ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Нінель Новікова
2024.02.26 15:18
ЙОСИП БРОДСЬКИЙ
Переклад із рос. мови
Нінель Новікова

І ВІЧНИЙ БІЙ…

І вічний бій.
Нам спокій тільки сниться.

Ольга Олеандра
2024.02.26 10:51
Вручає доля квіти. Із вогню.
Вогняні квіти на весь обшир неба.
І хочеться відмовитись – не треба!!!
Але дарунки долі – то святе.

Палає всесвіт. Вогненний букет
заповнює і смажить поле зору.
Розпалює супротив чи покору –

Юрій Гундарєв
2024.02.26 10:32
Сніг, ніби срібне рядно.
Один. Самота.
Біле, як ватман, вікно.
Один. Саме ти.

Весь світ замело…
Навіщо ж сюди прийшов?
Щоби нести тепло.

Володимир Каразуб
2024.02.26 09:56
А справа в тім,
Що я і не приховував
Ні власний подив, ні холодних слів,
Ні пристрасті, що сходилась з іронією,
Ні те, що світ – один великий міф
З його бажанням діяти, як бачиш
Настільки хутко, щоб ніхто не зміг
Затямити його поточні риси,

Світлана Пирогова
2024.02.26 09:20
Зима. Глінтвейн. Скляні квадратики вікна.
Сплітає лютий макроме морозне.
Бузку засохлому наснилася весна,
Неначе хтось несе його з-за рогу,

А поки в фоліанті - пил і духота.
Хоч заглядає часом хуртовина,
Розлук далеких в'ється стигла глухота.

Леся Горова
2024.02.26 08:50
Всю ніч у вікно несподіваний дощ побивався.
Так гулко й настирно, що сон мій наляканий втік.
Здіймалися хвилями згадки, спліталися станси.
Було щось забуте, тремтливо-хвилююче в тім.

Як в деку кленову, бажаючу звук відродити,
Вдаряли краплини у скл

Микола Соболь
2024.02.26 06:42
Мовчить знесилена Вітчизна.
Знекровлений тече Дніпро.
Хто справить по загиблих тризну?
Якщо не ми, то вже ніхто.
Відмиють руки московити,
коли стече з багнетів кров
і стануть вчити нас любити,
і, що нацисти – полк «Азов».

Віктор Кучерук
2024.02.26 05:28
А навколо – ні сміху, ні крику,
Ні овацій, ні лаянь нема, -
Мов істоти глухі й без’язикі
Навмання поглядають сліпма.
Мов попереду зводяться тіні
Від нестерпно скрипучих стільців, –
Збайдужіло нове покоління
До творінь усіляких митців.

Олексій Могиленко
2024.02.25 20:35
Десять років чекаємо миру,
Але чуємо страшне:війна.
Ми в полоні новин із етеру
А в полоні хтось знову вмирав.
Щохвилини сивіють дружин
Сивину чорна хустка схова...
Не вернути вже брата чи сина,
Тата в діток забрала війна.

Микола Дудар
2024.02.25 20:05
Не смітять нотами… Лікують ними
В семи поборнім колі від недуг.
Є інколи й свої для цього рими
І кілька сот хвилиних вірних слуг…
А що вже там казати про ефектність,
Коли все оживає навкруги!?
Хоча й усі ми в цьому світі смертні,
Я б краще, як на

Євген Федчук
2024.02.25 16:32
Вертались чумаки в погожий день із Криму.
Воли повільно йшли, вози важкі тягли.
Розімлілі чумаки не поганяли ними.
Знайомий добре шлях, вже в котрий раз ішли.
Вже недалеко їм лишалося й додому.
Ідуть понад Дніпром, вже й Хортицю видать.
Спинилися на

Іван Потьомкін
2024.02.25 14:19
«Ти плачеш, Йоно? І за чим?
За цим кущем, який ти не садив?»
«Ні, не за цим, мій Боже».
«А за чим же?»
«Плачу, а варто б скорше вмерти, аніж далі жити...
Іще тоді, коли в китовім череві
Три дні й три безсонні ночі
Я пристрасно моливсь, щоб Ти мене

Світлана Пирогова
2024.02.25 14:11
Не вщухають пташині арії,
Вже літає пух тополиний.
Мабуть, пише весна нам сценарій,
Бо душею до тебе лину.

