Лайка є органічною складовою будь-якої мови людей. Вона виникла навіть у есперанто, що за своєю суттю є вигаданою дипломатичною мовою - це я кажу як есперантист.
В українській мові лайка також наявна і дуже-дуже рясна. Іван Вишенський, наприклад, іще у 16-му столітті вживає слово "шкурта", що є синонімом "шльондра", "хвойда", "шльоха" і т.д. Тоді про російські впливи не йшлося взагалі. Українські фольклористи, зокрема й Т. Шевченко збирали так звані "сороміцькі" народні пісні з кінця 18-го століття. Є сучасне видання цих пісень (https://chtyvo.org.ua/authors/Sulyma_Mykola/Bandurka_Ukrainski_soromitski_pisni/) - там вам і "х*й" і все, що хочете. Українська класична література навіть шкільної програми також видає зразки української лайки (відсилаю до того ж Старицького та Основ'яненка). Казати, що української лайки не існує, або що вона зовсім не пов'язана зі статевим процесом або якимись такими порівняннями (мовляв, українська лайка дупоцентристська та лайноцентристська, як заявляє, наприклад Ідея Олександрівна, іще одна "філологиня"), а зосереджена на прокльонах та побажаннях - це шароваршина, тобто псевдопатріотична, багато в чому спрощена, а загалом - просто вигадана українська ментальність. Нагадаю про слово "пранці/пранець", яке може використовуватися не лише задля побажання, а й на позначення людини. Назвати людину "пранцем" - значить назвати її "сифілітиком". Як бачите порівняння зовсім не дупоцентристське, а явно натякає на те, що людина блудлива та дуже "огидно" помирає від цього. А цього Бойка раджу просто не читати, а якщо він щось сказав - то тричі це перевірити