ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ірина Вовк
2026.11.17 07:34
«МІКЕЛАНДЖЕЛО: СЕРЦЕ БІЛОГО КАМЕНЮ»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)

Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран

Віктор Кучерук
2026.11.17 05:47
Синє небо й жовте поле
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."

С М
2026.11.16 23:58
дідусь був мореходом
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»

Ігор Терен
2026.11.16 17:21
А влада пшеків дещо пойняла
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.

***
А бомонд богемі помагає

Борис Костиря
2026.11.16 16:53
Не хочу квітку я зривати,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.

Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,

хома дідим
2026.11.16 16:00
можливо я повторююсь
та це малосуттєво
повторюється всяко
усілякий
не треба апології
оскільки я не жертва
можливо навпаки
це стилістична якість

Вячеслав Руденко
2026.11.16 14:54
О, мій етер, веселий, темний, милий!
Куди тепер ти знов ховаєш вила —
Космогонічні, ніби справжній фатум,
Як тінь з-під ковдри душ, густу, багату, —
Щоби безвідповідально, гучно, вмісно,
Докупи склавши, ніби пальці в мудру,
У верховіття мрій, де мер

Кока Черкаський
2026.11.16 13:43
Водії не люблять пішоходів,
Пішоходи ненавидять водіїв,
Фермери клянуть суху погоду,
А турист кляне сезон дощів.

Всякий віднайде якусь причину
Щоб образити, обматюкать тебе,
Бо всередині у кожної людини,

Паб Лімерик
2026.11.16 08:34
Вчителі в кабінеті завпеда
Освятили закон Архімеда.
А завгосп не святив.
Отакий колектив
Згуртувався навколо завпеда.

Розповів театральний бариста
Про симфонії Ференца Ліста.

Віктор Кучерук
2026.11.16 07:04
Під шелест опалого листя
Забави продовжує осінь -
Одягнута в шати багристі,
Повсюди тиняється боса.
Тумани сплітає в мережку,
Гойдає оголені віти
І сипле на вимиту стежку
Дарунки від себе чи літа.

Борис Костиря
2026.11.15 18:29
Не зупинятися у слові,
Коли сягнеш глибин, вершин.
Слова спочинуть охололі.
На слово сяде херувим.
Не зупинятися в розгоні,
В польоті до далеких зір,
Здолати мури й перепони
У прагненні забутих вір.

Євген Федчук
2026.11.15 17:40
Гортаю в Інтернеті сторінки,
Новини і погоду розглядаю,
Чогось собі цікавого шукаю
І, зокрема, якісь нові книжки.
На сайтах їх багато викладають.
Дивлюся, що читають москалі.
Вже й не дивуюсь їм узагалі,
То просто дикість, що вони читають.

Юрій Гундарів
2026.11.15 09:14
Його серце зупинилося 27 березня на Слов’янському напрямку. Прощання відбулося у Вербну неділю. Траурний кортеж розтягнувся через увесь Київ — від Майдану Незалежності до Лівого берега, де він жив.
На Троєщині та Лісовому масиві люди виходили з машин, ст

Ірина Вовк
2026.11.15 07:43
«ДЖОРДАНО БРУНО: Попіл нескінченності, або Ніч на площі Квітів»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)

Дійові особи:
Джордано Бруно (Ноланець) – філософ-домініканець, мандрівний мислитель-пантеїст, якому належить теорі

Віктор Кучерук
2026.11.15 07:07
Ні зорі, ні душі, ані тіні -
Тільки тиша й пітьма навкруги,
Тож в уяві малюю видіння
Місць отих, де іти до снаги.
Не буває там темряви й тиші,
І відсутні тривожні думки,
І хмарини там вітер колише ,
І світіння торкає щоки.

Володимир Бойко
2026.11.15 01:14
Людожерам непогано вдаються ролі людинолюбців. Хтось демократією живе, хтось нею грається. Політик – це особа, яка однією рукою будує державу, а іншою її руйнує. Навіть наймізернішим людцям доступні цукерки «Гулівер» в асортименті. Криводушн
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Охмуд Песецький
2026.03.19

хома дідим
2026.02.11

Павло Інкаєв
2025.11.29






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Андрій Будкевич (1918) / Проза

 Олександр Мельник: живопис про навернення до своїх, українських пракоренів
Образ твору «Прочитайте знову
Тую славу. Та читайте
Од слова до слова,
Не минайте ані титли,
Ніже тії коми –
Все розберіть… Та й спитайте
Тоді себе: що ми?
Чиї сини? Яких батьків?...»