Світить сонце бурштином в зіниці,
Вабить травня квітучий дотик.
Ти сердечна моя таємниця,

Іван Низовий
2024.02.25 12:55
Сірооке моє дивенятко.
Хочеш,
Я розкажу тобі,
Чому
Я назвав тебе іменем Леся?

На Поліссі,
В дрімучому лісі,

Леся Горова
2024.02.25 09:26
Хто вам сказав, що я слабка,
що я корюся долі?
Хіба тремтить моя рука
чи пісня й думка кволі?
Ви чули, раз я завела
жалі та голосіння, –
то ж була буря весняна,
а не сльота осіння.

Володимир Бойко
2024.02.25 08:54
Краще незадоволений геній, ніж задоволений ідіот. Російськими цінностями вимощена дорога до пекла. Колись противника обкладали матом, нині – компроматом. Вираз «Можем повторить» - відлуння московитських запойних традицій. Диванні стратеги укр
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поеми):

Тетяна Танета
2022.12.19

Софія Цимбалиста
2022.11.19

Емі Троян
2022.05.10

Самослав Желіба
2022.05.01

Анастасія Коноваленко
2022.04.25

Ліс Броварський Ліс Броварський
2022.03.20

Оранжевый Олег Олег
2020.03.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Самослав Желіба (2000) / Поеми

