ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поеми):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.05.08
00:19
Йому здавалося, що він сходить, як зоря над світом. Насправді він сходив з розуму.
Пітьма для москаля – не просто звичне середовище, але й стан душі.
Росія без України – недодержава з недоісторією.
Що для українця відродження – то для москаля пог
2024.05.07
18:44
«Чи ти знаєш, чому я без остраху бавлюся з тобою?»- спитав якось хлопчик змійку.
«Ані разу не спадало на думку».
«А тому, що, як запевнив тато, із зубів твоїх висотали яд. Це, мабуть, після того, як чоловік із милосердя підібрав і поклав за пазуху напі
2024.05.07
12:18
Микола Біленький. 53 роки. Львів‘янин. Професійний клоун.
У перші дні війни повернувся з Англії, де працював за контрактом, щоб добровольцем піти на фронт.
Після контузії залишається зі своїми побратимами, адже їм конче потрібне його сонячне мистецтво.
У перші дні війни повернувся з Англії, де працював за контрактом, щоб добровольцем піти на фронт.
Після контузії залишається зі своїми побратимами, адже їм конче потрібне його сонячне мистецтво.
2024.05.07
09:38
Зорані очі
Оригінал тексту автора
Зоряні очі
Справ щоденних й не так, щоб дуже,
Оригінал тексту автора
Зоряні очі
Справ щоденних й не так, щоб дуже,
2024.05.07
07:20
Впаде до ніг листок останній,
знесилений, мов листопад,
його нездійснене бажання –
не повернеш весни назад,
пожухлими створились луки,
густіші сутінки гаїв
і одинокий кавкіт крука,
де стихла пісня солов’їв.
знесилений, мов листопад,
його нездійснене бажання –
не повернеш весни назад,
пожухлими створились луки,
густіші сутінки гаїв
і одинокий кавкіт крука,
де стихла пісня солов’їв.
2024.05.07
06:51
Розмежований війною,
Гомонить безладно світ, –
Постачати ще нам зброю,
Чи давати вже не слід?
Світ дарма гадає знову,
Зволікаючи, на жаль, –
Чи обмежиться лиш Львовом,
Чи до Праги пре москаль?
Гомонить безладно світ, –
Постачати ще нам зброю,
Чи давати вже не слід?
Світ дарма гадає знову,
Зволікаючи, на жаль, –
Чи обмежиться лиш Львовом,
Чи до Праги пре москаль?
2024.05.07
01:36
Неначе все - так само, як раніше...
Але чомусь хапається рука
За порожнечу. Березнева тиша -
Багатообіцяюча така.
Здавалося б: чого мені чекати?
Викреслюючи урочисті дати
Пожовклого свого календаря,
Але чомусь хапається рука
За порожнечу. Березнева тиша -
Багатообіцяюча така.
Здавалося б: чого мені чекати?
Викреслюючи урочисті дати
Пожовклого свого календаря,
2024.05.06
14:26
Мовчить триклятий сюзерен,
що полчища стоять на сході
та запевняє: «Не сьогодні
прийде до нас війни кузен».
Незвідані шляхи Господні.
Пора усім на шашлики.
Арей, напевно, щось та знає,
що полчища стоять на сході
та запевняє: «Не сьогодні
прийде до нас війни кузен».
Незвідані шляхи Господні.
Пора усім на шашлики.
Арей, напевно, щось та знає,
2024.05.06
09:56
Справ щоденних й не так, щоб дуже,
йду на балкон за повітря ковтком -
раптом зірка срібною смужкою
з неба збігає, мов крихітний гном.
Чітко бажання встигаю замовити,
гномику пункти всі перелічую:
щоб повернулися воїни зморені
йду на балкон за повітря ковтком -
раптом зірка срібною смужкою
з неба збігає, мов крихітний гном.
