Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.03.12
11:36
Зло, не покаране належне за життя,
Спроможне мстити навіть з того світу.
В далекому минулім Ірод,
В нашу епоху біснуватий Гітлер
Керує помислами всіма із того світу
Пройдисвітів сьогоднішніх безпросвітних,
Готових на будь-яке зло, навіть на яде
Спроможне мстити навіть з того світу.
В далекому минулім Ірод,
В нашу епоху біснуватий Гітлер
Керує помислами всіма із того світу
Пройдисвітів сьогоднішніх безпросвітних,
Готових на будь-яке зло, навіть на яде
2026.03.12
11:08
Подорожній іде
невідомо куди, він продирається
крізь ніч. Його ніхто
не чекає. Його вічним посохом
стала самотність,
а вічним другом - покинутість.
До кого він постукає у двері?
До відчаю, зневіри?
невідомо куди, він продирається
крізь ніч. Його ніхто
не чекає. Його вічним посохом
стала самотність,
а вічним другом - покинутість.
До кого він постукає у двері?
До відчаю, зневіри?
2026.03.12
10:43
Його музика давала натхнення майже кожному композитору європейської традиції - від Моцарта до Шенберга. Навіть рок-музиканти світового рівня Кіт Емерсон та Інгві Мальмстін вважають його своїм вчителем.
Тарас Шевченко згадував Баха у повісті «Варнак».
Тарас Шевченко згадував Баха у повісті «Варнак».
2026.03.12
07:24
Тишком-нишком
Лізе мишка
До куточка,
Де шматочків
Кілька шкірки
Вже до нірки
Притягнула
Ця товстуля,
Лізе мишка
До куточка,
Де шматочків
Кілька шкірки
Вже до нірки
Притягнула
Ця товстуля,
2026.03.12
01:36
Вимкну світло і звуки, хай зникне поволі усе навкруги,
І залишу цей світ за порогом, щоб спокій цілющий послухати.
Хай розчиняться в темряві й тиші старі призабуті гріхи,
Що навряд чи у крику та галасі будуть смиренно спокутані.
Мені б тиші ковток,
І залишу цей світ за порогом, щоб спокій цілющий послухати.
Хай розчиняться в темряві й тиші старі призабуті гріхи,
Що навряд чи у крику та галасі будуть смиренно спокутані.
Мені б тиші ковток,
2026.03.11
22:40
Дощ, що падав щоп’ятниці
(Згори вниз, з хмар в океан)
Нагадував пілігримам пізнання
Тендітного юнака-елліна
(О, Патрокле, ти горезнавець!)
З того часу
Як ведмедиці стали зорезнавцями,
Як птахи навчились кричати
(Згори вниз, з хмар в океан)
Нагадував пілігримам пізнання
Тендітного юнака-елліна
(О, Патрокле, ти горезнавець!)
З того часу
Як ведмедиці стали зорезнавцями,
Як птахи навчились кричати
2026.03.11
17:44
Будівничі готичної вежі
Задивлялися в Небо:
А може там провесінь?
Хотіли летіти
(Як ластівки)
Але Небо було камінним
(Бо сповнилося мовчанням –
Лиховісним,
Задивлялися в Небо:
А може там провесінь?
Хотіли летіти
(Як ластівки)
Але Небо було камінним
(Бо сповнилося мовчанням –
Лиховісним,
2026.03.11
15:49
Вони настільки маленькі,
що їх не бачать і топчуть.
Але настільки розумні,
що виростати не хочуть…
І ми вже настільки виросли,
що нас вони не помічають.
Від нашої сили гинучи,
якісь НЛО вивчають…
що їх не бачать і топчуть.
Але настільки розумні,
що виростати не хочуть…
І ми вже настільки виросли,
що нас вони не помічають.
Від нашої сили гинучи,
якісь НЛО вивчають…
2026.03.11
14:04
У моїм сні бабусині груші, сливи і вишні,
Квітник, де всміхаються сонцю жоржини розкішні,
Ранкова роса і яблука жовті, червоні,
Що трохи замерзли і просяться в теплі долоні.
Метелики, джміль і гамак у саду, та сестричка —
В її рученятах червоні пахуч
Квітник, де всміхаються сонцю жоржини розкішні,
Ранкова роса і яблука жовті, червоні,
Що трохи замерзли і просяться в теплі долоні.
Метелики, джміль і гамак у саду, та сестричка —
В її рученятах червоні пахуч
2026.03.11
12:15
був одводив її до вокзалу
ніс валізу замість неї
та й одводив її до вокзалу
ніс валізу замість неї
що казати про що казати
моє кохання невзаємне ~
поки поїзд не прибув я
ніс валізу замість неї
та й одводив її до вокзалу
ніс валізу замість неї
що казати про що казати
моє кохання невзаємне ~
поки поїзд не прибув я
2026.03.11
10:47
Як би я хотів відродити книжку,
яку так необачно спалив.
Я хотів би
воскресити її думки,
її фрази,
ніби коштовне каміння духу.
Ця книжка була
великим раритетом,
яку так необачно спалив.
Я хотів би
воскресити її думки,
її фрази,
ніби коштовне каміння духу.
Ця книжка була
великим раритетом,
2026.03.10
20:45
І
Ще не перекликаються сичі
і треті півні соло не співають,
а я додому думкою літаю
за журавлями заднім у ключі,
коли пропащу душу уночі
охопить туга і не відпускає.
Ще не перекликаються сичі
і треті півні соло не співають,
а я додому думкою літаю
за журавлями заднім у ключі,
коли пропащу душу уночі
охопить туга і не відпускає.
2026.03.10
18:53
А я люблю вусатого Тараса
В кожусі, шапці, вишиванці теж.
Це - образ цільний, нації окраса,
І сила духу, величі без меж.
Ніколи він не був старезним дідом,
Це -- просто виплід збочених уяв.
На себе взяв усі народу біди,
В кожусі, шапці, вишиванці теж.
Це - образ цільний, нації окраса,
І сила духу, величі без меж.
Ніколи він не був старезним дідом,
Це -- просто виплід збочених уяв.
На себе взяв усі народу біди,
2026.03.10
13:03
Дивує березень хурмою…
Підмерзла. Наче вже й весна.
Сьогодні восьме, ти зі мною
І я не той, і ти не та…
Сидиш навпроти у мовчанні,
А я з мовчанки в пам’ять зліг.
Щось є у цім протистоянні…
Чому на восьме? Видно збіг.
Підмерзла. Наче вже й весна.
Сьогодні восьме, ти зі мною
І я не той, і ти не та…
Сидиш навпроти у мовчанні,
А я з мовчанки в пам’ять зліг.
Щось є у цім протистоянні…
Чому на восьме? Видно збіг.
2026.03.10
11:25
Заздрю Вам, Блаженний Феофілакте,
І часу, в якому Ви жили:
Сьогодні не частина, а все небо
Перетворилося на пекло,
І людина не може захисток знайти,
Аби спокійно за Божим заповітом
Квітчати Землю і багатства множить,
І розум, даний Всевишнім на пр
І часу, в якому Ви жили:
Сьогодні не частина, а все небо
Перетворилося на пекло,
І людина не може захисток знайти,
Аби спокійно за Божим заповітом
Квітчати Землю і багатства множить,
І розум, даний Всевишнім на пр
2026.03.10
10:51
Не буде яблук споважнілих,
Не буде вже дарів небес.
Ночей не буде спорожнілих,
Де вітер від краси воскрес.
Стихійне лихо нас накрило,
Як неба замисел лихий,
У таємниці потопило,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Не буде вже дарів небес.
Ночей не буде спорожнілих,
Де вітер від краси воскрес.
Стихійне лихо нас накрило,
Як неба замисел лихий,
У таємниці потопило,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
2025.04.30
2025.04.24
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Меланія Дереза (1978) /
Проза
Ніжність
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Ніжність
НІЖНІСТЬ
НІЖНІСТ
НІЖНІС
НІЖ
Н
І од початку створення світу - тобто з моменту здачі нам в оренду крихітного двокімнатного помешкання - нас було троє: Я, Він та наша новонароджена Ніжність.
Напівтемрява квартирки, просякнута духом невмирущої совдепії, вогко ковтнула нас, мов темна вода падаючі зірки. Сірі штори раптом молодечо струсили порох та павутину. Диван еротично заскрипів пружинами і пристрасно забулькотіло щось у трубах опалення.
- Сонечко моє! - мліючи, шепотів він
- Зайчику... - белькотіла я.
- Солоденька - мурмотів він.
- Міміміііііііііій - лебеділа я.
НІЖНІСТЬ керувала нашим маленьким оркестром.
Минуло кілька днів. Температура наростала. Гарячими були обійми, батареї, драматичні сцени, голови... Все плавилися й пливло. НІЖНІСТЬ затемпературила і втратила букву "Ь"
Втрата була помітною - НІЖНІСТ стала зовсім несхожою на себе: диван стверд, жарти втратили тонку талію, час од часу прослизала груба лайка. Температура суттєво впала. Іноді - особливо вночі - холодок бігав туди-сюди квартиркою і лоскотав чимось гостреньким десь під горлом... Ми ще тулилися один до одного у темряві, але НІЖНІСТ тремтіла і вкривалася ціпками. Одного ранку вона прокинулась без "Т" - "Т" відмерзла і безтолково лежала на підлозі без ознак життя.
Ми вирішили жити як жилось: Я, Він і НіжНІС. Але
НіжНІС зробилася нестерпною - пхала свій НІС всюди, куди могла: ми спостерігали один за одним не згірш найманих детективів, читали потаємні переписки у телефонах, взаємно відслідковували вмісти гаманців та напрямки маршрутів.
А якось Він сказав:
- У мене страшенно чухається НІС... Мабуть, до випивки.
Ми пили щовечора багато днів - я, Він і НіжНІС. Аж наші носи почервоніли, а душі обвуглились... На одній з останніх вечірок у НіжНІС відвалився НІС. Од НІЖНОСТІ залишився НІЖ.
НІЖ був настроєний дуже рішуче. Хоч од минулої ніжності годі було знайти й сліду, НІЖ усе ще керував нашим маленьким оркестриком і орендованим двокімнатними королівством. Усі слова були гострими, як леза, різали по живому. Пружини дивана копирсали ще теплі тіла наших спогадів, билися тарілки та глибоко врізалися в товщі сердечних м'язів гостренні уламки дрібнесенько поколотих сподівань.
НІЖ вимагав повної покори і їжі.
- Їж! - якось крикнула я у відчаї, жбурнувши добрячий шмат свого серця... Од НІЖ одвалилося ІЖ." Н", яке залишилося од нашої колись Ніжності, мовчки стояло притулене до стіни. І дуже нагадувало ноші. Медичні ноші.
Коли прийшли санітари, вони мовчки зібрали на "Н" , як на ноші, усе, що залишилося від нашого світу.
Я і Він вийшли з орендованої квартири. Віддали ключі господарю і розійшлися в різні боки, щоб більше ніколи не зустрітися.
2022
НІЖНІСТ
НІЖНІС
НІЖ
Н
І од початку створення світу - тобто з моменту здачі нам в оренду крихітного двокімнатного помешкання - нас було троє: Я, Він та наша новонароджена Ніжність.
Напівтемрява квартирки, просякнута духом невмирущої совдепії, вогко ковтнула нас, мов темна вода падаючі зірки. Сірі штори раптом молодечо струсили порох та павутину. Диван еротично заскрипів пружинами і пристрасно забулькотіло щось у трубах опалення.
- Сонечко моє! - мліючи, шепотів він
- Зайчику... - белькотіла я.
- Солоденька - мурмотів він.
- Міміміііііііііій - лебеділа я.
НІЖНІСТЬ керувала нашим маленьким оркестром.
Минуло кілька днів. Температура наростала. Гарячими були обійми, батареї, драматичні сцени, голови... Все плавилися й пливло. НІЖНІСТЬ затемпературила і втратила букву "Ь"
Втрата була помітною - НІЖНІСТ стала зовсім несхожою на себе: диван стверд, жарти втратили тонку талію, час од часу прослизала груба лайка. Температура суттєво впала. Іноді - особливо вночі - холодок бігав туди-сюди квартиркою і лоскотав чимось гостреньким десь під горлом... Ми ще тулилися один до одного у темряві, але НІЖНІСТ тремтіла і вкривалася ціпками. Одного ранку вона прокинулась без "Т" - "Т" відмерзла і безтолково лежала на підлозі без ознак життя.
Ми вирішили жити як жилось: Я, Він і НіжНІС. Але
НіжНІС зробилася нестерпною - пхала свій НІС всюди, куди могла: ми спостерігали один за одним не згірш найманих детективів, читали потаємні переписки у телефонах, взаємно відслідковували вмісти гаманців та напрямки маршрутів.
А якось Він сказав:
- У мене страшенно чухається НІС... Мабуть, до випивки.
Ми пили щовечора багато днів - я, Він і НіжНІС. Аж наші носи почервоніли, а душі обвуглились... На одній з останніх вечірок у НіжНІС відвалився НІС. Од НІЖНОСТІ залишився НІЖ.
НІЖ був настроєний дуже рішуче. Хоч од минулої ніжності годі було знайти й сліду, НІЖ усе ще керував нашим маленьким оркестриком і орендованим двокімнатними королівством. Усі слова були гострими, як леза, різали по живому. Пружини дивана копирсали ще теплі тіла наших спогадів, билися тарілки та глибоко врізалися в товщі сердечних м'язів гостренні уламки дрібнесенько поколотих сподівань.
НІЖ вимагав повної покори і їжі.
- Їж! - якось крикнула я у відчаї, жбурнувши добрячий шмат свого серця... Од НІЖ одвалилося ІЖ." Н", яке залишилося од нашої колись Ніжності, мовчки стояло притулене до стіни. І дуже нагадувало ноші. Медичні ноші.
Коли прийшли санітари, вони мовчки зібрали на "Н" , як на ноші, усе, що залишилося від нашого світу.
Я і Він вийшли з орендованої квартири. Віддали ключі господарю і розійшлися в різні боки, щоб більше ніколи не зустрітися.
2022
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