 Василь Іванович (билина)
Ой у стольному Кийові-граді славному
Та й у доброго та й князя Володимира
Був бенкет чесний та пишний був,
Всі на тому на бенкеті напивалися,
Всі на тому на бенкеті веселилися,
Всі на тому на бенкеті похвалялися.
А дурний та й хвастає усім дружиною,
А мудрий та й хвастає батьками старими,
Інший хваста богатирською всім силою.
Тільки Василь та й син Іванович,
Тільки Василь та й младий дружинничок
Не п’є на тім бенкеті вина зеленого,
Тільки Василь та й младий дружинничок
На тім шумнім бенкеті не звеселиться,
Тільки він другим не похвалається.
А й підходить та й до нього Володимир-князь,
А й підходить та й підходить красне сонечко,
«Ти чого – питає – на бенкеті не звеселишся,
Ти чого – питає – на бенкеті не похвалишся,
Ти чого – питає – вина не вип’єш та й зеленого?
Чи тебе пивною чашею обходили,
Чи тобі не по чину на лаві місценько,
Чи безумні над тобою насміялися?»
«Ой ти добрий князю Володимире,
Ой ти князю києвський та ясне сонечко!
Та мене пивною чашею та не обходили,
Та по чину дали мені місценько,
Та безумні наді мною та й не посміялися.
Сон тривожить думу нещасливенький,
Та у сні у тому було зелено,
Та й у сні у тому верхи їхав молодий Василечко,
Молодий Василько, син Іванович,
А на тій дорозі та й на зеленій
Звив собі лелека біле гніздечко.
А я теє гніздечко хотів собі об’їхати,
А від того я лелеки заховався в зелені,
Та й у високій дальній заховався зелені,
А лелека той крильми закрив та й гніздечко
І чекав допоки промину я гніздечко,
Та й сорока налетіла білохвостая,
Та й злякала та сорока білохвоста гніздечко.
Полетів лелека в небо та й високонько,
Полетів за мною він, як ворон, крячучи,
Та й тікав од нього верхи я дорогою,
Та й шукав спасіння я там втечею,
А на зустріч пострічалися розбійнички,
А на зустріч пострічалися поганії.
Я ліворуч утікав од тих розбійничків,
Та й стріла нагнала мене швидкая».
І засумував тут Володимир-князь,
Тут заплакав Володимир-князь та красне сонечко.
«Ти іди на північ, мій дружинничку,
Там коваль живе та й незвичайненький,
Ай коваль той – чарівник всевідущий,
Той коваль чаклує, сни тлумачить віщиї,
Ти іди на північ, мій дружинничку,
Він тобі той сон роз’яснить певно-напевно».
Та й поїхав молодий Василь та й син Іванович,
Та й поїхав верхи молодесенький,
Та й на північ все поїхав він до коваля,
Тільки й бачили, як споряджався він,
Тільки й бачили, як він сідав на коника,
Та не бачили, як їде він далеченько,
Стала в полі тільки курява.
Він говорить сон свій тому ковалю,
Ай тому чарівнику-всевіднику:
«Сон тривожить думу нещасливенький,
Та у сні у тому було зелено,
Та й у сні у тому верхи їхав молодий Василечко,
Молодий Василько, син Іванович,
А на тій дорозі та й на зеленій
Звив собі лелека біле гніздечко.
А я теє гніздечко хотів собі об’їхати,
А від того я лелеки заховався в зелені,
Та й у високій дальній заховався зелені,
А лелека той крильми закрив та й гніздечко
І чекав допоки промину я гніздечко,
Та й сорока налетіла білохвостая,
Та злякала та сорока білохвоста гніздечко.
Полетів лелека в небо та й високонько,
Полетів за мною він, як ворон, крячучи,
Та й тікав од нього верхи я дорогою,
Та й шукав спасіння я там втечею,
А на зустріч пострічалися розбійнички,
А на зустріч пострічалися поганії.
Я ліворуч утікав од тих розбійничків,
Та й стріла нагнала мене швидкая».
Розтлумачив йому коваль сон той певно-напевно,
Ай чаклун той відучий-всевідучий:
«Те зелене – то твоя легенька доленька,
Той лелека в гніздечку – це життя твоє спокійненьке,
Та сорока білохвоста – це твоя тривога лютая,
Та утеча – втеча є від життя твого спокійного,
Ті розбійнички – то смерть твоя та й передчасная».
Убоявся та й Василь та й син Іванович,
Убоявся він та й молодесенький,
Верхи сів на коня свого богатирського,
Та й поїхав геть од світу той дружинничок,
Тільки й бачили, як споряджався він,
Тільки й бачили, як він сідав на коника,
Та не бачили, як їде він далеченько,
Стала в полі тільки курява.
Перший зустрічається йому невідомий:
«Ти куди, Василю, син Іванович:
Чи на битву чи на сватання?»
Відповів Василь та й син Іванович:
«Не на битву їду, ні на сватання.
Я тікаю від своєї від недоленьки».
Другий зустрічається йому невідомий:
«Ти куди, Василю, син Іванович:
Чи на битву чи на сватання?»
Відповів Василь та й син Іванович:
«Не на битву їду, ні на сватання.
Я тікаю від своєї від недоленьки».
Третій зустрічається йому невідомий:
«Ти куди, Василю, син Іванович:
Чи на битву чи на сватання?»
Відповів Василь та й син Іванович:
«Не на битву їду, ні на сватання.
Я тікаю від своєї від недоленьки».
Та й наїхав той Василенько Іванович,
Та й на місце далеченьке спокійнесеньке.
«Тут мені безпечно буде, – каже молодесенький. –
Тут мені спокійно буде, – каже той дружинничок.
Він собі будує терем там високенький,
Він собі загони ставить та й широкії,
Він живе собі в краю далекім тім,
Він собі та й пиво варить, пиво світлеє,
Він собі та й вина курить, вина зелені.
Та й у тому теремі високіїм,
Та й по тих загонах по широкіїх,
Миша несла зело та й поганеє,
Несла собі та й на зиму на холодную.
Впало зело в діжки з винами,
В пало зело та й у діжки з пивом світлиїм.
А Василь собі з тих діжок наливає пива світлого,
А Василь собі вина налив зеленого,
А ні мало, ні багато – півтора відра,
Одним разом випив чару богатирськую
Та й помер він тут у теремі далекому,
Та й помер він тут, дружинничок,
Та й помер він тут та й молодесенький.

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2024-01-02 15:51:41
Переглядів сторінки твору 84
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.336 / 5.5)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.336 / 5.5)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.769
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2024.02.23 19:38
Автор у цю хвилину відсутній