Чітко бажання встигаю замовити,
гномику пункти всі перелічую:
щоб повернулися воїни зморені
2024.05.06
09:25
Слова для пісні від імені чоловіка)
Несу в руках троянди білі
Тобі, красуне, в знак любові.
А ти мене чекаєш мила,
Нам сонце усміхнулось знову.
В очах твоїх я бачу щастя,
Несу в руках троянди білі
Тобі, красуне, в знак любові.
А ти мене чекаєш мила,
Нам сонце усміхнулось знову.
В очах твоїх я бачу щастя,
2024.05.06
06:23
Уже від ранку й дотемна
Я бачу й чую щосекунди,
Як вкрай уквітчана весна
Співає весело і лунко.
Уся земля, мов пишний сад,
Буяє зеленню і цвітом,
Хоч дим і гуркіт канонад
Іще засмучують півсвіту…
Я бачу й чую щосекунди,
Як вкрай уквітчана весна
Співає весело і лунко.
Уся земля, мов пишний сад,
Буяє зеленню і цвітом,
Хоч дим і гуркіт канонад
Іще засмучують півсвіту…
2024.05.06
02:08
Сказав їм Воїн: "Слава Україні!"
І не тремтіли голос та рука.
Свинособаку, підлу ту тварину,
Так налякало слово козака!
Це не пейзаж, де сонечко та хмарка -
Світанки темні в страченій імлі.
Упала недопалена цигарка
І не тремтіли голос та рука.
Свинособаку, підлу ту тварину,
Так налякало слово козака!
Це не пейзаж, де сонечко та хмарка -
Світанки темні в страченій імлі.
Упала недопалена цигарка
2024.05.06
00:12
Не зважай. Так нерідко трапляється у житті. Силоміць не закохують. Ще не зумів ніхто це заперечити… Щастя – то казка на DVD. Там вино почуттів – тут у мене суцільний оцет. Не зважай. Хай лисиця-кохання мене гризе, як спартанця, чий образ пригадую все ч
2024.05.05
20:48
Кому – весна, кому – війна,
кому – свята, кому – робота
не до крові, але до поту...
у мене – ода голосна,
а на душі найвища нота.
Не каюся... у самоті
я не сумую і не буду
у цьому повторяти Будду.
кому – свята, кому – робота
не до крові, але до поту...
у мене – ода голосна,
а на душі найвища нота.
Не каюся... у самоті
я не сумую і не буду
у цьому повторяти Будду.
2024.05.05
20:09
П'ять речень
Як утворилася наша ватага і на чому трималася? - одним реченням сформулювати непросто. Скажу так: і звичайнісінький працівник рибного господарства, і пихатий податківець з братами, і я - досвідчений пройдисвіт - усі ми гарно проводили ч
2024.05.05
18:39
Пасха
Якщо хрестять немовля - це злочин. Хрещення вважається нелегітимним, оскільки людина не може сказати навіть слова проти.
Якщо хрестять неповнолітню дитину - це злочин, оскільки дитина не розуміє куди її ведуть. І навіщо. Просто традиція така
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поеми):
2022.12.19
2022.11.19
2022.05.10
2022.04.25
2022.03.20
2020.03.12
2020.02.03
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Микола Соболь (1973) /
Поеми
Чугайстер
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Чугайстер
сага-трилогія
частина І-ша – Зустріч
Де Черемоші* сходяться в єдино
й вітрисько у розпадині живе,
кривава повня у нічну годину
стару заводить пісню про нове,
на березі ріки попід горою
сопілка у руках сопілкаря
заходиться, то сміхом, то журою
і тільки зорі в небі мерехтять.
А жоломійка* душу вивертає,
шукає субесідника собі,
мелодія летить за виднокраї,
згубившись в затуманеній габі,
де ватри пломінь грається з імлою
лелітки викидаючи увись,
іди сюди, поговори зі мною,
котрий в смереки тіні причаївсь.
Ти не боїшся ночі у Карпатах?
