Вірш афоризма

Наташа

Цієї темряви бездонного космосу не вистачить,
щоб погасити полум'я однієї свічки

Страх - твій найкращий друг і твій найлютіший ворог.
Він як вогонь. Якщо ти контролюєш вогонь,
ти можеш готувати на ньому.
Якщо ти втрачаєш над ним контроль,
він спалить все навколо і вб'є тебе.

Цей космос, один і той же для всього існуючого,
не створив ніякий бог і ніяка людина,
але завжди він був, є і буде вічно живим вогнем,
заходами, що загоряються і загасаючими заходами.

Вода не чинить опір. Вода тече.
Коли занурюєш у неї руку, відчуваєш лише ласку.
Вода – не суцільна стіна, вона нікого не зупинить.
Але вона завжди проб'ється туди, куди захоче,
і, зрештою, ніщо перед нею не встоїть.

Люди як річки: вода у всіх однакова
і скрізь одна й та сама, але кожна річка буває то вузька,
то швидка, то широка, то тиха, то чиста, то холодна,
то каламутна, то тепла. Так і люди.
Кожна людина носить у собі зачатки всіх властивостей людських
і іноді виявляє одні,
іноді інші і буває часто зовсім несхожа на себе,
залишаючись усе тим самим самим собою.

Людина, вдаючи, забуває, що маска приростає до шкіри,
а потім вростає і в м'ясо.
Винятків немає, якою б чужорідною
та тимчасовою маска не здавалася спочатку.
Один прикидається слабким і стає слабким.
Інший прикидається циніком і стає циніком.
Ніщо не бетонує душу швидше за брехню.
Вода набуває форми тієї судини, в якій знаходиться.
А якщо вода замерзає,
то судина лопається – і ось вона готова форма.
Потрібно бути дуже обережним із тимчасовим.
Воно дуже скоро стає постійним.

Більшість людей схожі на падаючі листи;
вони гасають у повітрі, кружляють,
але зрештою падають на землю.
Інші ж – трохи їх – наче зірки;
вони рухаються певним шляхом,
ніякий вітер не змусить їх згорнути з нього.

Здоровий глузд створює обдарованих людей;
самолюбство ж - лише вітер,
який надує вітрила
і веде їх корабель прямо до пристані.

Не прощаючи помилку, ти робиш помилку сам.
Прощаючи підлість, ти допомагаєш зробити іншу.
А дурість взагалі не вибачає.
Вона, як вітер, не залежить від чого.
Її треба приймати таку, як є,
і, захищаючись від її шкоди, шукати у ній користь.

Кажуть, це храми Господа Бога,
але, на мою думку,
вся земля — це храм для людей зі здоровим глуздом.

Щоб вижити і прожити у цьому світі,
доки земля не свихнута з осі,
тримай себе на потрійній забороні:
не бійся, не сподівайся, не проси.

Всі тіла, небесне склепіння, зірки,
Земля та її царства не йдуть у порівнянні з найнижчим
з розумів, бо розум несе в собі знання про все це,
тіла ж нічого не знають.

У своїх молитвах ми просимо змінити обставини,
і майже ніколи себе.

Молитва повинна залишатися без відповіді,
інакше вона перестає бути молитвою
і стає листуванням.

Чим менше слів, тим краща молитва.

Немає бога-творця, але є космос,
що виробляє сонця, планети і живих істот:
немає всемогутнього бога,
але є Всесвіт,
який розпоряджається долею всіх небесних тіл
та їхніх мешканців.