ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.10.18
05:33
Я уявити не можу,
Що в найсолодшому сні
Буде на тебе хтось схожий
Снитись манливо мені.
Серце немає тривоги,
Що десь в оселях близьких
Томляться губи вологі
Без поцілунків моїх.
Що в найсолодшому сні
Буде на тебе хтось схожий
Снитись манливо мені.
Серце немає тривоги,
Що десь в оселях близьких
Томляться губи вологі
Без поцілунків моїх.
2024.10.17
15:51
Скинувши Сатанаїла на землю із кодлом,
Янголів Господь на небі сотворив для себе,
Бо ж помічників багато для роботи треба.
Літали вони по небу, як пташки навколо.
Та найбільше приглядівся Йому ангел Миха.
Такий уже він проворний, за всім устигає.
От
Янголів Господь на небі сотворив для себе,
Бо ж помічників багато для роботи треба.
Літали вони по небу, як пташки навколо.
Та найбільше приглядівся Йому ангел Миха.
Такий уже він проворний, за всім устигає.
От
2024.10.17
11:56
пів біди визира із вікна
от цікаво —
а мож нецікаво
добрий ранок вьєт нам
якщо газ є зваримо каву
в конволюції мозковій
не притрушеній обстрілом поки
от цікаво —
а мож нецікаво
добрий ранок вьєт нам
якщо газ є зваримо каву
в конволюції мозковій
не притрушеній обстрілом поки
2024.10.17
10:07
маяк!
працює без лімітів
і дня нема без маячні
маячник навіть і не мріє
про сни нічні
2024
працює без лімітів
і дня нема без маячні
маячник навіть і не мріє
про сни нічні
2024
2024.10.17
09:27
Не так швидко, але вперто…
Не так довго, але щільно…
Щось між ой-ком і лібретто —
Напів тісно, напів вільно
Не природнє, виробниче…
Крізь щілиничку, крізь око…
Ти благаєш, воно тиче…
Не так довго, але щільно…
Щось між ой-ком і лібретто —
Напів тісно, напів вільно
Не природнє, виробниче…
Крізь щілиничку, крізь око…
Ти благаєш, воно тиче…
2024.10.17
08:56
Щоразу, як заходить мова
Про стосунки між людьми,
Звертаюсь подумки у машинове царство.
Для бідних і багатих, слабких і сильних
Права одні і ті ж.
Ваговоз дає малолітражці путь.
Надшвидкісні терпляче чекають повільних.
Світлофор – суддя для всіх.
Про стосунки між людьми,
Звертаюсь подумки у машинове царство.
Для бідних і багатих, слабких і сильних
Права одні і ті ж.
Ваговоз дає малолітражці путь.
Надшвидкісні терпляче чекають повільних.
Світлофор – суддя для всіх.
2024.10.17
07:31
Вишенько-черешенько, дай-но свою ягідку,
вже червленим сонечком червень майорить,
він до мене, вишенько, завжди буде лагідним,
сповиватиме теплом літа кожну мить.
Під ногами оболонь травами застелиться,
над рікою і в ріці неосяжна синь,
тче павук на
вже червленим сонечком червень майорить,
він до мене, вишенько, завжди буде лагідним,
сповиватиме теплом літа кожну мить.
Під ногами оболонь травами застелиться,
над рікою і в ріці неосяжна синь,
тче павук на
2024.10.17
06:18
Негативні думки навернулися
І душа знемагає в журбі, –
Закохатись у когось, як в юності,
Більше сил не знаходжу в собі.
Стала ношею досить вагомою
Оця слабкість, раз важко стає, –
Як боротися з ранньою втомою,
Що проникла у серце моє?
І душа знемагає в журбі, –
Закохатись у когось, як в юності,
Більше сил не знаходжу в собі.
Стала ношею досить вагомою
Оця слабкість, раз важко стає, –
Як боротися з ранньою втомою,
Що проникла у серце моє?
2024.10.16
20:50
Коли я згадую літо дві тисячі дванадцятого
На думку приходить теплий басейн неба
Із золотистим відблиском хвилястих прожилок,
Що міниться з тихим хлюпотом по дорозі до провінційного містечка.
