Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
На мапі правнукам колись, –
Пора кацапам брать копірку
Й по межах нинішніх пройтись.
Бо, крім московії, невдовзі
Нащадки ханської орди
Уже ніде узріть не зможуть
Нещадних пращурів сліди.
Ти не православний? Все, капут!
Принеси у Божий храм вареньку
і тобі на небі скажуть: «Good».
Влазить у «Porsche» владика храму,
поруч бабця черствий хлібчик ссе.
Люди добрі, це хіба не драма?
Ті жирують, ці живут
«Так ось який він.
(уголос): Бачу, не дуже гостинно прийняв тебе Пілат.
Не повірив, що ти цар юдейський?
Мав рацію: навіть я поки що не цар .
Чекаю на благословення Риму.
А ти вдостоївсь титулу цього від кого?
Від народу? Але
Примостим мужа до жони?
Без грошей не збудуєш храма,
Немає віри без війни.
Гризе католик православних,
Юдея душить бусурман.
А я пророк. Мабуть, останній,
Коли зима засипала снігами.
Старенька вишня не сумує навесні,
Хоча кора потріскана роками.
Її садили руки бабці золоті.
Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
Нагадує родині знову дні оті,
Це троянда у січні, це наче серпневий пролісок.
Бозна, де в ній свій досвід, а де – від матусі спадщина.
Її мрії нечувані, сни – авангард небачений.
Доктор Фрейд далі більше нічого в ній не второпає.
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.
У тишу ненадійну, нестійку.
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…
Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?
Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.
Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Від швата¹ до адара²
Повинен чоловік напитися в Пурім³ настільки, щоб уже не міг відрізнити,
як проклинають Амана⁴ і як благословляють Мордехая⁵.
Абба бар Айбу⁶
Із Зеева Дашевського (Ізраїль)
На днях забрів до мене сват, –
такий метикуватий!
Мовляв, невдовзі – Тубішват;
як будем святкувати?..
Я ледь не вистрибнув з холош:
– Мою рятуєш мрію!
Бо я – немов Ахашверош⁷
без Тубішвата скнію...
Хто вткнув у січень Тубішват⁸ –
був явно напідпитку;
але – я вчений: апарат
підготував ще влітку.
Тож ми сушні ужили збір, –
ми спритники та хвати!
Мигдаль, чорнослив та інжир
змогли застосувати;
використовували ми
то лантухи коринки,
то тюк сушеної хурми,
то різних барв родзинки;
то фініки, то курагу, –
ти пам’ятаєш, свате?..
А він, що дивно, – ні гу-гу.
А я – не винуватий!
І де Аман та Мордехай –
на щиру радість курям
хтось інший впізнає́ нехай...
Ну, все: нарешті – Пурім!
*** ОРИГІНАЛ ***
С утра ко мне явился сват,
и сразу – с делом этим:
мол, скоро – праздник Тубишват,
мол, как его отметим?..
Неужто, думаю, не врешь? –
я так и сел в кровати:
я ж прямо как Ахашверош⁷
мечтал о Тубишвате⁸!
Тут как зима – так Тубишват;
ну, в курсе вы и сами...
Но с лета я свой агрегат
готовил, словно сани!
...У нас со сватом – быстрый ум,
Невтоны⁹ мы сметливы:
употребили мы изюм,
и ящик чернослива,
смесь миндаля и кураги
(хоть это и чревато,
но пусть засохнут все враги
во славу Тубишвата!),
инжир, и вяленый банан,
покуда свежих нету...
И вдруг – привиделся Аман!
Ну, всё, аминь банкету.
А может, это – Мордехай?..
Сидим со сватом, курим, –
без нас кумекают нехай...
О, блин! Так это ж – Пурим!
(2019)
__________
¹ Шват – п’ятий місяць єврейського календаря; припадає на січень-лютий григоріанського календаря.
² Ада́р – шостий місяць; припадає на лютий-березень.
³ Пу́рім – єврейське свято, святкують у 14 день адара.
⁴ Ама́н – перський прем’єр-міністр (V ст. до н. е.), що був задумав винищити всіх євреїв Персії.
⁵ Мордеха́й – позитивний герой цієї історії, який зміг знешкодити Амана.
⁶ Абба бар Айбу (175-247) – один із законовчителів єврейського народу.
⁷ Ахашверо́ш – тодішній перський цар (він же відомий як Артаксеркс, він же Ксеркс).
⁸ Тубішва́т – «новий рік дерев», єврейське свято на 15 день швата; на свято їдять плоди, вирощені у Землі Ізраїля: мигдаль, фініки, гранати, та ін.
⁹ Алюзія на вірш М.Ломоносова «Ода на день вступу на престол Єлисавети Петрівни» (1747):
...может собственных Платонов
И быстрых разумом Невтонов
Российская земля рождать.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)