Бува, що й в царського сатрапа
Збунтується козацька кров…
Колись такий випадок трапивсь
У Києві. Студенти знов
Взялися раптом бунтувати.
Микола Другий повелів
Війська супроти них послати.
А губернатором сидів
Тоді Михайло Драгомиров.
Потомок славних козаків.
Був, звісно, за царя, за віру,
Але цареві відповів:
- Не будуть же мої солдати,
Військових навчені наук,
Іти студентів воювати.
То не солдатських справа рук.
Цар шле з наказом телеграму.
Хто б не скоритися посмів,
Коли наказ лунає прямо?
Тож Драгомиров повелів
Війська негайно піднімати,
Повів на університет,
Велів направити гармати,
Щоб припинити той «бешкет».
А сам отвіт диктує знову:
«Ваша величносте, зробив:
Гармати всі напоготові,
Усе військами оточив.
Лиш ворогів ніде не бачу…»
Війська по тому розвернув,
Неначе виконав задачу
Та і в казарми повернув.