Її карамельний голос тоді кликав в обійми тепла,
А с
На думку приходить теплий басейн неба
Із золотистим відблиском хвилястих прожилок,
Що міниться з тихим хлюпотом по дорозі до провінційного містечка.
Її карамельний голос тоді кликав в обійми тепла,
А с
2024.10.16
13:13
В чому причина нинішнього страждання українського народу? Звісно, було 30 років "розбудови" країни по лекалах всенародної мудрості. Аж поки не стався останній всемудрий масовий вибір недопартії "слуг народу", що зламав усе і вся у внутрішніх механізма
2024.10.16
10:24
Хіба забудеш?
Слова, що говорив
Проникли в душу
Непомітно так.
Яскраві будні,
Бадьорості порив
Влягався плюшем,
відчувався смак.
Слова, що говорив
Проникли в душу
Непомітно так.
Яскраві будні,
Бадьорості порив
Влягався плюшем,
відчувався смак.
2024.10.16
09:52
У серці відлунює пісня чаклунки —
струна обірвалася... тиша німа...
Коли наступає завія в стосунках,
то правду під снігом ховати дарма.
Любов це не рай на дубовім ослінці,
що душу бентежить ліричним дощем,
а ніжність й тепло подароване жінці,
струна обірвалася... тиша німа...
Коли наступає завія в стосунках,
то правду під снігом ховати дарма.
Любов це не рай на дубовім ослінці,
що душу бентежить ліричним дощем,
а ніжність й тепло подароване жінці,
2024.10.16
07:36
Жодних шансів… озирнулись…
Що б там хто не говорив,
І привабливо зімкнулись —
Бо повелено згори…
Темінь в темі… не цікаво
Ну і справи, ти диви
В сотий раз підносять каву…
Зупинися… не гніви…
Що б там хто не говорив,
І привабливо зімкнулись —
Бо повелено згори…
Темінь в темі… не цікаво
Ну і справи, ти диви
В сотий раз підносять каву…
Зупинися… не гніви…
2024.10.16
07:31
Я давно не торкався цих стебел,
Із яких ми, зробивши постіль,
Мрійно зводили очі до неба,
Наче манну чекали звідтіль.
Сподівався – і врешті потрапив
До цих місць, де й тепер наяву
Твого тіла привабливий запах
Освіжає високу траву.
Із яких ми, зробивши постіль,
Мрійно зводили очі до неба,
Наче манну чекали звідтіль.
Сподівався – і врешті потрапив
До цих місць, де й тепер наяву
Твого тіла привабливий запах
Освіжає високу траву.
2024.10.16
06:19
Здичавілі грона винограду
в безнадії дивляться у світ,
на задвірках кинутого саду
він плодив людині стільки літ,
а тепер самотньо помирає
геть забутий, наче не годив,
прилітають ще пташині зграї,
доїдати із лози плоди.
в безнадії дивляться у світ,
на задвірках кинутого саду
він плодив людині стільки літ,
а тепер самотньо помирає
геть забутий, наче не годив,
прилітають ще пташині зграї,
доїдати із лози плоди.
2024.10.15
22:16
Замісила бабця тісто
Дід замовив пирогів
І поперлися за місто…
До природи на прогін…
Розстелили скатертину
Всілись чемно на траві
Чарка витекла в чарчину
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Дід замовив пирогів
І поперлися за місто…
До природи на прогін…
Розстелили скатертину
Всілись чемно на траві
Чарка витекла в чарчину
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.08.04
2024.07.02
2024.05.20
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.12.07
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Меланія Дереза (1978) /
Проза
Солодка Скрипка
У хорі дзвінких дитячих голосочків хтось нестерпно фальшивив:
- За лапку, за лапку, за лапку
берись!
Ведмедик і зайчик
в танку покрутись!
- Не крутись, Артуре! Перестань смикати Соломійку за волосся!
Так, стоп!
Ярина - музичний керівник дитячого вокального ансамблю "Лелітки" рішуче обірвала пісню.
- Діти, виступ через два дні! Артуре, Соломія, ви розумієте, що вас прийдуть слухати сотні людей!
Припиніть забавки і давайте ще раз спочатку! Ольго Іванівно, вступ!
