![](images/additions.gif)
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.07.27
02:24
ABBAcDc - мій поетичний винахід
Не був я кращим. Та не був і гіршим!
Зі стелі дивиться старенька лампа.
Насолодившись п'ятистопним ямбом,
Тепер пишу я власним семивіршем.
Я схеми підбирав - та все не ті.
Але тепер, здається, все в порядку!
Не був я кращим. Та не був і гіршим!
Зі стелі дивиться старенька лампа.
Насолодившись п'ятистопним ямбом,
Тепер пишу я власним семивіршем.
Я схеми підбирав - та все не ті.
Але тепер, здається, все в порядку!
2024.07.26
23:39
«Верта милий при місяці .
Всенький день малює –
Тому мальви, тому ружі,
Коні та корови,
Тільки чомусь не малює
Мої чорні брови».
«Писав тебе, моя люба,
Аж чотири ночі,
Всенький день малює –
Тому мальви, тому ружі,
Коні та корови,
Тільки чомусь не малює
Мої чорні брови».
«Писав тебе, моя люба,
Аж чотири ночі,
2024.07.26
20:36
І
Не втихають залпи канонади
і немає вихідного дня,
щоб над головешкою громади
небо не озвучила русня.
Виє чахлий вилупок геєни,
в унісон – лакеї сатани,
Не втихають залпи канонади
і немає вихідного дня,
щоб над головешкою громади
небо не озвучила русня.
Виє чахлий вилупок геєни,
в унісон – лакеї сатани,
2024.07.26
19:27
Мені болить.
- Мені також.
- Здається, це у нас хронічне.
- Як буде криза, то заходь.
- І ти, пильнуй аналогічно.
- Наш світ напевно на межі.
- Напевно, є межа у світу."
Мереживом дрібних стежин
- Мені також.
- Здається, це у нас хронічне.
- Як буде криза, то заходь.
- І ти, пильнуй аналогічно.
- Наш світ напевно на межі.
- Напевно, є межа у світу."
Мереживом дрібних стежин
2024.07.26
17:47
Одна на березі сиділа,
тримала пензля у руках,
не мала ні до кого діла,
літала птахом у думках.
І оживали на папері
якісь сюжети, почуття…
Вона усім закрила двері,
ховаючи своє життя
тримала пензля у руках,
не мала ні до кого діла,
літала птахом у думках.
І оживали на папері
якісь сюжети, почуття…
Вона усім закрила двері,
ховаючи своє життя
2024.07.26
14:11
Попросили написали про Сергія*. Від початку. Як усе воно починалося. Не вірю, що вже 7 років він дивиться на нас з-над хмар. Сім…
Сергія неможливо «вкласти» в слова чи тексти. Він сам і його шлях настільки глибші, що не хочеться та й страшно спростити
2024.07.26
13:51
СпалИ усі його листи,
Зітри нікчемну переписку.
Ці почуття... Їм не рости.
В продовженні немає зиску.
Коли розвіється той дим,
І попіл рознесе по світу,
Лиши у мареві рудім
Зітри нікчемну переписку.
Ці почуття... Їм не рости.
В продовженні немає зиску.
Коли розвіється той дим,
І попіл рознесе по світу,
Лиши у мареві рудім
2024.07.26
09:23
І жодних проблем. Жодних.
Лишоньки на папері…
Ми з серіала модних
Ми у своїй манері
Терпим, бо ми - терпіли
Цьомушню сленгу шана
Нами до нас вертіли
З древніх часів османа
Лишоньки на папері…
Ми з серіала модних
Ми у своїй манері
Терпим, бо ми - терпіли
Цьомушню сленгу шана
Нами до нас вертіли
З древніх часів османа
2024.07.26
08:07
Запалено ще одну свічку… На фронті загинув військовослужбовець - хореограф і танцівник Антон Смецький.
Йому було 37 років…
До війни він співпрацював із відомими українськими артистами, зокрема Іриною Білик. Після війни мріяв навчати дітей…
Антон втрати
Йому було 37 років…
До війни він співпрацював із відомими українськими артистами, зокрема Іриною Білик. Після війни мріяв навчати дітей…
Антон втрати
2024.07.26
07:43
Робив усе, що тільки міг,
На подив, сміх та осуд,
Але спинити часу біг
Донині не вдалося.
Не уповільнив ні на мить
На циферблаті стрілки,
Бо віднедавна час летить,
А я молюся тільки.
На подив, сміх та осуд,
Але спинити часу біг
Донині не вдалося.
Не уповільнив ні на мить
На циферблаті стрілки,
Бо віднедавна час летить,
А я молюся тільки.
2024.07.26
07:31
Увечері хотілося співати,
Доповнити червневі голоси.
В легких обіймах спогадів крилатих
Прийняти чари давньої краси.