Де чути мавок соковитий сміх
і повітруль поміж смерек багато…
Чи ти не бачиш і не чуєш їх?
Цієї ночі нишпорять відьмачки
і відчувають піднебесну прю, –
мольфарки, друже, – темних сил воячки
їм би украсти душу хоч чию.
Ходи сюди, досидимо до ранку,
хай сатаніють поруч духи зла,
не наша це з тобою забаганка,
глянь на полінах, як кипить смола…
Як вийшов він, перевернувся всесвіт,
у жевриві розгледіти я міг
переборовши серця хворий клекіт
яким він є, із голови до ніг –
Чугайстер.
28.08 – 01.09.23р.
*Черемоші – у селі Устеріки сходяться Білий та Чорний
Черемош звідти і бере свій початок сам – Черемош.
Жоломійка – сопілка.
Частина ІІ – Ніч біля багаття
І він присів не мовивши ні слова,
лишень зітхнув кудись у темну ніч,
а далі, наче пісня колискова
співала ватра і казився сич…
Мовчали ми іще, мабуть, з хвилину,
але вона пливла, ніби віки:
– Що робиш ти у лісі цім, людино?
Що загубив на березі ріки?
– Так я не те щоб загубив щось в лісі,
шукаю зірку, бачиш – зорепад,
спочити сів у цім казковім місці,
де струшує зірниці вертоград,
мабуть, доспіли у садах тих зорі
мені б одненьку, отаку малу…
Багацько я наслухався історій,
Тому і полюбив, напевно, – млу.
Вогонь тріщав, кужелив дим над нами,
перекидав каміння Черемош.
Реальність часто плутається снами.
Чугайстер тихо вимовив: «Отож» –
і потягнувся поглядом між зорі,
і доторкнувся, певно, до Стожар
й додав іще: «Багато чув історій,
звізди ж уламків не стрічав, на жаль».
Ми замовчали. Бо про що баяти?
І мить-по-миті скапувала тьма.
Лиш комарі надокучали кляті
та дим багаття йшов кудись сторчма
і падав сон мені на млосні віки,
як не крути, а ніч своє бере,
об берег били хвилі бистрі ріки*
і пломінь кидав тіні між дерев…
01.09.23р.
*Бистрі ріки – знову ж мова йде про місце де
зустрічаються два Черемоші Білий та Чорний
та дають силу головній річці – Черемош.
Частина ІІІ – Світанок.
Крізь сон почув, як тріснула гілляка
і стало тихо ніби й не було
ні зустрічі, ні бесіди, ні страху
ще сонце не зігріло неба тло
та розтавала мла над місцем сили
і при смерті завмерла темна ніч,
як перша птаха десь заголосила.
Від вогнища Чугайстер канув пріч.
Не знаю я і нікого спитати
такі моменти таїна життя,
ще не прочахли грані* у багатті,
у грудях збитий ритм серцебиття.
Зробив ковток води із Черемошу,
умив лице, хай геть іде мара
та міцно кущ вчепився у холошу,
немов мене для чогось обирав.
Поміж трави блищала намистина,
там де Чугайстра щойно вичах слід.
Я вже й не знав котра тепер година,
не відчував ні втоми, ані літ,
мені звізда дарована за щедрість,
що дарував відлюднику тепло,
а може, навіть, дяка за відвертість
цього вже не дізнається ніхто.
Як він пішов ефірною ходою
зажевріла у небесах зоря
і тільки чути десь попід горою
сопілку у руках сопілкаря.
02.09.23р.
28.08 – 02.09.23р.
*Грань – жар.
частина І-ша – Зустріч
Де Черемоші* сходяться в єдино
й вітрисько у розпадині живе,
кривава повня у нічну годину
стару заводить пісню про нове,
на березі ріки попід горою
сопілка у руках сопілкаря
заходиться, то сміхом, то журою
і тільки зорі в небі мерехтять.
А жоломійка* душу вивертає,
шукає субесідника собі,
мелодія летить за виднокраї,
згубившись в затуманеній габі,
де ватри пломінь грається з імлою
лелітки викидаючи увись,
іди сюди, поговори зі мною,
котрий в смереки тіні причаївсь.
Ти не боїшся ночі у Карпатах?
Де чути мавок соковитий сміх
і повітруль поміж смерек багато…
Чи ти не бачиш і не чуєш їх?
Цієї ночі нишпорять відьмачки
і відчувають піднебесну прю, –
мольфарки, друже, – темних сил воячки
їм би украсти душу хоч чию.
Ходи сюди, досидимо до ранку,
хай сатаніють поруч духи зла,
не наша це з тобою забаганка,
глянь на полінах, як кипить смола…
Як вийшов він, перевернувся всесвіт,
у жевриві розгледіти я міг
переборовши серця хворий клекіт
яким він є, із голови до ніг –
Чугайстер.
28.08 – 01.09.23р.
*Черемоші – у селі Устеріки сходяться Білий та Чорний
Черемош звідти і бере свій початок сам – Черемош.
Жоломійка – сопілка.
Частина ІІ – Ніч біля багаття
І він присів не мовивши ні слова,
лишень зітхнув кудись у темну ніч,
а далі, наче пісня колискова
співала ватра і казився сич…
Мовчали ми іще, мабуть, з хвилину,
але вона пливла, ніби віки:
– Що робиш ти у лісі цім, людино?
Що загубив на березі ріки?
– Так я не те щоб загубив щось в лісі,
шукаю зірку, бачиш – зорепад,
спочити сів у цім казковім місці,
де струшує зірниці вертоград,
мабуть, доспіли у садах тих зорі
мені б одненьку, отаку малу…
Багацько я наслухався історій,
Тому і полюбив, напевно, – млу.
Вогонь тріщав, кужелив дим над нами,
перекидав каміння Черемош.
Реальність часто плутається снами.
Чугайстер тихо вимовив: «Отож» –
і потягнувся поглядом між зорі,
і доторкнувся, певно, до Стожар
й додав іще: «Багато чув історій,
звізди ж уламків не стрічав, на жаль».
Ми замовчали. Бо про що баяти?
І мить-по-миті скапувала тьма.
Лиш комарі надокучали кляті
та дим багаття йшов кудись сторчма
і падав сон мені на млосні віки,
як не крути, а ніч своє бере,
об берег били хвилі бистрі ріки*
і пломінь кидав тіні між дерев…
01.09.23р.
*Бистрі ріки – знову ж мова йде про місце де
зустрічаються два Черемоші Білий та Чорний
та дають силу головній річці – Черемош.
Частина ІІІ – Світанок.
Крізь сон почув, як тріснула гілляка
і стало тихо ніби й не було
ні зустрічі, ні бесіди, ні страху
ще сонце не зігріло неба тло
та розтавала мла над місцем сили
і при смерті завмерла темна ніч,
як перша птаха десь заголосила.
Від вогнища Чугайстер канув пріч.
Не знаю я і нікого спитати
такі моменти таїна життя,
ще не прочахли грані* у багатті,
у грудях збитий ритм серцебиття.
Зробив ковток води із Черемошу,
умив лице, хай геть іде мара
та міцно кущ вчепився у холошу,
немов мене для чогось обирав.
Поміж трави блищала намистина,
там де Чугайстра щойно вичах слід.
Я вже й не знав котра тепер година,
не відчував ні втоми, ані літ,
мені звізда дарована за щедрість,
що дарував відлюднику тепло,
а може, навіть, дяка за відвертість
цього вже не дізнається ніхто.
Як він пішов ефірною ходою
зажевріла у небесах зоря
і тільки чути десь попід горою
сопілку у руках сопілкаря.
02.09.23р.
28.08 – 02.09.23р.
*Грань – жар.
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію