ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Інша поезія):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.11.21
13:44
Цей дивний присмак гіркоти,
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?
Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?
Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне
2024.11.21
09:49
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п
2024.11.21
06:40
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Страшно бути грішним… )
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Страшно бути грішним… )
2024.11.21
06:38
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?
2024.11.21
04:27
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона тоді вдивлялася у вишню
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона тоді вдивлялася у вишню
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».
2024.11.21
01:27
Я розіллю л
І
Т
Е
Р
И
Мов ніч, що розливає
Морок осінн
І
Т
Е
Р
И
Мов ніч, що розливає
Морок осінн
2024.11.20
21:31
Наснив тоді я вершників у латах
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці
2024.11.20
13:36
Сказала в злості ти: «Іди під три чорти!»
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи
2024.11.20
09:10
років тому відійшов у засвіти славетний іспанський танцівник Антоніо Гадес.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…
Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…
Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.
2024.11.20
07:07
три яблука
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять
2024.11.20
07:04
Батько, донечка, і песик
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача
2024.11.20
05:44
Ти не повинен забувати
Десь в олеандровім цвіту
Про українську світлу хату
І щедру ниву золоту.
Ще пам’ятай обов’язково,
Ввійшовши в чийсь гостинний дім, –
Про милозвучну рідну мову
Й пишайсь походженням своїм.
Десь в олеандровім цвіту
Про українську світлу хату
І щедру ниву золоту.
Ще пам’ятай обов’язково,
Ввійшовши в чийсь гостинний дім, –
Про милозвучну рідну мову
Й пишайсь походженням своїм.
2024.11.20
05:12
Спиваю натхнення по краплі
Заради простого рядка.
Я досі ніяк не потраплю
До міста Івана Франка.
Запросить в обійми ласкаво
Там вулиця світла, вузька.
Я б вигадав теми цікаві
Заради простого рядка.
Я досі ніяк не потраплю
До міста Івана Франка.
Запросить в обійми ласкаво
Там вулиця світла, вузька.
Я б вигадав теми цікаві
2024.11.20
05:11
Які залишимо казки?
Домовики лишились дому.
Лісовики де? Невідомо.
Тепер на березі ріки
не знайдете русалок сліду.
Чи розповість онуку дідо,
як шамотять польовики?
Коли зовуть у гай зозулі,
Домовики лишились дому.
Лісовики де? Невідомо.
Тепер на березі ріки
не знайдете русалок сліду.
Чи розповість онуку дідо,
як шамотять польовики?
Коли зовуть у гай зозулі,
2024.11.19
21:50
Тим часом Юрик, ні, то Ярек
Прислав запрошення - меню…
Перелік всього — і задаром
Ну що ж нехай, укореню.
Присиплю жирним черноземом
А по-весні, дивись, взійде…
Ми творчі люди. Наші меми
Не встрінеш більше абиде…
Прислав запрошення - меню…
Перелік всього — і задаром
Ну що ж нехай, укореню.
Присиплю жирним черноземом
А по-весні, дивись, взійде…
Ми творчі люди. Наші меми
Не встрінеш більше абиде…
2024.11.19
18:51
Я розпався на дві половини,
Де злилися потоки ідей.
Розрізнити не можна в пучині
Дві ідеї в полоні ночей.
Зла й добра половини тривожні
Поєдналися люто в одне,
Ніби злиток металів безбожний,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Де злилися потоки ідей.
Розрізнити не можна в пучині
Дві ідеї в полоні ночей.
Зла й добра половини тривожні
Поєдналися люто в одне,
Ніби злиток металів безбожний,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Інша поезія):
2024.10.30
2024.10.17
2024.07.25
2024.06.21
2024.05.20
2024.05.17
2024.04.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Наталія Кравченко (1985) /
Інша поезія
* * *
щоб погасити полум'я однієї свічки
Страх - твій найкращий друг і твій найлютіший ворог.
Він як вогонь. Якщо ти контролюєш вогонь,
ти можеш готувати на ньому.
Якщо ти втрачаєш над ним контроль,
він спалить все навколо і вб'є тебе.
Цей космос, один і той же для всього існуючого,
не створив ніякий бог і ніяка людина,
але завжди він був, є і буде вічно живим вогнем,
заходами, що загоряються і загасаючими заходами.
Вода не чинить опір. Вода тече.
Коли занурюєш у неї руку, відчуваєш лише ласку.
Вода – не суцільна стіна, вона нікого не зупинить.
Але вона завжди проб'ється туди, куди захоче,
і, зрештою, ніщо перед нею не встоїть.
Люди як річки: вода у всіх однакова
і скрізь одна й та сама, але кожна річка буває то вузька,
то швидка, то широка, то тиха, то чиста, то холодна,
то каламутна, то тепла. Так і люди.
Кожна людина носить у собі зачатки всіх властивостей людських
і іноді виявляє одні,
іноді інші і буває часто зовсім несхожа на себе,
залишаючись усе тим самим самим собою.
Людина, вдаючи, забуває, що маска приростає до шкіри,
а потім вростає і в м'ясо.
Винятків немає, якою б чужорідною
та тимчасовою маска не здавалася спочатку.
Один прикидається слабким і стає слабким.
Інший прикидається циніком і стає циніком.
Ніщо не бетонує душу швидше за брехню.
