Ніколай Погорєлов (Соболь) дорікає мені, що у моєму вірші «Кільця» рядки мають різну кількість складів. Відчуваю, що мій опонент просто не знає, що на сьогодні існують різні системи віршування, зокрема:
СИЛАБІЧНА, яка передбачає рівну кількість складів. Ця система притаманна 18-19 ст. (тут плідно, принаймні у кількісному плані, працює Соболь), і
ТОНІЧНА, в якій важлива лише приблизна рівність наголосів, а не складів. І у даній сучасній системі написано переважну більшість творів П.Тичини, М.Бажана, Є.Євтушенка, А Вознесенського, С.Жадана та інших корифеїв поезіїї сьогодення.
У цьому контексті можна тільки дивуватися, наскільки випереджав свій час Тарас Шевченко навіть щодо ритміки. У межах одного вірша він часом так змінював ритмічний малюнок, що можуть позаздрити корифеї прогресив-року рівня «King Crimcon»…
До речі, видатний вірменський композитор Мікаел Тарівердієв, автор уславлених композицій (так, це не пісні й не романси) на вірші М.Цвєтаєвої, Б.Ахмадуліної, Е.Хемінгуея та інших видатних майстрів слова, завжди відмовлявся від написання музики до віршів з однаковою кількістю складів, казав, що йому це просто не цікаво…
Гадаю, якби сам Соболь відійшов від безумовного дотримання принципу рівності складів, його поезії одразу позбулися б одноманітності й архаїчності.

І наостанок кілька прикладів.

(5) В мозок вгруз цвях дум:
(8) Коли ж підем в останній штурм…. (М. Бажан)

(9) О панно Інно, панно Інно!
(6) Я — сам. Вікно. Сніги...
(8) Сестру я Вашу так любив —
(7) Дитинно, злотоцінно.
(8) Любив? — Давно. Цвіли луги...
(9) О люба Інно, ніжна Iнно,
(11) Любові усміх квітне раз — ще й тлінно.
(6) Сніги, сніги, сніги... (П. Тичина)

(10) Ты поставила лучшие годы,
(3) я — талант.
(11) Нас с тобой секунданты угодливо
(9) Развели. Ты — лихой дуэлянт! (А.Вознесенський)

Розумію, що відкриваю Соболю Америку в цій царині. Але краще пізно, ніж ніколи.

Автор: Юрій Гундарєв
2023 рік