Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.08.06
20:14
Лунная поляна
светит серебром,
там, где сердца рана –
родина и дом.
Там же пелась песня
и родных тепло...
Боже, дай воскреснуть
с тем, когда светло.
светит серебром,
там, где сердца рана –
родина и дом.
Там же пелась песня
и родных тепло...
Боже, дай воскреснуть
с тем, когда светло.
2026.08.06
17:39
Вже давно у лісах Амазонії
Не лунають чарівні симфонії.
Щонайкращих співців
Алігатор поїв
І печально в лісах Амазонії.
На великий банкет у Ракошино
Поз’їжджалися гості запрошені.
Не лунають чарівні симфонії.
Щонайкращих співців
Алігатор поїв
І печально в лісах Амазонії.
На великий банкет у Ракошино
Поз’їжджалися гості запрошені.
2026.08.06
15:33
Дід у вицвілій мазепинці на клас подивився.
Йому раптом щемно стало, що аж просльозився.
Це ж уперше, як героя його запросили
До дітей. Бо з того часу, як проголосили
Їх запроданцями, навіть і мислі не мали
Про таке розповідати, у собі тримали.
А те
Йому раптом щемно стало, що аж просльозився.
Це ж уперше, як героя його запросили
До дітей. Бо з того часу, як проголосили
Їх запроданцями, навіть і мислі не мали
Про таке розповідати, у собі тримали.
А те
2026.08.06
15:09
У липневому номері "Української Літературної Газети" надруковано магістральний вінок із моєї корони сонетів "Смарагдова тиша". Це для мене, дійсно, подія. Пригадуються слова та погрози деяких авторів Поетичних Майстерень, наших провідних новаторів-про
2026.08.06
14:28
Острів Епштейна в далекому морі.
Острів розпусти. Розкладений Рим
Так розвалився у плотській покорі.
Посох історії буде твердим.
Дика еліта вже геть занепала,
У дебілізмі не відає меж.
І словеса, як фальшиві опали,
Острів розпусти. Розкладений Рим
Так розвалився у плотській покорі.
Посох історії буде твердим.
Дика еліта вже геть занепала,
У дебілізмі не відає меж.
І словеса, як фальшиві опали,
2026.08.06
14:27
Лускаті хмари - окуні рожеві.
Заграви блиск на кожному зажеврів.
Їх неба невід викине на берег,
Де млою стануть кольорові пера
Тих дивних риб, що хмарами здалися.
А променю блесна над краєм блисне,
Над пляжем, де із оніксами гравій,
Заграви блиск на кожному зажеврів.
Їх неба невід викине на берег,
Де млою стануть кольорові пера
Тих дивних риб, що хмарами здалися.
А променю блесна над краєм блисне,
Над пляжем, де із оніксами гравій,
2026.08.06
12:01
Суд історії на балконі палацу
Клеопатра увірвалася на відкриту терасу палацу, де Цезар спостерігав за пожежею. Її сукня з найтоншого китайського шовку тріпотіла на вітрі, а важке золоте намисто-пектораль із зображенням крилатої Ісіди тремтіло від част
2026.08.06
11:52
для чого епатаж
зарафаель собі
життєве щось
знайоме всім тутешнє
із музикою
хай комусь верлібр
ще інший видить
ярлики аптечні
зарафаель собі
життєве щось
знайоме всім тутешнє
із музикою
хай комусь верлібр
ще інший видить
ярлики аптечні
2026.08.06
07:59
Коли ми розумом своїм
Досягнемо зразків
І кобзи наші кам’яні
Зігріють світ батьків,
Де телепати-ковалі
Лежать в основах рун,
І плем’я юних гендлярів
Досягнемо зразків
І кобзи наші кам’яні
Зігріють світ батьків,
Де телепати-ковалі
Лежать в основах рун,
І плем’я юних гендлярів
2026.08.06
07:21
Вітер розвіяв туман над покосами,
Небо безкрає укрила блакить, -
Серпень старанно вмивається росами,
Запахом яблук приємно п'янить.
Ранок серпневий свіжить прохолодою
Та звеселяє піснями птахів, -
Тішуся знову ясною погодою
І позолотою щедрих полі
Небо безкрає укрила блакить, -
Серпень старанно вмивається росами,
Запахом яблук приємно п'янить.
Ранок серпневий свіжить прохолодою
Та звеселяє піснями птахів, -
Тішуся знову ясною погодою
І позолотою щедрих полі
2026.08.05
23:07
І був народ близьким до краху –
від рабства «несолона сіль»,
не стало в нім до Бога страху –
так корабель сіда на міль.
Серед Своїх народів в світі
Господь обрав послами їх,
в своїй землі були щоб ситі –
від рабства «несолона сіль»,
не стало в нім до Бога страху –
так корабель сіда на міль.
Серед Своїх народів в світі
Господь обрав послами їх,
в своїй землі були щоб ситі –
2026.08.05
22:02
Сіре місто це
Залізних рук сплеск
І вечірка для клоунів, хай
Падає дощ недалеко
Прошу ласки, лимонадна бейбі
Як увечері сонце сідає
І земля розливається, вранці
Залізних рук сплеск
І вечірка для клоунів, хай
Падає дощ недалеко
Прошу ласки, лимонадна бейбі
Як увечері сонце сідає
І земля розливається, вранці
2026.08.05
21:37
Ешелон довжелезний. «Телячі» вагони.
По півсотні у кожнім невинних людей.
Чи із розуму це, чи з якихось агоній,
чи від вбивчих якихось примарних ідей?!
Виселенцями стали вкраїнські селяни,
що одвіку трудились на рідній землі.
А тепер конвоїри зухв
По півсотні у кожнім невинних людей.
Чи із розуму це, чи з якихось агоній,
чи від вбивчих якихось примарних ідей?!
Виселенцями стали вкраїнські селяни,
що одвіку трудились на рідній землі.
А тепер конвоїри зухв
2026.08.05
16:32
Притулюся тобі до плеча, у смиренні притихну,
І бажання незмінності впреться кутом у висок.
Загустілим повітрям ухватиться порція вдиху,
Та у шелесті ранку відчується часу пісок.
Дай не знати коли і куди розійдуться дороги.
І не відати де і кому об
І бажання незмінності впреться кутом у висок.
Загустілим повітрям ухватиться порція вдиху,
Та у шелесті ранку відчується часу пісок.
Дай не знати коли і куди розійдуться дороги.
І не відати де і кому об
2026.08.05
13:59
Так цілий світ для тебе замалий.
Нікуди не подінешся від себе.
Проб'ється вірш крізь серце запальний,
Тікаючи від ницого вертепу.
Усі маршрути поведуть не в Рим,
А в точку відбуття, у точку пустки.
Втомився без надії херувим.
Немає в болю жодної в
Нікуди не подінешся від себе.
Проб'ється вірш крізь серце запальний,
Тікаючи від ницого вертепу.
Усі маршрути поведуть не в Рим,
А в точку відбуття, у точку пустки.
Втомився без надії херувим.
Немає в болю жодної в
2026.08.05
12:51
Ця оповідь – спроба зазирнути за завісу сухої історичної хроніки. Мені хотілося показати стародавню Александрію 48 року до н.е. періоду цариці Клеопатри та римського імператора Юлія Цезаря як живий організм: з її шумом порту, запахами нільського мулу, роз
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.18
2026.04.02
2026.03.19
2026.02.25
2026.02.11
2026.01.11
2025.12.24
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Наталія Валерівна Кравчук (1985) /
Інша поезія
Гра мирів
якщо я зроблю хід уперед
скажіть люди, а що мені буде,
якщо я зроблю хід назад.
Так я веду гру світів...
Гра і знову крок та мат!
летять на підлогу шахові фігури.
роблю фігурами хід на угад
і ставлю, ставлю фігури на дошці!
діагональ малює ромби!
Так переміщуються фігури по дошці,
як лабіринт у моїй долі!
наше життя – лише пішаки у квадраті.
ми ведемо бій відразу у двох вимірах одночасно.
Щоб перемогти тут, на Землі. Будь-якою ціною.