З поеми Тараса Шевченка «І мертвим, і живим, і ненародженим…».

Національне мистецтво… «Без сумніву, в кожного народу є свої характерні психічні риси, а що мистецтво є відбиттям духа, то ясно, що існує національне мистецтво.
Признаки національного мистецтва не в сюжеті. Бо ж чимало чужинців зображали українок в українському одязі та український побут.
Характер національного мистецтва знаходиться у внутрішніх творчих джерелах мистця. Мистецтво є не те, що ми видимо, тільки те, що ми маємо в нас самих. Коли ми маємо в собі творчі джерела, то мистецтво буде само собою.
…. Я признаю національне мистецтво, але для інших цілей – як мистецтво для мистецтва.
Хто зна, чи я думав би так, якби українське сонце не запалило в мені почування туги за чимось, чого я сам не знаю….
Журби заспівати»!* - може, це мій головний імпульс до творчости - ?», - Олександр Архипенко, українець, геніальний скульптор.

В Україні багато професійних, талановитих художників. Українських живописців значно менше.Олександр Мельник з цієї славної когорти. Майже вся його творчість присвячена різним періодам історії України.

Першою наставницею в малюванні та читанні була мама, Анастасія Тихонівна, вчителька початкових класів. Прийшов у цей Світ в селі Мала Офірна Фастівського району, через річку Унава розкинулося село з подібною назвою - Велика Офірна… Перший малюнок – хата, в ній тепло… Дим з димаря йде, значить топиться піч. Коли хлопцеві було 7 років, батьки переїхали до Києва. Перша оцінка з малювання – двійка, бо ніколи не користувався пензликом, фарбами.

Митець веде оповідь (ч.1): «Жили в провулку Шевченка, поруч знаходилася художня студія, її й відвідував. Там навчалося чимало талановитих дітей, Анатолій Кущ, Валентина Мельниченко, в майбутньому відомі митці. В 9-му класі вступив до КХСШ імені Тараса Шевченка. Там же навчався Богдан Ткачик з Тернополя. Згодом, студент Київського державного художнього інституту. Перший курс, факультет живопису, 16 студентів. Олександр Івахненко, мій великий друг, навчався на графічному факультеті. Після другого курсу розподіляли по майстернях, їх було 4. Всі хотіли потрапити до Тетяни Нилівни Яблонської (на той час – керівниця майстерні монументального живопису КДХІ). Вона вибрала дев’ятьох… Дозволили залишити 4-х. Мене перевели до майстерні станкового малярства, керівниця Тетяна Голембієвська. Пощастило вдруге, невдовзі повернули під оруду Тетяни Яблонської. Вперше щастя посміхнулося коли став студентом… Пощастило і втретє – потрапив до Художнього комбінату, там творчо працювали: І.- В. Задорожний, М. Стороженко, І. Литовченко, С. Кириченко, монументалісти-українці…».

Мова… Мова і мистецтво…

Академік М. Марр у своїх «Яфетичних зорях над українським хутором» визнавав: «… пережиток полісемантизму означає українську мову щаблем розвитку більш архаїчним, ніж інші індоєвропейські мови…». Неодноразово замислювався, переконаний, не лише я, чи є той художник українським, якщо не спілкується мовою цієї Землі, декотрі навіть не володіють, не зачаровується українськими піснями, не читає віршів та прози українських авторів, навіть не знає їхніх прізвищ ? Питання риторичне, та все ж…

«Факт існування тієї чи іншої мови – свідоцтво успішно вирішеної важливої життєвої задачі – виживання в певних географічних, кліматичних, соціальних умовах, гармонійно-духовне вплетення у навколишнє середовище. Логічно припустити, реалізація більш-менш глобальної програми. Адже мова є структурним фіксатором опису (образу) світу і свого місця в ньому. Місця. Якщо хочете, дарованого Богом, своєї «землі обітованої»…», - обґрунтовано писав дослідник В. Кирунчик.

Словом можна зцілити, а можна вбити. Тому з ним не можна гратися. До слова слід ставитися обережно та з повагою… Мова ж – недоторкана програма.

Митець-патріот завжди займав активну громадянську позицію. Боровся за утвердження і поширення української мови, йому належать слова: «Русифікація є духовною окупацією».

Для Олександра Мельника головнішим у творчості є зміст, звісно, форма теж важлива. Створюючи картини присвячені різним рокам і вікам, художник намагається стилістично дотримуватися мистецьких традицій властивих тій добі. Як живописець-монументаліст являється продовжувачем традицій Школи Михайла Бойчука. Писав тематичні роботи: приурочені Русі, українському козацтву, буремним подіям 2014-го року, видатним діячам нашого народу…
Створював вітражі, гобелени, мозаїки, розписував церкви…

Олександр Іванович розповідає (ч.2): «Перший вітраж виконав на Тернопільщині, Заліщицький район, село Ворвулинці. Церкву віддали під етнографічно-краєзнавчий музей. У вівтарі написав образ Матері з дитиною, в одному вікні – князі, в другому – земля горить, село горить; третє вікно - жниці і косарі, четверте – свято врожаю. Образи були подібні на святих, сказали: «Переробити…». Вирішив, нічого не змінювати. Перевіряли – М. Стороженко і А. Домнич, затвердили. Гадаю, вітраж не змонтували…
\
Друге замовлення надійшло від Ніжинського педагогічного інституту. Потрібно створити знову-таки вітражі. Перша композиція – збирачі гербарію, друга – портрет вчительки, потім дівчинка з колосками, а поверх них – космонавт. Це були фрески. Зараз, мабуть, моїх фресок немає, бо на їхньому місці вітражі…

Третє замовлення, завдяки рекомендації Миколи Андрійовича Стороженка, в Історичному музеї. Виконав вітражі: «Час Ярослава Мудрого» та «Час Нестора літописця». Брав участь у виставках, вперше – в 1973 році. В середині 70-х минулого століття потрапив під приціл недремного ока КДБ. Хотіли зробити стукачем…».

Світлі люди особливо помітні в темні часи… Митець пройшов непрості випробування. До Спілки художників не приймали, всі члени журі голосували – «за», окрім одного… Траплялися державні замовлення, на Художній раді затверджують, а замовники отримували вказівку КДБ – не пропускати… Картини на виставки не брали, зарплатні нема, майстерні також… Що робити? Писав вдома…

Продовження розповіді (ч.3): «Звернувся Сікорський Михайло Іванович (директор Переяслав-Хмельницького історичного музею) до Миколи Андрійовича Стороженка, - потрібні мозаїки на хліборобську тематику. Микола Андрійович рекомендував мене… Створив чотири стели: «Орач», «Сіяч», Жниця», «Молотник». Вийшов з кризового становища, нарешті отримав грошову винагороду…. Він же замовив серію гобеленів, на тему: «Історичні постаті причетні до Переяслава…» (3х4 м). З’явилися наступні роботи – «Повчання Володимира Мономаха синам», «Сковорода», «Іван Котляревський», триптих присвячений Тарасові Шевченку «Думи мої».
90-ті роки ХХ ст…. Вступив у Спілку художників України. Згодом став Головою секції монументального мистецтва. Державних замовлень тоді вже не надходило, приватних – ще не було… Організовував зустрічі - з духовенством УПЦ КП, провідними архітекторами Києва…

Семеро художників-монументалістів об’єдналися в «Братство Преподобного Аліпія». Поіменно: Микола і Петро Малишки, Ніна Денисова (графік), Володимир Федько (1940 – 2006), Василь Химочка (1950 – 2016), Петро Гончар, Олександр Мельник. Організовували виставки духовного змісту, перша – «Причастя» (Будинок вчителя), виставка «Великдень» відбулася в «Українському Домі»…».

Усі роботи, а вони різноманітні, створені Олександром Мельником згадати складно, бо їх надто багато… Це ймовірно справа біографів. Але, важливі віхи творчого шляху та художні здобутки окреслити потрібно.