Що буде далі - більше не питати
Та під кущем сховатись від грози.
Крізь колір жовто-білої сонати
Доповнити червневі голоси.
В легких обіймах спогадів крилатих
Прийняти чари давньої краси.
Що буде далі - більше не питати
Та під кущем сховатись від грози.
Крізь колір жовто-білої сонати
2024.07.25
23:15
Бач, костюм у труну як влитий?
І баланс, і фасон - все вірно.
А доокола часу крихти,
Одиноко між ними, зимно.
Без корабликів-мрій причали,
Тиша - кісткою, болем в горлі.
Радість світла - в зубах печалі
І баланс, і фасон - все вірно.
А доокола часу крихти,
Одиноко між ними, зимно.
Без корабликів-мрій причали,
Тиша - кісткою, болем в горлі.
Радість світла - в зубах печалі
2024.07.25
21:22
Не варто зопалу звірятися в любові,
Щоб на одкош, бува, не наразитись,
А ліпше намір перелити
В досі ніким не чуте слово
Чи в барви трепетно втілити,
Чи деревцем пустелю звеселити.
І як вона замилується словом
Чи прикипить до полотна твойого,
Щоб на одкош, бува, не наразитись,
А ліпше намір перелити
В досі ніким не чуте слово
Чи в барви трепетно втілити,
Чи деревцем пустелю звеселити.
І як вона замилується словом
Чи прикипить до полотна твойого,
2024.07.25
18:18
Вітер грає у краплі, гості
Позіхають моїм мовчанням.
Вони грають сьогодні в кості
На зеленім сукні печалю.
Розкладаю весь час пасьянси
Без потреби, автоматично:
Нема сенсу, це надто ясно,
Позіхають моїм мовчанням.
Вони грають сьогодні в кості
На зеленім сукні печалю.
Розкладаю весь час пасьянси
Без потреби, автоматично:
Нема сенсу, це надто ясно,
2024.07.25
17:22
Прокинувся малий Грицько, продер оченята.
Уже сонечко звисока зазирає в хату.
Почав кликати бабусю, але та не чує.
Вже, мабуть з самого ранку в дворі порядкує.
Одяг штанці та й скоріше вискочив до двору.
Глянув, а бабуся, справді на городі пора
Та щ
Уже сонечко звисока зазирає в хату.
Почав кликати бабусю, але та не чує.
Вже, мабуть з самого ранку в дворі порядкує.
Одяг штанці та й скоріше вискочив до двору.
Глянув, а бабуся, справді на городі пора
Та щ
2024.07.25
14:39
Учись язик тримати за зубами! -
Повчає внучку бабця знов і знов.
Та ж язиком лопоче - меле днями.
Лише регоче. Їй усе одно.
Сміється внучка: - Це я зрозуміла.
Чому ж зітхаєш, бабцю, ти при цім?
- Бо поки ти, як я, навчишся, мила.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Повчає внучку бабця знов і знов.
Та ж язиком лопоче - меле днями.
Лише регоче. Їй усе одно.
Сміється внучка: - Це я зрозуміла.
Чому ж зітхаєш, бабцю, ти при цім?
- Бо поки ти, як я, навчишся, мила.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
![](images/additions.gif)
2024.07.25
2024.07.05
2024.07.04
2024.07.02
2024.06.26
2024.06.20
2024.06.11
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
![Тлумачний словник Словопедія](http://img.slovopedia.org.ua/button88x31.gif)
Автори /
Наталія Кравченко (1985) /
Вірші
Клинок
І тріснув світ, навпіл ділить розлом у кромішній темряві,
В кромішному пеклі,
То повернувся диявол у плоті смерті
Він сам приніс у наш світ темряву, орда темряви та нечисті
Він викликав апокаліпсис всюди
Та його клинок серпанку розкреслив руни зла,
кров’ю розписавши тіла попри закони та мораль
Він поважає лише себе…
У кривому клинку його душа
І не потрібні йому слова
І більше не потрібна любов
Від погляду у венах холоне кров,
Та лише згадує іноді…її очі, її слова, її зрада і біль.
І гнучкою тінню танець смерті танцює…
Він знову рветься вбити долю, вбити, вбити!
Не можна з таким болем жити…
Капля крові по клинку ковзне
І скотиться у траву
Так тихо плаче іноді його полонена душа…
Я давно не відчував такого, можна битися, забувши про втому,
І виплескуючи внутрішній гнів з невидимою досі люттю.
Та коли нікого немає за спиною
Мій клинок воістину вільний
Кожні взмахи його збуджує моє знеможене серце
Мітка клинка залишена силою злою «жертва»
Виклик кинутий долею мені
Виклик кинутий безоднею.
Жертва! Все навколо завирувало.
Жертва! Я тебе відчуваю!
