…Як німець покаже
Та до того й історію
Нашу нам розкаже…
Т.Шевченко.

Хто герой, а хто – бандит в українській історії?

«Отже Богдан Хмельнцький, Іван Мазепа, ватажки гайдамаків Гонта й Залізняк, Михайло Грушевський і Симон Петлюра, Євген Коновалець, Степан Бандера, Андрій Мельник та ін., – зрадники і бандити чи національні герої? Про Хмельницького і ватажків гайдамаків вже йшлося. Масове винищення поляків і євреїв казаками й гайдамаками безперечно є злочин проти людяності і це повинні визнати українці. Але не можна не згадати, що за єврейською версією подій Хмельницький і гайдамаки ніякої цілі, крім винищення євреїв, не мали і нічого іншого не робили. Затуляють євреї очі на те, що українці потерпали від гніту польських окупантів, вірними посіпаками яких були на той час євреї.
Богдан Хмельнцький в українській історії – персона досить суперечлива. Він почав з визвольної війни проти Польського королівства. Під час рішучої битви під Берестечком сталася зрада союзника Хмельницького, кримського хана Іслам-Гірея ІІІ. Татарська кіннота пішла з поля бою і прихопила гетьмана Богдана. Історики сперечаються з приводу причин зради татарів: чи то Московія дала ханові великого хабара, чи вони просто злякалися польского війська, в якому було чимало німецьких найманців. Поразка. Кабальна капітуляція. А далі Хмельницький бере реванш у битві під Батогом. Отже ніякої обґрунтованої причини до визнання влади Московського царя не було. Проте Хмельницький чинить акт національної зради. Після Переяславської ради підписується березневий договір у Москві про військовий союз з Росією. Протягом наступних ста років Україна поступово втрачає свою державність. З цієї причини не можна не погодитися з неґативною оцінкою Хмельницького, що її дав Тарас Шевченко. Возвеличила Богдана Російська імперія.
Коліївщина та гайдамаки типово схвально оцінюються українськими істориками і літераторами, які або не усвідомлюють образливість цього схвалення для єврейської громади, або свідомо дотримуються антисемітської позиції. Тут бачимо також суперечливі постаті. Але варто згадати, що гайдамаки діяли не в ім’я незалежності України, а на виконання наказу російської імператриці і саме тому вони трактувалися позитивно в радянські часи як свого роду революційний рух.

Леонід Шульман, доктор фізико-математичних наук

Тарас ШЕВЧЕНКО
Холодний яр
У всякого своє лихо,
І в мене не тихо;
Хоч не своє, позичене,
А все-таки лихо.
Нащо б, бачся, те згадувать,
Що давно минуло,
Будить бознає колишнє,—
Добре, що заснуло.
Хоч і Яр той; вже до його
І стежки малої
Не осталось; і здається,
Що ніхто й ногою
Не ступив там; а згадаєш,
То була й дорога
З монастиря Мотриного
До Яру страшного.
В Яру колись гайдамаки
Табором стояли,
Лагодили самопали,
Ратища стругали.
У Яр тойді сходилися,
Мов із хреста зняті,
Батько з сином і брат з братом
Одностайне стати
На ворога лукавого,
На лютого ляха.
Де ж ти дівся, в Яр глибокий
Протоптаний шляху?
Чи сам заріс темним лісом,
Чи то засадили
Нові кати? Щоб до тебе
Люди не ходили
На пораду: що їм діять
З добрими панами,
Людоїдами лихими,
З новими ляхами?
Не сховаєте! над Яром
Залізняк витає
І на Умань позирає,
Ґонту виглядає.
Не ховайте, не топчіте
Святого закона,
Не зовіте преподобним
Лютого Нерона.
Не славтеся царевою
Святою войною.
Бо ви й самі не знаєте,
Що царики коять.
А кричите, що несете
І душу і шкуру
За отечество!.. Єй-богу,
Овеча натура;
Дурний шию підставляє
І не знає за що!
Та ще й Ґонту зневажає,
Ледаче ледащо!
«Гайдамаки не воины —
Розбойники, воры.
Пятно в нашей истории...»
Брешеш, людоморе!
За святую правду-волю
Розбойник не стане,
Не розкує закований
У ваші кайдани
Народ темний, не заріже
Лукавого сина,
Не розіб'є живе серце
За свою країну.
Ви — розбойники неситі,
Голодні ворони.
По якому правдивому,
Святому закону
І землею, всім даною,
І сердешним людом
Торгуєте? Стережіться ж,
Бо лихо вам буде,
Тяжке лихо!.. Дуріть дітей
І брата сліпого,
Дуріть себе, чужих людей,
Та не дуріть бога.
Бо в день радості над вами
Розпадеться кара.
І повіє огонь новий
З Холодного Яру.

Вьюнища,
17 декабря 1845