Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.01.21
18:50
Із Леоніда Сергєєва
В якій ненависті горілку п’є на сонці
шахтар, комп’ютерник, розклеювач афіш!
І те, що, нібито, вона виводить стронцій,
її не робить прохолодніш чи смачніш.
В зеніті буйствує загрозливе світило.
В якій ненависті горілку п’є на сонці
шахтар, комп’ютерник, розклеювач афіш!
І те, що, нібито, вона виводить стронцій,
її не робить прохолодніш чи смачніш.
В зеніті буйствує загрозливе світило.
2026.01.21
18:43
Я закоканий в Тетяну,
От мені морока -
Заражать її не стану --
Власним гоноркоком.
Вірш писати поможу я --
Бліх половлю поки.
Хіть свою я замаскую --
От мені морока -
Заражать її не стану --
Власним гоноркоком.
Вірш писати поможу я --
Бліх половлю поки.
Хіть свою я замаскую --
2026.01.21
14:36
Пливу Ахеронтом у тихім човні,
І страшно, і боязко дуже мені:
А раптом оте? А раптом осе?
Ніхто не врятує мене й не спасе.
Сусід мій праворуч сидить в темноті.
Від страху у нього бурчить в животі.
Він теж в невідомість пливе, як і я,
І страшно, і боязко дуже мені:
А раптом оте? А раптом осе?
Ніхто не врятує мене й не спасе.
Сусід мій праворуч сидить в темноті.
Від страху у нього бурчить в животі.
Він теж в невідомість пливе, як і я,
2026.01.21
14:24
Обіцянки... обіцянки
Не про мир, не діалог.
Чисто воплі куртизанки
Моно моно монолог…
Хто б повірив, хто б довірив,
Змоноложив і схитрив,
Обіцянки розчепірив —
Я, їй-богу б, пригостив…
Не про мир, не діалог.
Чисто воплі куртизанки
Моно моно монолог…
Хто б повірив, хто б довірив,
Змоноложив і схитрив,
Обіцянки розчепірив —
Я, їй-богу б, пригостив…
2026.01.21
11:50
Ти не думала зовсім про нього,
Коли я був з тобою на «ти»,
Позабула усі застороги,
Як несила було вже знести.
Я схопив тебе грубо за руку,
Придушив і притис до стіни;
Ти тоді опиралась на муку
Коли я був з тобою на «ти»,
Позабула усі застороги,
Як несила було вже знести.
Я схопив тебе грубо за руку,
Придушив і притис до стіни;
Ти тоді опиралась на муку
2026.01.21
10:34
Повалені дерева, немов царі полеглі,
Спираються на вічність, спираються на страх.
Повалені дерева, що обіймають легко
Свободу і неволю у вічних небесах.
Повалені дерева, як воїни упалі
У грандіозний битві, у січі вогневій,
Спираються на мужніс
Спираються на вічність, спираються на страх.
Повалені дерева, що обіймають легко
Свободу і неволю у вічних небесах.
Повалені дерева, як воїни упалі
У грандіозний битві, у січі вогневій,
Спираються на мужніс
2026.01.21
05:30
нам потрібен хтось-то щоб опертись
і як захочеш на мене обіпрись
нам потрібен хтось-то щоб опертись
і якщо хочеш на мене обіпрись
її фальцет ”груди мої невідмовні бейбі
о випади тут якби утомивсь
і завжди на парківці місця доволі є
і як захочеш на мене обіпрись
нам потрібен хтось-то щоб опертись
і якщо хочеш на мене обіпрись
її фальцет ”груди мої невідмовні бейбі
о випади тут якби утомивсь
і завжди на парківці місця доволі є
2026.01.21
01:09
Начувайтеся, поети!
Римами пихатими
Ваші всі оті сонети
Розберу на атоми.
Сам, щоправда, не пишу я
Надтонку поезію.
А за мене все віршують
Римами пихатими
Ваші всі оті сонети
Розберу на атоми.
Сам, щоправда, не пишу я
Надтонку поезію.
А за мене все віршують
2026.01.20
16:41
Хоча б краплинку справжнього знайти
У білосніжній лютій хуртовині!
Душа занурюється в холоди,
А тіло, ніби в темній домовині.
Рубає навпіл ніч зимовий сон,
Кричить реальність бенефісом фальші.
Нав'язує світанок свій канон,
У білосніжній лютій хуртовині!
Душа занурюється в холоди,
А тіло, ніби в темній домовині.
Рубає навпіл ніч зимовий сон,
Кричить реальність бенефісом фальші.
Нав'язує світанок свій канон,
2026.01.20
15:48
Накликали літній прозорий дощ:
В час посухи:
Стукали в шкіряний козячий бубон,
Співали заклично, по вовчому,
А Небо порожнє, чи то посліпло,
Поглухло, почерствіло.
Думали, що то наше селище,
А то Вавилон – цегляний, стобрамний
В час посухи:
Стукали в шкіряний козячий бубон,
Співали заклично, по вовчому,
А Небо порожнє, чи то посліпло,
Поглухло, почерствіло.
Думали, що то наше селище,
А то Вавилон – цегляний, стобрамний
2026.01.20
12:40
Поїхати б в Арабські Емірати,
Там є тепло, і світло, і вода.
А нам без цього лиш поумирати
Залишилось... Оце така біда.
Та скиглити не будем анітрохи,
А затанцюєм краще на золі.
Для нас це так, мов покусали блохи.
Там є тепло, і світло, і вода.
А нам без цього лиш поумирати
Залишилось... Оце така біда.
Та скиглити не будем анітрохи,
А затанцюєм краще на золі.
Для нас це так, мов покусали блохи.
2026.01.20
11:42
В ніч на двадцяте січня не спалося. Серіали по ютубу не заходили. Задрімав. Очнувся. О другій ночі почалось. Сирена, гул, свист… ба-бах. Я в дерев’яній хатині 1937 року. Погріб поруч, але в хаті тепло і більш спокійно… Кілька разів йокнуло, стіни затремті
2026.01.20
10:44
сніг білозубо всміхається
перезирається з небом
задивляється в його око
сміх його сиплеться крихтами як у дитини
небо дивиться
дивиться на його посмішку
дивиться сіро-блакитним уламком
перезирається з небом
задивляється в його око
сміх його сиплеться крихтами як у дитини
небо дивиться
дивиться на його посмішку
дивиться сіро-блакитним уламком
2026.01.20
10:41
Розчарування роздирають вкотре
У людях ненадійних і гнилих.
Розчарувань, немов піщинок, сотні,
І хочеться не думати про них.
Розчарування душать, і турбують,
І спати рівномірно не дають,
І б'ють розпачливо у грізний бубон,
У людях ненадійних і гнилих.
Розчарувань, немов піщинок, сотні,
І хочеться не думати про них.
Розчарування душать, і турбують,
І спати рівномірно не дають,
І б'ють розпачливо у грізний бубон,
2026.01.20
00:53
Тебе вибираю, коханий, щодня,
тому, що радієш зі мною і плачеш.
Коли мої мізки гризе маячня,
усі ревні сумніви зносиш терпляче.
І знов обираю, якщо у багні
загруз по коліна, та вибратись тяжко.
Так відчай вишукує у вихідні
тому, що радієш зі мною і плачеш.
Коли мої мізки гризе маячня,
усі ревні сумніви зносиш терпляче.
І знов обираю, якщо у багні
загруз по коліна, та вибратись тяжко.
Так відчай вишукує у вихідні
2026.01.19
23:12
Менян вподобання
Поклон чеснотам вашим
від наших від чеснот,
хто звик вважатись старшим –
той дбає за народ.
Є благочестя сина,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Поклон чеснотам вашим
від наших від чеснот,
хто звик вважатись старшим –
той дбає за народ.
Є благочестя сина,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
2025.04.30
2025.04.24
2025.03.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Надія Таршин (1949) /
Проза
Один день волонтерського буття...
Вчора отримали заявку з підопічного підрозділу, я її навіть встигла викласти у звіті про поїздку, попередньо викресливши один пункт.
Сьогодні вранці о четвертій ранку сну уже немає, бо заявка сплутала усі плани на допомогу черговим підрозділам, бо це не те що важливо, а надважливо. Переглянувши карту Deep State за 24.03., зробивши сумні висновки від побаченого, розумію що події розгортаются так стрімко і невтішно для нас, що кожна година дорога в будівництві оборонних споруд. Думаю де взяти додаткові кошти на придбання усього озвученого в найкоротший термін. Згадала що у Світлани Субботіної залишилися невикористані на вчорашній день кошти, телефоную їй і отримую згоду на закриття однієї з позицій.
Телефоную Віталію Рибалці щоб порадитися по інших позиціях заявки і Він повідомляє, що закриття трьох позицій бере на себе. Уже веселіше. О 9-й годині телефонує наш підопічний підрозділ, який нині тут неподалік(думаю Ви здогадалися) усі після поранень проходять там усі ці хитрі комісії, зарплата яка В них у цьому статусі, також розумієте, сидять напівголодні, просять допомогти. Жаль це не те слово, та прошу почекати години дві на відповідь бо залишається ще три пункти заявки на які потрібно найбільше коштів. Згадала, що в Богдана Дубини повинні були залишитися від попередньої допомоги, телефоную і Богдан погоджується закрити дві позиції. Завтра з Віталієм Рибалка поїдуть на ринок бо там значно дешевше можна замовити і придбати потрібні нам товари, та ще і знижки дають суттєві.. Знову об 11-й телефонує підрозділ, я повідомляю, що допомога буде тільки через два дні, бо нам потрібно усе замовити тому що усі м'ясо-ковбасні вироби нам дають зі значною знижкою за попереднім замовленням. Чую в голосі такі незвичні нотки, серцем чую, бо хоч чим небудь просять допомогти
Терміново зв’язуюся з Яною Кісіль(Вона сьогодні чергова у волонтерці) і обговорюємо усі позиції допомоги, які ми в змозі надати. Через півгодини завантажили печиво, випічку, каву, тушонку, консервацію. Хлопці поїхали щасливі. Днями ще ковбасними виробами допоможемо.
Передивляючись звітні світлини помітила, що у відео де нам Воїни за допомогу дякують нас фондом назвали, бігом відписалася що ніякий ми не фонд, бо там , як правило люди на зарплаті, а ми неприбуткова Громадська організація(ГО), усі члени якої є волонтерами, тобто ми свої кошти перераховуємо і вдячні кожному, хто нам довіряє і підтримує в різний спосіб і коштами і необхідними матеріальними ресурсами і не один рік, а є такі, що усі 10 років, бо все це іде безпосередньо на підтримку життєзабезпечення воїнів.
Після обіду перекидає Віталій Рибалка прохання від великого ще одного нашого підопічного підрозділу, їх 300 чол.(радію що хоч цих ще є 300)просять харчової підтримки такої, як минулий раз, а це ж потрібно увесь автомобіль забити, щоб наїлися. Відповідаю що підтримаємо звичайно, тільки як закриємо потреби двох на Авдіїївський напрямок. Телефоную одному з двох, з яким не виходила на зв'язок більше тижня і повідомляю, що ми приїдемо до них у вихідні, щоб Вони змучені безкінечними боями не витрачали час і сили на дорогу. Чую відповідь таку, що краще б її нікому з Вас не чути. Сиджу мовчки якийсь час пришиблена почутим . Після цього починаю шукати в інтернеті той пункт заявки, який раніше викреслила, щоб встигнути…
24.03.2024 Надія Таршин
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Один день волонтерського буття...
Вчора отримали заявку з підопічного підрозділу, я її навіть встигла викласти у звіті про поїздку, попередньо викресливши один пункт.
Сьогодні вранці о четвертій ранку сну уже немає, бо заявка сплутала усі плани на допомогу черговим підрозділам, бо це не те що важливо, а надважливо. Переглянувши карту Deep State за 24.03., зробивши сумні висновки від побаченого, розумію що події розгортаются так стрімко і невтішно для нас, що кожна година дорога в будівництві оборонних споруд. Думаю де взяти додаткові кошти на придбання усього озвученого в найкоротший термін. Згадала що у Світлани Субботіної залишилися невикористані на вчорашній день кошти, телефоную їй і отримую згоду на закриття однієї з позицій.
Телефоную Віталію Рибалці щоб порадитися по інших позиціях заявки і Він повідомляє, що закриття трьох позицій бере на себе. Уже веселіше. О 9-й годині телефонує наш підопічний підрозділ, який нині тут неподалік(думаю Ви здогадалися) усі після поранень проходять там усі ці хитрі комісії, зарплата яка В них у цьому статусі, також розумієте, сидять напівголодні, просять допомогти. Жаль це не те слово, та прошу почекати години дві на відповідь бо залишається ще три пункти заявки на які потрібно найбільше коштів. Згадала, що в Богдана Дубини повинні були залишитися від попередньої допомоги, телефоную і Богдан погоджується закрити дві позиції. Завтра з Віталієм Рибалка поїдуть на ринок бо там значно дешевше можна замовити і придбати потрібні нам товари, та ще і знижки дають суттєві.. Знову об 11-й телефонує підрозділ, я повідомляю, що допомога буде тільки через два дні, бо нам потрібно усе замовити тому що усі м'ясо-ковбасні вироби нам дають зі значною знижкою за попереднім замовленням. Чую в голосі такі незвичні нотки, серцем чую, бо хоч чим небудь просять допомогти
Терміново зв’язуюся з Яною Кісіль(Вона сьогодні чергова у волонтерці) і обговорюємо усі позиції допомоги, які ми в змозі надати. Через півгодини завантажили печиво, випічку, каву, тушонку, консервацію. Хлопці поїхали щасливі. Днями ще ковбасними виробами допоможемо.
Передивляючись звітні світлини помітила, що у відео де нам Воїни за допомогу дякують нас фондом назвали, бігом відписалася що ніякий ми не фонд, бо там , як правило люди на зарплаті, а ми неприбуткова Громадська організація(ГО), усі члени якої є волонтерами, тобто ми свої кошти перераховуємо і вдячні кожному, хто нам довіряє і підтримує в різний спосіб і коштами і необхідними матеріальними ресурсами і не один рік, а є такі, що усі 10 років, бо все це іде безпосередньо на підтримку життєзабезпечення воїнів.
Після обіду перекидає Віталій Рибалка прохання від великого ще одного нашого підопічного підрозділу, їх 300 чол.(радію що хоч цих ще є 300)просять харчової підтримки такої, як минулий раз, а це ж потрібно увесь автомобіль забити, щоб наїлися. Відповідаю що підтримаємо звичайно, тільки як закриємо потреби двох на Авдіїївський напрямок. Телефоную одному з двох, з яким не виходила на зв'язок більше тижня і повідомляю, що ми приїдемо до них у вихідні, щоб Вони змучені безкінечними боями не витрачали час і сили на дорогу. Чую відповідь таку, що краще б її нікому з Вас не чути. Сиджу мовчки якийсь час пришиблена почутим . Після цього починаю шукати в інтернеті той пункт заявки, який раніше викреслила, щоб встигнути…
24.03.2024 Надія Таршин
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