І з шаленою силою клинок свій встромляю
І загинувши від мого клинка вороги
Ми насолоджувалися сповна.
То вони чекали на цю зустріч,
І шукаючи клинком знову жертву,
Та рубаючи клинком кого бачемо на своєму шляху…
Раптом інші герої дістали клинок,
- і тепер злу викладемо урок.
І дзадзвеніли наші мечі,
То гримлять обладунки та щити,
Б’ються всі за своє…
І грім гримить, земля тремтить - адже кожен до смерті б’ється
І наші герої сильні і сміливі,
І вороги теж не наділ,
Та гримлять мечі, весь світ тремтить…
Та наші воїни достойно б’ються
Всіх клинок серпанку добра і зла не розминеться.
Б’ються, сонце вже сідає,
А бій все не завершується…
У бою тому поранених і померлих багато героїв,
А ворогів ще більше.
Ледь - ледь не повалені наші воїни пітьмою,
В один момент все змінилося,
Зі злом за все розплатилися…
Та коли злі вороги підняли зброю,
То ми часу не гаїли
Ми свої клинки у ворогів встромили
І зле серце розрубали
Та розвалилася на той момент Земля,
І поглинула ворогів Земля:
- тих, що всюди зло творили
- тих, що світ не полюбили,
- тих, що сном кошмарним були
- тих, що страх у всіх вселили
- тих, що світові довго мстилися,
Там, де кров їх була
Там все мертве було,
Там де у пітьму слуги впали
Там камінь у формі серця став
І нагадуючи про те, що діти воюють в армії
Діти святими виявилися,
Саме вони рятують наш тлінний світ
Від зла та темряви
Не здійснюйте люди темних справ, їх і так вистачає
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Клинок
Вірш
Наташа
І глянув грім, іде війнаІ тріснув світ, навпіл ділить розлом у кромішній темряві,
В кромішному пеклі,
То повернувся диявол у плоті смерті
Він сам приніс у наш світ темряву, орда темряви та нечисті
Він викликав апокаліпсис всюди
Та його клинок серпанку розкреслив руни зла,
кров’ю розписавши тіла попри закони та мораль
Він поважає лише себе…
У кривому клинку його душа
І не потрібні йому слова
І більше не потрібна любов
Від погляду у венах холоне кров,
Та лише згадує іноді…її очі, її слова, її зрада і біль.
І гнучкою тінню танець смерті танцює…
Він знову рветься вбити долю, вбити, вбити!
Не можна з таким болем жити…
Капля крові по клинку ковзне
І скотиться у траву
Так тихо плаче іноді його полонена душа…
Я давно не відчував такого, можна битися, забувши про втому,
І виплескуючи внутрішній гнів з невидимою досі люттю.
Та коли нікого немає за спиною
Мій клинок воістину вільний
Кожні взмахи його збуджує моє знеможене серце
Мітка клинка залишена силою злою «жертва»
Виклик кинутий долею мені
Виклик кинутий безоднею.
Жертва! Все навколо завирувало.
Жертва! Я тебе відчуваю!
І з шаленою силою клинок свій встромляю
І загинувши від мого клинка вороги
Ми насолоджувалися сповна.
То вони чекали на цю зустріч,
І шукаючи клинком знову жертву,
Та рубаючи клинком кого бачемо на своєму шляху…
Раптом інші герої дістали клинок,
- і тепер злу викладемо урок.
І дзадзвеніли наші мечі,
То гримлять обладунки та щити,
Б’ються всі за своє…
І грім гримить, земля тремтить - адже кожен до смерті б’ється
І наші герої сильні і сміливі,
І вороги теж не наділ,
Та гримлять мечі, весь світ тремтить…
Та наші воїни достойно б’ються
Всіх клинок серпанку добра і зла не розминеться.
Б’ються, сонце вже сідає,
А бій все не завершується…
У бою тому поранених і померлих багато героїв,
А ворогів ще більше.
Ледь - ледь не повалені наші воїни пітьмою,
В один момент все змінилося,
Зі злом за все розплатилися…
Та коли злі вороги підняли зброю,
То ми часу не гаїли
Ми свої клинки у ворогів встромили
І зле серце розрубали
Та розвалилася на той момент Земля,
І поглинула ворогів Земля:
- тих, що всюди зло творили
- тих, що світ не полюбили,
- тих, що сном кошмарним були
- тих, що страх у всіх вселили
- тих, що світові довго мстилися,
Там, де кров їх була
Там все мертве було,
Там де у пітьму слуги впали
Там камінь у формі серця став
І нагадуючи про те, що діти воюють в армії
Діти святими виявилися,
Саме вони рятують наш тлінний світ
Від зла та темряви
Не здійснюйте люди темних справ, їх і так вистачає
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію