Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Те, що написали руки втомлені.
Я почув незайману весну
У голосовому повідомленні.
Це - відлуння молодих років,
Де бажанням пахли трави скошені.
Та чому за стіл я раптом сів
У нашій країні вбивають за правду.
А світ крізь картинно опущені брови
Цінує прибутки, біткоїни, нафту.
Завжди так було - не змінилось нічого.
Нависла кривавих сторіч веремія.
Не любо своє, бо в холопів чужого
риби плавали мовчки
якого кричати рибі-от
для чого навіщо тощо
під водотовщею кригою
у будь-який час дня і ночі
сам би любив плисти рибою
де-небудь незаморочливо
Повз проходиш знову.
Моя душа зривається услід,
в осінню, теплу, золоту обнову,
та раптом розбивається об лід.
І що тобі, скажи, до мого болю?
Чуже навік скалічене крило.
Скасовую чужі, свої борги вертаю.
Наснилося – ключі од раю маю,
Та ті ключі щодалі заховаю...
...Які ж бо заміцні закови ці земні.
писати вірші
літо має звичку
пролітати непомітно
ось вчора ще був останній дзвоник
і ми ласували черешнями
а сьогодні вже причетні святкують
день шуфутінського
в ранішні майстерні,
де малюються святково
небеса пастельні.
Зеленіють аж за обрій
трави мерехтливі.
Цвіркуни бриньчать хоробрі
котить пісню краями дорога,
за кибиткою курява йде,
а циганська земля десь у Бога -
тільки він добре відає де...
Ай не гріш, не гніздечко нагріте
не замінять цигану коня,
Як вітер вітру емпірею
У відгалуженнях Морфея,
Де синергічний живопліт
І міль, що припадає пилом, —
Не вдвох, не втрьох,
Можливо, дивом —
Під давнім словом незрадливим
Зими епічної, важкої,
Як покарання за гріхи.
Не вибратися нам із колій.
Спадають краплі й матюки.
Співає крига колискову.
Останні помахи зими,
Мимовільною вийшла стріча.
Та твій образ зі серцем зрісся –
Із розсудливістю протиріччя…
Глузд здоровий давно в ігнорі,
Він забути тебе шепоче.
Попри це, я тобою хворий,
Рожевим небо розцвіло… Зоря займається…
Десь мріє човник… і весло… А серце – крається…
Ну от… вже знову на порі осіннє марево,
І на руках… і на пері – рахманне зарево…
Твій біль на кінчику пера жаріє-леститься
Сплять вже ліси та степи,
Спати слухняно лягла
Поміж сестричок бджола,
І в зоопарку бізон
Також поринув у сон.
Спи, люба донечко, - спи.
заради миру
й хтось поширив
хай нелогічно хоч непросто
дожити не згубивши віри
коли дощить і ллє за комір
і знову пролетіло літо
коли не пишеться у розмір
вусаня катати.
Поскидали рюкзаки,
узяли санчата.
Повсідалися обоє,
а між ними — кіт.
Полетіли вниз стрілою,
аж іскриться слід.
Із хлопчиком за столиком сиділи,
З маленьких філіжанок каву пили,
Дивились на розбурханий цей світ,
Який кудись постійно поспішав,
Чогось шукав, десь мчав в автомобілях.
Вони ж удвох відпочивати сіли,
Полишити до ч
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
2019. Від швата¹ до адара²
Повинен чоловік напитися в Пурім³ настільки, щоб уже не міг відрізнити,
як проклинають Амана⁴ і як благословляють Мордехая⁵.
Абба бар Айбу⁶
Із Зеева Дашевського (Ізраїль)
На днях забрів до мене сват, –
такий метикуватий!
Мовляв, невдовзі – Тубішват;
як будем святкувати?..
Я ледь не вистрибнув з холош:
– Мою рятуєш мрію!
Бо я – немов Ахашверош⁷
без Тубішвата скнію...
Хто вткнув у січень Тубішват⁸ –
був явно напідпитку;
але – я вчений: апарат
підготував ще влітку.
Тож ми сушні ужили збір, –
ми спритники та хвати!
Мигдаль, чорнослив та інжир
змогли застосувати;
використовували ми
то лантухи коринки,
то тюк сушеної хурми,
то різних барв родзинки;
то фініки, то курагу, –
ти пам’ятаєш, свате?..
А він, що дивно, – ні гу-гу.
А я – не винуватий!
І де Аман та Мордехай –
на щиру радість курям
хтось інший впізнає́ нехай...
Ну, все: нарешті – Пурім!
*** ОРИГІНАЛ ***
С утра ко мне явился сват,
и сразу – с делом этим:
мол, скоро – праздник Тубишват,
мол, как его отметим?..
Неужто, думаю, не врешь? –
я так и сел в кровати:
я ж прямо как Ахашверош⁷
мечтал о Тубишвате⁸!
Тут как зима – так Тубишват;
ну, в курсе вы и сами...
Но с лета я свой агрегат
готовил, словно сани!
...У нас со сватом – быстрый ум,
Невтоны⁹ мы сметливы:
употребили мы изюм,
и ящик чернослива,
смесь миндаля и кураги
(хоть это и чревато,
но пусть засохнут все враги
во славу Тубишвата!),
инжир, и вяленый банан,
покуда свежих нету...
И вдруг – привиделся Аман!
Ну, всё, аминь банкету.
А может, это – Мордехай?..
Сидим со сватом, курим, –
без нас кумекают нехай...
О, блин! Так это ж – Пурим!
(2019)
__________
¹ Шват – п’ятий місяць єврейського календаря; припадає на січень-лютий григоріанського календаря.
² Ада́р – шостий місяць; припадає на лютий-березень.
³ Пу́рім – єврейське свято, святкують у 14 день адара.
⁴ Ама́н – перський прем’єр-міністр (V ст. до н. е.), що був задумав винищити всіх євреїв Персії.
⁵ Мордеха́й – позитивний герой цієї історії, який зміг знешкодити Амана.
⁶ Абба бар Айбу (175-247) – один із законовчителів єврейського народу.
⁷ Ахашверо́ш – тодішній перський цар (він же відомий як Артаксеркс, він же Ксеркс).
⁸ Тубішва́т – «новий рік дерев», єврейське свято на 15 день швата; на свято їдять плоди, вирощені у Землі Ізраїля: мигдаль, фініки, гранати, та ін.
⁹ Алюзія на вірш М.Ломоносова «Ода на день вступу на престол Єлисавети Петрівни» (1747):
...может собственных Платонов
И быстрых разумом Невтонов
Российская земля рождать.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