Вода набуває форми тієї судини, в якій знаходиться.
А якщо вода замерзає,
то судина лопається – і ось вона готова форма.
Потрібно бути дуже обережним із тимчасовим.
Воно дуже скоро стає постійним.
Більшість людей схожі на падаючі листи;
вони гасають у повітрі, кружляють,
але зрештою падають на землю.
Інші ж – трохи їх – наче зірки;
вони рухаються певним шляхом,
ніякий вітер не змусить їх згорнути з нього.
Здоровий глузд створює обдарованих людей;
самолюбство ж - лише вітер,
який надує вітрила
і веде їх корабель прямо до пристані.
Не прощаючи помилку, ти робиш помилку сам.
Прощаючи підлість, ти допомагаєш зробити іншу.
А дурість взагалі не вибачає.
Вона, як вітер, не залежить від чого.
Її треба приймати таку, як є,
і, захищаючись від її шкоди, шукати у ній користь.
Кажуть, це храми Господа Бога,
але, на мою думку,
вся земля — це храм для людей зі здоровим глуздом.
Щоб вижити і прожити у цьому світі,
доки земля не свихнута з осі,
тримай себе на потрійній забороні:
не бійся, не сподівайся, не проси.
Всі тіла, небесне склепіння, зірки,
Земля та її царства не йдуть у порівнянні з найнижчим
з розумів, бо розум несе в собі знання про все це,
тіла ж нічого не знають.
У своїх молитвах ми просимо змінити обставини,
і майже ніколи себе.
Молитва повинна залишатися без відповіді,
інакше вона перестає бути молитвою
і стає листуванням.
Чим менше слів, тим краща молитва.
Немає бога-творця, але є космос,
що виробляє сонця, планети і живих істот:
немає всемогутнього бога,
але є Всесвіт,
який розпоряджається долею всіх небесних тіл
та їхніх мешканців.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
* * *
Вірш афоризма
Наташа
Цієї темряви бездонного космосу не вистачить,щоб погасити полум'я однієї свічки
Страх - твій найкращий друг і твій найлютіший ворог.
Він як вогонь. Якщо ти контролюєш вогонь,
ти можеш готувати на ньому.
Якщо ти втрачаєш над ним контроль,
він спалить все навколо і вб'є тебе.
Цей космос, один і той же для всього існуючого,
не створив ніякий бог і ніяка людина,
але завжди він був, є і буде вічно живим вогнем,
заходами, що загоряються і загасаючими заходами.
Вода не чинить опір. Вода тече.
Коли занурюєш у неї руку, відчуваєш лише ласку.
Вода – не суцільна стіна, вона нікого не зупинить.
Але вона завжди проб'ється туди, куди захоче,
і, зрештою, ніщо перед нею не встоїть.
Люди як річки: вода у всіх однакова
і скрізь одна й та сама, але кожна річка буває то вузька,
то швидка, то широка, то тиха, то чиста, то холодна,
то каламутна, то тепла. Так і люди.
Кожна людина носить у собі зачатки всіх властивостей людських
і іноді виявляє одні,
іноді інші і буває часто зовсім несхожа на себе,
залишаючись усе тим самим самим собою.
Людина, вдаючи, забуває, що маска приростає до шкіри,
а потім вростає і в м'ясо.
Винятків немає, якою б чужорідною
та тимчасовою маска не здавалася спочатку.
Один прикидається слабким і стає слабким.
Інший прикидається циніком і стає циніком.
Ніщо не бетонує душу швидше за брехню.
Вода набуває форми тієї судини, в якій знаходиться.
А якщо вода замерзає,
то судина лопається – і ось вона готова форма.
Потрібно бути дуже обережним із тимчасовим.
Воно дуже скоро стає постійним.
Більшість людей схожі на падаючі листи;
вони гасають у повітрі, кружляють,
але зрештою падають на землю.
Інші ж – трохи їх – наче зірки;
вони рухаються певним шляхом,
ніякий вітер не змусить їх згорнути з нього.
Здоровий глузд створює обдарованих людей;
самолюбство ж - лише вітер,
який надує вітрила
і веде їх корабель прямо до пристані.
Не прощаючи помилку, ти робиш помилку сам.
Прощаючи підлість, ти допомагаєш зробити іншу.
А дурість взагалі не вибачає.
Вона, як вітер, не залежить від чого.
Її треба приймати таку, як є,
і, захищаючись від її шкоди, шукати у ній користь.
Кажуть, це храми Господа Бога,
але, на мою думку,
вся земля — це храм для людей зі здоровим глуздом.
Щоб вижити і прожити у цьому світі,
доки земля не свихнута з осі,
тримай себе на потрійній забороні:
не бійся, не сподівайся, не проси.
Всі тіла, небесне склепіння, зірки,
Земля та її царства не йдуть у порівнянні з найнижчим
з розумів, бо розум несе в собі знання про все це,
тіла ж нічого не знають.
У своїх молитвах ми просимо змінити обставини,
і майже ніколи себе.
Молитва повинна залишатися без відповіді,
інакше вона перестає бути молитвою
і стає листуванням.
Чим менше слів, тим краща молитва.
Немає бога-творця, але є космос,
що виробляє сонця, планети і живих істот:
немає всемогутнього бога,
але є Всесвіт,
який розпоряджається долею всіх небесних тіл
та їхніх мешканців.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію