Вірш

Наташа

Розквітала країна Марія
Раптом вороги напали
І ми сховалися в найглибші підвали.
Днями і ночами ми не спали…
Все мріяли про майбутнє країни Марії.
Сидячи в темряві
Людські очі багато бачили,
Відчували біль та горе,
А чули тривалі бої,
А разом з тим душа рветься до волі,
Щоб спрямувати її до мрії…
З часом очі звикли до втоми,
Надто багато причин.
Зверху ворог гарматами б’є
Земля горить…
Все пропахло війною…
Зруйнована країна Марія,
Але в нас ще не згасла мрія…
Думати як буде завтра
Часу нема і причин.
Сердце і руки давно звикли до бою.

Translation:
The country of Mary flourished
Suddenly the enemies attacked
And we hid in the deepest cellars.
The other day and at night we did not sleep ...
Everyone dreamed of the future of Mary's country.
Sitting in darkness
Human eyes have seen a lot
Felt pain and grief
And heard the long battles,
And at the same time the soul yearns for freedom,
To guide her towards her dream.
Over time, the eyes got used to the fatigue,
Too many reasons.
From above, the enemy hits with cannons
The earth is on fire...
Everything reeks of war...
Ruined country Maria,
But we still have a dream...
Thinking about tomorrow
There is no time and no reason.
Heart and hands have long been accustomed to combat.

Використання літератури:

Жадан С. Книга Життя Марії: книга/ Сергія Жадана.- 2015, - 184 с.