Ольга Іванівна - підсліпувата концертмейстер - тряхнула сивою гривою і забарабанила по клавішах шкільного роздовбаного фотеп'яно.
Саме в цей момент завібрував мобільний. Ярина кивнула, мовляв, "продовжуйте" і глянула на екран
- Оооо, тіні з минулого? - тоненька рука забутої тривоги полоскотала під горлом.
Аня. Давня подруга. Колишня одногрупниця. Дівчатка-скрипальки, студентки музичного училища.
Підіймати слухавку чи ні?
- Ярино, привіт! Скільки літ, скільки зим! Ну як ти?
І не дочекавшись відповіді, продовжила:
- В середу зустріч випускників! Прийдеш? Приходь! Ресторан "Єрусалим", будуть всі наші, а ще третя та четверта групи. Чуєш? Прийдеш?
Серце підступно вібрувало і скавуліло, наче по голому деку скрипки без жодної струни водили смичком.
Ярина увійшла до зали ресторану "Єрусалим" останньою. Минуло десять років відтоді, як вона - найкраща скрипалька потоку - блискуче закінчила музичне училище, отримавши запрошення на роботу до симфонічного оркестру обласного драматичного театру.
Та у долі були вже зовсім інші плани - за тиждень Ярина вдягнула весільну сукню. І сказала "так" у РАГСІ футболісту Максиму - давньому другу дитинства.
Щоб назавжди забути іншого.
Святослава.
- Моя Солодка Скрипка... - прошепотів він колись - тисячу років тому - у крихітне Яринине вушко, ковзаючи по її тілу руками і вивільняючи його із шовкової новорічної сукні опісля бурхливої новорічної студентської вечірки...
Свят - чорноокий бас-баритон, який однаково ідеально виконував як оперну партію Ромео, так і жартівливі пісеньки легковажних оперет...
Чи могла здогадуватися тоді третьокурсниця скрипалька Ярина, що у молодої оперної зірки вокального відділення таких скрипочок, як вона набереться на цілий оркестр?
- Ярино? Ти? Прекрасно виглядаєш! Втім, як і завжди!
Хто цей пузань у джинсовій сорочині?
Чорні палючі очі за секунду пропалили дірку у Ярині...
Свят? Невже?!
Наче у далекому маренні юності Ярина бачила, як Святослав подав їй бокал з вином.
А за дві години у дорогій машині Святослава його руки знову ковзнули по тілу Ярини.
- Солодка Скрипка моя, ти зовсім не змінилася...
Його теплі губи були так близько, аж раптом завібрував телефон. Святослав матюкнувася, розімкнув обійми і поліз у кишеню.
- Так, кицю, так! Ну ти ж розумієш -зустріч, однокурсники, друзяки, коньячок... Ні, не треба їхати за мною! Припини, я візьму таксі!
- Ти одружений? - тихо запитала Ярина.
- Так. Оленка з хорового відділу. Пам'ятаєш? Така пишна блондинка)
Передати їй привіт від тебе?
А чи... А... А давай зустрінемось утрьох - як тобі ідея? Не пошкодуєш! - і він солодко облизнув масні губи, які ще мить тому були такими жаданими.
- Ні, дякую, мені пора! - рвучко відчинила Ярина дверцята машини.
- Зачекай, ну чого ти?! Коли ми побачимось?
Та Ярина вже крокувала нічною вулицею у бік стоянки таксі.
А коли вона нарешті зайшла до свого помешкання, перше, що зробила - відкрила дверцятка однієї з шаф. Дістала з найдальшої полиці скрипку - інструмент, якого не торкалася багато років.
Витерла задумливо порох. Відкрила футляр. Дістала забуту красуню і торкнулася струн... Ті бренькнули - фальшиво і глухо.
За вікном світало.
Ярина сфотографувала скрипку. А тоді сіла за ноут і почала писати оголошення :
- Продається скрипка.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Солодка Скрипка
У хорі дзвінких дитячих голосочків хтось нестерпно фальшивив:
- За лапку, за лапку, за лапку
берись!
Ведмедик і зайчик
в танку покрутись!
- Не крутись, Артуре! Перестань смикати Соломійку за волосся!
Так, стоп!