Причому не завжди перемога "тут" означає виграш "там".
Найчастіше перемога на земній дошці може бути
поразкою у незмірній грі.
Перемогти на земній дошці не так уже й важко,
набагато складніше
при цьому не отримати дитячий мат
на внутрішньому полі бою.
Зосередившись на грі.
Так іде звична гра.
тут під прицілом кожен крок,
на перехресті ліній доль...
Тут – білий друг, там – чорний ворог,
фігурки шахів - немов люди!
і кожен чітко знає роль,
крокуючи в нікуди клітинами.
Як у житті, відчуваю я біль: втрачай друзів, йди по мітках.
Тут усі ми – пішаки, королі.
Ми обираємо самі шлях, куди йти...
і життєвий шлях нам усім відміряна.
Атаки чорні не пройшли – у тому досвідчений гравець упевнений.
Перед вибором ми стоїмо,
можеш мат від неї отримати.
Так збираємо шлях із фрагментів,
кроки перетворюючи на шарудіння,
не поспішаючи себе викрити.
Плануючи свої ходи
і обмірковуючи кожен крок.
Не завжди я йшла, вірним шляхом
Іноді усвідомлено помилки роблячи
мені, головне, хотілося б знайти вірний шлях
при цьому дрібниць не відкидаючи.
Щоб побачити суперника в дії
з цих дій я винесла свій урок
доля часом на дно людей кидає, як і мене
не тих, хто здається вчасно їй зміг,
а тих, хто просто сміливо грає з нею.
І засмучуємось завжди коли кінця перешкод не видно
знову входимо знову в лабіринт,
виявляється не проста гра
Translation:
tell people what will happen to me,
if i move forward
tell people what will happen to me,
if I pour out a move back.
This is how I play the game of worlds...
Game and again step and checkmate!
chess pieces fall to the floor.
I make a guessing move with the pieces
and put, put the pieces on the board!
diagonal draws rhombuses!
This is how the pieces move around the board,
like a labyrinth in my destiny!
our lives are just pawns in a square.
we are fighting in two dimensions at the same time.
To win here on Earth. At any price.
And not always a victory "here" means a victory "there".
More often, a victory on the earth board can be a defeat in an immeasurable game.
It's not that hard to win on the earth board, it's much harder not to get a baby checkmate on the inside battlefield.
Focusing on the game.
This is how the normal game goes.
here under the gun every step,
at the crossroads...
Here is a white friend, there is a black enemy,
chess pieces are like people!
and everyone clearly knows the role,
stepping into nowhere in cells.
As in life, I feel pain: lips of friends, follow the marks.
Here we are all pawns, kings.
We choose our own path, where to go ...
and the path of life is measured for all of us.
But Black didn't get through - the experienced player is sure of that.
We are faced with a choice
you can get a checkmate from her.
So we collect the path from the fragments,
steps turning into rustling,
don't hesitate to expose yourself.
Planning your moves
and breaking every step.
I didn't always go the right way
Sometimes mistakes are made
I, most importantly, would like to find the right way
while not discarding the little things.
To see an opponent in action
from these actions I learned my lesson
fate sometimes throws people to the bottom, like me
not those who seem to be able to do it in time,
and those who just boldly play with it.
And we are always upset when the end of the obstacles is not visible
we enter the labyrinth again,
turns out it's not an easy game.
Використання літератури:
1. Шарий П. Книга Два Світи єдині в одвічній боротьбі: книга частина II/ Петро Шарий. - 2022, - 100 с.
2. Бжезінський З. Проза Велика шахова дошка: Проза/Збігнєв Бжезінський,- 2019.- 344 с.
3. Кузьміна О. Проза Проєкт «Лабіринт»: Проза/Олена Кузьміна,- 2022.- 320 с.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Гра мирів
Вірш
Наташа
скажіть люди, а що мені буде,якщо я зроблю хід уперед
скажіть люди, а що мені буде,
якщо я зроблю хід назад.
Так я веду гру світів...
Гра і знову крок та мат!
летять на підлогу шахові фігури.
роблю фігурами хід на угад
і ставлю, ставлю фігури на дошці!
діагональ малює ромби!
Так переміщуються фігури по дошці,
як лабіринт у моїй долі!
наше життя – лише пішаки у квадраті.
ми ведемо бій відразу у двох вимірах одночасно.
Щоб перемогти тут, на Землі. Будь-якою ціною.
Причому не завжди перемога "тут" означає виграш "там".
Найчастіше перемога на земній дошці може бути
поразкою у незмірній грі.
Перемогти на земній дошці не так уже й важко,
набагато складніше
при цьому не отримати дитячий мат
на внутрішньому полі бою.
Зосередившись на грі.
Так іде звична гра.
тут під прицілом кожен крок,
на перехресті ліній доль...
Тут – білий друг, там – чорний ворог,
фігурки шахів - немов люди!
і кожен чітко знає роль,
крокуючи в нікуди клітинами.
Як у житті, відчуваю я біль: втрачай друзів, йди по мітках.
Тут усі ми – пішаки, королі.
Ми обираємо самі шлях, куди йти...
і життєвий шлях нам усім відміряна.
Атаки чорні не пройшли – у тому досвідчений гравець упевнений.
Перед вибором ми стоїмо,
можеш мат від неї отримати.
Так збираємо шлях із фрагментів,
кроки перетворюючи на шарудіння,
не поспішаючи себе викрити.
Плануючи свої ходи
і обмірковуючи кожен крок.
Не завжди я йшла, вірним шляхом
Іноді усвідомлено помилки роблячи
мені, головне, хотілося б знайти вірний шлях
при цьому дрібниць не відкидаючи.
Щоб побачити суперника в дії
з цих дій я винесла свій урок
доля часом на дно людей кидає, як і мене
не тих, хто здається вчасно їй зміг,
а тих, хто просто сміливо грає з нею.
І засмучуємось завжди коли кінця перешкод не видно
знову входимо знову в лабіринт,
виявляється не проста гра
Translation:
tell people what will happen to me,
if i move forward
tell people what will happen to me,
if I pour out a move back.
This is how I play the game of worlds...
Game and again step and checkmate!
chess pieces fall to the floor.
I make a guessing move with the pieces
and put, put the pieces on the board!
diagonal draws rhombuses!
This is how the pieces move around the board,
like a labyrinth in my destiny!
our lives are just pawns in a square.
we are fighting in two dimensions at the same time.
To win here on Earth. At any price.
And not always a victory "here" means a victory "there".
More often, a victory on the earth board can be a defeat in an immeasurable game.
It's not that hard to win on the earth board, it's much harder not to get a baby checkmate on the inside battlefield.
Focusing on the game.
This is how the normal game goes.
here under the gun every step,
at the crossroads...
Here is a white friend, there is a black enemy,
chess pieces are like people!
and everyone clearly knows the role,
stepping into nowhere in cells.
As in life, I feel pain: lips of friends, follow the marks.
Here we are all pawns, kings.
We choose our own path, where to go ...
and the path of life is measured for all of us.
But Black didn't get through - the experienced player is sure of that.
We are faced with a choice
you can get a checkmate from her.
So we collect the path from the fragments,
steps turning into rustling,
don't hesitate to expose yourself.
Planning your moves
and breaking every step.
I didn't always go the right way
Sometimes mistakes are made
I, most importantly, would like to find the right way
while not discarding the little things.
To see an opponent in action
from these actions I learned my lesson
fate sometimes throws people to the bottom, like me
not those who seem to be able to do it in time,
and those who just boldly play with it.
And we are always upset when the end of the obstacles is not visible
we enter the labyrinth again,
turns out it's not an easy game.
Використання літератури:
1. Шарий П. Книга Два Світи єдині в одвічній боротьбі: книга частина II/ Петро Шарий. - 2022, - 100 с.
2. Бжезінський З. Проза Велика шахова дошка: Проза/Збігнєв Бжезінський,- 2019.- 344 с.
3. Кузьміна О. Проза Проєкт «Лабіринт»: Проза/Олена Кузьміна,- 2022.- 320 с.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