1994 – 96-ті роки: розписи церкви в селі Крупець, Рівненської області;
2000-й рік: розписи в Михайлівському Золотоверхому соборі (центральна частина) від Братства…
2001-й рік: персональна антивоєнна виставка «Надія» (галерея Києво-Могилянської академії)
2013-й рік: задумав і запропонував провести Всеукраїнську виставку на антивоєнну тематику, відмовили в НСХУ, вважали, що немає потреби…

2014-й рік: нарешті відбулася виставка під назвою «Надія», цього разу – Всеукраїнська…
2021-рік: величезна кількість українців бачила митця під час подій Революції Гідності зі знаковою картиною в руках - «Бачу справи твої, Людино»… Написав «Мадонна щаслива» й «Та, що знає минуле», згодом дав назву «Неспалима». Після жахних подій в м. Бучі (на тлі війни) з’явилися картини – «На згарищі», «Мрія».
2023-й рік: поява нових творів – «Відродження» (з чорного квадрата зростає цвіт нового Відродження…), «Самоспалена планета. Попередження», «Перемога»**

І, грандіозне (саме так!) звершення Олександра Мельника (головний куратор) – бієнале «Від Трипілля до сьогодення в образах сучасних художників». Найбільший мистецький проєкт в Україні, 2004 – 2022 рр., відбулося 10 Всеукраїнських виставок (!!), видано 10 каталогів… Мета виставок-бієнале : відродження української історичної картини, правдиве зображення в мистецьких роботах сторінок історії України.

Вивчаючи історію України по наукових, академічних працях, може скластися враження, що великі історичні події творилися винятково не на наших землях, себто, ми нібито весь час (віками) перебували на загумінках Світової історії. Чому так? Є ряд причин, та найважливіша – наша історична пам'ять формувалася для нас ззовні. Історія України переформатована… До наших днів збереглися – скіфські баби, Кам’яна Могила, Змієві вали, Трахтемирівське городище, кургани. Та нам вбивали в голови, що мовляв: то артефактів бракує, якщо вони є, то не мають важливого значення, або ми до них не маємо жодного стосунку… Класичні історики досі твердять, що трипільці не являються нашими пращурами?!

Тепер нам вже відомо, наскільки незрівнянно вище стоять здобутки нашого фольклору від західноєвропейського. Ота вищість стосується і літературних творів, не лише їх. Художня досконалість «Слова о полку…» переважає перші книжні твори Західної Европи. Коли наші пращури у Трипіллі вже мали перші взірці Хліборобської культури, створювали по колу протоміста, з будівлями на кілька поверхів…, чим тоді володіли вони?!

Сергій Піддубний у розвідці «Українські святині ти символи» стверджує, що: «…пектораль, яка належала скитському цареві і була виявлена великим українським археологом Б. Мозолевським в Товстій могилі, ми довели, що головна її сцена зображає не пошиття ритуального вбрання, як відзначав вчений, а нанесення на нього способом вишивання відповідних знаків (рун)…».
Руни – це таємничі давні знаки (букви). Рунічне письмо – система священної писемності…

Зі скрипом, повільно, але минається епоха Калі-юги… У відродженні духовності Світу, поверненню в життя людей високих чеснот, українцям належить провідна роль. Для правдивих науковців, письменників, митців непочатий край творчої праці. До справи, панове! Хай буде!

*З української народної пісні

**Інформація надана художником

P.S.
21 вересня 2023 року відбудеться відкриття персональної виставки Олександра Мельника «Бачу справи твої, Людино» (21.09 – 7.10). Місце проведення: Національний музей Тараса Шевченка (м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 12).

Андрій Будкевич (Буткевич), історик мистецтва, брендолог. Керівник «ЛЕЛЕГ – 4» (Лабораторія Експансії Латентних Експериментів Горішнього – 4) та БУМ (Брама Українського Мистецтва).

На фото - картина Олександра Мельника "Шлях у вічність" (Перепоховання Тараса Шевченка в Каневі).








    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2023-09-13 11:58:58
Переглядів сторінки твору 599
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (0 / 0)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.739
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2026.11.10 19:18
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Гундарів (М.К./Л.П.) [ 2023-09-15 22:38:49 ]
Прочитав на одному диханні.
Дякую Вам, Андрію, за портрет Олександра Мельника.