття… Вслухаймося..

Мацуо Басьо – засновник поетичної школи хоку.

«Мандрівник – і все:
це тепер моє ім’я.
Йде осінній дощ…»

І ще: «Ховається за хмари часом
місяць,
щоб відпочили очі
у людей».

З вірша Тіба Сюсаку Нарімаса, якого визнають як одного з кращих майстрів меча в історії Японії:

«Серце-розум,
що чує в зимну ніч,
як паморозь лягає,-
над супротивником
приносить перемогу».

Не варто шукати прямих аналогій між віршами та творами мистецтва, але, непрямий зв'язок існує…

Український поет, Борис Чіп, (уродженець Полтавщини) в одному з віршів запитував:
«Куди брести, подумав я, куди брести,
Коли всі люди поокремились в світи?
Усі – світи, а нікому світить,
То й впала тьма, де й іскра не щемить».

Допоки творять митці зі Світлими помислами, полум’я свічки палахкотітиме…

Символізм … Стародавні символи: рослин, пташок, звірів мають широке тлумачення в різних культурах. Чітке визначення дав В. Рошаль: «Символ – це ключ, що дозволяє проникнути в область більшу, ніж він сам».*

Ніби хвилями накочуються, асоціативним чином, тлумачення про етимологію символів – риб, птахів, квітів. Різні роки, століття, навіть тисячоліття…

К. Г. Юнг «AION». В цій праці швейцарський психоаналітик зокрема досліджує символ риби та його зв'язок з астрологією, гностичний і алхімічний символізм. Дві доречні цитати з цієї праці: «Символіка риб насамперед пов’язана з ерою Риб – і, відразу, в самих Євангеліях («ловці людей», рибалки як перші учні, чудо хлібів та риб), і безпосередньо потім, в після апостольську епоху. Дана символіка зображає Христа і вірян в якості риб, рибу як їжу на Agape, хрещення як занурення в рибний садок і т.д.».

І другий уривок: «… хоча й неможливо довести будь-який зв’язок між фігурою Христа і початком астрологічної ери Риб, все ж таки одночасність появи у Спасителя символізму риб і розвиток астрологічного символу нового еону здається мені досить суттєвою і виправдовує нашу увагу до неї». Існують алхімічні трактування символу Риб, бачення цього символу катарами, ці теми та інші, теж розглядав Юнг в зазначеній праці.
Риба – сакральний символ життя і смерті. В казках – символ водного царства, прамати земних вод. З риб народжуються казкові герої.

«Глибинна тиша» - знакова робота авторки. Тиша – своєрідна мова, є таке поняття – берегти тишу… Високе просвітлення шукає природу тиші. Мовлення ж бажане виважене і тихе, слід обдумувати кожне слово…

Птахи символізують повітряну стихію, сполучають світ земний і небесний, а водоплавні – три світи. Українська казка «Курочка ряба» - то відгомін відомого міту про виникнення Світу з яйця. В українських колядах часто йдеться про Світове дерево (дерево життя), на якому сидить птах або кілька птахів… В піснях птахи – вісники, котрі приносять людям новини, переважно з далеких країв…

Гуси – символ проминання часу, життєвих збурень. З пісенної символіки : «Ой летіли гуси з далекого краю, збили-сколотили воду на Дунаю»**

Курка символізує материнство, турботливість про потомство; окрім того, може уособлювати нерозважливість, недовірливість, кволість, слабкість… Відома приказка говорить: «Курям на сміх….».

Квіти у часи давніші мали різну символічну значущість: любисток, татарське зілля – охорона від злих духів, шовкова косиця – символ кохання і мужності, барвінок – символізував безсмертя людської душі…

«На перший погляд - це родинне дерево, традиційна тема в українському народному мистецтві, пропоную розглянути цей образ більш уважно та ретельно. Всі квіти тут різні, хоч родина одна, багато у них спільного, але кожна має право бути собою. Отже, ця робота про: дозволи і прийняття, зміну поколінь і нерозкритий потенціал, про спільність і самобутність…», - таке тлумачення авторки підтексту твору «Квітка моїх бажань».

«Птаство небесне» - робота про хибність людських уявлень щодо щастя…», - мовить Лілія Безверха.

Слово міт (міф) має смислове значення опису-повісті. Його призначення полягає в передачі з покоління в покоління багаторівневої інформації, аналового змісту. Окремі митці усвідомлено, а може й не зовсім, є творцями уже власних мітів…

Олександр Чегорка (м. Кам’янське) – архітектор за освітою, художник, скульптор, поет, український любомудр за станом душі… Ознайомившись зі взірцями творів Лілії Безверхої, повідав наступне: «Роботи художниці вражають ніжністю, прагненням світлої душі жінки-творця доторкнутися до вічного, божественного, таємничого. Це зворушливе поривання схоже на політ птаха, на голос пелюсток квітки…. Народжуються рядки:

«Лягти на дно глибокої ріки
Крізь товщу вод дивитись на зірки
І бачить риб на відстані руки…».

Андрій Будкевич (Буткевич), історик мистецтва, брендолог. Керівник ЛЕЛЕГ – 4 (Лабораторія експансії латентних експериментів горішнього – 4) та БУМ (Брама Українського Мистецтва).

* Цитата запозичена з праці Анни Білої «Символізм»
** Трактування слова «гуси» взято зі словника символів: Марія Чумарна «З початку світу».

На фото - робота Лілії Безверхої "Квітка моїх бажань".