Ярина - музичний керівник дитячого вокального ансамблю "Лелітки" рішуче обірвала пісню.
- Діти, виступ через два дні! Артуре, Соломія, ви розумієте, що вас прийдуть слухати сотні людей!
Припиніть забавки і давайте ще раз спочатку! Ольго Іванівно, вступ!
Ольга Іванівна - підсліпувата концертмейстер - тряхнула сивою гривою і забарабанила по клавішах шкільного роздовбаного фотеп'яно.
Саме в цей момент завібрував мобільний. Ярина кивнула, мовляв, "продовжуйте" і глянула на екран
- Оооо, тіні з минулого? - тоненька рука забутої тривоги полоскотала під горлом.
Аня. Давня подруга. Колишня одногрупниця. Дівчатка-скрипальки, студентки музичного училища.
Підіймати слухавку чи ні?
- Ярино, привіт! Скільки літ, скільки зим! Ну як ти?
І не дочекавшись відповіді, продовжила:
- В середу зустріч випускників! Прийдеш? Приходь! Ресторан "Єрусалим", будуть всі наші, а ще третя та четверта групи. Чуєш? Прийдеш?
Серце підступно вібрувало і скавуліло, наче по голому деку скрипки без жодної струни водили смичком.
Ярина увійшла до зали ресторану "Єрусалим" останньою. Минуло десять років відтоді, як вона - найкраща скрипалька потоку - блискуче закінчила музичне училище, отримавши запрошення на роботу до симфонічного оркестру обласного драматичного театру.
Та у долі були вже зовсім інші плани - за тиждень Ярина вдягнула весільну сукню. І сказала "так" у РАГСІ футболісту Максиму - давньому другу дитинства.
Щоб назавжди забути іншого.
Святослава.
- Моя Солодка Скрипка... - прошепотів він колись - тисячу років тому - у крихітне Яринине вушко, ковзаючи по її тілу руками і вивільняючи його із шовкової новорічної сукні опісля бурхливої новорічної студентської вечірки...
Свят - чорноокий бас-баритон, який однаково ідеально виконував як оперну партію Ромео, так і жартівливі пісеньки легковажних оперет...
Чи могла здогадуватися тоді третьокурсниця скрипалька Ярина, що у молодої оперної зірки вокального відділення таких скрипочок, як вона набереться на цілий оркестр?
- Ярино? Ти? Прекрасно виглядаєш! Втім, як і завжди!
Хто цей пузань у джинсовій сорочині?
Чорні палючі очі за секунду пропалили дірку у Ярині...
Свят? Невже?!
Наче у далекому маренні юності Ярина бачила, як Святослав подав їй бокал з вином.
А за дві години у дорогій машині Святослава його руки знову ковзнули по тілу Ярини.
- Солодка Скрипка моя, ти зовсім не змінилася...
Його теплі губи були так близько, аж раптом завібрував телефон. Святослав матюкнувася, розімкнув обійми і поліз у кишеню.
- Так, кицю, так! Ну ти ж розумієш -зустріч, однокурсники, друзяки, коньячок... Ні, не треба їхати за мною! Припини, я візьму таксі!
- Ти одружений? - тихо запитала Ярина.
- Так. Оленка з хорового відділу. Пам'ятаєш? Така пишна блондинка)
Передати їй привіт від тебе?
А чи... А... А давай зустрінемось утрьох - як тобі ідея? Не пошкодуєш! - і він солодко облизнув масні губи, які ще мить тому були такими жаданими.
- Ні, дякую, мені пора! - рвучко відчинила Ярина дверцята машини.
- Зачекай, ну чого ти?! Коли ми побачимось?
Та Ярина вже крокувала нічною вулицею у бік стоянки таксі.
А коли вона нарешті зайшла до свого помешкання, перше, що зробила - відкрила дверцятка однієї з шаф. Дістала з найдальшої полиці скрипку - інструмент, якого не торкалася багато років.
Витерла задумливо порох. Відкрила футляр. Дістала забуту красуню і торкнулася струн... Ті бренькнули - фальшиво і глухо.
За вікном світало.
Ярина сфотографувала скрипку. А тоді сіла за ноут і почала писати оголошення :
- Продається скрипка.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію